Що приховує історія Міської чоловічої гімназії Ніжина

26 вересня 2026 р. 14:06

26 вересня 2026 р. 14:06

У Міської чоловічої гімназії Ніжина так і не з’явилося власного будинку. Хоча його планували, для будівництва створили спеціальну комісію, а проєкт розробив архітектор Київського навчального округу. Тим часом гімназія змінювала орендовані приміщення, а кількість її учнів зростала: від 125 у рік відкриття до 287 у 1915-му.

Чому ж навчальний заклад, який так швидко розвивався, проіснував лише сім років? Журналісти MYNIZHYN зібрали маловідомі деталі історії Міської чоловічої гімназії та з’ясували, яким було її життя у Ніжині на початку ХХ століття.

Першою адресою гімназії став будинок С. І. Самохіної на вулиці Гоголя, 7-А. Міська управа орендувала його для нового навчального закладу, і саме тут гімназія працювала від моменту відкриття у 1912 році до 1915-го.

Однак приміщення виявилося не зовсім придатним для гімназії. Кімнати будинку не відповідали вимогам міністерства, тому постало питання про пошук іншої будівлі. У 1915 році заклад переїхав до будинку Н. І. Пашковської на Овдіївській вулиці, 27.

На цьому історія з приміщеннями не закінчилася. У 1918 році директор гімназії пропонував розмістити її в будинку П. П. Парпури. Проте відповіді на пропозицію не отримав, тому договір про оренду знову уклали із С. І. Самохіною.

Постійні переїзди були не просто питанням адреси. Для навчального закладу, кількість учнів якого стрімко зростала, потрібне було приміщення, яке відповідало б встановленим вимогам. Саме тому майже одразу після відкриття почали думати про власну будівлю.

Уже з 1913 року в планах було спорудження нового приміщення для Міської чоловічої гімназії на площі Б. Хмельницького. Створили комісію з будівництва, а проєкт мав розробити архітектор Київського навчального округу В. П. Лістовничий.

Тобто фактично через рік після відкриття гімназії місто вже планувало для неї постійний освітній простір. Але реалізувати цей задум не вдалося. У 1914 році почалася Перша світова війна, і нове будівництво стало неможливим.

На цьому тлі особливо показовою є динаміка кількості учнів. У 1912 році в гімназії навчалося 125 дітей. У 1914-му їх було вже 166, а в 1915 році – 287. Тобто за три роки кількість учнів збільшилася більш ніж удвічі.

Гімназія явно мала попит у місті. І водночас саме її швидкий розвиток робив проблему приміщення ще відчутнішою. Навчальний заклад зростав, а власної будівлі так і не отримав.

Почесним попечителем гімназії з 19 вересня 1912 року був граф В. О. Мусін-Пушкін. Директором став викладач Ніжинського історико-філологічного інституту П. О. Заболотський.

У гімназії працювали Г. І. Вербицький, П. Є. Петров, І. М. Сподобін, В. Ф. Супруненко, О. Ф. Пастернак, М. А. Петр, І. М. Колтунов, Г. І. Смиринський, В. П. Машіна та інші викладачі. Лікарем закладу був О. Й. Добіаш.

На початку в гімназії було п’ять класів: чотири основні та підготовчий. Навчання передбачало не лише загальні дисципліни. Учні вивчали латинську мову, історію, природознавство та географію. У підготовчому класі викладали малювання і чистописання.

Були й необов’язкові заняття – співи, гімнастика, ліплення та танці. Тож навчання не обмежувалося лише книжками й уроками. Для гімназистів передбачали й інші заняття, які мали доповнювати освітній процес.

За навчання батьки платили. У підготовчому класі річна плата становила 65 рублів, у 1–4 класах – 85 рублів. Водночас утримання гімназії забезпечували з кількох джерел: державних і міських коштів, грошей повітового земства та плати за навчання.

Цікаво, що збереглися відомості не лише про уроки, а й про повсякденні потреби учнів. Харчувалися гімназисти в буфеті, який належав А. І. Кротовій.

Але гімназійне життя не обмежувалося приміщенням, у якому проходили уроки. У 1914 році для учнів Міської чоловічої гімназії разом з ученицями гімназії Г. Ф. Крестинської організували екскурсії до Криму.

На тлі історії початку ХХ століття ця деталь особливо привертає увагу. Ніжинські школярі вирушали в далеку подорож ще до того, як транспорт став звичною частиною шкільних екскурсій. Це була можливість побачити інший край, його природу та пам’ятки. Для самих учнів така поїздка, ймовірно, була не менш важливою частиною навчання, ніж звичайні уроки.

Гімназія мала й власне видавниче життя. Від 1912 року виходив збірник «Ежегодник Нежинской городской мужской гимназии», а також брошура «Нежинская городская мужская гимназия».

Для сучасного дослідника такі видання особливо цінні. Вони дають змогу побачити навчальний заклад не лише через окремі згадки, а й відтворити його внутрішнє життя: склад викладачів, кількість учнів, особливості навчання та організацію роботи.

Серед учнів Міської чоловічої гімназії були Л. Довкгело, В. Забєлло, С. Козін, М. Кочетов, І. Мороз, Г. Риндін, С. Спаський, О. Чуян та інші. Їхні імена збереглися у списках учнів, що сьогодні допомагають відтворити склад гімназії та її історію.

Початок ХХ століття став часом масштабних політичних і суспільних перетворень. У таких умовах навчальний заклад, який виник лише кілька років тому, не встиг перетворитися на стабільну міську інституцію.

У 1919 році Міська чоловіча гімназія припинила діяльність.

Міська чоловіча гімназія проіснувала лише сім років, але за цей час встигла пройти шлях від орендованих кімнат до планів власного приміщення, зібрати сотні учнів і залишити по собі видання, документи та імена. Її історія показує, як великим міським планам іноді не вистачає часу, щоб стати реальністю. Гімназія зникла у вирі подій 1919 року, але її коротке життя досі дозволяє побачити, яким був Ніжин напередодні великих змін.

Головне фото: Будинок С. І. Самохіної, у якому розміщувалася Міська чоловіча гімназія

Нагадаємо, що 14 вересня Художньому відділу Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського виповнюється 35 років . За цей час він пройшов шлях від перших експозицій до сучасного виставкового простору, у якому зберігаються сотні творів мистецтва, відкриваються нові виставки та з’являються нові надходження. Змінювалися приміщення, експозиції та формати роботи, але незмінним залишалося головне – люди, які щодня зберігають мистецьку спадщину та знайомлять із нею відвідувачів. Навіть в умовах війни відділ продовжує свою роботу, організовуючи виставки, зустрічі та інші культурні події.

Чернігівські