Від сватання до короваю: в Чернігові відтворили давнє українське весілля (Відео)

16 жовтня 2026 р. 11:44

16 жовтня 2026 р. 11:44

Сватання, створення вільця, випікання короваю та саме весілля. У Чернігівському обласному історичному музеї імені Василя Тарновського відтворили давні українські весільні традиції.

«Ми покажемо традицію весілля від сватання до поділу короваю»,- Лідія Рекун, жителька села Смичин

З обрядами, піснями та примовками, які передавали з покоління в покоління. Тут кожна дія мала своє значення, а кожен етап весілля супроводжувався особливими звичаями.

«Початок був у п’ятницю. Тоді вили вільце, пекли коровай, шишки»,- Наталія Болотян, жителька села Смичин

«Сходилися подружки до молодої, там десь коровайниці пекли коровай, там стояли подружки та робили вільце. У нас у Смичині його робили так – батько, брат молодої чи дядько робили основу під вільце. Робили непарну кількість дірочок, головна дірочка – це під вільце для молодого і молодої. От тоді ці палички обвивали, гарно прикрашали, примовляли: «Наше вілечко ясне, бо сонечко – красне. На вітрику має – на сонечку співає». Це вілечко було як символ щастя молодих, як символ достатку, як символ їхньої єдності. І головна палиця, яка була в тому вілку, мала лишитися в молодих»,- Лідія Рекун, жителька села Смичин

А вже на наступний день починалося саме святкування весілля. Воно могло тривати кілька днів.

«Перший день весілля була субота, молоді йшли до РАЦСу, до церкви, далі приходили гуляти до молодої. Увечері збирався караван, збирали подарунки, забирали придане та їхали до молодого. На другий день уже йшли гуляти до молодого»,- Наталія Болотян, жителька села Смичин

Проте весільні традиції – це не лише пісні та обряди, а й щедре частування. Цього разу частували традиційною березинською наливкою.

«Я сьогодні саме буду брати участь, коли ділили коровай. У Березні, коли ділили коровай, то спершу подавали батькам, їхнім родичам, кумам, а потім решті гостей, але неодмінно з чарочкою спиртного»,- Марія Шевченко, жителька Березни

«На третій день весілля збирали курей. Переодягались у циган і їздили кіньми, возом до тих, хто брав участь у весіллі та збирав курей. Тоді приїжджали у двір до молодого і варили юшку, пекли м’ясо»,- Наталія Болотян, жителька села Смичин

Весілля справляли переважно тоді, коли господарські клопоти давали змогу відпочити.

«Зазвичай восени чому гуляли? Тому що було багато свого – і огірки, і помідори, і салати різні, і картопля. У піст не гуляли і в жнива. Тому що треба було збирати урожай, щоб зерно заховане було»,- Наталія Болотян, жителька села Смичин

Такі заходи – це можливість не просто згадати давні звичаї, а й відчути зв’язок із поколіннями.

«Якщо ми забудемо свої традиції – просто згине народна пам’ять»,- Лідія Рекун, жителька села Смичин

Журналіст: Оксана Замятіна

Чернігівські