Ринок праці 2025: чому бізнес не може знайти працівників, а безробітні — роботу

20 травня 2025 р. 08:41

20 травня 2025 р. 08:41

Уже зовсім скоро почнеться вступна кампанія , і абітурієнти обирають майбутній фах — де і ким вони хочуть працювати. Про те, що уподобання вступників і потреби ринку праці не збігаються, сказано вже досить багато. Чимало абітурієнтів мріють бути менеджерами, економістами, юристами, тоді як на ринку праці шаленим попитом користуються зовсім інші спеціальності. Спеціальності, на яких можна і реалізувати себе, й отримати дуже гідну конкурентну зарплату. Разом із тим із незатребуваними спеціальностями можна в перспективі дуже швидко поповнити лави безробітних. Серед молоді є й ті, хто вступає до вищого навчального закладу лише для отримання корочки, щоб була хоч якась вища освіта, а далі буде видно, що робити. І не треба бути пророком, аби передбачити, що такі молоді фахівці також поповнюватимуть у перспективі ряди безробітних. Навчання заради навчання не працює.

Як стикувати мрії тих, хто шукатиме себе на ринку праці, та потреби роботодавців? Минулого тижні Федерація роботодавців України разом із Державною службою зайнятості та Helvetas Ukraine презентували наймасштабніший аналіз ринку праці , що об’єднав два дослідження: «Зареєстроване безробіття в Україні: потреби, особливості, оцінки 2024–2025» і «Дослідження ринку праці 2024–2025: запит бізнесу, виклики та стратегія впливу». Його мета — зібрати унікальні дані, що допоможуть перейти від хаотичних рішень до системної політики зайнятості. Опитування охопило понад 55 тисяч роботодавців, які забезпечують 4,2 мільйона робочих місць, та показали більш як 120 тисяч незакритих вакансій. Вони представляють усі галузі економіки та всі регіони країни. Також у дослідженні взяли участь майже 70 тисяч зареєстрованих безробітних різних віку і статті (що на момент опитування становило понад 85% зареєстрованих безробітних). Ми не просто запитали, чому вони безробітні. Ми зіставили запит роботодавця та очікування працівника. І це дало змогу побачити глибину проблеми, яку часто замовчують.

Які найцікавіші висновки з дослідження?

Проблеми ринку праці: разюча невідповідність між попитом і пропозицією

Результати дослідження демонструють разючу невідповідність між тим, кого шукають компанії, та тим, що готові пропонувати кандидати. За нашими даними, найдефіцитнішими є професії у сферах водопостачання (53% незакритих вакансій), охорони здоров’я (46,2), енергетики (44,1), освіти (40) і в сільському господарстві (39%). Разом із тим 32% бізнесів планують наймати працівників 2025 року, щоб закрити вакансії. При цьому 31,7% роботодавців повідомили, що мали труднощі з пошуком персоналу торік. Найбільш відчутна ця проблема для малих і середніх підприємств. Разом з тим опитування зареєстрованих безробітних свідчать, що лише 31% із них готові офіційно працевлаштуватися.

Серед найбільш затребуваних робітничих спеціальностей — очікувано трактористи (3 тисячі вакансій), електрогазозварники (1,9 тисячі), водії (2,6 тисячі), швачки (1,8 тисячі), слюсарі (3 тисячі вакансій).

Водночас значна частина безробітних прагне реалізувати себе у сферах, які мають низький попит із боку роботодавців. Це створює замкнене коло: люди прагнуть до професій, які не гарантують зайнятості, але вони самі про це не знають. І замість системної переорієнтації та допомоги їм у розумінні професійного шляху ми спостерігаємо розчарування, зниження мотивації та втрату довіри до системи.

При цьому опитування показало, що сьогодні 67% роботодавців готові наймати людей з інвалідністю, 72 — ветеранів, 79 — внутрішньо переміщених осіб, а 56% роботодавців — людей віком 60+. Це свідчить про позитивні зрушення в культурі інклюзивності.

Чому безробітні не готові до перекваліфікації

Роботодавці під час опитування зазначили, що головною проблемою під час пошуку персоналу є нестача кваліфікації у працівників і відсутність мотивації .

Очевидно, що важливим кроком для розв’язання проблем ринку праці та безробіття повинна стати перекваліфікація тих, хто не має роботи. Однак, як свідчать результати дослідження, понад 44% безробітних не вірять, що нова професія щось змінить у їхньому житті, а ще 32% зупиняє на шляху до перекваліфікації сам процес навчання. Це свідчить про низьку мотивацію та недостатню профорієнтацію. Багато людей не знають, що перекваліфікація може бути адаптована до їхніх потреб і можливостей.

Наприклад, 79% безробітних готові і хочуть працювати, але зовсім не орієнтуються на ринку праці. Ще 70% погоджуються на зміну професії, але не розуміють, як це зробити та що це їм дасть. А 59% очікують гідної заробітної плати, 51 — стабільності, 40% — гнучкого графіка, і тільки це може стати стимулом для перенавчання. Лише 18% опитаних безробітних заради роботи готові змінити місце проживання.

Очікування щодо заробітної плати

Оскільки 15% опитаних роботодавців вважають, що причиною труднощів у підборі персоналу є завищені очікування по зарплаті, ми окремо проаналізували питання заробітної плати. За даними Пенсійного фонду України, на січень 2025 року середня заробітна плата в Україні сягнула близько 22 тис. грн . Тоді як лише 20,3% безробітних очікують зарплату понад 20 тис. грн. Більшість при пошуку роботи вказує значно нижчі бажані суми, що свідчить про обмежене уявлення про не тільки потребу у кваліфікації, але і про її вартість на ринку праці. Втім, як показало опитування роботодавців, 35% планують підвищення заробітної плати.

Що робити?

Відповідь, як на мене, очевидна: передусім потрібна якісна профорієнтація , тобто побудова зрозумілих для кожної людини кар’єрних маршрутів.

В умовах війни та демографічної кризи її потребують:

• молоді люди, які обирають свій шлях, та їхні батьки, що шукають роботу;
• ветерани та ветеранки, що повертаються до цивільного життя;
• внутрішньо переміщені особи, які втратили доступ до попередньої професії;
• жінки, що прагнуть перекваліфікації на умовно «чоловічі» професії;
• люди віком 60+, які мають величезний потенціал, але стикаються з бар’єрами на ринку праці через вік.

Профорієнтація — це не тестування в школі. Це складний, але необхідний процес побудови нового професійного шляху. І ми у Федерації роботодавців України постійно це обговорюємо і порушуємо ці питання на рівні держави — від розробки методологій до підтримки інститутів наставництва та швидкого і гнучкого визнання неформальної освіти через кваліфікаційний центри, саме тому приділяємо окрему увагу розробці професійних стандартів. Нещодавно за сприяння ФРУ та підтримки Верховної Ради України було ухвалено законодавчі основи для створення нового діджиталізованого Єдиного реєстру кваліфікацій — класифікатора професій як одного з таких практичних інструментів для тих, хто шукає роботу, та роботодавців.

Ми переконані: настав час змінити і формат державної підтримки і механізми навчання дорослих. Потрібно перейти від політики підтримки безробітного до політики побудови його професійного маршруту. Людина має отримати не просто навчальний курс, а персональну траєкторію — з урахуванням віку, досвіду, цілей і можливостей регіону. І перш ніж почати навчання, зрозуміти, чи буде ця професія затребуваною. Саме в цьому є сила профорієнтації.

Тож ми закликаємо всіх партнерів — державу, міжнародні організації, навчальні заклади — об’єднувати зусилля. Бо лише разом ми зможемо дати людям не просто нові навички, а надію на стабільне гідне життя в Україні.

Дослідження підготовлено в рамках проєктів за підтримки Швеції, Чеської Республіки, Helvetas Swiss Intercooperation і Державної служби зайнятості України.

Економіка