Найбільший будинок старого Чернігова, який не зберігся: історія жіночого училища

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Найбільший будинок старого Чернігова, який не зберігся: історія жіночого училища

20 вересня 2026 р. 17:18

20 вересня 2026 р. 17:18

Порожні вікна, обірвані стіни, купи цегли й заросле подвір’я. На фотографії 1944 року, яку оприлюднив Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського, – рештки жіночого єпархіального училища. Навіть у такому стані будівля вражає масштабом. А колись тут здобували освіту дівчата, для яких навчання відкривало шлях до власної професії.

За повідомленням музею, будинок звели 1886 року на розі Гончої та Стрітенської – нинішнього проспекту Перемоги. Під час Другої світової війни він зазнав значних пошкоджень, а після війни був остаточно зруйнований радянською владою.

Сам заклад був старшим за споруду на фотографії: дослідження історика Олександра Тарасенка охоплює історію училища від 1866 року. Отже, дату появи установи й дату зведення її великого корпусу слід розрізняти.

Будівництво корпусу тривало у 1882–1886 роках за проєктом Дмитра Савицького. Після подальших добудов училище стало найбільшою спорудою Чернігова й зберігало цей статус до Другої світової війни. Згодом тут працювали редакції газет «Більшовик» і «Молодий комунар», відомих у подальшій історії як «Деснянська правда» та «Гарт».

Училище готувало домашніх учительок і педагогинь початкової школи. Поруч із релігійними дисциплінами учениці опановували математику, фізику, історію та педагогіку. Французьку, німецьку, малювання й музику можна було вивчати за додаткову плату. У 1907 році до шестикласного курсу додали сьомий, педагогічний клас.

Є в історії закладу й зв’язок із родиною Коцюбинських. Багато років училище очолювала Юлія Дейша – мати Віри Коцюбинської, дружини письменника Михайла Коцюбинського .

За радянських часів споруду називали «Будинком державних установ»: у 1938 році тут розміщувалися 63 організації . Після воєнних руйнувань залишки будівлі простояли до 1962 року. Згодом на цьому місці звели інший корпус за проєктом Андрія Карнабеда, який спочатку призначався для школи №24, а став приміщенням Чернігівської філії КПІ. Сучасна адреса ділянки – Гонча, 34.

Сьогодні за цією адресою розташована Пенітенціарна академія України . Це інша будівля, зведена на місці втраченого училища.

Світлина 1944 року зберегла проміжний момент: училище вже перетворилося на руїни, але ще не зникло з міського краєвиду. Тепер вона допомагає побачити за знайомою адресою зовсім інший Чернігів – із великим жіночим навчальним закладом, історія якого пережила його стіни.