Попрощалися з 9-річною Вікторією: на Чернігівщині поховали дівчинку, яка загинула внаслідок російського удару по «АТБ» (Відео)

29 липня 2026 р. 08:47

29 липня 2026 р. 08:47

28 липня в селі Мохнатин Новобілоуської громади на Чернігівщині попрощалися з 9-річною Вікторією Сребнюк. Дівчинка загинула 26 липня внаслідок удару російського реактивного безпілотника «герань-4» по супермаркету «АТБ» у Чернігові.

26 липня Вікторія разом із мамою Анною та бабусею Галиною приїхали до Чернігова, щоб купити дівчинці письмовий стіл перед початком нового навчального року. Дорогою додому родина вирішила заїхати до супермаркету «АТБ» у мікрорайоні ЗАЗ.

За словами старости села Мохнатин Любові Юрченко, про ті події вона знає зі слів бабусі Вікторії.

«Поїхали стіл купувати для Вікторії, купити стіл письмовий, купили цей стіл, а вже коли їхали назад, то потрібно було купити помідорів. Аня і Вікторія пішли в магазин, а бабуся залишилася. Вікторія каже: «Бабусю, пішли з нами», а вона відповіла, що так втомилася, що хоче побути в машині. Вона сиділа і чула, що летить шахед. Каже: «Я дивлюсь, а він падає, але за магазин, а потім летить другий і падає на магазин. Я не знала, що робити, я вискочила з машини, воно все палало»,- Любов Юрченко – староста села Мохнатин

Майже одразу після удару з охопленого вогнем супермаркету вибігла мама дівчинки Анна. Вона кинулася шукати доньку на вулиці, але не знайшла її й повернулася до палаючого магазину.

«Вийшла Аня і запитала, де Вікторія, вона думала, що Вікторія вискочила, а її немає. Аня повернулась назад. Вона горіла по живому, вона вогонь з себе збивала, вона горіла»,-

За словами Любові Юрченко, Анна знайшла Вікторію та винесла її з будівлі. Любов Юрченко – староста села Мохнатин

«Вона на руках її несла з магазину»,- Любов Юрченко – староста села Мохнатин

Унаслідок російського удару по супермаркету Анна отримала опіки й інші травми. Наразі вона перебуває в реанімаційному відділенні лікарні. Її 9-річна донька Вікторія загинула.

У Мохнатині Вікторія жила разом із мамою Анною та бабусею Галиною. Батько дівчинки, Андрій Сребнюк, – ветеран російсько-української війни. Як розповідають жителі села, він проживав окремо від родини. Односельці, які знали Вікторію від народження, згадують її як добру, спокійну та лагідну дитину.

«Дуже чарівні дівчинка була, приємна, тихенька, хорошенька. Маленьке янголятко»,- Олена – жителька села Мохнатин

«Дівчинка така хороша, спокійна, лагідна дівчинка»,- Любов Юрченко – староста села Мохнатин

«Дитина була така дуже тиха, весела, завжди з бабусею, бабуся її оберігала, завжди була з нею»,- Сергій Ситенок – житель села Мохнатин

Односельці, які знали родину, розповідають, що мама та бабуся дуже любили Вікторію. Вони турбувалися про дівчинку, займалися її вихованням і проводили з нею багато часу. Через те, що мама працювала, Вікторія часто залишалася з бабусею. Кажуть, Галина майже завжди була поруч з онукою, оберігала її та піклувалася про неї.

«Аня мама, а бабуся – це друга мама, бо мама на роботу поїхала, а бабуся за нею дивиться»,- Любов Юрченко – староста села Мохнатин

«Чудова родина, весела дитиночка, щасливо жила, поки ця країна-терорист цього не зробила»,- Ніна – жителька села Мохнатин

«Такий догляд не в кожній сім’ї. Як вони доглядали, що Аня, що бабуся Галя. Вона від неї не відходила, вони були як голочка і ниточка. Вона приведе її в садочок і сидить під дверима. І якщо Віка плаче довго, то вона її забирає, бо казала, що не може її онучка плакати довго, ні, не має вона плакати»,- Любов Юрченко – староста села Мохнатин

«Дуже вона, звісно, її любила. Вона ж її з перших днів… Увесь час то на велосипедику, то так, вона постійно з нею була. Ми навіть не можемо уявити, як це для неї, це ж так на очах»,- Валентина – жителька села Мохнатин

«Пилинки здували, пилинки здували з цієї дитини»,- Любов Юрченко – староста села Мохнатин

Оскільки в Мохнатині немає школи, Вікторія щодня їздила на навчання шкільним автобусом до іншого населеного пункту громади. 28 липня цей самий автобус привіз до села її вчителів і працівників ліцею, які прийшли попрощатися з дівчинкою.

У навчальному закладі Вікторію згадують як добру, спокійну та щиру дитину.

«Дитина закінчила четвертий клас, перейшла в п’ятий. Дитина максимально спокійна, якщо говорити, що є дітки слухняні, то це про неї. Є дітки шабушні, а вона дуже спокійна. Така маленька, дрібненька, слухняна»,- Алла Лозова – директор ліцею, в якому навчалася Вікторія

28 липня попрощатися з Вікторією до місцевої церкви прийшли її рідні, знайомі, односельці, вчителі й однокласники. 10-річний Тимур Загатний навчався з нею в одному класі. Хлопчик розповідає, що вони дружили.

«Вона прийшла до нас у другому класі в школу, ми її одразу прийняли і почали з нею грати. Добра, весела, я з нею грав у ігри всякі»,- Тимур Загатний – однокласник загиблої Вікторії

На похорон Тимур приніс м’яку іграшку – песика. Це був його подарунок для Вікторії до дня народження. 6 серпня дівчинці мало виповнитися 10 років.

28 липня Вікторію поховали на кладовищі рідного села Мохнатин. Їй назавжди залишиться 9 років.

Журналіст: Таліна Тарасенко

Оператор: Ангеліна Лабута

Чернігівські