«Творчість, народжена у складні часи, цінна на все життя»: розмова

06 листопада 2026 р. 11:43

06 листопада 2026 р. 11:43

Щороку 9 листопада в Україні відзначають Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. Це свято людей, які своєю творчістю зберігають українські традиції, примножують культурну спадщину та знайомлять інших із красою народного мистецтва.

Напередодні свята сьогодні в гостях у MYNIZHYN — народна майстриня образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Ніжина - Альона Пасечніченко.

Вона вміє перетворювати звичайні квіти на справжні витвори мистецтва, бачити красу в найменших деталях і надихати інших на творчість.

Альона Пасечніченко - керівник гуртка «Технічний дизайн» у СЮТ. Ніжинська станція юних техніків — це комунальний заклад позашкільної освіти для дітей та учнівської молоді в місті Ніжині.
Її творчий шлях — це історія захоплення мистецтвом, невтомного пошуку, натхнення та бажання створювати красу, яка залишається в пам’яті людей.

У розмові вона розповідає про свій творчий шлях, захоплення мистецтвом, джерела натхнення та справу, якій присвячує свій талант. А також ділиться тим, чим живе народне мистецтво сьогодні та чому так важливо берегти й передавати його наступним поколінням.

Детальніше – у нашому інтерв’ю.

- Розкажіть, хто або що найбільше вплинуло на формування Вас, як художниці та майстрині?

- Моє формування, як  творчої особистості, перш за все, почалося з сім'ї. Я росла в мистецькому середовищі. Художником був мій тато, сестра, двоюрідний дідусь, який жив у Прилуках і був професійним художником, скульптором. Творчою особистістю була також і бабуся, яка дуже гарно вишивала і плела мереживо; вишивала і мама. Тому я думаю- це було закономірно: в подальшому знайти себе саме в культурі.
Але малювала я не з дитинства, а пізніше. Років у 23 і почалося все зовсім випадково. Мої рідні натрапили на оголошення про набір абітурієнтів на той час Ніжинського училища культури ім. Заньковецької.Ще навчаючись в училищі, почала освоювати флористику. Нею трохи  володіла сестра. Крім флористики у сестри було  захоплення коренепластикою і зацікавило мене.

І так потроху після навчання почався мій мистецький шлях.

Ще перед вступом в  училище я займалася з талановитою вчителькою у школі мистецтв Івановою Тетяною Анатоліївною. Саме вона навчила художньої грамоти.

Надалі авторитетом  стала для мене неймовірна жінка, спеціалістка у своїй справі, завідувачка художнім відділом Ніжинського музею - Тира Наталія Григорівна. Вона запрошувала мене брати участь у виступах на відкритті виставок, а також у творчих звітах Ніжина.

- Чи пам’ятаєте свою першу творчу роботу, якою особливо пишалися?

- Так важко сказати. Робіт, якими я пишалася було чимало, адже більше 20 років вже займаюсь своєю справою і виділити якусь одну важко. Звісно, пишаюся колекцією віночків.

Перша колекція була представлена на конкурсі «Міс Ніжин 2017 р».
Друга колекція створена на День Незалежності "Ми українці" у 2020 р. на запрошення начальника управління культури і туризму Ніжинської міськради Тетяни Басак.

Ось у цьому році, 12 вересня, колекція була знову представлена на перформансі "Ми українці".

А ще виділила б одну єдину роботу, саме в техніці ошибани "Сліпа" по твору Шевченка. Чому єдину, бо ошибаною не займаюсь. Пам’ятаю, як зателефонувала Наталя Григорівна і сказала, що це треба для звіту, обов'язково. Звісно, відмовити не змогла. Термін — 2 тижні. Розробила композицію. Добре, що були засушені рослини. Сиділа ночами і зробила. Вийшло непогано. Гадаю, цією роботою теж можна пишатися.

Робота в техніці ошибани "Сліпа" по твору Шевченка

- Ви працюєте в різних мистецьких напрямах. Чи є серед них той, який найближчий серцю?

- Працюю в основному в напрямку — реалізм, але дуже подобаються імпресіонізм, сюрреалізм, абстракціонізм, модернізм, арт-деко. Ось цього року робили ремонт в моєму кабінеті і щоб креативно підійти до створення арт-простору, мої учні розписують шафи в різних напрямках, в тих, що я перерахувала вище. Гадаю, що кабінет виглядає сучасно і стильно. (Посміхається – авт).

На початку 2000-х у Вашому житті з’явилася флористика. Що саме підштовхнуло Вас спробувати себе в цьому напрямі?

- Як я зазначала вище - спочатку захоплювалась флористикою сестра, а я тільки із захватом спостерігала. Але вона не працювала у цій стихії серйозно, так трошки  букетиків робила.

А поштовхом став на той час племінник. Він навчався у 3 класі, а я вже закінчила училище. Учням їхнього класу вчителька дала завдання зробити або букет, або  композицію з рослин на свято осені. Звісно, його проханням було допомогти в створенні роботи. Я зробила композицію і вона сподобалася вчительці. З цього все і почалося. І моє споглядання зі сторони на флористику сестри вилилося у професійний крок надалі.

- Ваші віночки для учасниць конкурсу «Міс Ніжин – 2017» запам’яталися багатьом. Як виникла ця співпраця і чи складно було створювати прикраси для такого заходу?

- Так, це було несподівано, цікаво і це був новий творчий досвід. Насправді я вже не пам'ятаю, як мене знайшла *Ірина Кириченко, але коли вона мені запропонувала створити колекцію, я залюбки згодилася. Хоча в той же час було  і страшнувато: все-таки колекцію побачать багато людей, отже треба ідеї, якість робіт, а головне, щоб сподобалось і Ірині і учасницям. Перш за все я відштовхувалась від образів дівчат, який саме кожній підходив. Так і була створена перша колекція.

(*Ірина Кириченко  - керівниця «АртМодель студії» — відома в місті діячка культури та моди, яка разом із Наталією Ландар організовувала загальноміські заходи - авт.)

Перша колекція віночків, яка була представлена на конкурсі «Міс Ніжин 2017 р».

- У 2018 році Ви стали переможницею конкурсу «Талант року» в номінації «Педагог – майстер». Що для Вас означала ця відзнака?

- Гадаю, вона визначала мою майстерність саме як педагога та професіоналізм вчителя, який віддає свої знання учням. При цьому я пишаюся, коли мої учні після закінчення гуртка йдуть далі у професію художника або флориста.

- Ви брали участь у конкурсі «Жінка року» та отримували відзнаки у різні роки. Яку з них вважаєте особливо пам’ятною?

- Так, найперша — це "Жінка року" у далекому 2005 р. Я прийшла працювати у СЮТ у 2003р. влітку.  Попрацювала  я півтора року. Вкладала свою душу у гурток та в учнів. І за цей невеликий проміжок часу у мене вже було чимало досягнень. Перша організована виставка моєї учениці Власенко Альони у художньому відділі музею. На що я дуже вдячна завідувачці Тирі Наталії Григорівні, яка професійно розмістила роботи і  чудово провела презентацію. Перший обласний  конкурс з флористики у Чернігові, учасницею якого була Калашник Оля, ще тоді вона тільки починала розвивати свої здібності.

Тому особливо і хочу виділити найперший конкурс - "Жінка року".

- Ви долучалися до створення Великодніх писанок для проєкту «Алея писанок». Які спогади залишилися від цієї роботи?

- Спогади залишилися найкращі, не зважаючи на те, що працювати доводилось під звуки сирени. Страху не було, бо працювали майстри - однодумці. Жартували, вірили в кращі мирні часи.
Думаю, що творчість, яка створюється під час важких часів, стає важливою і цінною на все життя.

- Ви передаєте свої знання дітям у гуртку ««Технічний дизайн»». Що для Вас найважливіше у роботі з юними талантами?

- Важливо — дитячий настрій, з яким вони приходять на заняття, бажання навчатися новому та розвивати свої здібності і талант.

- Чи є серед Ваших колишніх вихованців ті, хто пов’язав своє життя з мистецтвом?

- Так є. Оля Калашник, яка половину свого шкільного життя провела на гуртку з 4 класу по 11 включно. Дівчина працює зараз у Києві флористом. У неї свій бізнес. Її двоюрідна сестра Карина Калашник теж флорист. Після закінчення гуртка, Карина вступила до  Чернігівського художнього ВУЗу. Потім пішла вчитись на флориста і ось вже працює теж, як і сестра, в Києві.

Альона Пасечніченко зі своєю ученицею Ольгою Калашник

А ще Каріна Лагус, яка зараз навчається у Чернігівському художньому ВУЗі онлайн і я дуже радію, що вона  повернулася на гурток і розмальовує шафу.

Анніна Даша навчалася Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Зараз  працює художником у Києві.

На фото: Альона Пасечніченко та Даша Анніна

Москаленко Саша закінчила в 2025 році ювелірний коледж і зараз працює в Києві в ювелірній майстерні.
Сподіваюсь, що ще є випускники, які продовжують працювати на мистецькій ниві.

- Як повномасштабна війна вплинула на Вашу творчість і роботу з дітьми?

- На роботу з дітьми практично не вплинула: продовжую і надалі  вкладати знання учням.

А  особисто свою творчість я поставила на паузу. Трошки працювала, але чисто для себе. Гадаю, що коли-небудь прийде час і я повернусь до неї.

- Якби Вам запропонували створити одну роботу, яка б символізувала Ніжин, якою б вона була і що на ній було б зображено?

- Над цим питанням не задумувалася. Багато майстрів відтворювали Ніжин в різних техніках і композиціях. Ніжин — древній, містичний, за що його люблю.
Можливо створила б щось старовинне, яке б символізувало наше місто. На це питання поки не можу відповісти, бо треба посидіти, зробити ескізи, а потім вже з декількох варіантів вибрати.

- Яке значення, на Вашу думку, має мистецтво для збереження української культури та національної ідентичності?

- Мистецтво -  це історія нашого народу, бо в різні віки, люди відображали події, чи то побутово-сімейні,  чи то військові, релігійні, історичні. За допомогою збережених вишивок (рушників, сорочок,  написаних ікон, які зберігаються в музеях) наш народ зберігає ті цінності та традиції, які притаманні саме нашій нації, а це - безцінний скарб.

В кожному регіоні свій візерунок вишивки, або художнього розпису, який  можна відрізнити і вивчити, бо саме він притаманний унікальності даній області. Своєрідність духовної етнонаціональної культури відображається саме в унікальності нашого народу. Тому збереження української культури має велике значення для подальшого покоління, його  виховання в народних традиціях, бо наша культура формує історичну спадщину, а це - фольклор, звичаї, любов до рідного краю.

- Чи є творча мрія або проєкт, який Ви ще не встигли реалізувати?

- До війни творчих проєктів було багато. Всі вони були ідеями, які я на жаль, не реалізувала хоч би на папері у вигляді ескізів. Хоча є пару таких невеликих мрій. Мабуть років з 10 по тому,  я почала працювати над скринькою з флористичним декором. Розробила ескіз , навіть був вже початок, але так і покинула. Є мрія все-таки якось закінчити її.

А ще була розробка і втіленні сережки, яку я робила по типу скіфської. Теж є мрія створити набір  сережок та прикрасу на шию.
Сподіваюсь все збудеться, головне - мріяти і не зупинятися.

Фото з архіву майстрині

Вас може зацікавити: Береже пам’ять уже 40 років : Володькодівицький народний історико-краєзнавчий музей святкує ювілей

Чернігівські