Порядок, який зберігає боєздатність: роль і задачі ВСП під час війни – розмова з полковником Віталієм Вербицьким

30 вересня 2026 р. 16:57

30 вересня 2026 р. 16:57

На війні результат залежить від того, наскільки злагоджено працює військо: чи вчасно виконують завдання, чи бережуть зброю і техніку, чи відповідають командири за свої рішення та чи може військовослужбовець розраховувати на справедливе ставлення. Порядок у цих питаннях має цілком практичну ціну – боєздатність підрозділів і життя людей.

Територіальне управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, яке очолює полковник Віталій Вербицький, працює у сфері, де вимогливість має поєднуватися з повагою до людини, а кожне рішення – спиратися на закон.

Про значення цієї служби під час війни, відповідальність командирів і довіру військових – далі у розмові із Віталієм Миколайовичем Вербицьким.

– Віталій Миколайович, як би ви пояснили людині поза армією, для чого війську потрібна ВСП ?

– Великий військовий організм потребує зрозумілих правил і щоденного їх дотримання. Від цього залежить, чи здатні різні люди та підрозділи виконати спільне завдання. ВСП покликана сприяти підтриманню правопорядку й військової дисципліни, запобігати правопорушенням, захищати військовослужбовців від протиправних посягань. Це робота, яка допомагає війську зберігати внутрішню стійкість. Для мене сенс служби дуже конкретний: військовослужбовець має сумлінно виконувати обов’язки й водночас знати, що його права та гідність захищені.

– Чому під час війни значення цієї роботи зростає? Хіба бойові завдання не відсувають питання порядку на другий план?

– Все дуже просто. Саме бойові завдання роблять порядок життєво необхідним. Несвоєчасне прибуття, недбале поводження зі зброєю, безвідповідальність за кермом військової машини можуть мати наслідки для цілого підрозділу. Уявімо: техніка повинна доставити людей або спорядження у визначений час. Її справність, готовність водія, організація руху – усе це впливає на виконання завдання. Тут дисципліна набуває дуже предметного змісту. На війні особливо важливо зменшувати втрати, яких можна уникнути. Належний порядок допомагає це робити. Коли все працює як злагоджений механізм, тоді маємо успіх.

– Якою має бути щоденна робота територіального управління ВСП, щоб військові відчували її користь?

– Вона має давати відповіді на конкретні проблеми в межах нашої компетенції. Десь необхідні патрулювання й реагування на порушення, десь – робота з командуванням щодо причин, які призводять до цих порушень. Окремої уваги потребують безпека руху військового транспорту, захист військового майна, звернення військовослужбовців. Територіальний рівень важливий близькістю до підрозділів. Потрібно розуміти обстановку, підтримувати робочу взаємодію з командирами та відповідними органами, своєчасно передавати інформацію і доводити реагування до результату. Людина оцінює нашу роботу просто: її почули, обставини з’ясували, законне рішення ухвалили. Саме з таких ситуацій складається репутація служби.

– Ви наголошуєте на профілактиці. Як вона має працювати на практиці?

– Треба бачити причини порушень. Якщо в підрозділі повторюється одна й та сама проблема, варто з’ясувати, чому попередні заходи не спрацювали. Можливо, обов’язки нечітко розподілені, контроль існує лише на папері або командир запізно отримує інформацію. Профілактика починається з розмови, але повинна завершуватися конкретними діями: усуненням недоліків, роз’ясненням вимог, належною організацією служби та перевіркою виконаного. Коли небезпечну ситуацію вдалося попередити, про це рідко з’являється гучна новина. Проте саме такий результат часто є найціннішим.

– Де проходить межа між необхідною армійською вимогливістю та приниженням людини?

– Вимогливість має чітку мету: людина повинна належно виконати обов’язок. Командир пояснює завдання, організовує його виконання, контролює і відповідає за власні рішення. Приниження руйнує довіру та не додає професійності ні командиру, ні підлеглому. Військова служба передбачає сувору дисципліну. Але військовослужбовець зберігає свою гідність, а повноваження командира мають законні межі. Справедливість добре видно в повсякденних речах: чи однакові вимоги до всіх, чи вислухали пояснення, чи встановили обставини, чи відповідає реакція характеру вчинку. На цьому й тримається авторитет.

– Звернення повинно отримати належний розгляд незалежно від того, кого воно стосується. Звання та посада не звільняють від обов’язку дотримуватися закону. Водночас будь-яка ситуація потребує перевірки. Треба встановити факти, вислухати сторони, дослідити наявні матеріали. Висновок має спиратися на обставини, а не на чиюсь впливовість чи емоційність. Для довіри до ВСП однаково важливо захистити людину від порушення її прав і не допустити безпідставного звинувачення. Об’єктивність повинна бути відчутною для обох сторін.

– Як говорити про порушення у війську під час війни, щоб не підривати довіру до Збройних Сил?

– Довіра потребує чесності. Якщо порушення сталося, має бути належне реагування. Замовчування залишає проблему всередині підрозділу й дає їй можливість повторитися. Це неодмінно призводить до біди. Водночас публічна комунікація вимагає відповідальності. Не можна оголошувати людину винною до відповідного рішення суду або переносити провину конкретної особи на весь підрозділ. Не можна розкривати інформацію, яка створює загрозу військовим. Суспільство повинно бачити, що армія здатна реагувати на порушення й виправляти недоліки. Така здатність зміцнює довіру.

– Одна з найскладніших тем – самовільне залишення частини. Який підхід тут вважаєте правильним?

– Потрібно усвідомлювати наслідки для підрозділу: відсутність військовослужбовця означає додаткове навантаження на інших і може вплинути на виконання завдання. Водночас кожна ситуація має свої обставини, які необхідно встановити. Для профілактики важливо своєчасно помічати проблеми: виснаження, конфлікт, погіршення здоров’я, відчуття безвиході. Командир, медики, психологи повинні реагувати в межах своєї відповідальності. ВСП не може підмінити їхню роботу, але має бути частиною належної взаємодії. Правова оцінка вчинку та увага до його причин мають поєднуватися. Так можна і забезпечувати відповідальність, і запобігати повторенню подібних випадків.

– Наскільки порядок у підрозділі залежить від особистого прикладу командира?

– Безпосередньо. Підлеглі щодня бачать, як командир ставиться до наказів, людей, майна, власного слова. Якщо він вимагає відповідальності, то повинен демонструвати її сам. Коли до одних застосовують суворі вимоги, а іншим дозволяють їх ігнорувати, дисципліна втрачає переконливість. Люди швидко помічають подвійні стандарти. Для мене командирська відповідальність починається з готовності знати реальний стан справ. Треба створювати умови, за яких про проблему доповідають вчасно, а не приховують її до моменту, коли наслідки вже неможливо виправити.

– Яких якостей ви очікуєте від військовослужбовців ВСП і від своєї команди?

– Фаховості, витримки та доброчесності. Людина, яка забезпечує правопорядок, повинна добре знати свої повноваження й уміти діяти в їхніх межах. У нашій роботі багато складного спілкування. Треба вміти вислухати, пояснити вимогу, знизити напруження, ухвалити обґрунтоване рішення. Навіть у конфліктній ситуації військовослужбовець ВСП має зберігати самоконтроль. Доброчесність для такої служби є щоденною вимогою. Вона проявляється тоді, коли людина відмовляється від поблажки для знайомого, чесно фіксує обставини та готова відповідати за власні дії.

– За якими ознаками ви б оцінювали ефективність територіального управління?

– Показники потрібні, але важливо бачити, що саме за ними стоїть. Кількість виявлених порушень сама по собі ще не дає повної картини. Необхідно розуміти, чи зменшується повторюваність проблем, чи своєчасно розглядають звернення, чи усувають виявлені причини. Для мене важливий і зворотний зв’язок. Чи розуміють командири наші вимоги? Чи знає військовослужбовець, куди звернутися? Чи може він отримати зрозуміле пояснення щодо питання, з яким прийшов? Хороший результат – це конкретна зміна: небезпечну практику припинили, порушення прав усунули, недолік в організації служби виправили. Саме такі зміни повинні бути змістом звіту.

– Що ви хотіли б сказати військовослужбовцям, які сьогодні виконують завдання?

– Дякую кожному, хто сумлінно несе службу й береже побратимів. За щоденною стійкістю армії стоїть величезна особиста праця людей, яку не завжди видно. Бережіть взаємну довіру. Повідомляйте про проблеми вчасно, відповідально ставтеся до зброї, техніки та своїх обов’язків. Якщо потребуєте допомоги, користуйтеся передбаченими можливостями її отримати. Наш спільний обов’язок – зберегти військо спроможним виконувати завдання. Порядок допомагає берегти і людей, і результат, заради якого вони служать. Разом – до перемоги. Слава Україні.

Чернігівські