Знову підвищення податків?! А економіка витримає?

13 травня 2025 р. 13:15

13 травня 2025 р. 13:15

Податкове навантаження на доходи українців може підвищитися. Це веління воєнного часу, але є істотне «але». Слідом за різким, з 1,5 до 5%, підвищенням з 1 січня військового збору може підвищитися ще й ПДВ. Роздумуючи про січневе підвищення, уряд саме й вибирав між ПДВ і військовим збором. Вибрав останній, хоча азбучна істина каже, що непрямі податки, такі як ПДВ, і краще збираються, і дешевше адмініструються, і їхнє зростання сприймається населенням не так болісно.

Справді, після одномоментного підвищення ставки військового збору відрахування з середньої зарплати в 14,5 тис. грн зросли більш як утричі — з 270 до 900 грн за кожного працевлаштованого працівника, що роботодавці відчули миттєво. І це негайно позначилося на цінниках, ґрунтовно піджививши інфляцію. Підвищення ПДВ на один-два відсотки викликало б лише незначне зростання ціни товару, ледь помітне за нинішньої двозначної інфляції. Скажімо, коштував буханець хліба 30 грн, а став би коштувати 30,25 або 30,50 грн.

Вибравши тоді гірший варіант, Мінфін тепер повертається й до альтернативного , всерйоз розмірковуючи про підвищення ставки ПДВ . Як і торік, причина — нестача грошей у бюджеті, яка нині неочевидна, але неминуча з 2026 року, коли обсяги бюджетної підтримки від українських партнерів почнуть скорочуватися.

Ситуація із зовнішнім фінансуванням справді значно погіршиться 2026-го і буде вдвічі менше за надходження 2025-го. Адже зобов'язання міжнародних донорів на зазначений рік ледь дотягують до 17,3 млрд дол. Використання лише частини залучених 2025 року коштів дасть можливість збільшити їхній обсяг 2026-го до 25,4 млрд дол., або 1040 млрд грн за поточним курсом (проти 47,8 млрд дол. 2025-го). Але й така сума, мабуть, не покриє прогнозованого дефіциту бюджету в 1145 млрд грн ( прогноз НБУ ).

На додаток Мінфін хоче скасувати всі ПДВ-пільги. Їх відверто небагато і їхнє скорочення дасть нам десь +0,3–0,6% до ВВП, або близько 35 млрд грн додаткових надходжень бюджету . Мізер на тлі наших витрат.

Звичайно, основний аргумент на користь підвищення ПДВ — вимога МВФ. Ось що про це написано в Меморандумі з Фондом: «Ми залишаємося дуже вразливими до шоків, і наш простір для маневру залишається обмеженим. Враховуючи таку ситуацію, ми залишаємося готовими реагувати на бюджетні шоки — дефіцит надходжень або нові потреби у витратах — збільшенням податків. Ми продовжуємо розглядати підвищення основної ставки ПДВ як найефективніше потенційне джерело додаткових надходжень на даному етапі».

Ми — це ми, Україна, а меморандуми — це не диктат, а завізовані Фондом пропозиції, подані Україною. Всі, хто бачив більше одного меморандуму, знають, що підвищення податків як додаткове джерело на випадок збільшення бюджетного дефіциту там з'являється не вперше й узагалі ні до чого не зобов'язує, якщо не є структурним маяком.

Щоб підкріпити свої наміри підвищити ПДВ, уряд ще й згадує про Національну стратегію доходів , де прописано зобов'язання привести наш ПДВ у відповідність із нормами та директивами ЄС. Але, нагадаємо, Директивою Ради 2006/112/ЄС обумовлено стандартну ставку ПДВ на рівні не нижче 15% і дозволено застосовувати дві знижені ставки цього податку не нижче за 5% і, як виняток, ще одну менш як 5%.

На сьогодні Податковим кодексом України передбачено чотири ставки ПДВ, з них:

• 20% — основна ставка;
• 14 і 7% — ставки, які застосовуються на певні види операцій (знижені ставки);
• 0% — застосовується для операцій з експорту товарів і послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу й вантажів (у Директиві 2006/112/ЄС такі операції звільнені від оподаткування із правом віднесення на зменшення податкового зобов'язання).

Нагадаємо, країни ЄС із найвищими стандартними ставками ПДВ — це Угорщина (27%), Фінляндія (25,5), а також Хорватія, Данія та Швеція (усі по 25%). Люксембург стягує найнижчу стандартну ставку ПДВ — 17%, далі йдуть Мальта (18%), Кіпр, Німеччина та Румунія (усі по 19%). Середня стандартна ставка ПДВ по Євросоюзу становить 21,8% , що майже на сім відсоткових пунктів вище за мінімальну стандартну ставку ПДВ, установлену регламентом ЄС.

Серед восьми основних європейських країн, що не входять до складу Європейського Союзу, — Грузії, Ісландії, Молдови, Норвегії, Швейцарії, Туреччини, України й Сполученого Королівства, тільки Швейцарія стягує стандартну ставку ПДВ нижче мінімальної в ЄС у розмірі 8,1%. Ми з базовою ставкою в 20% — цілком у європейському тренді (див. рис. ).

При цьому винятків у європейських правилах достатньо. У таблиці наведено всі країни, які використовують занижені ПДВ-ставки на товари певних груп, від безалкогольних напоїв до транспортних послуг, кому який сектор здається правильнішим підтримати. Виходить, що Україна з погляду стягнення ПДВ не біла ворона в ЄС, перебуває в тренді й далеко не серед відстаючих пільговиків, навіть попри наші далеко не рядові обставини.

Знижені ставки ПДВ у європейських країнах, січень 2025 р., %

Країна

Ставка ПДВ

Угорщина

5 / 18

Фінляндія

10 / 14

Хорватія

5 / 13

Норвегія

12 / 15

Швеція

6 / 12

Греція

6 / 13

Ісландія

11

Ірландія

9 / 13,5

Польща

5 / 8

Португалія

Словаччина

5 / 19

Естонія

9 / 13

Італія

5 / 10

Словенія

5 / 9,5

Бельгія

Чехія

12

Латвія

5 / 12

Литва

5 / 9

Нідерланди

9

Іспанія

10

Австрія

10 / 13

Болгарія

Франція

5.5 / 10

Молдова

8 / 12

Туреччина

Україна

7 / 14

Велика Британія

5

Кіпр

Німеччина

7

Румунія

Мальта

5 / 7

Люксембург

8

Швейцарія

2.6 / 3,8

Бюджетна дисципліна

Що ж, якщо в теорії все гаразд, може, з практикою проблеми? Поглянемо одним оком на бюджетну дисципліну, саме прийшов аналіз від Національного інституту стратегічних досліджень: перевиконання планових доходів за підсумками 2024-го становило 13,5%, причому «податкових» факторів перевиконання чимало — основна частина доходів державного бюджету України традиційно забезпечується за рахунок податкових надходжень.

Так, питома вага податкових надходжень у структурі доходів держбюджету знизилася з 85,4% 2021 року до 52,7% 2024-го, але в тому самому 2021-му такої частки коштів міжнародних донорів у нас точно не було . І хай там як, основним бюджетоутворюючим податком залишається податок на додану вартість.

Надходження «внутрішнього» ПДВ із вироблених товарів 2024 року з урахуванням бюджетного відшкодування становили 268,3 млрд грн, що на 53,7 млрд грн, або на 25%, перевищило відповідний показник 2023-го. Надходження «зовнішнього» ПДВ із ввезених товарів 2024 року становило 466,1 млрд грн, що на 100 млрд грн, або на 27,3%, перевищувало відповідний показник 2023-го (366,2 млрд грн).

Як же так, ПДВ-надходження принаймні на чверть зросли з попереднього року, але до планів Мінфіну не дотягнули. Звичайно, у міністерстві не пояснюють, на що опиралися в плануванні, до якого не дотягнули навіть перевищені на чверть наявні показники. Але йдеться про ПДВ, що залежить від споживання, тобто буквально від розміру економіки та платоспроможності її агентів. Здається, жодних ознак стрімкого економічного зростання ми не спостерігали, виходить, проблема може полягати саме в необґрунтовано оптимістичному плануванні. Але хто ж про це скаже, набагато простіше все спихнути на вимоги МВФ і ЄС.

Що дасть підвищення ПДВ?

На 1.04.2025 податкові надходження до держбюджету становили 492,9 млрд грн (53,2% від загальних доходів), з них ПДВ внутрішній (з урахуванням відшкодування) — 85 млрд грн, ПДВ зовнішній — 118,8 млрд грн, усього — 22% від загальних надходжень. У сферичному вакуумі підвищення ПДВ на 1% додасть бюджету близько 25 млрд грн.

Однак диявол криється в деталях. Ось вони: імпортний ПДВ значно переважає над внутрішнім і в ньому заховані не тільки кінцеві товари споживання, а й сировина для виробництва товарів внутрішнім виробником. Отже, зростання буде більше, як і податкове навантаження на внутрішнього виробника, якого рік тому вже змусили суттєво збільшити відрахування військового збору.

Що відбувається, коли загальне податкове навантаження починає відчутно зростати? Правильно, економіка скорочується, а не зростає. У неї й так приводів для зростання немає: кредити дорогі та малодоступні, логістика складна й недешева, кадри в дефіциті, платоспроможний попит скорочується, а воєнні ризики — на жаль, ні. Отже, уряд цілком може й не отримати тих надходжень, на які розраховує. До речі, а де хоч якісь розрахунки фіскального ефекту від підвищення ПДВ ?

Спроби уряду розв’язати бюджетні проблеми шляхом чергового підвищення податкового навантаження — небезпечний експеримент із економікою воєнного часу . Збільшення ПДВ слідом за різким зростанням військового збору може запустити негативну спіраль: зростання цін знизить купівельну спроможність громадян, зменшить споживання й, виходить, навпаки, скоротить податкові надходження.

Основний драйвер економічного зростання України — внутрішнє споживання та, відповідно, виробництво. Тому будь-яке збільшення фіскального тиску має супроводжуватися адекватними заходами підтримки бізнесу й населення. Адже з вичавленого лимона багато вже не витиснути. Забувши про це, цілком можна замість додаткових податків отримати стиснення економіки й подальший спад .

У кризових умовах стимулювання внутрішнього попиту та захист виробника мають бути не менш пріоритетними завданнями, ніж наповнення бюджету. Тільки збалансований підхід, який враховує крихкість економіки під час війни, спроможний забезпечити стійкість державних фінансів у довгостроковій перспективі.

Економіка