Історичне мародерство: після знищення Батурина московити вивезли всі гармати до Росії

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Історичне мародерство: після знищення Батурина московити вивезли всі гармати до Росії

07 вересня 2026 р. 09:40

07 вересня 2026 р. 09:40

Після знищення Батурина московськими військами в листопаді 1708 року артилерію гетьманської столиці вивезли до Севська – міста на території нинішньої Росії (Брянська область). В історичній згадці середини XIX століття йдеться про 315 гармат.

Про це повідомив Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського, оприлюднивши фрагмент давнього друкованого тексту.

Історичне мародерство: після знищення Батурина московити вивезли всі гармати до Росії

У наведеному уривку зазначено, що батуринську артилерію, яка налічувала 315 гармат, вивезли до Севська. Там також описано спустошення міста та поступове повернення людей: за цим свідченням, Батурин почав знову заселятися через кілька років після руйнування.

Для порівняння музей навів відомості про озброєння Чернігівської фортеці. Наприкінці XVII – на початку XVIII століття кількість гармат у ній коливалася від 20 до 30. А під час Полтавської битви шведська армія короля Карла XII, за даними допису, мала 32 гармати, проте використала лише чотири. Московські війська мали близько 100 зразків артилерії.

Батурин захопили та знищили 13 листопада 1708 року, або 2 листопада за старим стилем. Напад здійснили московські війська під командуванням Олександра Меншикова за наказом царя Петра І. Оборону Батурина очолювали Дмитро Чечель і Фрідріх Кенігсек. Захисники відмовилися здатися та відбивали перші штурми. Зрештою військо Меншикова проникло до фортеці й захопило місто. Обставини проникнення залишаються предметом історичних досліджень: поряд із поширеною версією про зраду Івана Носа існує пояснення, що московські командири знали потаємні ходи з часу попереднього перебування в Батурині.

Після захоплення міста нападники вбивали військових і цивільних, зокрема жінок та дітей, грабували й палили будівлі. За оцінкою історика Сергія Павленка, яку наводить УІНП, загинули від 11 до 14 тисяч людей – мешканців і оборонців. Ці події увійшли в історію як Батуринська трагедія.

Щодо арсеналу, число 315 наведене саме в оприлюдненій музеєм історичній згадці. Уривок не уточнює, скільки з цих гармат були придатними до бою та скільки використали під час оборони міста.