Капелан на війні: духовна підтримка, фронтові дороги та людські історії (Відео)

13 серпня 2026 р. 16:10

13 серпня 2026 р. 16:10

Поруч із військовими в найскладніші моменти – не лише побратими та командири, а й капелани. Їх присутність – це про підтримку, розмову та можливість бути почутим, коли особливо важко. Як людина приходить до капеланського служіння і що стоїть за цим вибором?

« Щоб стати капеланом, згідно із законом про капеланську службу, людина повинна мати вищу богословську освіту, це обов’язково. Отримати благословення, якщо є православний священник від правлячого архієрея, й отримати мандат на право здійснення капеланської діяльності, який видає державна служба з етнополітики та свободи совісті. І вже з цим мандатом людина призивається до військової частини й отримує первинне офіцерське звання – молодший лейтенант», — Отець Антоній – протоієрей, головний капелан ОК «Північ».

У капелана є чотири основні напрямки діяльності: душпастирська опіка – сповідь, причастя, хрещення та духовні розмови; релігійно-просвітницька діяльність – розмови про віру та духовні цінності; соціальна й благодійна допомога – взаємодія з волонтерами, громадськими організаціями та меценатами; а також консультування командування з питань духовного стану військовослужбовців і релігійної ситуації в підрозділі.

« Капеланам, коли вони закінчують курси підвищення кваліфікації військового інституту імені Тараса Шевченка, видають такі нашивки, на яких написано «бути поруч». Це саме той девіз, який лаконічно описує всю службу капеланства і того, хто він такий. Найголовніше завдання військового священника – бути поруч з військовослужбовцями. І на етапі евакуації, і під час відновлення, коли хлопці заходять або готуються заходити на бойові позиції, коли виходять із бойових позицій. У доктрині про капеланську службу написано, що військовий священник опікується не тільки військовослужбовцями, а й родинами військових. Адже коли військовий знає, що в нього вдома все гаразд… А ми знаємо, що хлопці та дівчата у відпустки нормально сходити не можуть, а якщо вони і мають тих 15 днів, то багато роботи не зробиш. І дівчата несуть тягар відповідальності за сім’ю, господарство, вирішують усі проблеми, що виникають у нашому мирському житті: діти, навчання, робота. Військовий священник іноді допомагає родинам, не забуває про родини зниклих безвісти або родини загиблих військових, адже підтримка всім потрібна», — Отець Антоній – протоієрей, головний капелан ОК «Північ».

Капелани несуть службу безпосередньо поруч із військовослужбовцями, зокрема й на лінії зіткнення. За час повномасштабного вторгнення загинули понад 18 військових капеланів.

« У статуті Збройних Сил України написано, що військовому капелану заборонено видавати зброю та боєприпаси, для цього у військових частинах є помічник, як я і говорив, який забезпечує його охорону й оборону. Але іноді трапляються ситуації, як казав колись Василь Великий, 1700 років тому, який був військовим священником у римсько-візантійському війську: «Якщо життю і здоров’ю військового загрожує небезпека, військовий священник повинен зробити все, щоб зберегти це життя і здоров’я». Це вибір кожного священника, кожного капелана. У багатьох капеланів є нагородна зброя, багато капеланів їздять по сьогоднішніх дорогах із помповими рушницями збивати дрони», — Отець Антоній – протоієрей, головний капелан ОК «Північ».

Для самих капеланів важливо мати можливість відновлюватися – через богослужіння, спілкування з колегами, а за потреби й за допомогою психологів.

« Навантаження на військового священника дуже великі. Навіть коли капелан на посаді в батальйоні, це приблизно 600-800 людей, із кожним треба поговорити, кожному приділити час, увагу. А зараз збиратися як раніше чи як до великої війни, чи у 2022-2023 році, коли були більш-менш безпечні місця відновлення, коли туди не прилітали дрони, ракети, він міг охопити за одну розмову 30-50 осіб. Зараз ми говоримо про індивідуальні розмови – по одному, по двоє. Уявіть собі, тільки переміщення від одного підрозділу до іншого займає дуже багато часу, а це ми говоримо про фронтові дороги, які трошки мають ямок, і знову-таки дрони. Якщо ми говоримо про бригаду, це взагалі титанічна робота. На жаль, капелан у бригаді один, має помічника капелана, а це солдатська посада, в обов’язки помічника входить охороняти й обороняти капелана, а священник один. І поїхати в один батальйон, у другий батальйон. Навіть коли я був капеланом 1-ї танкової бригади, ще до великої війни, ми виходили в зону АТО, ООС, а перша танкова була розкидана по лінії фронту, то в мене поїздка по всіх підрозділах займала приблизно місяць», — Отець Антоній – протоієрей, головний капелан ОК «Північ».

Щоб бути ефективним у своїй службі, військовий капелан має постійно вдосконалювати свої знання та навички. Це стосується як духовної підтримки, так і розуміння специфіки військового середовища.

« Ніколи в житті неможливо підготуватися до того, що сьогодні в тебе спитають хлопці чи дівчата, тож капелан повинен постійно саморозвиватися, навчатися, пізнавати якісь нові для себе науки. Насправді військовий священник повинен знати не тільки слово Боже чи Богослужіння, згідно своєї релігійної приналежності, а й тактико-технічні характеристики зброї, техніки та всього іншого, бо, можливо, там і підказувати треба буде або щось робити», — Отець Антоній – протоієрей, головний капелан ОК «Північ».

Війна залишає по собі багато тяжких спогадів. Та поруч із ними в пам’яті назавжди залишаються й інші моменти – прості, буденні, але особливо важливі.

« Попри всі свої контузії та погану пам’ять, я, напевно, намагаюся зберігати всі моменти, які я проходив під час проходження військової служби, всі моменти: чи то ми варили куліш, чи смажили шашлик, чи просто сиділи пили каву і розмовляли, чи десь сиділи трусилися разом в окопі по коліно у воді, чи навіть ночували під танком у снігу. Як кажуть у приказці, є багато чого згадати та нема чого дітям розповісти», — Отець Антоній – протоієрей, головний капелан ОК «Північ».

Журналіст: Іра Пономаренко

Оператор: Ангеліна Лабута

Чернігівські