У Талалаївці збереглися унікальні споруди старовинного маєтку Почека-Руссо-де-Живоннів (Фото)

11 червня 2026 р. 09:48

11 червня 2026 р. 09:48

У селі Талалаївка Прилуцького району збереглися залишки унікального садибно-паркового ансамблю Почека-Руссо-де-Живоннів. Попри те, що головний палац не достояв до наших днів, окремі будівлі комплексу, старовинний парк і навіть підземні приміщення досі нагадують про часи, коли ця місцевість була одним із осередків культурного та господарського життя нинішнього Прилуцького району.

За словами представника Українського геральдичного товариства, історика Олександра Лісниченка, засновником маєтку, ймовірно, був земський посадовець Яків Почека.

«У молодості з Яковом Почекою сталася драматична любовна історія. У Почеку закохалася молода дівчина, але він не відповів їй взаємністю. Подальші події мають трагічний характер: дівчина або померла, або вчинила самогубство. Чимало людей звинуватили Почеку в тому, що він нібито спричинився до цієї трагедії, навіть поширювалися чутки про отруєння. Згодом багато його знайомих спростували ці звинувачення, але репутація вже була зіпсована. Ця історія настільки вразила, що її використав Іван Тургенєв (із яким він був особисто знайомий) у своїй повісті «Нещасна», де фактично відобразив ці події, не називаючи справжніх імен. Також із листування того часу відомо, що Олександр Герцен відкрито звинувачував Почеку, а їхня суперечка мало не завершилася дуеллю», – розповів у коментарі «ЧЕЛАЙН» Олександр Лісниченко.

Повернувшись на батьківщину, Яків Почека одружився та виховав двох дочок. Згодом одна з них стала дружиною дворянина французького походження Льва Йосиповича Руссо-де-Живонна, який і успадкував талалаївський маєток.

«За часи Руссо-де-Живонна маєток значно розвинувся. Тут височів красивий палац із колонами та баштами, що проіснував до 90-х років XX століття, але поступово був зруйнований. У різні періоди в ньому розміщувалася, зокрема, й лікарня, яку згодом перемістили до будинку прислуги. Нині тут працює амбулаторія», – зазначив історик.

До наших днів зберігся саме цей будинок для прислуги та підвал під ним.

«Підвал доволі великий і нині використовується лише частково. Тривалий час він був зачинений, і місцеві, зокрема і я, неодноразово хотіли туди потрапити. Нам було цікаво з історичного погляду.

Сам будинок амбулаторії є доволі цікавим як зовні, так і всередині. В ідеалі тут можна було б створити музей. На жаль, під час ремонтів було втрачено частину автентичних елементів: старі вікна замінили сучасними, а дерев’яний декор демонтували та зафарбували», – розповів Олександр Лісниченко.

Не менш цікавою залишається й територія колишнього парку.

«Парк зберігся, хоча нині перебуває в занедбаному стані. Тут ростуть дві величезні старі модрини, які свого часу спеціально привезли для маєтку. Поряд збереглися залишки ставу, що колись славився чистою водою. За переказами, його дно було викладене дубовими колодами. Ще був колодязь», – зауважує історик.

Не менш цікавою сьогодні є й інша історична споруда цього комплексу, в якій нині працюють лазня та кафе.

«Це колишня стайня Руссо-де-Живонна. Тут він займався розведенням унікальної арденської породи коней-ваговозів. Арденська порода була виведена у Франції. Його тварини здобували нагороди на різноманітних виставках. Після смерті Руссо-де-Живонна Ніжинське земство навіть випустило пам’ятну срібну медаль із зображенням арденського коня. Нею нагороджували власників кінних господарств, які досягали вагомих результатів у племінній роботі. Колишня стайня збереглася до наших днів. Нині в її приміщенні працює приватний банний комплекс із кафе. Водночас і ця споруда могла б стати частиною туристичного маршруту, присвяченого історії маєтку та його власників», – наголосив історик.

Нині від колишньої садиби залишилися лише окремі споруди, парк і спогади про її власників. Утім, на думку істориків і краєзнавців, ця територія могла б стати цікавим туристичним об’єктом і ще однією маловідомою історичною перлиною Чернігівщини.

«На мою думку, цей куточок Талалаївки разом із будівлею амбулаторії й іншими історичними об’єктами міг би стати чудовою туристичною локацією», – впевнений Олександр Лісниченко.

Оксана Замятіна

Фото – Олександра Лісниченка

Чернігівські