Олександр Чорний: Інвестувати без емоцій — найкраща стратегія

24 червня 2025 р. 09:54

24 червня 2025 р. 09:54

З чого починається грамотне інвестування? Як уникнути помилок, коли ринок нестабільний, а спокуса заробити швидко — велика? Чому саме земля залишається активом №1 в умовах війни, і яку роль у цьому відіграє інтуїція? Співзасновник інвестиційної компанії Zeminvest Олександр Чорний ділиться особистими історіями рішень, ризиків і висновків.

Інвестування — це не лише про цифри, але й про темперамент. Саме це стає зрозуміло з перших хвилин розмови з героєм нашого інтерв’ю: він не приховує, що емоції іноді заважали, інтуїція — рятувала, а досвід — формувався через втрати. Його шлях почався з нерухомості, продовжився спробами в криптовалюті та фондовому ринку, але привів до глибокого переконання: земля — це актив, який працює на перспективу. У відвертій розмові з delo.ua у рубриці Smart Money Олександр Чорний пояснює, чому важливо інвестувати без ілюзій, будувати фінансову стратегію з урахуванням реалій воєнного часу й шукати баланс між раціональністю, досвідом та внутрішнім відчуттям «свого».

Як ви прийшли до інвестування? З чого все почалося?

— Для мене інвестування почалося з родини. Першим інвестором у нашій сім’ї була моя дружина — ми вкладали в нерухомість, у ті активи, які на той момент були зрозумілими й доступними. Це були переважно комерційна та готельна нерухомість. Я був типовим інвестором, який шукав спосіб зберегти гроші від інфляції. Із часом ставлення змінилося — я почав шукати не лише збереження, а й стабільну дохідність.

Що стало переломним моментом?

— Ми продали частину активів, зокрема готельну нерухомість на заході України. Це була вдала інвестиція, але я усвідомив, що ціна досягла свого піку. Вирішив реінвестувати в землю. Для мене це актив, у якому зараз є великий потенціал зростання.

Яку пораду дали б собі на старті шляху?

— Інвестувати без емоцій. Це звучить просто, але саме це найважче. Дуже часто ми інвестуємо на хвилі ейфорії — коли здається, що зараз точно «вистрілить». А потім втрачаємо. Я й сам на цьому обпікся. Інвестування — це про холодний розрахунок, а не про піднесення. Треба навчитися вчасно виходити й не піддаватись ілюзіям.

З якої суми, на вашу думку, варто починати?

— У випадку із землею — від $4,5–5 тисяч. Але я вважаю, що тут важливо не стільки абсолютне число, скільки підхід. Є принцип, якого я дотримуюсь: 30% доходу — на життя, 30% — на інвестиції в основний бізнес, і ще 30% — на інші активи, які не пов’язані з своєю справою. І тільки 10% — на благодійність або резерв. Це дозволяє не перегріти ні себе, ні бізнес.

Ви згадували невдалі кейси. Що пішло не так?

— Два приклади. Перший — криптовалюта. Захоплення, ейфорія, поради знайомих — усе це зіграло злий жарт. Другий — інвестиції через брокера у папери, які виявились занадто ризикованими. Мені не вистачило глибини розуміння. І я усвідомив: якщо ти не розбираєшся в темі, не йди сам. Краще працюй через професіоналів, через управляючу компанію, яка продає концентрований досвід. Це зекономить тобі нерви й гроші.

А які інвестиції були найбільш успішними?

— Найкращі результати мені принесли вкладення в нерухомість. Особливо — у закордонну, в якій ми вчасно оцінили ризики, правильно обрали момент входу і не піддалися паніці під час пандемії. Подібна ситуація була й з нерухомістю на заході України. В обох випадках спрацювали три чинники: правильний таймінг, надійні партнери і готовність чекати. Те саме стосується землі — я впевнений, що ці ж принципи принесуть результат і тут.

Готовність чекати — це характер чи стратегія?

— Це скоріше розуміння природи активу. Наприклад, у випадку із землею потрібно закладати горизонт у п’ять років. Це не повинні бути останні кошти. Якщо ти розумієш, що можеш відкласти частину грошей на тривалий строк — тоді ти не панікуєш, коли ринок коливається. Це дозволяє інвестору зберігати холодну голову й дочекатися того самого «х2».

Які активи, на вашу думку, найменш ризиковані під час війни?

— Земля — безперечний номер один. Вона не піддається руйнуванню, як нерухомість, і завжди зберігає свою цінність. Так, є ризики близькості до лінії фронту, але, як показує практика, більшість інвесторів не готові ризикувати й обирають безпечні зони. Плюс є додаткові гарантії від управляючих компаній. Це стабільність і прогнозоване зростання вартості.

А якщо говорити про інвестиції з прицілом на повоєнну відбудову?

— У перспективі всі інвестиції в реальний сектор — нерухомість, землю, інфраструктурні проєкти — будуть виграшними. Але я залишаюся прибічником землі. Це актив, який не потребує великих витрат на обслуговування, не знецінюється так, як деякі інші, і дає змогу грати в довгу. Після стабілізації ринку ми точно побачимо стрімке зростання вартості.

Які книжки чи автори вплинули на ваше інвестиційне мислення?

— Для мене важливо не лише бізнесове читання, а те, що допомагає зростати як особистість. «Атомні звички» Джеймса Кліра, «Думай повільно — вирішуй швидко» Даніеля Канемана, «Принципи» Рея Даліо — усе це книжки про внутрішню дисципліну, мислення, підхід до дій. Також дуже сильна книга — «Алмазний гранувальник». Вона балансує між бізнесом і філософією. Мене надихають не стільки авторитети, скільки ідеї, які можна реально застосувати.

А серед інвесторів маєте авторитетів?

— Я поважаю Воррена Баффета, але не створюю собі кумирів. Його приклад унікальний — він працює в інших умовах, має іншу швидкість і рівень доступу до інформації. Ми живемо в реальності, де потрібно діяти з урахуванням власних обставин. Головне — мати свій шлях, не повторювати чужий.

Чи траплялися випадки, коли інтуїція вас вберегла?

— Так. Один із прикладів — коли ми відмовились від інвестицій в нерухомість у Грузії. Все виглядало привабливо, цифри складались, але, приїхавши туди, я відчув — країна змінюється, втрачає динаміку. Інтуїція підказала: не варто. І я досі вважаю це правильним рішенням.

Що для вас означає «фінансова подушка»?

— Війна навчила нас: така подушка має бути обов’язково. Ми в родині вирішили, що треба мати запас, аби прожити в комфорті хоча б два роки. Це не лише фінансова, а й психологічна безпека. Банківська система показала себе добре, але зберігати частину коштів у резерві — здорове рішення.

Якби не ця професія, ким би ви хотіли бути?

— Якщо буде жага змінити щось — я це зроблю. У мене вже був досвід роботи на державу, тепер я займаюсь бізнесом. Цікаво створювати нові напрямки, особливо в агросекторі під час війни. Головне — бути включеним у реальність і мати бажання рухатись далі.

Економіка