Чому пенсіонери в Німеччині отримують 1700 євро на місяць, а в Україні —140 євро

06 травня 2025 р. 09:12

06 травня 2025 р. 09:12

Середня пенсія в Німеччині після останнього підвищення в липні 2024-го року складає 1769,4 євро. Цифра різниться від регіону до регіону: десь вона складає 1300 євро, а десь — близько 2000 євро. Але в будь-якому разі ці суми значно вищі за середню пенсію в Україні, яка складає 6345 гривень, або близько 140 євро. І справа не лише в тому, що економіка Німеччини потужніша за українську і в цій країні немає війни. Значною мірою це пояснюється тим, як влаштована пенсійна система країни.

Як же влаштована ця система? Які її переваги та недоліки, чим вона відрізняється від систем пенсійного забезпечення інших країн Європи та України, що чекає німецьких пенсіонерів у перспективі та на що можуть сподіватися українські біженці похилого віку в цій країні? І головне — які уроки Україна має засвоїти з німецького досвіду для успішної розбудови власної ефективної пенсійної системи, — про все це читайте в огляді Delo.ua .

Три рівні пенсійної системи Німеччини

Пенсійна система Німеччини традиційно, швидше стереотипно, вважається однією з найуспішніших в Європі. Разом з тим, на думку експертів, вона є доволі складною та заплутаною.

Як і в більшості розвинутих країн, пенсійна система Німеччини складається з трьох рівнів: обов’язкове державне страхування, корпоративне пенсійне страхування та приватне пенсійне забезпечення.

Перший рівень — обов'язкове державне страхування — це пенсійне страхування робітників та службовців, деяких категорій самозайнятого населення; пенсії чиновників; допомога по старості для фермерів та членів їхніх сімей; пенсійне забезпечення за професійними групами (лікарі, аптекарі, ветеринари, архітектори, адвокати, нотаріуси). Державна пенсія має розподільчий (солідарний) характер і залежить від трудового стажу та рівня заробітної плати, розказує головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень, доктор економічних наук Олександр Коваль.

Державна пенсійна система є головним механізмом пенсійного забезпечення більшості працівників. Він фінансується за принципом "покоління, що працює, утримує пенсіонерів". Система фінансується за рахунок внесків працівників та роботодавців, які наразі сплачують по 9,3% від суми заробітної плати. Розмір пенсії залежить не лише від стажу роботи та розміру відрахувань, а й віку особи, яка виходить на пенсію, періоду навчання, наявності дітей, відпустки по догляду за дитиною, служби в армії та інших життєвих обставин, розказує Іван Хомич, керуючий адвокат Адвокатського бюро Івана Хомича.

Другий рівень пенсійної системи — корпоративне пенсійне страхування — у Німеччині представлений пенсіями від організацій чи так званими виробничими пенсіями. Багато організацій виплачують пенсії своїм колишнім співробітникам додатково до державних. Питання надання пенсій працівникам вирішується кожною організацією самостійно.

Пенсійне забезпечення на рівні підприємства здійснюється через спеціальні фонди або страхові компанії. Така практика є поширеною у великих компаніях і підприємствах. Організацію та керівництво пенсійним планом здійснює роботодавець. Саме він обирає тип інвестування та контролює сплату внесків. Часто власник сам робить внесок у створення пенсійного фонду підприємства або навіть повністю його фінансує.

Третій рівень пенсійної системи — приватне пенсійне страхування . Воно передбачає добровільне страхування та накопичувальні пенсійні плани. Наприклад, Riester — це приватний пенсійний план, що підтримується державними субсидіями та податковими пільгами (назва походить від імені Вальтера Рістера — міністра праці на момент введення програми). Для "активації" плану потрібно зробити мінімальний особистий внесок, на який "накладаються" надбавки від держави. Крім того, залежно від індивідуальної ситуації можливі додаткові податкові пільги та бонуси. Розмір мінімального внеску залежить від доходу — з 2008 року він становив 4% від доходу попереднього року з урахуванням внесків на пенсійне страхування за вирахуванням права на додаткові виплати; з 2008 року максимальний внесок становить 2100 євро на рік.

Особа вправі розраховувати на базову державну субсидію в розмірі 175 євро на рік, якщо відкладає 4% свого доходу на пенсію за планом Riester. Крім того, держава забезпечує максимальну прозорість таких пенсійних планів — раз на рік платник отримує детальну інформацію про стан пенсії за Riester: які внески були сплачені, який розмір державної підтримки отриманий, як змінилися внески, інформацію про накопичений капітал і отримані доходи.

Переваги і недоліки пенсійної системи Німеччини

Найбільшою перевагою німецької пенсійної системи є принцип розподільчого фінансування, який, однак, у контексті демографічних змін стає також її найбільшим недоліком. З одного боку, німецька пенсійна система, яка фінансується за рахунок поточних внесків, у порівнянні з накопичувальними моделями виявилася більш стабільною та стійкою під час фінансових криз і високої інфляції. З іншого — через демографічні зміни вона все більше вичерпує себе. Німеччина перебуває в центрі демографічних змін: очікувана тривалість життя зростає, тоді як рівень народжуваності залишається низьким — відбувається процес старіння населення. Ці тенденції створюють серйозні виклики для розподільчої пенсійної системи Німеччини, стверджує Іван Хомич.

Якщо демографічні зміни продовжуватимуться, кількість платників внесків буде скорочуватися, тоді як число пенсіонерів зростатиме, — це ставитиме під загрозу так званий "договір поколінь". До того ж, люди живуть довше, що означає триваліший період отримання пенсії. Це може призвести до підвищення пенсійних внесків у довгостроковій перспективі або ж до необхідності працювати довше.

У той же час державні пенсії "підстраховують" корпоративні пенсійні виплати та приватні пенсійні плани, які активно рекламуються та заохочуються державою. Крім того, багато німецьких пенсіонерів продовжують працювати, що сприяє додатковому наповненню пенсійного фонду.

З метою реформування пенсійної системи чинний уряд Німеччини впроваджує так званий Другий пенсійний пакет. Його мета — до 2035 року стабілізувати рівень пенсій на рівні 48% від рівня зарплат та пом’якшити зростання пенсійних внесків. Для фінансування цих заходів розподільча система доповнюється накопичувальним компонентом.

Для фінансової стабільності системи розподілу внесків вирішальним фактором є співвідношення платників внесків і отримувачів пенсій. За останні десятиліття цей баланс суттєво змінився: якщо у 1962 році в Західній Німеччині на одного пенсіонера припадало шість працюючих, то відтоді фінансове навантаження на працівників значно зросло: вже у 1973 році чотири платники внесків забезпечували одного пенсіонера, у 1988 році — троє. Сьогодні на одного пенсіонера припадає приблизно двоє платників.

Співвідношення між платниками внесків і пенсіонерами в майбутньому й надалі знижуватиметься. Основною причиною цього є те, що починаючи з 2020 року численні покоління бебі-бумерів почали виходити на пенсію, що призводить до значного збільшення кількості отримувачів пенсій. Водночас із їхнім виходом на пенсію скорочується чисельність працездатного населення, а отже і кількість потенційних платників внесків.

Скільки отримують німецькі пенсіонери

Німецькі пенсіонери, які мають принаймні 35 років страхового стажу, отримують в середньому 1550 євро на місяць. Середня сума після відрахувань на медичне та соціальне страхування становить близько 1 543 євро. Ті, хто отримує місячну пенсію у розмірі 1 800 євро, належать до забезпечених пенсіонерів.

Розмір пенсії значно відрізняється між федеральними землями та залежить від статі отримувача виплат. Наприклад, в регіоні Північний Рейн—Вестфалія чоловіки отримують у середньому 1845 євро, жінки — 1322 євро; Саар —  1840 євро і 1311 євро відповідно; Баварія — чоловіки отримують 1732 євро, жінки — 1278 євро; Тюрингія —1551 та 1310 євро. У східній Німеччині різниця між пенсіями чоловіків і жінок менша. Жінки у Східному Берліні мають найвищу середню пенсію — 1501 євро.

Заможним вважається пенсіонер з максимальною пенсією близько 3400 євро, яка, однак, є недосяжною для більшості людей. Насторожує і той факт, що майже третина працівників після 40 років трудового стажу отримує пенсію менше 1100 євро, що є показником бідності, говорить Іван Хомич.

Пенсіонери з середніми виплатами у розмірі 1200—1800 євро можуть дозволити собі орендоване житло (у випадку необхідності), бюджетні подорожі всередині країни або сусідні держави, відвідування театрів та кіно, участь в культурних заходах.

Розмір пенсії визначається за формулою, яка враховує наступні фактори: оціночні бали (залежать від щорічних внесків до фондів пенсійного страхування); фактор доступу (вік виходу на пенсію); поточна пенсійна вартість (співвідношення пенсії до заробітної плати); вид пенсії (наприклад, пенсія за віком або по інвалідності). Працівники можуть розрахувати свою майбутню пенсію за допомогою інформації про неї, яка надсилається особі щорічно починаючи з 27-річного віку, або за допомогою онлайн-калькулятора.

Що можуть собі дозволити німецькі пенсіонери

Структура видатків пересічного пенсіонера залежить від розміру пенсії, складу сім’ї та місця проживання. Найбільша частина пенсії йде на оренду житла і комунальні послуги. Інша частина витрат — телефон, інтернет, електроенергія і страховки: страхування відповідальності, майна, юридична або додаткова страховка за послуги зубних лікарів і страховка автомобіля. Ці витрати в середньому складають 50 % сімейного доходу. Решта грошей витрачається на господарство і харчування. На відміну від минулих років щодалі більша кількість німецьких пенсіонерів відпочивають переважно в Німеччині.

Разом з тим чисельність пенсіонерів в Німеччині, яким загрожує бідність, у 2024 році збільшилась до 3,54 млн осіб, або 19,6 % від загального числа пенсіонерів, зазначає Олександр Коваль з Національного інституту стратегічних досліджень.

За даними Івана Хомича, купівельна спроможність пенсій в Німеччині варіюється залежно від регіону до 70%. Це показало дослідження інституту Prognos за замовленням Загальнонімецької асоціації страхових компаній. Згідно з дослідженням, пенсіонери в районі Ейфелькрейс — Бітбург — Прюм мають найгіршу комбінацію середнього рівня пенсії та регіонального рівня цін в Німеччині. Для них після коригування на рівень цін доступно лише 856 євро. У той час як у місті Гера, що знаходиться в Тюрингії, найвищий економічний рівень життя для пенсіонерів в Німеччині. Тут купівельна спроможність пенсії становить 1 437 євро.

Купівельна спроможність пенсії показує, чого "варта" регіональна пенсія у певному місці, адже низькі ціни збільшують цінність пенсії, і навпаки. Основним фактором, який впливає на розбіжності у рівні витрат на життя, є різниця в цінах на оренду.

Найгірша комбінація рівня пенсії та купівельної спроможності спостерігається на півдні Німеччини. На сході пенсії вищі, а витрати на життя нижчі. Також сільські та північні регіони часто є більш вигідними для пенсіонерів з точки зору вартості житла.

Висока інфляція в Німеччині в останні роки негативно вплинула на купівельну спроможність пенсіонерів країни. Однак з початку тисячоліття значні підвищення пенсій у більшості випадків змогли значною мірою компенсувати зростання вартості життя. Це показує аналіз, проведений Німецьким пенсійним фондом. Згідно з його результатами, споживчі ціни з 2000 по 2023 рік зросли на 54,6%, у той час як середня пенсія пенсіонера Західної Німеччини за цей період зросла на 51,4% (для пенсіонерів Східної Німеччини цей показник склав 74%).

При розрахунку стандартної пенсії припускається, що умовна особа заробляла середню заробітну плату впродовж 45 років і сплачувала відповідні внески до пенсійного фонду. Середня зарплата в Німеччині у 2024 році становить близько 3780 євро "брутто" на місяць ("брутто" в цьому випадку означає до вирахування внесків на медичне та соціальне страхування і сплати податків). Після підвищення пенсій з 1 липня 2024 року стандартна пенсія в Німеччині збільшилася на 4,57% і склала 1769,4 євро.

Опитування, проведене дослідницьким інститутом Appinio на замовлення компанії Wise, продемонструвало, що більшість пенсіонерів (36,6%) отримують виплату у розмірі від 1000 до 1500 євро. Ще 24,4% пенсіонерів мають пенсійні виплати менш ніж 1000 євро на місяць. У 2024 році понад 40% пенсіонерів мали у своєму розпорядженні менш ніж 1250 євро.

Відповідно, результати дослідження показали значний рівень незадоволеності пенсіонерів своїми виплатами. Так, 16,8% респондентів заявили, що вони "зовсім не задоволені" своєю пенсією. Водночас 27,5% зазначили, що вони "швидше задоволені", а ще 22,1% вважають рівень своїх пенсій задовільним.

Попри це, близько 32% опитаних зізналися, що хоча б раз замислювалися про еміграцію в іншу країну. Для 13% з них це вже остаточне рішення. Дійсно, понад 237 тисяч громадян Німеччини, які отримують пенсію (за віком, по інвалідності або пенсію у зв’язку з втратою годувальника) з цієї країни, постійно проживають за кордоном. Майже чверть цих пенсіонерів проживає в німецькомовних сусідніх країнах Австрії та Швейцарії.

Що чекає на німецьких пенсіонерів

Зростання тривалості життя та зниження народжуваності призводять до старіння населення Німеччини та дисбалансу між кількістю пенсіонерів та працюючих. Довгострокове фінансування пенсій є серйозним викликом для чинної розподільчої пенсійної системи обов’язкового пенсійного страхування.

Щоб вирішити ці проблеми, німецький законодавець планує підвищити пенсійний вік на 7 місяців (після завершення переходу до 67—річного віку виходу на пенсію), що відбудеться у період з 2030 по 2040 рік.

Із метою забезпечення більш стійкого та справедливого для різних поколінь фінансування пенсійної системи з 2004 року було передбачено стримування зростання пенсій. Це обмеження тепер буде скасоване, якщо рівень пенсій впаде нижче 48% до рівня зарплат. Через це витрати на пенсійне страхування до 2045 року зростуть приблизно на 500 мільярдів євро. У свою чергу до 2045 року додаткове підвищення ставки пенсійних внесків складе 1,4 відсоткового пункту — до близько 22,7%.

Німецькі пенсіонери у середньому отримують виплати понад 20 років. За даними Німецького пенсійного страхування, середня тривалість отримання пенсії за десятиріччя (2003 — 2023) зросла більш ніж на три роки. Так, у 2003 році вона становила 16,8 років, а у 2023 році — вже 20,5 років. У чоловіків цей показник збільшився з 14,3 до 18,8 років. У жінок тривалість пенсійного періоду зросла з 19,3 до 22,1 років. Основною причиною цього зростання є збільшення середньої тривалості життя.

Українські пенсіонери в Німеччині

За даними Федерального міністерства праці та соціальних питань Німеччини, станом на кінець 2024 року в цій країні перебували близько 1,3 млн наших співгромадян , які стали біженцями через російське вторгнення в Україну в лютому 2022 року. 894 тисячі з них — працездатного віку, 289 тисяч — діти до 15 років. 117 тисяч українців у Німеччині — люди непрацездатного, тобто пенсійного віку.

Значна частина українських біженців планують залишитися у цій країні, відповідно претендуватимуть на пенсійне забезпечення в старості. Що стосується отримання німецької пенсії, на іноземців поширюється той самий пенсійний закон і той же вік виходу на пенсію, що й на громадян Німеччини. Законодавчо встановлений вік виходу на пенсію коливається (залежно від виду пенсії) — від 63 до 67 років. Для отримання повної пенсії необхідно мати 35 років страхового стажу, тобто сплачувати внески до пенсійного фонду. У разі виходу на пенсію до досягнення 65 років і 11 місяців застосовуються відрахування у розмірі 0,3% за кожен місяць дострокового виходу. Спеціальних пільг для українських біженців не передбачено. Українці, як і всі інші мешканці Німеччини, мають право на пенсію лише за умови сплати внесків протягом щонайменше п'яти років. Це означає, що вони повинні мати офіційну роботу з відповідними відрахуваннями.

Право на пенсію в Німеччині можна отримати раніше тільки якщо особа працювала в країнах, які уклали з Німеччиною угоди про соціальне забезпечення. Це, наприклад, країни ЄС, Великобританія, Ісландія, Норвегія та Швейцарія. На жаль, Україна такого договору не уклала. Це означає, що біженці з України повинні сплачувати внески принаймні п’ять років, перш ніж вони зможуть подати заявку на отримання німецької пенсії, пояснює Олександр Коваль з НІСД.

Про це ж говорять і в Пенсійному фонді України. "Громадяни, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, мають право на пенсійне забезпечення згідно з законодавством України, якщо з країною проживання заявника укладено міжнародний договір про соціальне (пенсійне) забезпечення. Угода між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про соціальне забезпечення, укладена 07.11.2018, не ратифікована Верховною Радою України. Питання пенсійного забезпечення громадян України, які виїхали на постійне місце проживання до Німеччини, розглядатимуться після ратифікації та набрання чинності зазначеною Угодою відповідно до її положень", — відповіла на запит Delo.ua заступниця голови правління Пенсійного фонду України Ірина Ковпашко.

Лише дуже обмежена група осіб із числа біженців з України, які визнані "пізніми" переселенцями відповідно до Закону про переміщених осіб, можуть скористатися положеннями Закону про пенсійне забезпечення іноземців. Для них періоди страхового стажу, набуті в Україні, визнаються як німецький страховий стаж, однак навіть у цьому випадку застосовуються стандартні вікові межі виходу на пенсію.

Що Україні взяти на озброєння з досвіду Німеччини

У Німеччині повноцінно функціонує трирівнева система пенсійного забезпечення: обов'язкове державне, корпоративне та приватне пенсійне страхування. В Україні ж наразі функціонують лише два рівні пенсійного забезпечення: загальнообов’язкове державне страхування , яке фактично є основним джерелом формування пенсійних надходжень, і добровільне недержавне пенсійне страхування . Запровадження обов’язкової накопичувальної системи постійно відкладається.

Обов’язкове державне пенсійне забезпечення в Україні засновано на принципі солідарності поколінь. Це означає, що нинішні працівники зі своїх страхових внесків фінансують пенсії тих, хто вже завершив трудову діяльність. Тобто кошти, що надходять до Пенсійного фонду, одразу спрямовуються на виплату пенсій.

Солідарна система ефективно функціонує за умов високої народжуваності та значного рівня смертності. Проте зі зростанням тривалості життя та зниженням рівня народжуваності ситуація змінюється. Це явище відоме як демографічний перехід, який призводить до скорочення кількості працівників, які забезпечують фінансування пенсій, та одночасного збільшення числа пенсіонерів.

Крім загальносвітових проблем (старіння населення, низька народжуваність, зростання частки громадян пенсійного віку, необхідність підвищення пенсійного віку та страхового стажу, нестабільність фінансової сфери, часті економічні кризи), в Україні ще є дуже серйозні власні — повномасштабна війна, масовий виїзд через неї населення працездатного віку за кордон, велика кількість людей з інвалідністю, які повністю чи частково «випадають» з ринку праці. Усе це є додатковою мотивацією для якнайшвидшого впровадження найкращих європейських практик пенсійного забезпечення, наближення українського законодавства до законодавства ЄС та розробки додаткових заходів, які допоможуть Україні забезпечити гідний рівень життя для людей похилого віку.

В першу чергу мова йде про запровадження в Україні обов’язкового накопичувального пенсійного страхування .

Наразі в Україні працює лише добровільний рівень накопичувальної пенсійної системи. Але не дивлячись на значну кількість недержавних пенсійних фондів (в реєстрі Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку наразі 57 діючих НПФ), об’єм вітчизняного ринку недержавного пенсійного страхування — мізерний. Так, за даними НКЦПФР на 30 вересня 2024 року, загальна кількість учасників недержавних пенсійних фондів складала трохи більше 887 тисяч осіб . З них кількість учасників, які вже отримали або продовжують отримувати пенсійні виплати, складає трохи більше 94 тисяч осіб . Це при тому що, за даними Пенсійного фонду, загальна чисельність пенсіонерів в Україні наразі перевищує 10,3 млн осіб .

Можна сподіватись, що запровадженням повноцінної системи обов’язкового накопичувального страхування держава паралельно стимулюватиме й розвиток галузі добровільного страхування.

Що ж стосується прикладу Німеччини, то крім повноцінного функціонування всіх трьох рівнів пенсійного забезпечення, позитивною практикою цієї країни є вбудовані механізми коригування пенсійної системи: пенсійний вік автоматично підвищується залежно від очікуваної тривалості життя, а рівень пенсій змінюється відповідно до економічної ситуації та рівня зарплат.

У Німеччині пенсійні внески сплачують і працівники, і роботодавці (по 9,3% від зарплати кожен); в Україні вся відповідальність лежить на роботодавцеві (ЄСВ — 22%). При цьому великі німецькі підприємства і компанії створюють власні пенсійні фонди для працівників, організацію та керівництво якими здійснює сам роботодавець. Саме він обирає тип інвестування та контролює сплату внесків. Тож в Україні також потрібно розвивати корпоративні пенсійні програми, які могли б фінансуватися роботодавцем.

Приватне пенсійне забезпечення у Німеччині передбачає добровільне страхування та накопичувальні пенсійні плани. Такі плани активно заохочуються і підтримуються державою: переваги приватних заощаджень активно рекламуються, роз’яснюються, а служба підтримки доступна для вкладників 24/7. Україні також варто було б впроваджувати такі програми, але забезпечувати та гарантувати їх має саме держава, щоб сьогоднішні працівники були впевнені, що в похилому віці вони не залишаться ні з чим.

Серед переваг німецької системи — прозорість та доступність інформації для громадян щодо власних пенсійних заощаджень (нарахованої пенсії та очікуваного розміру пенсії в майбутньому), яка надсилається особі щорічно починаючи з 27-річного віку. В Україні так само варто запровадити персоналізовані звіти для громадян у цифровому форматі через "Дію" або інші платформи.

Економіка