Ліси у вогні, ґрунт у токсинах: що війна робить із природою України

17 квітня 2025 р. 07:09

17 квітня 2025 р. 07:09

За даними звіту Європейської комісії (JRC) "Status of Environment and Climate in Ukraine" (2025), війна в Україні завдала масштабного удару по довкіллю. Ця війна - це не лише зруйновані міста та людські втрати, а й екологічна катастрофа. Забруднене повітря, викиди парникових газів, токсичні відходи бойових дій, згорілі ліси, деградація ґрунтів, море, що страждає, - все це невидимі рани природи , які вже позначаються на здоров'ї людей. Нижче ми розберемо основні екологічні наслідки війни за розділами звіту JRC 2025 - від повітря і клімату до лісів, води і здоров'я.

Забруднення повітря під час війни

Ще до повномасштабної війни якість повітря в Україні викликала занепокоєння. У 2018-2022 роках середні рівні діоксиду сірки (SO₂), оксиду азоту (NO) та чадного газу (CO) відповідали національним нормам, проте діоксид азоту (NO₂) та формальдегід перевищували безпечні межі. У Києві концентрації дрібних твердих частинок (PM10 і PM2.5) хоча й укладалися в норми ЄС, все ж залишалися вищими за суворіші рекомендації ВООЗ. Забруднене повітря безпосередньо б'є по людях: 2019 року брудне повітря стало причиною близько 42 900 передчасних смертей , що становило ~10% усіх випадків хвороб і смертності.

З початком війни ситуація з повітрям набула нових ризиків. Бойові дії призвели до появи "атипових забруднень" - у повітря надходять частинки від вибухів, палаючої техніки та палива. Війна супроводжується димом пожеж і викидами від палаючої нафти і боєприпасів, що погіршує якість повітря навіть далеко від фронту. Наприклад, жителі прифронтових міст не раз відчували запах гару та хімікатів у повітрі. Усе це додає навантаження на легені та може призвести до зростання захворювань дихальної системи.

Парникові гази: кліматична ціна конфлікту

Україна історично скоротила викиди парникових газів: до 2021 року обсяги були на 62,5% нижчими за рівень 1990 року - цьому сприяли і економічні зміни, і екологічна політика. Однак до війни країна все ще викидала десятки мільйонів тонн CO₂ щорічно. У 2021 році, у міру відновлення економіки після COVID-19, викиди навіть трохи зросли на 7,5%.

Війна 2022 року різко змінила картину. З одного боку, через руйнування промислових об'єктів і енергосистем викиди скоротилися на чверть (на 23-26% 2022 року порівняно з 2021-м ). Здавалося б, природа отримала перепочинок - адже заводи зупинилися. Але з іншого боку, самі бойові дії стали новим джерелом парникових газів. Палаючі міста, вибухи і військова техніка за перші 18 місяців війни викинули в атмосферу близько 77 млн тонн CO₂ (в еквіваленті). Іронія в тому, що війна одночасно "зменшила" звичні викиди, але "додала" свої, пов'язавши екологію з військовими діями. Ці несподівані військові викиди - додатковий фактор глобального потепління, хоча й не одразу помітний.

Токсична спадщина бойових дій

Бойові дії залишають після себе небезпечну екологічну спадщину. Вибухи снарядів, уламки техніки, зруйновані заводи та інфраструктура - все це забруднює землю і воду. Війна буквально "сіє" токсичні елементи в ґрунт: разом з осколками і боєприпасами в навколишнє середовище потрапляють свинець, ртуть, миш'як та інші важкі метали. Ці речовини можуть непомітно проникати в ґрунтові води та харчові ланцюжки, отруюючи сільгосппродукцію і воду. Екологи вже називають такі території "токсичними зонами", які знадобляться роки очищати після закінчення боїв.

Яскравий приклад екологічного лиха - підрив Каховської гідроелектростанції. Влітку 2023 року руйнування дамби спричинило безконтрольне скидання величезних мас води. У річки і чорноморські затоки хлинув потік, що несе із собою тонни мулу, нафтопродуктів, добрив та інших забруднювачів. Понад 70% Каховського водосховища пішло в землю і далі в Дніпро і Чорне море. Це призвело до забруднення річок і різкого погіршення якості питної води в прилеглих областях. Після Каховської катастрофи багато жителів півдня України залишилися без джерела чистої води - у кранах тече каламутна рідина, а колодязі забруднені. Військові дії пошкодили водопроводи, каналізацію та гідротехнічні споруди, посиливши давні проблеми зношеної системи водопостачання. Усе це означає, що на окупованих і прифронтових територіях люди змушені пити воду сумнівної якості або отримувати її цистернами.

Ліси під вогнем: випалена зелень України

Лісові масиви України - від поліських сосен до луганських лісосмуг - опинилися на лінії вогню. Незважаючи на те що ліси покривають лише близько п'ятої частини території країни, за площею лісів Україна в мирний час була в лідерах Європи. Тепер же приблизно 1,7 млн гектарів лісів зачепила війна - це близько 15% усього лісового покриву країни. Від початку бойових дій 2022 року на ліси обрушилися одразу кілька лих: вирубування і знищення рослинності в зонах боїв, заміновані та випалені території, а також сплеск лісових пожеж .

Через обстріли та вибухи виникали пожежі там, де в мирний час ліси могли рости десятиліттями. До того ж зміна клімату вже зробила українські ліси більш "горючими" - посухи та спека останніх років збільшили ризик масштабних загорянь. За оцінками, останніми роками 45-65% усіх втрат лісового покриву припадало саме на пожежі. 2024 рік і зовсім став рекордним: за сезон вигоріло близько 965 тис. гектарів лісу , що більш ніж удвічі перевищує площу всіх згорілих лісів у країнах ЄС за той самий період. Багато великих пожеж палахкотіли вздовж лінії фронту і на окупованих територіях, де гасити їх було практично неможливо.

Наслідки очевидні: сотні тисяч згорілих дерев, знищені заповідники (наприклад, у зоні бойових дій постраждали унікальні ліси Донбасу), загибель тварин і зникнення місць проживання. Відновлення лісів займе десятиліття, а деякі рідкісні види рослин і тварин можуть зникнути назавжди.

Ґрунти: невидимі жертви війни

Українські чорноземи - одні з найродючіших у світі, "годують" країну і значну частину світу. Сільське господарство давало 11% ВВП країни і 60% експортної виручки (23,3 млрд євро у 2023 р.). Ґрунти багаті органікою та поживними речовинами, але вони теж уразливі. Навіть до війни близько 40% земель страждали від ерозії - вивітрювання і розмиву родючого шару. Неправильне використання добрив, забруднення і засолення підточували родючість полів.

Війна додала ґрунту нових ран. Від вибухів земля перенаситилася шкідливими речовинами: важкими металами, залишками палива, продуктами горіння. На полях залишаються осколки снарядів і міни, які не тільки роблять сільгоспугіддя небезпечними для роботи, а й отруюють ґрунт. Наприклад, свинець та інші метали з боєприпасів можуть потрапити в зерно або овочі, вирощені на забруднених полях. Це тиха небезпека: на вигляд чорнозем як чорнозем, але в ньому можуть ховатися токсичні "сюрпризи". У підсумку війна загрожує продовольчій безпеці - урожай з деяких територій може виявитися непридатним для їжі. Після боїв потрібно перевіряти й очищати ґрунти, щоб повернути їм колишнє здоров'я.

Морська екологія: Чорне море під ударом

Війна позначається і на водній екосистемі - від малих річок до великих морів. Чорне море вже давно зазнавало екологічного пресингу через діяльність людини: надлишок добрив з полів призводить до цвітіння води, тонни пластикового сміття і нафтові плями від судноплавства накопичуються у воді, клімат змінює температуру і солоність, страждають риба і дельфіни. З початком війни до цих бід додалися нові. В акваторії опинилося безліч військової техніки, боєприпасів і затонулих об'єктів. Обстріли портів і прибережних міст призвели до витоків палива і хімікатів у море. Підірвана Каховська дамба принесла в Чорне море хвилю прісної води з мулом, що порушило крихкий сольовий баланс. Біологи побоюються масової загибелі риб через цвітіння води і зниження рівня кисню після потрапляння в море добрив і органіки.

Військові дії також руйнують морські екосистеми фізично: вибухи і тралення дна знищують рифи і зарості морських трав , які були притулком для риб та інших морських мешканців. Наприклад, у прибережній зоні зруйновані колонії мідій та устриць, гинуть водорості, що очищають воду. Це б'є по харчовому ланцюжку і біорізноманіттю: якщо зникнуть, скажімо, водорості та молюски, то скоротиться кормова база для риб, а отже, зменшиться і улов.

На жаль, точно оцінити стан Чорного моря зараз важко - через війну екологічний моніторинг на морі практично припинився . Науковці та екологи не можуть проводити заміри води та донних відкладень у небезпечних зонах. Тому багато наслідків проявляться пізніше, і на їх вивчення підуть роки. Але вже зрозуміло: морська природа зазнала серйозного удару і потребуватиме довгого відновлення.

Здоров'я людей: під загрозою екологічної кризи

Екологічні наслідки війни - це не абстрактні проблеми природи, вони прямо впливають на людей. Забруднене повітря, отруєна вода та інші чинники вже зараз позначаються на здоров'ї українців. За оцінками, ще до поточної війни кожен десятий випадок хвороби або передчасної смерті в Україні був пов'язаний із поганою екологією , насамперед із брудним повітрям. Тепер же ризики зросли. Смог від пожеж і обстрілів може викликати сплеск захворювань дихальних шляхів - від астми до бронхітів. Пил від зруйнованих будівель містить дрібні частинки й азбест, небезпечний при вдиханні. У прифронтових регіонах лікарі фіксують більше випадків алергій і подразнень слизових у населення, чому сприяє постійний дим і пил.

Проблеми з водопостачанням після руйнування Каховської ГЕС і пошкодження мереж загрожують спалахами кишкових інфекцій. Якщо люди змушені пити воду з колодязів або річок без достатнього очищення, зростає ризик захворювань, таких як діарея, гепатит A і навіть холера. Крім того, важкі метали, розпорошені війною, можуть з часом призводити до хронічних отруєнь - наприклад, свинець небезпечний для нервової системи, особливо дітей. Уже зараз експерти попереджають про можливе зростання онкологічних та інших хронічних захворювань у постраждалих районах у найближчі роки.

Страждає і психологічне здоров'я , адже жити серед зруйнованої природи важко морально. Наприклад, сільським жителям боляче бачити випалені лісосмуги та отруєні поля, які раніше годували їхні родини. Здоров'я нації нерозривно пов'язане зі станом довкілля, тож екологічна реабілітація - важлива частина післявоєнного відновлення країни.

Зруйновані системи моніторингу: сліпі зони екології

Щоб контролювати екологічну ситуацію, потрібні дані - датчики, станції спостереження, лабораторії. На жаль, війна "засліпила" Україну в багатьох сенсах: у районах бойових дій перестали працювати екологічні моніторингові станції . Раніше країна за підтримки ЄС якраз розвивала мережі спостережень за повітрям, водою і ґрунтами, наближаючи стандарти до європейських. Але обстріли й окупація зруйнували або відключили безліч вимірювальних постів. Наприклад, у містах, що опинилися під окупацією, більше не проводять регулярних замірів якості повітря. На захоплених промислових об'єктах ніхто не відстежує витоку хімікатів. На Чорному морі через військову загрозу припинилися експедиції вчених і морський моніторинг. Усе це створює "сліпі зони": там, де екологічна ситуація найважча, у держави найменше даних про неї.

Відсутність інформації ускладнює оцінку збитків і планування відновлення. Експерти JRC зазначають, що брак даних - серйозна перешкода для оцінки екологічного стану. Тому одне з першочергових завдань після війни - відновити та посилити системи екологічного моніторингу. Потрібно встановити нові станції стеження, відновити збір проб ґрунту та води, використовувати супутникові технології для оцінки забруднень. Без цього важко буде зрозуміти, куди спрямувати сили та кошти насамперед. Екологічний моніторинг - немов очі та вуха природи: без нього ми не дізнаємося, де їй найболючіше і як їй допомогти.

Економіка