13% стійкості. Шість історій бізнесів із прифронтових зон, які продовжують працювати вдома та в релокації

26 лютого 2025 р. 15:07

26 лютого 2025 р. 15:07

Отримуйте щоденний лист з останніми матеріалами та головними новинами від Forbes Ukraine

13% або 180 000 компаній – саме стільки українських бізнесів зареєстровані на прифронтових територіях на кінець 2024 року, за даними аналітичного сервісу Оpendatabot.

Як їхній бізнес вистояв три роки великої війни? Forbes зібрав кейси підприємців, які релокувалися або продовжують працювати на прифронтових територіях.

Mad: запорізьке виробництво одягу без працівників

Бренд спортивного одягу Mad зʼявився у 2015 році. Виробництво площею 500 кв. метрів розташоване в Запоріжжі. 24 лютого 2024 року на його двері повісили великий амбарний замок, згадує співвласник Дмитро Дубінов, 34.

«Ще вранці здавалося, що все як завжди, крім черг на АЗС. До обіду стало ясно – Запоріжжя готувалося до облоги», – розповідає підприємець.

За три дні виробництво знову відкрили. Серед товарів бренду був жилет-обтяжувач, створений на основі американського штурмового бронежилета. Власники розсудили, що він потрібний українським військовим.

Жилет-обтяжувач Mad

Втім, шити його було нікому. «Після нічних обстрілів щоранку на роботу не виходило 2–3 людини. Було не до трудових договорів, люди звільнялись через повідомлення в месенджерах», – розповідає Дубінов. Так у 2022-му компанія втратила 80% співробітників і 70% обороту.

«Вижити» допомогла експансія. Щоб компенсувати дефіцит кадрів , компанія закупила сучасне автоматизоване обладнання за кошти державної грантової програми . Це дозволило збільшити продуктивність на 40% і наростити обʼєми виробництва.

У 2025-му працівників на виробництві все ще не вистачає. Компанія змогла вийти лише на 60% від довоєнного обороту у 5,2 млн грн, проте вже почала постачати вироби до Європи, США, Канади і Австралії.

«Поки що це невеликі партії або навіть одиничні замовлення, але для нас це самостійно прокладений ʼШовковий шляхʼ», – каже Дубінов.

AncientSmithy: Став найманим працівником, щоб втримати бізнес

AncientSmithy з Бучі вісім років виготовляє ковальські вироби з карвінгом, продаючи їх через eBay, Etsy та Amazon. 95% замовлень припадає на США, де розташована юрособа компанії, розповідає власник Михайло Пересунько. До великого вторгнення компанія відправила по світу близько 2000 декорованих сокир і молотів, каже він. Ціни — $150-500, йдеться на сайті компанії.

25 лютого 2022-го виробництво і офіс компанії опинилися в окупації. AncientSmithy тоді вперше підготувала партію виробів до відправки морем, тож 60% запасів застрягли на складах логістичних компаній у Борисполі, розповідає підприємець. «Всі кошти компанії були в продукції – близько $100 000. Покупці почали цікавились, чи ми живі, та між іншим цікавились про долю своїх замовлень», – пригадує Пересунько.

Виробництво молотів і сокир Ancient Smithy

До заснування бізнесу в 2016-му Пересунько працював у сфері ІТ , після деокупації Бучі та повернення працівників довелося повертатися в цю сферу, щоб відновити бізнес. «Знову став найманим працівником, щоб мати за що утримувати команду», – каже підприємець.

Масові замовлення відновилися влітку завдяки публікації на онлайн-форумі, де американські фанати карвінгу розмістили відгук про вироби AncientSmithy. «2022-й рік закрили з невеликим плюсом у продажах відносно попереднього року. За три роки зросли за виторгом на 20%», – каже Михайло Пересунько. У 2024-му компанія продала сокир і молотів на 20 млн грн, додає він.

Print Херсон: «Подумайте тричі, перш ніж повертатися»

Девʼять місяців херсонська підприємиця Юлія Рощенко провела в Яремче, коли її рідне місто та бізнес із двох поліграфічних центрів перебували в окупації. Раніше найбільше замовлень припадало на друк реклами для бізнесу та сувенірну продукцію, поліграфії в Херсоні та Чорнобаївці приносили в середньому по 300 000 грн доходу на місяць.

Повертаючись до звільненого міста наприкінці 2022-го Рощенко з сім’єю не планувала відновлювати справу. «Не хотіли залишатися з дитиною під обстрілами. Лише залагодити справи та вивезти залишки техніки», – розповідає підприємиця. Після приїзду власниця поліграфії почала отримувати звернення від місцевих – комусь потрібен був цифровий друк, комусь – зробити ксерокопію чи заламінувати документи.

Власниця поліграфії Херсон Print Юлія Рощенко

Підприємиця подалась на державний грант у 250 000 грн та доклала близько мільйона гривень власних коштів, щоб відновити втрачену за час окупації техніку. «Залишитись вести бізнес було найбожевільнішим рішенням. Людям у схожій ситуації я радила б тричі подумати», – каже підприємиця.

Дохід скоротився втричі від 2021-го, серед клієнтів майже немає молоді та бізнесу. «Раніше друк тисячі візиток замовляли три-чотири клієнти на день. Зараз такий тираж у кращому випадку друкуємо два рази на тиждень», – пояснює вона.

Бізнес продовжує працювати на межі. У 2024-му недалеко від поліграфії в Херсоні поцілив КАБ , у листопаді був обстріл поблизу локації в Чорнобаївці. «Працівниці отримали емоційний зрив і відмовились виходити наступного дня. Повернулись до роботи лише через два місяці, весь цей час точка не працювала», – говорить Юлія Рощенко.

Vector меблі: втрачена мрія у Маріуполі

До повномасштабного вторгнення Наталія і Максим Вороновські шість років виробляли меблі на замовлення у Маріуполі. У січні 2022 року відкрили там власну студію площею 60 квадратних метрів, планували створювати комплексні дизайн-проєкти. У запуск вклали близько мільйона гривень, взятих у кредит.

«Не вірили, що почнеться війна. Ми тоді тільки відкрилися, запланували зустрічі з клієнтами, інтервʼю на радіо», – згадує Вороновська, 45. Для подружжя – це була втілена мрія, яку вони втратили. Студія знаходилася поруч з Маріупольським драмтеатром. Підприємиця зв’язувалась з власником приміщення, щоб дізнатись про її долю. У відповідь – отримала відео з розграбованою і понівеченою будівлею.

Ні обладнання, ні зразків продукції вивезти не встигли. Чекали, можливо, щось вирішиться, а потім стало пізно. Тож у Запоріжжі, куди подружжя виїхало, довелося починати все наново.

У 2022 році подружжя відкрило там нове виробництво меблів і вдвічі меншу за площею студію. Допомогли грантова програма і те, що раніше мали клієнтів з Запоріжжя і Дніпра, розповідає Вороновська. Втім, до довоєнних оборотів навіть не наблизились, говорить підприємиця, не уточнюючи цифр.

«Людям не до меблів і ремонтів», – підсумовує вона. Натомість, щоб додатково себе зайняти, Вороновська у 2023-му запустила бізнес з виготовлення свічок – Candle Design. Хотілося дарувати тепло і створювати затишок, коментує підприємиця. Разом з нею працює ще два менеджери, бізнес вдається розвивати: у сезон оборот сягає 250 000 грн.

Наталія Вороновська зі свічкою власного виробництва

Про ще одну релокацію подружжя не задумується. «Ми туди стільки вклали, що можна було купити авто. Натомість я ходжу пішки, але з надією на майбутнє», – говорить Вороновська.

D Light: Масштабуватись попри падіння ринку

«У гривні повернулися до довоєнного рівня. В усьому іншому – ні», – каже засновник підприємства D Light Дмитро Ляшенко. З 2003 він виготовляв у Дергачах на Харківщині навантажувальні крани для сільського та лісового господарства. 2021-й компанія закрила з виторгом 300 млн грн, за даними YouControl.

Велике вторгнення D Light зустрів із новозбудованим цехом для виробництва причепів у Дергачах, для якого взяла кредит у $1 млн та отримали замовлення на два місяці вперед. «Перших пів року були найскладнішими – намагались підтримати співробітників, які виїхали чи опинилися в окупації. Обирали, куди перевезти виробництво та як виконати зобов’язання перед партнерами», – пригадує Ляшенко.

Нове місце для бізнесу знайшов у Кременчуці, релокація тривала протягом травня-червня 2022-го. «У вересні почали відправляти замовлення та одночасно розраховувались із постачальниками запчастин. Деякі партнери подали на нас до суду за протермінування», – каже підприємець. На два роки банк створив пільгові умови повернення кредиту, нові кошти вдалося отримувати за програмою 5-7-9 , каже він.

Продукція D Light

Як бізнес тримається на новому місці за три роки? Команда скоротилася в півтора рази, виробництво замість двох змін працює в одну, розповідає Ляшенко. Частина працівників працює на підрозділі компанії в Харкові , приміщення в Дергачах постраждало від трьох прильотів. «Цей актив зараз нічого не коштує», – каже про нього підприємець.

Виторг D Light торік становив 320 млн грн, свідчать дані YouControl. «Раніше 40% продажів припадало на експорт, значна частина – на приватні компанії в агросекторі. Зараз цей ринок просів і більшість складають замовлення держкомпаній», – говорить Ляшенко. Ризик вбачає в тому, що держава у 2025-му буде спрямовувати більше витрат із цивільної у військову сферу. Попри це, підприємець розпочав будівництво нового заводу. «Напевно, зараз це найбожевільніше рішення», – говорить Дмитро Ляшенко.

Groot: Продавати каву до самої ночі

Прилетіло поряд 25 вересня, о 15.40. Кав’ярню Groot захистив сусідній будинок, який прийняв основний удар, розповідає підприємиця з Краматорська Юлія Гончарова.

Бізнес разом з чоловіком-військовим розпочали у 2024-му – хотілося створити у місті локацію зі справді смачною кавою, каже Гончарова. Для відкриття подружжя скористалося державним грантом для ветеранів – прописали бізнес-план кав’ярні-вагончика, яку можна переміщати. «Мабуть, для стаціонарного закладу нам би відмовили у фінансуванні. Фронт проходив за пару десятків кілометрів від нас», – розповідає підприємиця. Кав’ярня приносить у середньому 180 000 грн місячного доходу, додає вона.

Юлія Гончарова з чоловіком

Ударна хвиля від вересневого обстрілу зірвала вивіску та розбила скляні банки з чаями та сиропами. Кав’ярню забрали з локації, щоб убезпечити від повторного удару, та через пів години повернули. В сусідній будівлі рятувальники розбирали завали та витягали постраждалих. «Підійшов військовий і попросив еспресо, щоб набратись енергії та приєднатись до рятувальних робіт. Ми приготували і видали замовлення через двері, бо все приміщення було у склі», – розповідає Гончарова.

Підтримати Groot долучились сусідні підприємці. Подруга Юлії, яка володіє кав’ярнею поблизу, поділилась посудинами з власних запасів.

Бізнес Гончарової підлаштувався під ритм військових та працює до комендантської години. «Працівники поліції ставляться з розумінням – самі заїжджають до нас перед нічним патрулюванням», – розповідає підприємиця. Водночас, від відвідувачів військових дізнається новини – щоб моніторити наближення фронту і мати час для перевезення кав’ярні.

Економіка