"Мамо, коли вже буде відбій? Я хочу до школи": історія Варвари

17 вересня 2026 р. 13:10

17 вересня 2026 р. 13:10

Коли  у Варвари запитали, яку першу емоцію вона відчуває, коли чує сигнал повітряної тривоги, дівчинка впевнено відповіла “злість”.  Далі пояснює, що не  через те, що потрібно спускатися в укриття,  через те, що ранкова тривога знову може не дозволити їй піти до школи, побачитися з друзями та провести з ними час, пише saved.foundation

Варвара Матюшко навчається у 4-Б класі Чернігівської гімназії № 20. Вона любить свою школу за друзів, цікаві уроки та вчительку, яка все зрозуміло пояснює.

"Я люблю ходити до школи, тому що тут друзі, а вчителька все цікаво пояснює. Мені подобається вчитися", - розповідає Варвара.

Повітряна тривога змінює дитячі плани

Мама дівчинки Галина Матюшко розповідає, що Варвара особливо емоційно реагує, коли повітряна тривога починається зранку і змінює звичний шкільний день.

"У нас навіть бувають такі моменти: "Мамо, зараз тривога - я не йду до школи? Але чому? Коли вже буде відбій? Я хочу до школи". Діти із задоволенням ідуть до своїх друзів і класного керівника. Вони готові навчатися навіть в укритті", - говорить пані Галина.

Для Варвари школа - це не лише уроки. Це можливість бачитися з однокласниками, спілкуватися та залишатися частиною своєї шкільної спільноти. Саме тому сигнал повітряної тривоги викликає в неї не тільки необхідність змінити плани, а й цілком зрозумілу дитячу злість: війна знову намагається забрати частину її звичайного життя.

Оновлене, комфортне та пристосоване для навчання укриття не може скасувати тривоги. Проте воно допомагає зменшити їхній вплив на навчання Варвари та її однокласників.

Гімназія, з якої почалася історія savED на Чернігівщині

Варвара навчається в Чернігівській гімназії № 20 із першого класу. Вона пам’ятає, як змінювалася школа, а її мама - у якому стані заклад був після активних бойових дій.

У травні 2022 року цю гімназію вперше відвідала співзасновниця savED Анна Пуцова. На той момент будівля мала значні пошкодження.

"Заклад був у жахливому стані. Тут були влучання та руйнування. Було дуже складно уявити, що до цього це була жвава школа, у якій навчалося багато дітей. Побачене дуже сильно нас вразило та змусило переосмислити цінність освіти", - згадує Анна.

Співпраця savED із гімназією розпочалася зі створення освітнього центру "Вулик". Згодом фонд долучився до відновлення внутрішньої інфраструктури закладу. Паралельно школі допомагали інші партнери, міське управління освіти та команда самої гімназії.

Цього разу savED повернувся до гімназії, щоб оновити частину шкільного укриття та створити там умови для продовження занять під час повітряних тривог.

Роботи провели в межах проєкту "Стійка освіта: комплексна підтримка дітей", який благодійний фонд savED реалізує у партнерстві з Kindernothilfe (KNH) за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).

Від місця очікування - до простору для навчання

Батьки Варвари розповіли, що їх донька з однокласниками користується шкільним укриттям із першого класу. За словами мами, раніше там зробили необхідний на той момент мінімум: пофарбували стіни, поставили парти та стільці. Проте умов для повноцінного продовження уроків не було.

"Тоді діти, на жаль, в укритті не навчалися. Зараз вони навчаються. Це найголовніша зміна", - говорить Галина Матюшко.

Після оновлення у просторі стало більше місця. Діти можуть розкласти підручники та зошити, чути пояснення вчителя й виконувати завдання.

У день відкриття повітряна тривога застала четвертокласників під час навчання. Клас спустився в укриття та продовжив урок української мови.

"Там усе гарно зробили, стало більше місця. Можна вже не сидіти одне в одного на колінах. Усі розсілися дуже зручно, нікому не тісно. І вчитися комфортно", - розповідає Варвара.

Дівчинка каже, що може зосередитися на завданнях і не вважає навчання в оновленому укритті складнішим, ніж у звичайному класі.

"В укритті вчитися не складніше, ніж у класі. Там зараз багато місця, усі розсілися дуже зручно", - додає вона.

Для мами Варвари важливо не лише те, що донька може продовжувати уроки, а й те, як вона почувається у просторі.

"Моя дитина дуже рада, що може бути у школі. Вона знає, що тут є укриття, що там вона почувається захищеною і має змогу навчатися", - пояснює пані Галина.

Простір, який залишає дитині її шкільний день

Результат оновлення найкраще пояснюють не площа приміщення чи перелік виконаних робіт, а досвід учениці Варвари.

Тепер, коли повітряна тривога починається під час занять, її урок може продовжитися в укритті. Вона може сісти поруч з однокласниками, розкласти книжки й зошити, почути вчительку та виконати завдання.

Варвара все одно злиться, коли чує сигнал тривоги. Оновлений простір не здатен прибрати цю емоцію чи повернути дітям повністю безтурботне шкільне життя. Але він допомагає зробити так, щоб разом із сигналом у них не зникали навчання, друзі та відчуття звичного дня.

Бо безпечний простір повертає дитині більше, ніж можливість продовжити урок. Він повертає спілкування, стабільність і частину дитинства

Чернігівські