Тимофій Милованов: Люди сильно недооцінюють ефект від тривалих заощаджень

30 квітня 2025 р. 08:45

30 квітня 2025 р. 08:45

Куди краще інвестувати — в депозити, цінні папери, нерухомість чи власний бізнес? Подібні поради дуже абстрактні. Найкраще фінансова грамотність розвивається на практиці, на прикладах реальних людей. Бізнесменів, топ-менеджерів, інвесторів. У новій рубриці Smart Money ми спілкуємось із такими людьми. Про їхні перемоги, поразки, інсайти та все, що навчило їх досягати власної фінансової свободи.

Сьогодні наш спікер — Тимофій Милованов , президент Київської школи економіки, асоційований професор економіки Піттсбурзького університету, екс-міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Пане Тимофію, як давно ви почали інвестувати? Які поради ви б зараз дали собі в тому віці?

— Перша моя порада — не шукайте найкращого варіанту, а починайте якомога раніше. Я почав інвестувати в 2009 році, коли повернувся після чотирьох років професорської позиції в Німеччині до США. Починав з того, що відкладав та інвестував по 5 — 10% від своєї щомісячної зарплати. І жалкую лиш про те, що не зробив цього раніше. Хоча, треба визнати, в Сполучених штатах Америки інвестувати значно легше, бо там є вся необхідна для цього інфраструктура.

Напередодні, в 2008 році, світові фондові ринки впали на 30%, ніхто не знав, що робити. В 2009 році ринки ще повністю не відновилися, але я вже почав агресивно інвестувати. І на тлі відновлення ринків мій інвестиційний портфель почав швидко зростати.

З часом я почав отримувати вищу зарплату, але додаткові кошти спрямовував не на покращення власного рівня життя, а заощаджував та інвестував. З часом я почав інвестувати ще більш агресивно.

Насправді, я жив дуже просто. Наприклад, я орендував досить маленький будинок як для американських професорів, найменший, який міг знайти. Викладаючи в Піттсбургу, знімав невеличку квартиру-студіо, хоча був професором. В той же час мої колеги-професори дозволяли собі великі будинки. Спав просто на матрасі на підлозі. Я більше вкладав коштів у те, де я жив — щоб навколо було чисте повітря, природа, інфраструктура, якісна їжа. Але себе я обмежував, заощаджуючи кошти.

Коли я в 2014 році почав працювати в Україні — членом Ради Національного банку, міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства — у мене було достатньо накопичень, щоб, умовно, якщо щось піде не так, я зміг би поїхати в іншу країну і жити там. Можливо не в дуже дорогу країну, але в умовну Португалію, маючи декілька тисяч доларів на місяць на життя.

До повномасштабної війни 40-50% свого доходу я відкладав. Логіка таких дій дуже проста. Якщо умовно ринок цінних паперів щороку зростає на 7%, то за десять років ви можете подвоїти свої заощадження. Наприклад, якщо ви відкладаєте 30% свого річного доходу (зрозуміло, що не всі можуть собі це дозволити, але хоча би 5 — 10% варто пробувати відкладати), то за три роки ви відкладете свою річну зарплату. А за 10 років відкладете три річні зарплати. Плюс за 10 років сума подвоїться за рахунок процентів. Таким чином за 10 років ви зможете мати накопичення в розмірі шести річних зарплат. А за 20 років ви матимете накопичення на суму близько 18 річних зарплат.

Умовно кажучи, якщо ви протягом 20 років відкладатимете щомісяця третину зарплати і інвестуватимете ці кошти під 7-8% річних, то за цей період накопичите суму в розмірі двадцятирічної зарплатні. І це дає вам зовсім інше відчуття якості життя. Так, наприклад, ви знаєте, що за потреби можете дозволити собі купити квартиру, допомогти фінансово дітям чи батькам, оплатити освіту, вирішити проблеми зі здоров’ям, переїхати в іншу країну, тощо.

Я завжди жив значно скромніше, ніж більшість людей в моїй професії. Насправді я жив бідно. Зокрема, до початку повномасштабної війни не мав власного авто. Лише з початком війни вимушений був придбати машину для безпеки сім’ї. Я мав таку можливість, бо тривалий час обмежував себе. Але багато людей по-іншому роблять: хтось купує "модні" телефони, хтось їздить у дорогі відпустки. Це теж важливо. Але, думаю, люди дуже сильно недооцінюють кумулятивний ефект довгострокових заощаджень та інвестування в зростаючі активи . Я саме так роблю і щасливий цим.

Ви говорите, що інвестуєте переважно "пасивно". В які саме інструменти?

— Переважно я купую індекс S & P 500 . Українці можуть робити це зокрема через Interactive Brokers (американська транснаціональна біржова брокерська фірма — Ред.).

Українські активи я не дуже купую. Ринки капіталу в Україні слабкі, і це велика біда. Це не дає економіці розвиватися, а в людей краде майбутнє. В той же час американці сильно "виїжджають" за рахунок того, що всі хочуть інвестувати в американський ринок.

Свого часу, приїхавши в Україну, я порадився в своєму професійному колі, куди колеги інвестують. Це теж допомагає — попитати у людей.

Яке інвестиційне рішення принесло вам найбільше грошей, і що ви з цього досвіду винесли?

— Нічого особливого немає. Все набагато нудніше. Люди часто шукають швидкого заробітку, але в мене такого ніколи не було. Я просто намагаюсь системно інвестувати максимально можливу частку своїх доходів, оптимізуючи при цьому витрати.

Яка з ваших інвестицій була швидше везінням, а не прорахунком?

— Після того, як я почав активно інвестувати в 2009 році, ринок виріс на 30%. І це було значною мірою везінням. Єдине, про що я жалкував, так це про те, що не вклав більше грошей.

На якому інвестиційному рішенні ви втратили найбільше грошей, і які висновки зробили?

— Я втрачаю, як і всі — тоді, коли падає американський ринок. Ось, наприклад, від початку року втратив 20% вартості своїх активів внаслідок тарифної політики Дональда Трампа. Але за минулий рік я заробив 20%. Тож треба мати трохи філософську перспективу на це. Бо втрата 20% того, що я накопичив за 20 років, — це багато, коли ти розумієш, що це квартира чи дві. Потрібно мати таку собі "товсту шкіру", щоб на це не реагувати і не панікувати.

Знаю, що багато людей намагаються активно торгувати на фондовому ринку. Але навколо мене немає людей, які успішно переграли ринок.

Дехто інвестував у крипту. Але там також потрібно мати терпіння.

А ви інвестували в крипту?

— Сам я в крипту не інвестував. Але знаю людей, які багато на цьому заробляли, і тих, хто багато втрачав.

Які найбільші суми ви заробляли і втрачали на інвестиціях?

— Немає нічого такого. Бо я сиджу в індексах. І всім рекомендую. На мою думку, успішні інвестиції — це дуже нудна робота.

Шукати щось яскраве — це помилка. Багато людей хочуть знайти якусь яскраву інвестицію і в результаті втрачають кошти. На мою думку, потрібно системно диверсифіковано відкладати частину своїх доходів. Це як зі спортом — багато людей хочуть набути спортивної форми за два тижні до весняного сезону. А насправді потрібно все своє життя щоранку по 30 хвилин займатись зарядкою. Це має бути довгострокова стратегічна системна робота. Це працює у всіх галузях життя, в тому числі в інвестиціях.

Назвіть декілька книг, які, можливо, змінили ваше ставлення до грошей. Чим саме вони вас вразили?

— Насправді я би йшов на такі ресурси як Vanguard чи інші великі американські фонди, і починав там розбиратися. У них там є різні калькулятори. Дуже стимулює, коли ви не просто читаєте книжки, а рахуєте. Це мотивує набагато більше, ніж будь-які книжки про успіх.

Яку суму ви тримаєте "під подушкою", а не інвестуєте? І чому?

— Я все інвестую. Тут я можливо неправий. Але я агресивно ризикований. У мене переважно все в Equity. Такого, щоб я відклав 5 — 10% "на чорний день", немає.

Паралельно я намагаюсь монетизувати все, що можна. У мене є зарплата в Київській школі економіки. Ще я трошки на Твіттері монетизуюсь. Це невеличкі гроші, але вони є. Мені платять за консультації. Я проводжу лекції. Все це забезпечує для мене певну фінансову подушку. Тож секрет фінансової свободи полягає, зокрема, в тому, щоб завжди мати додатковий дохід.

Найскладніше в житті — вирватися з пастки бідності. Це взагалі одна із головних задач людини. Я вважаю, зокрема, що у людини є відповідальність не бути бідним. Це не завжди можливо. Але зараз можливостей більше. Вони не завжди очевидні. Але вони є. Я багато бачив людей, навіть літніх, які мають найрізноманітніші способи додаткового доходу. Мільйон речей люди роблять. Це нелегко. Але я думаю, що важлива частина життя — це стати фінансово незалежним. Не обов’язково багатим, але фінансово незалежним.

У які активи, на вашу думку, можна інвестувати в Україні під час війни з мінімальним ризиком?

— Не знаю. На жаль, під час війни всі інвестиції в Україні дуже ризиковані. Можливо це зараз виглядатиме непопулярним, але принаймні чесним: я думаю, що зараз американський чи європейський ринок більш стабільні.

Якщо ви спеціаліст на ринку цінних паперів, то можна працювати і на українському ринку. Я знаю багатьох людей, які в Україні на цьому багато заробляють. Але для людини, яка не є спеціалістом, це, на жаль, ризиковано. Досвід показує, що ці інвестиції не дають достатнього доходу. Все ж таки я би пробував розібратися та інвестувати в західні ринки.

В які активи, на вашу думку, не варто зараз вкладатися?

— Не варто просто тримати в доларах. В гривні тримати — це ще гірше. Хоча, можливо, це не патріотично. Але якщо є вільна гривня, то краще вкладатися в ОВДП - це така собі програма-мінімум. Все, що дає менший дохід, ніж державні облігації, це поганий актив.

Яку суму грошей вам навіть соромно згадувати через те, що ви "спустили" її даремно?

— У мене є така історія. В 2016 році напередодні націоналізації Приватбанку я поклав туди гроші на депозит на дуже вигідних умовах — під 20% річних на п’ять років. І вчасно не забрав кошти. Далі було зниження процентної ставки і девальвація гривні. В результаті через власну неуважність все, що заробив за п’ять років, втратив. Це було нерозумно.

Насправді, щоб спускати кудись гроші — це більше на ресторани буває. А так я в принципі нічого собі не купую. Я не дуже цікава людина в плані споживання.

В 90-х, 2000-х роках я купував квартири. І про це зараз жалкую — не потрібно було їх купувати. Треба було ті гроші вкласти в міжнародний ринок.

А ще, коли був молодший і уже мав гроші, купував автомобілі. Але що на ВАЗ-21099, що на BMW я їздив — різниці ніякої немає. Одну розбив, другу вкрали. Зате купу грошей витратив.

Ви колись заробляли на чомусь сумнівному?

— Ви маєте на увазі — проституцію і наркотики (жартує — Ред.)? Ні. Такого не було.

Авантюризм у мене є. Але я його реалізую переважно через інституції.

Вам важливіше бути багатим чи впливовим?

— Це спрощене формулювання. Я би хотів бути вільним. І не стільки впливовим, скільки корисним. І тут питання в тому, що важливіше: бути вільним чи корисним? І те, і те має бути. Коли я був вільним, а це було, коли я був науковцем у США, — то навряд чи був супер корисним для людей (не для науки). І мені цього не вистачало, я не був щасливий.

Зараз, мені здається, я більш корисний, але не можна сказати, що вільний. І я зараз більш щасливий. Тобто для мене в житті бути корисним більш важливо, ніж бути вільним. Отже, багатство для мене — не найголовніше.

У що ви ніколи не вкладетесь?

— Я не буду грати в казино.

Слово, яке для вас асоціюється з грошима?

— Підприємництво.

Гроші — це…?

— Це пам’ять. Це треба пояснювати, але економіст думає про гроші як про пам’ять. Якщо у мене є гроші, значить суспільство пам’ятає, що воно мені винне за те, що я зробив.

Яким був найдорожчий урок у вашому житті?

— На людей, яких я люблю, у мене обмежений час на цій землі.

Гроші пахнуть?

— Так, я думаю, що пахнуть. І це навіть важливіше за самі гроші.

Чи є щось, що дратує вас в інвесторах?

— Нічого не дратує. Я вважаю, що капіталізм — набагато краща модель, ніж альтернативи.

Я можу сказати, що мене в людях дратує. Це коли вони не бачать далі свого носа. Я не люблю примітивних людей, які не думають. Так, я не люблю тупих людей. Особливо тих, які впевнені, що вони кращі за інших.

Фінансовий міф, який ви хотіли б розвінчати?

— Що для фінансової незалежності потрібно бути багатим. Або — що в Україні не можна стати фінансово незалежним.

Найкраще, що ви купили за копійки?

— Освіту. Мені докторський ступінь з філософії обійшовся умовно в тисячу доларів — на квитки в США.

Економіка