GET Business Festival 2024: оборонна промисловість як драйвер української економіки

23 грудня 2024 р. 15:49

23 грудня 2024 р. 15:49

Під час повномасштабної війни український Military-tech став найважливішою галуззю від якої без сумніву залежить виживання країни. Проте оборонно-промисловий комплекс - це не лише виробництво зброї для захисту країни, але й потужна високотехнологічна сфера, яка може стати мультиплікатором для зростання та створення нових робочих місць в суміжних галузях. На тематичній панелі GET Business Festival 2024 представники оборонних компаній та експерти обговорили проблеми та перспективи українського ВПК.

З початку повномасштабної війни Military-tech перетворився зі специфічної галузі, яка обслуговує потреби держави на найбільш динамічний сектор української економіки, який створює додану вартість, попит в суміжних галузях та робочі місця. Так, за оцінкою міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олександра Камишіна ( 21 березня 2023-го — 4 вересня 2024 року ), з 2022 по 2023 рік обсяги виробництва українського ВПК зросли втричі, а у 2024-му очікується збільшення в шість разів.

Повномасштабна війна стала для саме оборонного сектору тою кризою, що дарує можливості. Найбільший воєнний конфлікт в Європі з часів Другої світової, що триває вже майже три роки ставить перед українськими виробниками зброї та військового оснащення нові виклики штовхаючи до технологічного вдосконалення, дозволяє випробувати нові розробки на полі бою, а також викликає інтерес до вітчизняних розробок у потенційних клієнтів з усього світу. З іншого боку такі проблеми як заборона експорту, та обмежений ресурс оборонного замовлення з боку держави стримують розвиток українського оборонного сектору.

На панельній дискусії фестивалю GET Business Festival 2024 присвяченій розвитку українського Military-tech експерти та бізнес обговорили найбільші проблеми, а також перспективи вітчизняного оборонно-промислового сектору.

На жаль, зараз повномасштабне вторгнення зробило наш військово-промисловий комплекс неймовірно потужним. Про це свідчать світові рейтинги ВПК в яких Україна щороку змінює місце перестрибуючи десятки

Михальов зауважив, що український оборонно-промисловий комплекс України має усі шанси стати драйвером вітчизняної економіки, що є досить поширеним в економічно розвинених країнах.

До початку повномасштабної війни український ВПК був досить потужним та конкурентним, але війна вивела його на принципово новий рівень. Разом з цим в секторі є досить багато проблем, а ключовою дилемою є неможливість експортувати свою продукцію.

Якщо говорити про наш напрямок, про засоби РЕБ, то повірте мені, я за цей рік не бачив на жодній виставці не побачив нічого в напрямку РЕБ, що могло б працювати у нас на фронті. Тому що їх технології та рішення застрягли у 2020-2021 році на рівні весільних дронів. Коли задаєш виробнику питання чи знає він, що таке ретранслятор, посилена антена то у відповідь бачиш лише його здивування.

У своєму  виступі Філімонов зазначив, що основним болем підприємств ВПК є нестабільність і невизначеність. Бізнес не знає спроможності держави щодо закупівель, та не може планувати свою роботу. Компанія Kvertus здатна виготовляти 5-6 тис. засобів на місяць, проте волатильність в замовленнях з боку держави не дозволяє компанії планувати свою роботу, а значна частина виробничих потужностей та персоналу компані простоює, в той час, як Kvertus продовжує платити зарплати та сплачувати всі податки. Цю проблему може нівелювати дозвіл обмеженого експорту військового обладнання. Це дозволить дозавантажити роботою виробничі потужності, а також персонал.

Тим більше, що вимоги війни змушують українських виробників постійно вдосконалюватись, а вітчизняні розробки викликають інтерес та отримують високі оцінки з боку потенційних клієнтів у всьому світі.

На початку повномасштабної війни у сфері ВПК було до 300 компаній, а насьогодні — понад 1000. Близько 70 тис. людей працювало в ВПК до активної фази війни й понад 100 тис. насьогодні. 1,5 млрд доларів виробничої спроможності мали підприємства ВПК до активної фази війни та 30 млрд доларів на сьогодні. На сьогодні ми маємо тенденції до зростання.

За словами Фоменка, попри те, що оборонно-промисловий комплекс є вкрай важливим для виживання країни у галузі є системні проблеми, які стримують її розвиток. Одною з ключових проблем є недозавантаженість виробничих потужностей. Наразі українські компанії сектору Military-tech складають 40%. Так зараз українські виробники ВПК можуть на рік виготовити продукцію на загальну суму $30 млрд, в той час, як держава у наступному році планує закупити такої продукції лише на $7-8 млрд, а ще на $2-3 млрд планують закупити закордонні партнери за "данською моделлю"(зброя та оснащення закуповуються закордонними партнерами в українських компаній та передаються до сил оборони).

Одним зі способів розв'язання цієї проблеми Фоменко вважає контрольоване відкриття експорту хоча б того військового обладнання, яке наразі не є затребуваним для сил оборони. Фоменко зауважив, що питання є дуже складним та може викликати значний суспільний резонанс, проте дозволить бізнесу вийти на повну завантаженість виробничих потужностей та дасть можливість прогнозувати свою роботу.

Він також зазначив, що навіть якщо експорт військового обладнання буде відкрито, українським виробникам знадобиться як мінімум рік, щоб знайти свою нішу на світовому ринку та вийти на стабільні контракти.

Також Фоменко підкреслив, що одною з проблем вітчизняного Military-tech є відсутність доступу до пільгових кредитів. Такі підприємства не можуть кредитуватися за пільговою програмою "5-7-9", бо є високоризиковими. В підприємств ВПК немає заставного майна і, крім того, вони є цілями для диверсій ворожої розвідки, а також мішенями для російських ракет.

"Попри те, що 5 листопада 2024 року була прийнята постанова 1288 про пільгове кредитування підприємств ВПК це 5% на три роки під обігові кошти 100 млн. Станом на 12 грудня програма так і не запрацювала. І це погана тенденція, бо бюрократія вбиває навіть ці непогані ініціативи", — зауважив Фоменко.

З повагою до моїх побратимів та посестер на фронті, я сама доброволець з 2014 року, але не піхота вирішує хід війни. Глобально вирішують винаходи. Вирішують удари, коли ми розбиваємо спроможності ворога на глибині сотні кілометрів на території ворога. Вирішують дешеві FPV-дрони, по 300-500 доларів, які можуть спалити російський танк вартістю 2 млн доларів і випередити наслідки від роботи цього танку на сотні мільйонів. Вирішують спектральні аналізатори, котрі можуть попередити чи полює вже російський дрон за нашими позиціями чи ні. Вирішують антидронові рушниці

Відома волонтерка та "мати українських дронів" Марія Берлінська у своєму виступі досить жорстко окреслила проблеми вітчизняного ВПК. Вона зазначила, що багато російської зброї було спроєктовано українськими розробниками. Коли у 2000-х роках держава залишила напризволяще багатьох українських конструкторів-розробників, росіяни пропонували їм гідну зарплатню та високий рівень життя що дало зможу росіянам перетягнути до себе українські таланти. А тепер винаходи цих розробників вбивають українських військових та цивільних.

Також вона розповіла про штучні бар'єри, для виробників, які створюють українські чиновники. Зокрема, як Служба експортного контролю блокувала постачання іноземних складників для вітчизняних оборонних підприємств.

За словами Берлінської перед відкриттям експорту зброї та військового обладнання першим кроком має бути чесна комунікаційна кампанія з українським суспільством, яка пояснить українцям чому це необхідно.

Водночас вона зауважила, що в усьому світі торгівля зброєю є елементом геополітики. Тож важливо не лише забезпечити експорт зброї, але й відслідкувати, щоб унікальні українські розробки через треті країни не потрапили до рук ворога.

" Підтримайте та пояснюйте людям навколо, чому це важливо, чому це стратегічне питання. Але при цьому фокус завжди має бути на державний інтерес не тільки на те, щоб заробити гроші. А й на те, щоб зберегти свою геополітичну перевагу і своє лідерство свою суб'єктність. Якби зараз цинічно не прозвучало, але кожна війна це ще й можливість. Тому, що ми перетворились на найбільший полігон з тестування зброї технологій зі всього світу. Якщо ми правильно до цього підійдемо, не просто будемо давати полігон тестуйте в нас і забирайте собі. А якщо ми правильно до цього підійдемо, ми можемо стати одним з найпотужніших технологічних хабів у світі ", — зауважила Берлінська.

Критерій істини, тут має бути дуже простий. У нас є як у виробника державні контракти, або його нема. Якщо є державні контракти, якщо вони виконуються або виконані, тоді можна експортувати. Якщо державних контрактів не укладено, бо там досі відсутня кодифікація або не визначено потреби, то чому забороняти експорт тих чи інших зразків?

За словами Калініна, експорт міг би дозволити бізнесу, що працює в секторі ВПК планувати свою роботу та давати орієнтири інвесторам та співробітникам. При цьому всі необхідні регуляції, які потрібні для контролю такого експорту з боку держави насьогодні вже і так існують.

Дискусія на панелі, яка була присвячена проблемам українського Military-tech, була досить гарячою. Але всі розуміють, що саме ця галузь є одною з точок росту української економіки зараз та в майбутньому. GET Business Festival, організований Delo.ua та Ekonomika+, вже багато років поспіль збирає представників найбільших українських компаній, щоб окреслити основні проблеми та перспективи українського бізнесу. Тож якщо хочете тримати руку на пульсі ділового життя країни, відвідайте наступний фестиваль, не пожалкуєте.

Економіка