Монастир, якого більше немає: яку таємницю приховує околиця Ніжина

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Монастир, якого більше немає: яку таємницю приховує околиця Ніжина

28 вересня 2026 р. 09:16

28 вересня 2026 р. 09:16

На західній околиці Ніжина є місце, повз яке сьогодні легко пройти й навіть не здогадатися, що кілька століть тому тут вирувало життя. В урочищі Ветхе, на березі річки Остер, колись стояв Ветхоріздвяний Свято-Георгіївський монастир – старовинна обитель із майже чотирьохсотрічною історією.

Монастир заснували в першій половині XVII століття. Головною його святинею була церква Різдва Пресвятої Богородиці з приділом святого Георгія. Про обитель згадують навіть гетьманські універсали Богдана Хмельницького 1654 року.

Монастир був не лише духовним, а й потужним господарським осередком. Він мав значні земельні володіння, села, хутори та млини. Зокрема, йому належали Мрин із навколишніми селами, хутір Коростилівський, млин на Сеймі та броварня.

Історія цього місця безпосередньо переплелася з однією з найвідоміших подій козацької доби – Чорною радою 1663 року в Ніжині. За краєзнавчими даними, під час тих бурхливих подій запорожці Івана Брюховецького спалили монастирські млини на Острі. Саме на Чорній раді Брюховецького обрали гетьманом Лівобережної України.

На початку XVIII століття господарство обителі почало занепадати. У 1716 році монастир разом із його володіннями підпорядкували новоствореному Ніжинському Благовіщенському монастирю. Однак його історія на цьому не завершилася – обитель продовжувала існувати ще тривалий час.

Особливе значення мало й монастирське кладовище. Тут, за краєзнавчими джерелами, поховали відомого ніжинського війта Петра Тернавіота, а також Василя Кукольника – першого директора Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька.

Фактично кінець багатовікової історії монастиря настав уже за радянської влади. Обитель закрили, її приміщення певний час використовували для інших потреб, а перед Другою світовою війною залишки старовинних монастирських споруд і поховань практично розібрали.

Нині тут уже немає ані старовинного храму, ані монастирських корпусів. Про колишню обитель нагадує невелика капличка.

І саме це створює особливе враження від урочища Ветхе: дивишся на звичайний краєвид околиці Ніжина – і складно уявити, що колись тут стояли храми, жили ченці, працювали млини, ховали відомих містян, а зовсім поруч розгорталися події, які увійшли в історію України.

Фото ілюстративне, створене за допомогою ШІ