Тихі години, як у Парижі та програми фінансування переобладнання житла: ТОП безбарʼєрних практик, які Чернігів може почерпнути з Європи

24 вересня 2026 р. 14:24

24 вересня 2026 р. 14:24

Реклама

У Чернігові зʼявиться перший безбарʼєрний маршрут, заповідник «Гетьманська столиця» у Батурині зроблять доступним для людей з інвалідністю, а деякі приміщення обласної державної адміністрації реставрують, щоб забезпечити безбар’єрний доступ. Це лише частина планів, які  мають намір реалізувати у місті, щоб зробити його комфортнішим для всіх верств населення. Чернігів розвивається та змінює міський простір, а разом із цим зростає потреба робити його зручним і доступним для всіх мешканців. Під час відновлення та модернізації міської інфраструктури Чернігів може не лише створювати власні рішення, а й використовувати досвід міст, які вже пройшли цей шлях.

У різних країнах світу безбар’єрність давно вийшла за межі облаштування пандусів чи доступних входів. Разом із експертами Громадської спілки «Ліга Сильних» ми зібрали для вас добірку практик з безбарʼєрності, які Чернігів міг би запозичити у європейських міст.

Барселона: доступність починається з домівок

У Барселоні безбар’єрність розглядають не лише як доступність вулиць чи громадських будівель. Місто допомагає людям зробити доступнішим власне житло, особливо людям з інвалідністю та мешканцям старшого віку. Наприклад, муніципалітет виділяє кошти на встановлення ліфтів у старих будинках, де їх раніше не було. Для малозабезпечених будинкових спільнот така програма може покривати до 50% вартості робіт. Окрема програма « d’Arranjament » допомагає адаптувати помешкання під потреби людини. У квартирах можуть безкоштовно замінити ванну на душ, встановити поручні, розширити дверні отвори або перенести вимикачі на зручнішу висоту.

«Така підтримка дозволяє людям довше залишатися самостійними та жити у власному домі. У місті також розвивають рішення «розумного дому». Наприклад, голосове керування освітленням чи автоматичне відкривання дверей. А нове соціальне житло проєктують за принципами універсального дизайну, передбачаючи окремі квартири для людей, які користуються кріслами колісними», — додав  Богдан Кохан, керівник програм громадської спілки «Ліга Сильних».

Стокгольм: універсальний « міський дизайн »

У Стокгольмі безбар’єрність намагаються закладати ще на етапі планування міста, а не виправляти недоліки вже після будівництва. Нові будівлі та інфраструктуру проєктують за принципами універсального дизайну, тобто простір від початку має бути зручним для людей з різними потребами. Такий підхід стосується і житла. Нові квартири облаштовують широкими дверними проходами, без порогів, із просторими коридорами та санвузлами. Це дозволяє людині залишатися у власному помешканні у разі вікових змін або зниження мобільності.

Навіть у заповідних лісопаркових зонах Стокгольма (зокрема на острові Юргорден) облаштували інклюзивні екологічні стежки з широкими дерев’яними настилами та стабільним покриттям. Місця для пікніків обладнали адаптивними столами під виїзд крісла колісного та тактильними картами заповідника. Чернігів також рухається  у цьому напрямку і розпочав інклюзивний культурний проєкт «Гетьманська столиця: доступна історія». У межах ініціативи у п’яти музейних об’єктах заповідника планують адаптувати експозиції для відвідувачів з різними потребами. Зокрема:  впровадити інтерактивний сенсорний стіл із 3D-моделями музейних експонатів; створити тактильні картини та інформаційні таблички шрифтом Брайля; розробити аудіогіди з аудіодискрипцією; створити відеогіди українською жестовою мовою; встановити мнемосхеми для навігації розробити панорамний відеотур для об’єкта з обмеженою фізичною доступністю.

«Безбар’єрне місто неможливо створити лише за кресленнями чи нормативами. Важливо, щоб люди, які щодня стикаються з бар’єрами, мали можливість впливати на рішення ще до того, як вони будуть реалізовані. Саме тому досвід Стокгольма є показовим. У місті працює Рада з питань інвалідності, до якої входять представники громадських організацій. Вони долучаються до обговорення стратегічних рішень і можуть оцінити їх ще на етапі планування. Вони не чекають, поки збудують об’єкт, облаштують вулицю чи запустять нову послугу, а потім лише навідуються із моніторинговим візитом, а працюють на випередження і контролюють все ще на етапі розробки чи будівництва», — зазначив Богдан Кохан, керівник програм Громадської спілки «Ліга Сильних».

« Тихі години » у Парижі

Поки в Україні лише торік почали говорити про запровадження тихих годин у людних місцях, у Парижі це вже вже звична практика. У магазинах, супермаркетах та культурних установах Парижа запроваджують «тихі години», коли зменшують рівень шуму, вимикають фонову музику та роблять освітлення менш інтенсивним. Це створює комфортніші умови для людей з аутизмом та підвищеною сенсорною чутливістю.

«Торік «Ліга Сильних» провела опитування за участю понад 100 респондентів. Результати показали: сенсорне перевантаження у публічних просторах стає серйозною перешкодою для людей з аутизмом, сенсорними розладами чи підвищеною чутливістю до звуку та світла. Для багатьох навіть простий похід у магазин перетворюється на випробування, що вимагає днів на відновлення. До відома, лише за перші два роки повномасштабного вторгнення кількість пацієнтів з таким діагнозом зросла майже вчетверо, порівняно з 2021 роком. А за перші два місяці 2024-го такий діагноз встановили такій же кількості пацієнтів, як за весь 2021-й. Тому ми закликаємо не лише бізнеси, а й місцеві органи влади долучатися до цієї ініціативи. Тим паче ця безбар’єрна практика не потребує жодного фінансування. Для когось це лише декілька годин тиші, а для когось — можливість комфортно відвідати магазин, аптеку, кафе чи інший публічний простір», — наголосив  Богдан Кохан, керівник програм Громадської спілки «Ліга Сильних».

Париж працює над тим, щоб безбар’єрність була частиною не лише міського простору, а й повсякденного життя мешканців. Один із напрямів — адаптація житла до потреб людей з інвалідністю та старших людей. У Франції діє принцип «еволюційного житла»: нові квартири мають проєктуватися так, щоб за потреби їх можна було легко адаптувати для людини, яка користується кріслом колісним, без масштабної перебудови помешкання.

Окремо держава допомагає власникам та орендарям пристосовувати вже наявне житло. Програма MaPrimeAdapt’ покриває від 50% до 70% (максимально до 15 400 євро) витрат на ремонтні роботи з адаптації приватного житла для людей  старшого віку та осіб з інвалідністю (монтаж душових кабін в один рівень із підлогою, розширення прорізів, встановлення поручнів).

Відень: суворі будівельні правила

У Відні доступність намагаються закладати ще до початку будівництва. Місцеві будівельні правила передбачають вимоги до доступності нових багатоквартирних будинків — від входу та спільних зон до ліфтів. Самі квартири також мають бути спроєктовані так, щоб їх можна було адаптувати під потреби людини без масштабної перебудови.

Для тих, кому потрібно пристосувати вже наявне житло, у Відні діє програма « Wohnung Anpassung ». Вона передбачає фінансову допомогу на встановлення сходових підйомників, автоматичних відкривачів дверей, адаптацію ванних кімнат та інші необхідні зміни. У певних випадках витрати можуть покриватися повністю.

Інклюзивним для Відня є і ринок праці. Мерія міста спільно з урядом Каталонії реалізовують спільну програму під егідою «Міської декларації про інклюзію на ринку праці» (Declaració Metropolitana per a la inclusió laboral), що передбачає виділення субсидій бізнесу для адаптації робочих місць та підтримку проєктів працевлаштування Крім цього, муніципалітет Відня активно фінансує та підтримує молодіжні інклюзивні проєкти й освітні програми, спрямовані на подолання ментальних бар’єрів, руйнування стереотипів і протидію дискримінації у підлітковому середовищі.

Шеллефтео: від підігрів тротуарів  до економічної безбар’єрності

Муніципалітет шведського Шеллефтео успішно довів, що суворий субарктичний клімат не є перешкодою для безбар’єрності, інтегрувавши інноваційні інженерні рішення у міську інфраструктуру. І хоча у Чернігові клімат помірний, шведські безбар’єрні практики можуть стати у нагоді.

Приміром, Головною фізичною інновацією центру Шеллефтео  є розгалужена система підігріву тротуарів, громадських площ та ігрових майданчиків. Замість додаткових енерговитрат система працює за рахунок надлишкового промислового тепла та зворотних контурів міського центрального опалення. Це гарантує повну відсутність ожеледі та снігових завалів 24/7 без використання хімікатів, повністю усуваючи загрозу «зимової ізоляції» для людей старшого віку та користувачів крісел колісних. А ще у місті встановили свої регламенти безпеки, які полягають у тому, що під час снігопадів очищення міста починається не з автомобільних магістралей, а з пішохідних та велосипедних маршрутів, автобусних хабів та підходів до соціальних об’єктів. Як наслідок — це не лише знижує травматизм, а й сприяє активності маломобільних груп у зимовий період.
Економічна інклюзія у Шеллефтео фокусується на виведенні людей із ментальними, психічними чи нейропсихіатричними порушеннями з тривалої ізоляції та наданні їм статусу повноцінних платників податків. Відтак, замість абстрактних курсів, муніципалітет Шеллефтео тісно співпрацює та фінансує програми соціального підприємства, а замість тимчасових практик чи короткострокових стажувань, відділ ринку праці комуни Шеллефтео створює для осіб з інвалідністю постійні, захищені та субсидовані робочі місця всередині міських структур. Модель базується на індивідуальному довгостроковому «джоб-коучингу», де за кожною людиною закріплюється наставник, який супроводжує її безпосередньо на робочому місці.

Барселона, Стокгольм, Париж чи Відень уже напрацювали рішення, які допомагають зробити міста комфортнішими для людей із різними потребами. Частину з них можна адаптувати й до українських умов. В основу цієї підбірки закордонного досвіду лягло дослідження, яке провела  Громадська спілка «Ліга Сильних» і презентувала на онлайн-платформі «Супермаркет рішень для громад».  У  цьому дослідженні  фахівці проаналізували європейський досвід впровадження програм безбар’єрності. Воно базується на аудиті нормативних документів, міських стратегій,  звітів місцевої влади та оглядів профільних неурядових організацій. Щоб сформувати всебічну картину,   брали до уваги міста з різними географічними та операційними викликами. Приміром, скандинавський досвід став прикладом подолання складних кліматичних умов, із південно європейського досвіду можна взяти приклад адаптації середньовічної бруківки чи античних фортець, а західноєвропейський досвід показує, як можна модернізувати історичний  житловий фонд.

Головний урок європейського досвіду полягає в тому, що   безбар’єрність  важлива не лише дял людей з інвалідністю, а й для усіх людей з громад, а ще це вигідно, адже залучає більше людей до активного життя та дозволяє людям старшого віку довше залишатися автономними.

Чернігівські