Усе майно забирали та виселяли людей із сіл: як на Чернігівщині починалася колективізація

17 вересня 2026 р. 18:25

17 вересня 2026 р. 18:25

Колективізацію можемо розглядати як один із напрямів політики радянської росії і, відповідно, більшовиків, як стосовно України, так і щодо інших окупованих територій. І деякою мірою це була легалізація примусової праці, пригноблення селян з метою швидше отримати вигоди.

Це був контрольований процес господарювання на землі, ліквідація приватної власності, особливо на землю та засоби обробітку землі. І злочинним наслідком колективізації в Україні є Голодомор 1932–33 років.

« Масова колективізація стартувала наприкінці 20-х років ХХ сторіччя, коли відбувалося масове згортання та ліквідація політики НЕПу, що дозволяла приватну власність й інші послаблення від московсько-радянського окупаційного режиму. Але зі зміцненням влади Сталіна було вирішено, що ресурси мають концентруватися в державі через масове створення державної власності саме на селі. Для зручної експлуатації сільського населення, яке мало працювати фактично безкоштовно на радянську державу. Тож колективізація мала на меті приборкати українське село та сконцентрувати у своїх руках фінанси, інструментарій і землю через колгоспи та радгоспи. А вже потім мав настати етап індустріалізації », – прокоментував «ЧЕЛАЙН» Максим Блакитний, кандидат історичних наук, директор Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського.

Перші колгоспи створювали за рахунок того реманенту й сільськогосподарських знарядь праці, які у злочинний спосіб конфісковували в селян, у яких були крупорушки, молотарки, вози і худоба, особливо коні й інше майно.

« Поодинокі спроби створення колгоспів і радгоспів були одразу, щойно радянська влада окупувала територію України – у 1919-21 роках. І маємо документ за 1924 рік, коли могли висловлюватися ініціативи лідерів місцевих осередків більшовиків (обласних, повітових, районих) і було проведений з’їзд із питань колективізації. Відповідно, призначалися керівники, які займалися впровадженням колективізації, середня ланка – на рівні повітів тощо. А в селах цей процес на початку контролювали голови сільрад. Паралельно відбувалося створення так званої місцевої більшовицької «еліти », – зауважив Максим Блакитний.

Натомість масове утворення колгоспів відбувалося вже наприкінці 20-х років.

Хто не хотів йти в колгоспи, зазнавав репресій. І спочатку, коли не було масових репресій, могли просто сфабрикувати справи проти таких людей – ніби за участь у якихось контрреволюційних бандах тощо. Або спочатку могли бути погрози, і люди розуміли, що майно таки треба здавати.

« Під час масової хвилі створення колгоспів хто не погоджувався до них вступати й не передавав інвентар, то як куркуль разом із членами родини зазнавав репресій. Таких людей навіть примусово виселяли з населених пунктів, наприклад до Сибіру, а все майно забирали. Механізмів боротьби з неугодними окупаційній владі, на жаль, вистачало », – сказав Максим Блакитний.

Ірина Осташко

Головне фото: https://format.cn.ua

Чернігівські