Підземні ходи, бали й унікальний зимовий сад: історія садиби Катериничів у Бобровиці (Відео)

15 жовтня 2026 р. 10:31

15 жовтня 2026 р. 10:31

У Бобровиці на Чернігівщині збереглася садиба родини Катериничів – людей, які залишили помітний слід в українській історії. Про історію садиби розповідає Світлана Лук’яненко. Жінка працює бібліотекаркою вже 43 роки та досліджує минуле рідного міста.

«Палац родини Катериничів є окрасою нашого міста, тому що їхня родина в ті часи була дуже відомою. Батько Петра Петровича Катеринича – Петро Андрійович – був очільником дворянства. Закінчив гімназію вищих наук і був мировим суддею Козелецького повіту, й у 1838 році брав участь у викупі Тараса Григоровича Шевченка з кріпацтва», — Світлана Лук’яненко, бібліотекар.

Петро Петрович продовжив справу батька, здобув юридичну освіту й обіймав керівні посади. Згодом переїхав до Санкт-Петербурга, де відкрив власну нотаріальну контору. Та навіть далеко від України він підтримував українське культурне життя.

«У нього вдома збиралися щирі українці, співали українських пісень. Він був одним із друзів Великого Кобзаря. Але владі це не подобалося, адже як тоді росіяни не любили українців, так і тепер. Палац збудований із цегли, яка виготовлялася на власному заводі. Кожна цеглинка має тавро, його можна і сьогодні розгледіти: ЗПК – завод пана Катеринича», — Світлана Лук’яненко, бібліотекар.

Головною окрасою палацу є кований мереживний декор веранди, прикрашеної металевими колонами та решітками з візерунками. Проте унікальність садиби і в тому, що вона має кілька підземних ходів.

« Старожили говорили, що від палацу до цукрового заводу був підземний хід, але він таємний, ніхто про нього не знає. Також неподалік жив садівник, до садівника теж був підземний хід. І ще один підземний хід – до двоповерхової частини, в якій жила родина. Зараз цей підземний хід – укриття», — Світлана Лук’яненко, бібліотекар.

У цій садибі Петро Катеринич жив разом із родиною.

«У Петра Петровича була дуже велика родина. Він мав дві дружини. Перша дружина народила йому п’ятьох дітей, але дуже рано померла. І вдруге він одружується з Парасковією Гаврильцевою. Парасковія Гаврильцева закінчила Петербурзьку консерваторію, дуже гарно співала і грала ролі у виставах. А Петро Петрович був поціновувачем бальних танців і вечорів, тому в його домі, в палаці, збиралися бали. Родина жила там, де оця двоповерхова частина. На першому поверсі був кабінет Петра Петровича. На другому поверсі – спальні дітей. І з другого поверху був дуже красивий краєвид на його парк», — Світлана Лук’яненко, бібліотекар.

Проте недовго господарю вдалося пожити в цьому будинку. В 1916 році Петро Катеринич помер, а родина роз’їхалася.

«Із поваги до нього працівники цукрового заводу несли труну пішки з Бобровиці до Марківців. І похоронили його у сімейному склепі біля Успенської церкви. Але, на жаль, до наших часів не збереглося. Після смерті родина ще трошки в Бобровиці жила. Син Дмитро працював на цукровому заводі. А потім усі роз’їхалися. Вся родина роз’їхалася. Тут був райком партії. І тривалий час в цій двоповерховій будівлі була початкова школа №2, це 1-3 класи», — Світлана Лук’яненко, бібліотекар.

Тепер у цій садибі розташовується місцева бібліотека, а в залі, де колись організовували бали, проводять виставки майстрів з усього району. А в майбутньому тут хочуть створити кав’ярню, сувенірну лавку, а також відновити зимовий сад, у якому родина Катериничів вирощувала унікальні рослини.

Журналіст: Оксана Замятіна

Чернігівські