Порятунок Персика

28 вересня 2026 р. 11:56

28 вересня 2026 р. 11:56

Ця історія — про доброту, турботу і небайдужість. Про те, що українці вміють залишатися сильними не лише у складні часи, а й просто щодня допомагати тим, хто цього потребує.

До редакції газети «Вісті» (сайт nizhyn.city )завітала наша багаторічна читачка, ніжинка Віра Миколаївна Мацкевич. З порога сказала:

— Хочу через ваше видання подякувати людям, які допомогли моєму котику.

А почалася ця історія ще восени минулого року. Віра Миколаївна прихистила кота на ім’я Персик. Його господарі виїхали за кордон, а тварина залишилася сама. Спочатку Персик жив біля під’їзду: хто міг — підгодовував. Але попереду була зима, і жінка переживала, чи витримає холод колишній домашній улюбленець.

Тож забрала його до себе. Каже, з часом дуже прив’язалася до кота. Та й удвох, зізнається Віра Миколаївна, веселіше.

Нещодавно Персик почувався не дуже добре. Кіт уже немолодий, тому господиня вирішила відвезти його до ветеринарної клініки. Посадила у спеціальну сумку й понесла на огляд.

Ветеринари оглянули тварину, провели необхідні процедури та встановили діагноз. . Віра Миколаївна добре відгукується про клініку і окремо дякує лікарці Дарії Михайлівні за уважність та професійну допомогу.

Здавалося, найскладніше вже позаду. Але дорогою додому на Персика чекала нова пригода.

Вочевидь, після пережитого кіт добряче перехвилювався. Через щилинку у сумці він висунувся, вискочив і помчав спочатку в бік дороги, де рухалися автомобілі. У Віри Миколаївни аж дух перехопило. А потім Персик кинувся до великої розлогої липи й почав швидко дертися вгору.

— Я розгубилася, не знала, що робити. Ще й телефон залишила вдома, — згадує жінка.

Це сталося неподалік консервного заводу. На допомогу прийшла перехожа, яка почула про пригоду. Разом вирішили спробувати виманити кота валер’янкою — кажуть, коти її люблять. Але Персик на запах не відреагував. Навпаки — забрався ще вище.

Тоді Віра Миколаївна побігла додому по телефон і зателефонувала за номером 101.

— Я дуже вдячна диспетчерці, яка прийняла виклик. Я навіть сумнівалася, чи приїдуть рятувальники, адже зараз є значно важливіші й критичніші ситуації. Але хлопці приїхали.

Працівники ДСНС дісталися до кота, який на той момент уже опинився високо на дереві, де гілки ставали дедалі тоншими. Поки рятувальники працювали, господиня дуже переживала, аби з ними та з її улюбленцем нічого не сталося. До порятунку долучився і небайдужий перехожий.

Зрештою Персика вдалося дістати. Рятувальники обережно спустили чотирилапого з дерева та передали господині. Кіт не постраждав.

— Хлопці спустили мого кота в мішку. Так я його й принесла додому, — усміхається Віра Миколаївна. — А наступного дня я пішла у відділок, щоб дізнатися прізвища рятувальників і подякувати їм особисто.

Жінка дізналася, що Персика врятували командир відділення — водій 16-ї ДПРЧ Олег Петрович Кропива та начальник караулу Владислав Олександрович Ємець. За що їм вона безмежно вдячна!

Свою історію Віра Миколаївна розповіла в редакції саме для того, щоб подякувати рятувальникам. І, мабуть, ця подяка — не лише про порятунок одного кота. Вона про людяність, готовність прийти на допомогу і небайдужість, яка особливо важлива у непрості часи.

А Персик тепер знову вдома. Живий, цілий і, схоже, зовсім не шкодує про свою невеличку пригоду.

Чернігівські