Від матері до доньки: як родина Івашків зберігає мистецтво українсько

08 липня 2026 р. 16:30

08 липня 2026 р. 16:30

Українська лялька-мотанка – це не просто народна іграшка, а один із найдавніших символів української культури, який уособлює родинні традиції, пам’ять про предків і духовний зв’язок поколінь. Сьогодні це мистецтво не лише зберігається, а й набуває нового звучання завдяки майстрам, які поєднують давні традиції із сучасним творчим баченням. У Ніжині є родини, для яких створення мотанок стало справжньою сімейною справою та способом популяризації української культурної спадщини.

Журналісти MYNIZHYN поспілкувалися з майстринею Наталією Івашко про те, як у їхній родині зародилося захоплення лялькою-мотанкою, що надихає на творчість, яке значення мають ці обереги сьогодні та чому важливо передавати це мистецтво наступним поколінням.

– Розкажіть, будь ласка, як у вашій родині зародилося захоплення створенням ляльок-мотанок. Хто зробив першу мотанку?

– Усе почалося з мами. Саме вона зробила нашу першу ляльку-мотанку. Спочатку це було звичайне зацікавлення та бажання власноруч спробувати створити власну Берегиню. Потім це захоплення стало нашою спільною справою, і я почала допомагати мамі.

– Що надихнуло вас звернутися саме до цього давнього українського мистецтва?
Поштовхом саме для мене став непростий час в якому живе наша країна, особливо гостро відчулося з початком повномасштабної війни, тоді я зрозуміла наскільки важливо берегти пам’ять про предків і все те, що робить нас українцями. Захотілося стати частиною її збереження і передавати це далі.

– Як відбувалася передача знань і майстерності від матері до доньки? Чи пам’ятаєте свою першу спільну мотанку?

– Добре пам’ятаю нашу першу спільну мотанку. Спочатку мені здавалося, що це досить просто, але вже під час роботи я зрозуміла, що кожна деталь має своє значення і потребує уважності. Мама показувала мені, як правильно мотати тканину, як формувати голову, руки, одяг, пояснювала чому важливо вкладати у роботу добрі думки та гарний настрій.
Не все вдавалося з першого разу

– іноді доводилося перемотувати окремі деталі, щось виправляти або починати заново. Але це не зупиняло, а навпаки, ще більше захоплювало. Сьогодні ми вже створюємо мотанки впевненіше, але й досі продовжуємо навчатися, шукати нові техніки, дивитися майстер-класи та відкривати для себе щось нове.

– Яке символічне значення має лялька-мотанка для вашої родини? Чи вірите ви в її оберегову силу?

– Чи віримо ми в її оберегову силу? Так, але для нас вона полягає не в магічних властивостях. Саме я вірю, що коли створюєш ляльку з любов’ю, добрими думками та гарними побажаннями, вона несе особливу «Добру» енергетику. Кожна мотанка є символом надії, миру та віри в майбутнє. Саме тому вони займають особливе місце в родинах та людях, які їх обирають.

– Які матеріали та техніки використовуєте під час створення мотанок? Чи дотримуєтеся традиційних правил їх виготовлення?

– Я звісно поважаю традиції та історію мотанки, але водночас знайшла власний творчий підхід до її створення. Вони не є повністю традиційними, адже використовую сучасні техніки та матеріали. Під час роботи застосовую голку, нитки, іноді клей, а також додаю куповані декоративні елементи, які допомагають втілити задум і зробити кожну ляльку унікальною. Я поєдную українські традиції із сучасною творчістю, щоб показати, що народне мистецтво може розвиватися й знаходити нові форми. Водночас прагну зберегти основу мотанки, наприклад, на обличчі обов'язково присутній сакральний хрест, який є її головним символом, а тіло ляльки формую шляхом намотування тканини та обмотування нитками.

– Чим роботи доньки відрізняються від маминих? Чи привносить молоде покоління власні творчі ідеї?

– Мамині роботи більш стримані й наближені до традиційних мотивів. Я ж люблю експериментувати, шукати нові образи, поєднувати різні тканини, й декоративні елементи. Мені цікаво додавати сучасні деталі, та робити кожну ляльку особливою, по дівочому привабливими. Цим я показую їх по-новому, щоб лялька була цікавою й близькою сучасним людям. Взагалом ми доволі часто радимося одна з одною, обговорюємо нові ідеї.

– Чи брали ви участь у виставках, фестивалях або майстер-класах? Які з них найбільше запам’яталися?

– Я займаюся створенням мотанок лише півтора року, тому поки що мій творчий шлях тільки починається. За цей час я встигла взяти участь в одному фестивалі-конкурсі

– «Чарівний світ ляльки-мотанки» у місті Кременець. Для мене це був дуже хвилюючий досвід, адже я вперше представляла свої роботи на такому рівні. Стало дуже приємною несподіванкою, що в номінації «Стилізована мотанка» я здобула третє місце. Ця нагорода підтвердження того, що я рухаюся у правильному напрямку, і ще більше надихнула розвиватися. Окрім цього, я намагаюся брати участь у різних місцевих виставках та святкових заходах, які часто проходять у нашому місті. Для мене це чудова можливість поспілкуватися з людьми, почути їхні враження, розповісти про свої мотанки

– Як люди реагують на ваші мотанки? Які історії чи відгуки найбільше зворушили?

– Найприємніше для мене – бачити щирі емоції людей. Багато хто зупиняється біля наших мотанок, уважно їх розглядає, цікавиться, як вони створюються, і дивуються, що кожна лялька зроблена вручну. Найбільше мене зворушують історії людей, які купують мотанку не для себе, а як подарунок . Часто розповідають, що хочуть подарувати її рідним, які зараз далеко від дому або живуть за кордоном, щоб вона нагадувала їм про Україну. Такі моменти дуже цінні, адже розумієш, що твоя робота може викликати теплі спогади, подарувати гарний настрій і бути для когось частинкою рідної землі.

– Як, на вашу думку, сьогодні можна зацікавити дітей і молодь українськими народними традиціями та мистецтвом мотанки?

– Не варто сприймати мотанку як щось старовинне, що залишилося лише в музеях, навпаки, вона може поєднувати традиції й творчість, дозволяти кожному створити щось своє.
На мою думку, найкраще зацікавлюють майстер-класи, фестивалі та виставки, де люди можуть не лише подивитися на мотанки, а й спробувати зробити їх власноруч, також велику роль мають соціальні мережі та відео. Думаю, сьогодні багато молодих людей відкривають для себе українські традиції саме через сучасні платформи.

– Які творчі плани має ваша родина? Чи хотіли б, щоб традиція створення ляльок-мотанок продовжилася і в наступних поколіннях?

– Мої творчі плани досить прості, – посміхається пані Наталія. – Хочу й надалі створювати нові мотанки, удосконалювати свої роботи та шукати нові ідеї для авторських образів. Також у планах – брати участь у виставках та ярмарках.

Звичайно, мені б дуже хотілося, щоб традиція створення мотанок продовжилась. Я вважаю, що це не лише красиве рукоділля, а й спосіб зберігати українську культуру та пам’ятати про своє коріння. Якщо в майбутньому в моїй родині зацікавляться цією справою, я із задоволенням навчу їх усього, що знаю сама.

Історія родини Івашків доводить, що українська лялька-мотанка залишається живою традицією, яка об’єднує покоління та допомагає зберігати національну ідентичність.

Вас може зацікавити: Ніжинське повітове училище: як починалася освіта в місті

Чернігівські