За чотири місяці війна забрала двох братів. У громадах втрати

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

За чотири місяці війна забрала двох братів. У громадах втрати

18 серпня 2026 р. 12:30

18 серпня 2026 р. 12:30

Максим Колишак загинув 18 липня 2026 року

У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.

20 липня в селі Тихоновичі Сновської громади попрощалися з 37-річним Максимом Колишаком. Його мобілізували в червні 2024 року. Служив у Чернігівському прикордонному загоні. Загинув 18 липня. Жалобна процесія йшла селом під антидроновими сітками.

Це вже друга втрата в родині Колишак за останні чотири місяці. 15 березня війна забрала старшого брата Олександра. До 39-річчя не дожив два з половиною місяці. Він теж був прикордонником, головним сержантом.

* * *

35-річний Володимир Кузьменко з села Леляки Варвинської громади на Прилуччині. Працював у Броварах, згодом — у Польщі. В останні роки — у компанії KERNEL та охоронній фірмі SECURITY. У січні 2025 року чоловіка мобілізували. Він пройшов навчання в Латвії. Був стрільцем-помічником гранатометника.

10 квітня 2025 року Володимир Кузьменко загинув у бою на Донеччині. Понад рік його вважали зниклим безвісти. Попрощалися та поховали захисника в селі Леляки.

Олександр Пєшкуров з Новгорода-Сіверського загинув за день до 44-річчя. Працював на деревообробному приватному підприємстві. У 2022 році був мобілізований. Загинув 24 червня 2026 року на запорізькому напрямку. Попрощалися та поховали захисника в Новгороді-Сіверському на центральному кладовищі.

51-річний Олександр Тимошенко з села Локнисте Березнянської громади. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Закінчив локнистенську школу. Працював у ТОВ «Сівертекс». Третього червня 2024 року Олександра мобілізували. Під час служби побував на донецькому напрямку.

Загинув воїн 23 червня 2026 року в Запорізькій області. Поховали Олександра Тимошенка в рідному селі. У нього залишилися дружина та доньки.

29-річний Сергій Шупта з Прилук. Працював водієм в ІМК «Агрокім». Згодом створив сім’ю. У 2017 році в подружжя народився син Дмитрик. Працював на заводі мінеральних добрив «Базис». Пізніше переїхав до Києва, де працював слюсарем. 13 червня 2024 року Сергія мобілізували. Служив водієм-спостерігачем 2-го зенітного кулеметного відділення.

Загинув Сергій Шупта 24 жовтня 2024 року поблизу міста Селидове Покровського району Донецької області. Поховали воїна в селі Дмитрівка Малодівицької громади.

52-річний Василь Левченко народився в селищі Хмельове Вінницької області. Згодом родина переїхала в Бобровицю. Працював у Бобровицькій службі газопостачання та газифікації. З 2015 року захищав Україну в АТО/ООС. 23 березня 2022 року добровільно долучився до Збройних сил України. Брав участь у боях на запорізькому, харківському та донецькому напрямках.

Загинув старший сержант Василь Левченко 8 червня 2025 року на донецькому напрямку. Поховали воїна в Бобровиці. У нього залишилися дружина Єлизавета, доньки Тетяна та Ольга, сестра Галина і племінник Олександр.

40-річний Олексій Зубаха з Михайло-Коцюбинського Чернігівського району. Проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України з 26 лютого 2022 року. Служив гранатометником прикордонної комендатури швидкого реагування. Зазнав поранення на куп’янському напрямку у 2025 році. Після тривалого лікування та реабілітації був змушений завершити службу і звільнився. Помер удома.

52-річний Георгій Проскурняк з села Велика Загорівка Плисківської громади Ніжинського району. Понад два роки воїна вважали безвісти зниклим. Нещодавно офіційно підтвердили, що він загинув 4 червня 2024 року в районі села Сокіл Покровського району Донецької області. Поховали бійця в місті Борзна.

28-річний Валерій Олійник з села Високинь на Ріпкинщині. Загинув 16 червня Відспівали захисника в Катерининській церкві в Чернігові. Поховали на новому кладовищі в Количівці. У бійця залишились дружина і дочка.

52-річний Олег Романчев з Прилук. Працював далекобійником в Україні та за її межами. У 2025 році мобілізували. Боєць виконував завдання в інженерно-будівельних військах на кордоні з Білоруссю. Побратими знали його за позивним Миша.

25 червня 2026 року солдат помер у лікарні. Попрощалися та поховали Олега Романчева в Прилуках, на кладовищі «Новий побут». У нього залишились син, який нині служить у десантно-штурмовій бригаді, мати та брат.

Владислав Корж народився в селі Чапліївка Шосткинського району Сумської області. Згодом разом з родиною переїхав до Городні. Загинув за чотири дні до 24-річчя. У 2020 році проходив строкову службу. З початком повномасштабного вторгнення уклав контракт.

Загинув 23 червня 2026 року на запорізькому напрямку. Попрощалися та поховали Владислава Коржа в Городні на кладовищі «Червінщина». У нього залишилась мати.

40-річний Роман Тишковець з села Замглай Ріпкинської громади. Працював у Києві. 24 листопада 2025 року долучився до ЗСУ. 16 червня 2026 року боєць помер у Харківській області. Поховали військового на батьківщині його матері, у селі Вовчок Кіптівської громади Чернігівського району.

28-річний Владислав Стеценко з села Наумівка Бобровицької громади. Працював різноробом на різних підприємствах. Мобілізований у квітні 2025 року.

Загинув 26 серпня 2025 року в Донецькій області. У скорботі залишилися бабуся Олександра, тітка Людмила, дядько Юрій.

55-річний Олександр Горлов з села Миколаївка Березнянської громади. Працював водієм на чернігівському облспецпідприємстві «Пожсервіс», згодом — автомеханіком на СТО в Одесі. У травні 2023 року мобілізований. Пройшов навчання на кулеметника. Воював у Донецькій та Харківській областях.

2 червня 2024 року в районі села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області Олександр потрапив у полон. Наприкінці липня 2024 року статус полоненого був офіційно підтверджений Російською Федерацією через Міжнародний комітет «Червоного Хреста».

Понад два роки родина жила надією... Але в червні 2026 року рідним повідомили страшну звістку про збіг ДНК. Як з’ясувалося, 7 серпня 2024 року на території Російської Федерації, перебуваючи в нелюдських умовах полону, Олександр Горлов помер. Удома чекали мати і сестра.

19 липня в Ічні з військовим почестями поховали 54-річного Олега Брежка . Його мобілізували 16 березня 2024 року. Служив стрільцем-санітаром. У червні поблизу Кліщіївки добровільно вирушив встановити державний прапор на українській позиції. Закріпив стяг шнурками зі своїх берців та зміг повернутися до побратимів. Отримав три поранення та контузію. Після лікування майже повністю втратив слух, але не залишив службу. Загинув 15 вересня 2024 року.

42-річний Андрій Сластьон , уродженець Городні, зник безвісти 31 березня торік у бою на Сумщині. У мирному житті працював різноробом, водієм-механіком. Після початку повномасштабного вторгнення уклав контракт з ЗСУ.

Загибель Андрія підтвердили результати ДНК-експертизи. Поховали 29 липня.

27 липня в Острі провели в останню путь 51-річного Олександра Кочергу . У 2015 році брав участь в антитерористичній операції. Після працював у ПП «Остербудсервіс». У квітні нинішнього року мобілізували. 18 липня помер від важкої хвороби.

Джерело : "Вісник Ч", авторки Ольга САМСОНЕНКО, Валентина ОСТЕРСЬКА