"Об'єкти, як-от водогін Кривого Рогу, рік проєктуються, п’ять років будуються, але ми дали місту першу воду за два місяці", — заступник директора "Автомагістраль-Південь" Валерій Вакарчук

30 червня 2025 р. 10:11

30 червня 2025 р. 10:11

Два роки тому росіяни зруйнували Каховську ГЕС. Багато українських міст і громад залишились без водопостачання. 70% Кривого Рогу — житловий сектор, підприємства, об’єкти критичної інфраструктури — зазвичай споживали воду з Південного водосховища, яке наповнювалося з Дніпра. Без води залишилась і Зеленодольска громада, на території якого розташована Криворізька ТЕС, що забезпечує регіон електроенергією.

Влітку 2023 року терміново розпочалося будівництво нового магістрального водогону " Інгулець-Південне водосховище" .

Як розповідав заступник Криворізького міського голови Олександр Катриченко, щоб на час будівництва водогону взагалі не залишити Кривий Ріг без води, через територію " АрселорМіттал" організували тимчасову схему подання води. Але її потужність становила лише 80-90 тис. куб. м на добу. Були обмежені й запаси води. А Кривому Рогу на постійній основі потрібен у чотири-пʼять разів більший обсяг.

Проєкт будівництва нового магістрального водогону виконувала компанія " Автомагістраль-Південь" . Майже рік роботи тривали безперервно у дві зміни. Залучили 500 працівників та понад 250 одиниць техніки. Першу нитку потужністю 100 тис. куб. м води на добу запустили вже у серпні 2023-го року. На повну потужність — 400 тис. куб м води на добу — водогін працює з травня 2024-го.

Три нитки магістрального водогону сьогодні забезпечують Кривий Ріг, подаючи воду напряму у Південне водосховище. Ще одна нитка подає воду у відновлений меліоративний канал, з якого вона дістається до водозабору Зеленодольскої громади, забезпечуючи водою до 50 тис. населення та потреби Криворізької ТЕС.

Минулого тижня Нацполіція опублікувала заяву, в якій йдеться про нібито завищення цін під час закупівлі труб для водогону. Компанія спростувала звинувачення у завданні збитків державі, заявивши про спробу рейдерського захоплення під прикриттям сфабрикованої кримінальної справи.

Ми зв’язались із заступником генерального директора компанії " Автомагістраль-Південь" Валерієм Вакарчуком і попросили прокоментувати ситуацію.

Пане Валерію, Нацполіція каже про завдання державні збитки під час закупівлі труб — нібито можна було купити дешевше.

– Ми вже це неодноразово публічно повторювали: компанія не постачала державі труби. Держава замовила нам будівництво водогону, попередньо погодивши проєкт, ціну об’єкта та вартість усіх матеріалів та обладнання. Проєкт пройшов українську державну експертизу, експертизу USAID, яка на той час фінансувала відновлення української інфраструктури. Компанія у стислі терміни виконала свої зобов’язання за контрактом — зауважень у замовника немає.

Все ж таки щодо труб...

– " Кошторисна вартість" труб включає не лише відпускну ціну виробника, а й усі супутні витрати: вартість транспортування, заготівельно-складські витрати, фінансові ризики (відтермінування платежу, коливання курсу). Слідство ж спирається на висновок судової товарознавчої експертизи, яка визначила так звану справедливу ринкову вартість труб. Однак цей підхід прямо суперечить законодавству України. Крім того, якщо порахувати, хто кому більше винний, то це замовник заборгував компанії, а не навпаки. Протягом всього періоду будівництва обʼєкта нам довелось працювати за власні кошти — заборгованість замовникам за виконаними роботами сягала 2,5 млрд грн! Натепер борг за виконані роботи завершеного обʼєкта становить понад 570 млн грн. Яка ще компанія в Україні готова фінансувати державні проєкти за власні кошти?

Про який борг йдеться?

– Проєкт давно завершений. Уже рік водогін працює на повну потужність. А нам досі винні понад пів мільярда грн — у держави немає грошей.

Компанія не може закрити зобов’язання перед постачальниками, розрахуватись за кредитами, які залучала. Ми сплачуємо відсотки, штрафні санкції. Ніхто це не враховує і не компенсує. Загалом держава нам заборгувала понад 7 млрд грн. Ба більше, ми вже понад рік власним коштом обслуговуємо водогін, і це не компенсується. Допоки не буде повної оплати, ми не можемо передати об’єкт балансоутримувачу. Тож ми продовжуємо нести відповідальність за об’єкт, охороняємо його, витрачаючи на це кошти. Так, через службову недбалість працівники експлуатуючої організації не закрили пожежний кран — затопило насосну, ми відкачуємо воду, власним коштом ліквідуємо наслідки.

Ми ще у серпні 2023 року запустили в роботу першу нитку, за цей час для водопостачання Кривого Рогу насоси спожили електроенергії на 50 млн грн. У комунального підприємства не було коштів розрахуватись — ДТЕК висунув вимогу до нашої компанії, і ми мусили заплатити. Про які збитки державі ви кажете? Фактично є лише збитки компанії, які не компенсуються.

Я не впевнений, чи вдасться нам у підсумку компенсувати всі витрати будівництва водогону. Від самого початку було безліч факторів, які спричиняли збільшення витрат компанії на реалізацію цього проєкту. Насамперед це нереалістичні терміни та необхідність безперервного подання 100 тис. куб м води на добу під час всього періоду будівництва. Проєкт цього не передбачав! Працююча перша нитка додала нам головного болю та значно збільшила трудомісткість робіт та витрати, які не компенсувались.

У сторінці "Автомагістраль-Південь" у фейсбуці написано, що роботи розпочались за кілька днів після підриву дамби Каховської ГЕС.

– У місті майже одразу стався тотальний дефіцит води: промисловим підприємствам обмежували постачання або їх вимушено зупиняли, запроваджували погодинні графіки подання води людям (а на горішніх поверхах у багатоповерхівках її взагалі не було), забороняли працювати автомийкам та поливати городи, а за порушення штрафували.

За такої критичної ситуації треба було ухвалювати швидкі рішення. Спочатку виникла ідея подавати воду з Карачунівського водосховища. Треба було вести магістральний водогін через усе місто. Це як тунель метро побудувати. Друга пропозиція — вести водогін через промислові об’єкти. Теж нереально, бо відкритим методом триває видобуток залізної руди. За основу взяли маршрут від річки Інгулець до старого меліоративного каналу. Так можна було найшвидше подати воду у Південне водосховище, з якого живиться місто.

За всіма нормативами проєктування такого проєкту — 1-1,5 року, реалізація — 5-5,5 років. Ми вже за два місяці подали першу воду. Завезли з усієї країни сотні одиниць техніки, залучили майже пів тисячі працівників. Полями йшли проєктанти та геодезисти, а за ними рухались екскаватори та бульдозери. Пів сотні вантажівок працювали у режимі каруселі, доставляючи матеріали. Компанія почала підготовку без копійки передоплати.

У публікаціях, які поширюють опоненти, йдеться, що "Автомагістраль-Південь" хтось узяв за руку і проштовхнув, щоб отримати цей контракт. Насправді був конкурсний відбір. Свої пропозиції подавали ще кілька компаній, але їхні проєкти були дорожчими. Це зафіксовано, є протоколи. До того ж такого унікального досвіду і таких технічних можливостей з масштабного будівництва інфраструктурних обʼєктів, як у "Автомагістраль-Південь", немає ні у кого в Україні. Тому не дивно, чому звернулись саме до нас.

Відбувались якісь зміни під час реалізації проєкту?

– Спочатку потрібно було швидко подати місту бодай мінімальний об’єм води. Тому нам довелося прокладати 16 км водогону в одну нитку з чотирьох до меліоративного каналу. На другому етапі замовник вирішив продовжити водогін у три нитки 10 км трубопроводу до каналу "Дніпро-Південне водосховище", адже з максимальним навантаженням у 400 тис. куб. м води на добу меліоративний канал не міг впоратись.

Натепер меліоративний канал забезпечує подання потрібного обсягу води до міста Зеленодольска та Зеленодольської громади.

У ЗМІ з’являлись публікації про те, що нібито від однієї насосної можна було відмовитись, можна було взяти дві труби, але більшого діаметра.

– Це розмови для дилетантів. Насамперед обʼєкт має відповідати жорстким вимогам першої категорії надійності водопостачання. Якщо зменшити кількість насосних, насоси постійно працюватимуть з максимальним навантаженням, тож надовго їх не вистачить. А якщо виникне позаштатна ситуація або потрібно провести технічне обслуговування? Подібні соціально важливі та стратегічні об’єкти ніколи не проєктуються без резерву, на межі граничних можливостей обладнання.

Труби великих діаметрів (1200 мм і більше) надто складно і дорого транспортувати (лише дві труби на одну вантажівку). Що ще важливіше, в Україні наразі відсутнє обладнання та сертифіковані фахівці для якісного зварювання поліетиленових труб такого діаметра у польових умовах. Це створює ризик затримок і низької якості робіт. Дві великі труби працювали б на межі своєї пропускної здатності, тобто з високою швидкістю потоку воду. Висока швидкість — це значні втрати напору, що потребує постійної роботи насосів на максимальній потужності. Це означає захмарні рахунки за електроенергію на десятиліття вперед. Розподіл потоку води на чотири нитки знижує швидкість руху в кожній із них. Це кардинально зменшує гідравлічні втрати та, як наслідок, навантаження на насоси. Економія на електроенергії протягом життєвого циклу проєкту (30-50 років) з лишком компенсує початкові інвестиції.

Вже мовчу про те, що труби 1200 мм і більше в Україні на той момент не виготовлялись. А ми виходили з того, що можуть поставити у короткий термін. Тому труби надходили звідусіль — з усіх українських заводів, з Румунії, Туреччини, Польщі тощо. Насамперед завантажили українських виробників, але їхні потужності обмежені.

Тобто одного постачальника не було?

– Постачальник, який з нами працює, акумулював продукцію від різних виробників, шукав фінансування, організовував логістику. А найважливіше, брав на себе фінансові ризики, відтерміновуючи нам як генпідряднику платежі. Замовник не надавав кошти на закупівлю, а завод не погодиться постачати матеріали чи обладнання без передоплати. Одна річ отримати кошти від держави, замовити виготовлення труб і через рік їх отримати, інша — в авральному порядку без грошей знайти "на вчора" компоненти, домовитись і вже за місяць поставити на об’єкт. Абсолютно різні ризики і витрати. Тим паче що у процесі постійно виникали додаткові витрати, які не враховувались. Перевізники виставляли вищу ціну, бо величезний обсяг замовлень одразу спричинив попит на їхні послуги. Це як з таксі, коли зупиняється метро. Ще раз кажу: якщо врахувати об’єктивно всі фактори, то стане очевидно, що цей обʼєкт є більш соціальним, ніж прибутковим.

Що було найскладніше під час реалізації?

– По-перше, терміни. Дощ, сніг, мороз — ви маєте продовжувати роботи. Відкачувати воду з траншей, прогрівати бетон. Продуктивність роботи падає, витрати зростають, але ви не можете зупинятись.

По-друге, неможливість призупинити водопостачання першою ниткою водогону. Це як робити капремонт у квартирі, де продовжує мешкати родина: дуже незручно, купа додаткової роботи та обмежень. Це не просто будувати, це паралельно забезпечувати населення водою! Ви не уявляєте, як це складно.

По-третє, необхідність узгоджувати роботу десятків субпідрядників, які монтували елементи енергосистеми, насоси, запірну арматуру, прокладали комунікації тощо. Потрібно уникати конфліктів, щоб ніхто нікому не заважав, не зіпсував роботу іншого.

По-четверте, знайти і розмістити людей. У багатьох підрядників за півтора року колективи розбіглися. Ми ж півтора року, коли не було роботи, платили зарплату, щоб утримати кістяк фахівців. Тому швидко мобілізували і людей, і техніку. П отрібно було терміново розмістити людей, створити комфортні умови, забезпечити харчування, доставку на об’єкт.

Я вам відверто кажу, в історії країни не було проєкту таких масштабів, який би побудували і запустили за такий короткий термін в умовах безперервної роботи водогону! Я не знаю аналогічних прикладів і у світі. Цей об’єкт побудований за сучасними технологіями, з автоматизованою системою управління, з величезним ресурсом. Країна може ним пишатись. Це неприпустимо, що його зараз намагаються дискредитувати, щоб очорнити нашу компанію і вибити нас з ринку.

Компанія заявляє, що ця історія може призвести до блокування всієї роботи. Є ризик для будівництва фортифікацій?

– Це дійсно так. Слідство намагається арештувати активи власника, активи компанії, наступний крок — арешт рахунків. Тобто труби для водогону — це просто зачіпка, щоб заблокувати роботу всієї компанії. А ми наразі реалізуємо десятки важливих для нашої країни проєктів, серед яких будівництво фортифікацій — надійних і сучасних, захищених від дронів. За минулий рік наш оборот становив понад 12 млрд грн, ми заплатили більш ніж 1,5 млрд грн податків. Три тисячі підготовлених і досвідчених працівників.

Ви хочете розбиратись з трубами? Доводьте. Ми цього не боїмось, бо правда на нашому боці. Але навіщо блокувати всю нашу діяльність? Відповідь очевидна: це конкуренти руками правоохоронних органів хочуть прибрати з ринку найбільшу компанію з 20-річною історією. Боремось, тримаємо стрій.

Економіка