«Класичних рішень недостатньо». Задачі демографічної стратегії, «машини» замість МСЕК та накопичувальні пенсії з 2026 року. Інтервʼю міністерки соцполітики Оксани Жолнович

24 жовтня 2024 р. 11:09

24 жовтня 2024 р. 11:09

Скандали з корупцією на рівні Медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) та спецвиплатами за інвалідністю десяткам прокурорів , дійшов до рівня Ради нацбезпеки і оборони (РНБО). 22 жовтня засідання органу скликав президент Володимир Зеленський .

Доповідачкою на зустрічі була і міністерка соціальної політики Оксана Жолнович, 45, яка очолює міністерство з липня 2022 року. Зрештою уряд вирішив ліквідувати систему МСЕК.

Що буде натомість – не єдина важлива тема, про яку Forbes Ukraine запросив поспілкуватися Жолнович у етері щотижневого YouTube-проєкту Business Breakfast . На початку жовтня Кабмін затвердив розроблену Мінсоцполітики Демографічну стратегію до 2040 року . Документ вказує на ризик скорочення населення України до 2051-го до 25 млн осіб.

Інший важливий трек – Мінсоц не відмовляється від пенсійної реформи навіть під час війни. На 2026-й міністерство планує запуск системи обовʼязкових пенсійних накопичень громадян, розповідає Жолнович.

Чи потрібно буде роботодавцям робити для цього додаткові внески? Як уряд хоче «європеїзувати» систему МСЕК? Та на які питання поки не дала відповідей демстратегія Кабміну?

Пряма мова Оксани Жолнович скорочена та відредагована для зрозумілості.

Як уряд мінятиме систему МСЕК

Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) створюються при обласних радах. Вони не фінансуються ні з нашого бюджету, ні з бюджету МОЗ. Це такий собі рудимент. Члени МСЕК обираються обласними радами і звільняються ними ж.

На засіданні РНБО (на тему корупції у МСЕК, відбулося 22 жовтня за скликанням президента, – Forbes ) я говорила, що ми розуміємо: в багатьох випадках, окрім способу отримати можливість не бути мобілізованим, зазвичай фіктивну інвалідність оформлювали через додаткові виплати, тобто через пенсію.

МСЕК будуть ліквідовані , рішення вже прийнято. Яка система буде працювати натомість? Мова не йде про те, щоб зменшити фінансування на людей з інвалідністю. Але ми можемо перерозподілити фокус уваги. Коли в нас величезна кількість людей з третьою групою інвалідності, що успішно працюють, їм можна дати, наприклад, лікування. Чи потрібно їм всім давати ще додаткову виплату – потрібно подумати. І точно суттєво треба збільшувати виплату для тих, хто має першу чи другу групу інвалідності

Тому це комплекс заходів. Ми говоримо про формат виведення практично кожної людини, яка має інвалідність в соціальну активність і на ринок праці, щоб забезпечити її гідне життя.

Зміна підходу до виплат держави людям з інвалідністю

Пряма мова Оксани Жолнович (Натисніть «Читати більше», щоб відкрити повний текст)

Для нас дуже важливо, щоб підтримка людей з інвалідністю була адекватною. Що відбувається зараз? Є перша, друга, третя групи інвалідності. Підтримка практично недиференційована. Але це зовсім різний відсоток втрати працездатності та потреб. Рішення, яке вже розробляється в Кабміні передбачає, по-перше , суттєво диференціювати потреби для людей з інвалідністю.

Друге – розуміння, що коли ми говоримо про інвалідність, вона може і не впливати на працездатність. Припустимо, у людини є проблеми від народження, але вона працює айтівцем і заробляє 200-300 тисяч гривень на місяць. Їй, очевидно, потрібні не гроші, а догляд або допомога, скажімо, з протезом.

Якщо є потреби періодичної реабілітації для того, щоб утримувати в якісному стані організм, ми повинні забезпечити цю реабілітацію. Якщо людина пересувається на кріслі колісному і втрачає можливість спокійно функціонувати в квартирі, значить, ми повинні забезпечити чи соціального працівника, чи інші пристосування, які би дозволили людині жити повноцінно і комфортно.

Це все – нефінансова підтримка . Її в нас практично немає. Ми відкуповуємося двома-трьома тисячами гривень. І це не вирішення питання. Тому ми переходимо до того, щоби подивитися на людину з точки зору її потреби. І розвести інвалідність і працездатність.

Останнє буде визначатися профілюванням . Це індивідуальний підхід до можливостей працювати кожної людини, а також супровід для працевлаштування. Якщо відновлюємо заробіток до того середнього, який людина отримувала до травми, отже, ми не маємо потреби їй щось доплачувати. Якщо ж людина втрачає рівень працездатності ми повинні компенсувати цю різницю.

Хто візьме на себе функції МСЕК

Новий інструмент передбачає поєднання одразу трьох складових та відповідно функцій трьох органів.

Перше – Міністерство охорони здоровʼя і їх електронна система, за допомогою якої ми робитимемо скринінг чи травми, чи захворювання, збираючи всі дані і оцінюючи їх системою на основі Міжнародної кваліфікації функціонування МКФ. Людині роблять певні вимірювання їх вносять в систему, яка видає результат – що саме потрібно конкретному пацієнту. Які пристосування, яка реабілітація, що поновити, який може бути в цьому прогрес? Так ми отримуємо обʼєктивні критерії.

Зокрема ми вводимо поняття реабілітаційний лікарняний і продовжуємо його до року. але з обовʼязком виконувати реабілітаційний план. Ми не маємо «наносити людині добро». Все ж таки, люди мають брати відповідальність на себе за свій стан і своє здоровʼя.

Другий елемент – робота органів Служби зайнятості. Третє – Мінсоц. Ми забезпечуватимемо всі допоміжні засоби реабілітації (палиці, милиці, крісла колісні, в тому числі протези, ортези). Раніше це було можливо тільки після отримання статусу інвалідності, але вони потрібні одразу. Також йдеться про соціальний супровід, можливо тимчасовий догад.

Міністерка соцполітики Оксана Жолнович Фото Артем Галкін

Ми вже запустили проєкт електронного кейс-менеджменту – це соціальна історія людини, аналогічно як у системі охороні здоровʼя. Ці системи будуть поєднані.

Цифрові рішення – це основний вид витрат. Ми проводимо їх коштом партнерів. Але разом з тим це прозорість та швидкість і можливість в подальшому економити на таких адміністративних речах, як МСЕК. По суті, ми оцифровуємо МСЕК і цю роль буде виконувати буде машина.

Колись поширеним інструментом було використання лікарняних для того, щоб просто відпочити, уникнути звільнення тощо. Ми цифровізували і власне лікарняний, і обмін даними між лікарнею і пенсійним фондом, зробили кабінет роботодавця, в якому він бачить, які лікарняні, у якій лікарні, на скільки днів. Це суттєво зменшило кількість фейкових лікарняних. Бо персональний цифровий підпис лікаря, який робить цей висновок, йде у всі системи, тож лікарі не не готові настільки вільно ризикувати своєю роботою.

Фейкові пенсії по інвалідності серед держслужбовців

Цьогоріч на підтримку людей з інвалідністю передбачено 6 млрд грн. Окремо пенсії по інвалідності виплачуються і в рамках Пенсійного фонду. Важко розділити всі призначені пенсії по інвалідності на абсолютно фейкові чи справедливі.

До війни в Україні було 4% людей з інвалідністю. Європейський показник – приблизно 6%. Чому ми не дотягували? Тому що літні люди не оформляли інвалідність, навіть якщо мали проблеми зі здоровʼям, бо це вимагало значної перевірки і при цьому не впливало на їхню пенсію.

Під час війни виник певний ажіотаж. Хтось розуміє, що це спосіб дати можливість комусь зі своїх родичів не мобілізуватися, хтось дійсно побоюється втратити доглядальника. Я не думаю, що ми побачимо надто велику частку «несправедливої» інвалідності. Інша справа, що є кричущі випадки, які просто виходять за рамки прийнятного (В середині жовтня журналіст Юрій Бутусов повідомив, що понад 50 прокурорів Хмельниччини на чолі з обласним прокурором Олексієм Олійником оформили інвалідність, ймовірно, через корупційну схему у МСЕК, – Forbes ).

Це не стільки про сам факт інвалідності, скільки про те, що деякі посадовці використовують інструменти так званих спеціальних пенсій, коли вони спочатку роблять собі інвалідність, а потім через суди максимально накручують пенсійні виплати. Відтак пенсія, по суті, стає їх другою зарплатою. Це точно має бути припинено.

Навіщо проводити пенсійну реформу під час війни

В Україні заміщення пенсією допенсійних доходів людини в середньому становить 30%. Це дуже мало.

Європейський стандарт передбачає мінімум 40%. Ми хочемо забезпечити в солідарній системі 40%. Але вважаємо, що і цього недостатньо, тому паралельно із реформою солідарної системи ми запроваджуємо накопичувальну пенсійну систему . Вона покриватиме в середньому ще 20% доходу людини. Таким чином буде 60%.

Як Мінсоц хоче модернізувати солідарні пенсії

Зараз обрахунок солідарної пенсії полягає в тому, що людині вираховують певну грошову суму на момент її виходу на пенсію. На той період часу це хороший відсоток, приблизно 40%. Але через те, що інструменти потім осучаснення та індексації пенсій є вкрай недосконалими, люди, які давно вийшли на пенсію, наприклад, у 1990-х чи на початку 2000-х, серйозно програють в реальній сумі виплат в порівнянні з тими пенсіонерами, які вийдуть на пенсію цього року.

Відсоток покриття у них з часом зменшується до 28%. Хоча вони відпрацювали ту ж кількість років, та сплатили ту ж суму, що й нові пенсіонери. Кожен уряд для того, щоб вирівняти цей розрив, замість того щоб змінити підходи до обчислення просто додавав різні доплати – до віку, до стажу і так далі. У нас є понад 12 різних типів і видів підсистем, як звичайній людині обраховується пенсія.

Тому ми хочемо зробити солідарну систему максимально простою. Вона має включати два чинники. Кількість років, який ти відпрацював, та кількість внесків у відсотках до середньої заробітної плати, які ти сплачував щомісяця. Це все конвертується в єдиний обсяг твого внеску, що буде облікований не у сумах, а в балах.

З урахуванням професійних накопичень або добровільного пенсійного страхування , може бути до 70-80%. І це вже нормальний європейський рівень заміщення заробітку людини на пенсії. Всі три складові накопичувальної системи мають діяти.

Як, коли та за чий рахунок має запрацювати система обовʼязкових пенсійних накопичень

Ми напрацювали пакет законів про зміни в солідарній пенсійній системі та введення обовʼязкової накопичувальної.

У накопичувальній частині ми не плануємо навантажувати додатково роботодавців. Це можна зробити шляхом оптимізації частково ЄСВ і частково ПДФО . Їхні ставки змінюватись не будуть, але там є декілька складових. В тому числі, наприклад, внесок по безробіттю, який сьогодні має певний профіцит.

Ми подивилися, що можна виділити 2% ЄСВ та 3% ПДФО на накопичувальні пенсії. Це не критично в рамках всієї держави. Кошти будуть спрямовані безпосередньо на персональні рахунки людей. І потім вони повернеться у економіку, але не у вигляді податку, а як інвестиційний ресурс через банки.

Перший проміжок часу ми плануємо створити державний накопичувальний фонд – щоб протестити цю систему, гарантувати безпеку. І через три роки відкриватимемо систему для всіх, у тому числі недержавних фондів – але за вибором людини. Буде вибір – залишатися у держфонді чи перейти у інший.

Ми орієнтуємось на початок роботи цієї системи з 2026 року. Але це залежить від того, як законопроект буде проходити у Верховній Раді. З того часу, коли він буде ухвалений, потрібен буде час на вибудовлення системи, включно з ІТ-рішеннями. У таких системах дуже важливо, щоб адміністрування не «зʼїдало» левову частку грошей. А зменшити ресурс адміністрування можна тільки цифровізацією.

Законопроекти вже готові. Ми погодили їх зі Світовим банком та МВФ, а також Мінфіном. Через ці узгодження ми не одразу виставляли законопроєкти на громадське обговорення.

Навіщо Мінсоц розробив демографічну стратегію

Демографічна стратегія доволі реалістична. Ми не приховали проблемні моменти, з якими вже стикнулися як нація та як держава. Інше складова – як з цього вийти. Очевидно, відповідей на це друге питання в стратегії поки що недостатньо.

Ми зараз над цим працюємо. Там відображена традиційна рамка. Це підтримка і підвищення стандартів життя – «класика», яка впливає на самопочуття людини та зрештою – на її рішення, чи обирати країну для життя. В тому числі йдеться про різні соціальні сервіси в широкому розумінні. Освітні, сервіси в охороні здоровʼя, в соціальній сфері.

Друге – підтримка родин. Третє – це зниження рівня передчасної смертності. На жаль, українці і до війни жили не надто довго, особливо був великий розрив між смертністю чоловіків та жінок. Ми повинні забезпечити якісне, активне довголіття. Для наших літніх людей ми пропонуємо дуже мало сервісів активностей. У світі це зовсім не так.

Також очевидно, що те, що в нас практично до 6 млн людей покинуло країну на час війни, і ми розуміємо, що не всі повернуться, ми повинні переглянути нашу міграційну політику.

Класичних рішень недостатньо. Нам треба шукати якісь дуже неординарні рішення. Цього поки що бракує в стратегії. Я сподіваюся, що ми зможемо це напрацювати.

Економіка