$10 тисяч з гектара: досвід фермера, який вирощує лаванду

08 липня 2025 р. 10:01

08 липня 2025 р. 10:01

На ефірних оліях можна заробляти мільйони.  Попит на натуральні екстракти з ефірних культур стрімко зростає в усьому світі. Згідно з дослідженням аналітиків Imarc Group, у 2024 році світовий ринок ефірних олій оцінюється у понад 13 мільярдів доларів, а за кілька років ця сума може подвоїтись. Найбільший споживач – Європа.

Підприємець із Вінничини Станіслав Розсоха займається цією культурою вже 10 років. Об’єднав кількох партнерів в кооператив, збільшив площі вп’ятеро, а доходи – в шість разів, з одного мільйона до шести мільйонів гривень за рік.

Як це йому вдалося – Станіслав Розсоха розповів в інтерв’ю Delo.ua

Публікацію підготувала команда Delo.ua за підтримки Visa в Україні в рамках проєкту "Власна справа"

Ви вирощуєте та продаєте лаванду. Деякі аграрії вважають, що це дуже прибутковий бізнес – до одного мільйона гривень на гектарі. Скільки реально можна на цьому заробити?

– Мільйон гривень – це перебільшення. Зараз поясню чому. Ефірну олію із лаванди можна продати за 100-110 доларів за літр, залежно від якості. Врожайність – 70-90 літрів з гектару. Тому, якщо вимірювати доходом із одного гектару, реальна цифра це приблизно $10 тисяч, тобто трохи більше 0,4 млн. гривень, а не мільйон гривень, як дехто говорить.

А скільки землі ви виділяєте під лаванду?

– Лаванди у нас близько трьох гектарів. Вона безумовно важлива, але не є абсолютним пріоритетом і стоїть на рівні з іншими культурами. Всього у нас зараз 15 гектарів, з яких три під лаванду, шість - під шипшину, два під корінь пʼятипала, два гектара вишні, один під ягоди та один під бузину.

Але найбільше заробляєтее саме на лаванді?

– Ця культура точно одна з найвигідніших. Один раз посадив – і урожай можна збирати впродовж 20-25 років. Але все залежить від того, на якому етапі ми її реалізуємо. Можна просто продати в сухому вигляді – квіточку окремо, солому окремо – вони мають різну ціну. А можна йти далі: отримати гідролати, ефірну олію. Кожен етап дає додану вартість, і це відчутно.

У якому вигляді лаванда продається найкраще? – У сирому вигляді прибуток буде низьким. Тому найбільше продаємо в сушеному вигляді. Це зараз дуже популярний напрям: її беруть чайні компанії, сироварні, часто використовують у фітоаромаподушечках. Це найшвидший і найвигідніший спосіб продажу.

Як розпочався ваш бізнес?

Ми почали вирощувати лікарські трави ще у 2015 році. Тоді у нас було всього 3 види на 3 гектарах. Зараз загальна площа складає приблизно 15 гектарів – це і по Вінницькій області, і за її межами. Асортимент значно розширився: у нас є садова вишня, корінь п’ятипала, лаванда, а також ми почали активно розвивати ягідники та шипшину.

На які культури ви робите найбільші ставки?

Ми ніколи не робимо ставку лише на одну рослину – це занадто ризиковано. Наша стратегія – працювати одразу з 5–6 культурами. Наприклад, цього року мороз вдарив по вишні по всій Україні. Наш сад хоч і витримав, але урожаю великого не очікуємо. І саме через це попит значно зросте, а разом із ним – і ціна.

Але справа не тільки у вартості продукції, а й у тому, чи буде ця культура затребувана через рік-три-п’ять? Бо є модні рослини, які здаються перспективними, а через кілька років тренд минає й інтерес до них згасає. І тоді ти сидиш із повними складами продукції, яку важко продати.

Водночас прості, невибагливі рослини з меншою ціною можуть стабільно продаватися десятками тонн – і саме вони забезпечують основний обіг. Тому ми намагаємося диверсифікувати, щоб завжди мати стабільний ринок збуту і уникнути великих ризиків.

Скільки вдається заробляти? Як на ваш бізнес вплинула війна?

Зі збільшенням площ зростають і доходи. Починали з товарообігу трохи більше мільйона гривень на рік, а максимум, якого досягли до повномасштабного вторгнення, становив 5 мільйонів.

Звісно, війна внесла свої корективи. Попит тимчасово впав. Пам’ятаєте, коли були блокування на кордонах? Машини не пропускали, іноземці боялися купувати, продукція зависала на складах. Але зараз ситуація потроху стабілізується і кількість замовлень збільшується.

Зараз ми вже вийшли на показник майже 6 мільйонів гривень і плануємо подальше зростання. Активно розвиваємо інтернет-магазин. Крім того, маємо багато незавершеного виробництва – нові ділянки поки що не дають повноцінного врожаю. Але вже за 2–3 роки очікуємо, що наші доходи як мінімум подвояться.

Ви починали як підприємець, а вже згодом з’явився кооператив "Голден Флора"?

Так, все починалося з особистої справи. Я працював як ФОП. А вже через кілька років виникла ідея створити кооператив. У кожного з нас був свій досвід, своє обладнання, але для повного виробничого циклу завжди чогось бракувало. Хтось мав сушарку, але не мав техніки, щоб якісно очистити та відкалібрувати продукцію. Інший, навпаки, мав усе необхідне для сортування, але не міг обробити великі обсяги і підготувати продукт до експорту. Тому ми вирішили об’єднатися, щоб надавати один одному послуги на вигідних  умовах. А для сторонніх осіб – працюємо за ринковими цінами.

Окрім цього, кооперативом ми формуємо ринкову партію. Наприклад, я зібрав або скупив 5 тонн шипшини, хтось інший – ще 2, третій – 10. Окремо ці партії маленькі – машина під них не поїде, і вигідну ціну не запропонують. Але разом ми можемо сформувати потужну ринкову партію, обробити її, довести до експортної якості і продати дорожче. Усі в плюсі.

Зараз у кооперативі "Голден Флора" об’єднані 10 підприємців. Через війну не всі залишилися активними – дехто виїхав, дехто тимчасово відійшов від справ. Та попри це, сама ідея кооперації жива і працює. Водночас кооператив і діяльність як ФОП – це окремі структури, які функціонують незалежно одна від одної.

А у вас є наймані працівники

У кооперативі немає, а ось у мене як у ФОПа – є. Постійно офіційно працюють двоє. А в сезон, коли йде заготівля, обробка, підготовка партій – залучаємо понад 20 людей.

Колись ви говорили, що плануєте власну розсадницьку базу. Вийшло?

– Так, саджанці вирощуємо самостійно. Маємо відкриту ділянку з крапельним поливом близько 10 соток. Частину саджанців залишаємо для власних потреб, бо десь щось вимерзає, десь потрібно оновити. Решта іде гуртовим покупцям, або в роздріб через інтернет-магазин.

Також ми запустили програму для підтримки тих, хто хоче почати вирощування, але не має великої суми на старт. Для них ми надаємо посадковий матеріал у товарний кредит: люди сплачують лише 25–30% одразу, а решту – впродовж трьох років.

Для чого це? Людина має ідею, хоче займатися, але коли дізнається, що на гектар потрібно 22 тисячі саджанців по 18–20 гривень кожен, то одразу з’являється страх. Це великі кошти, та ще й незрозуміло, як піде далі. Тож ми вирішили зробити старт доступнішим. Це спрацювало: люди купують, виплачують, лише одна людина зникла разом із саджанцями, й до

Як би ви оцінили розвиток вашого бізнесу за останні роки? Він зростає чи переживає спад?

– Попри всі труднощі – ми зростаємо. Навіть зараз, під час війни, продовжуємо розширюватися. Додаємо нові ділянки, оновлюємо техніку, купуємо обладнання. За останні два роки збільшили площу на 5 гектарів – тепер маємо 15. А вже восени плануємо додати ще 3–5 гектарів.

Ця земля – ваша чи орендована? – По-різному. Є власна, частину беремо в оренду, а з частиною працюємо за принципом спільного вирощування – це коли людина надає свою землю, а ми забезпечуємо технології, догляд і ділимося врожаєм.

Але зараз знайти один великий масив землі в нашому регіоні – майже нереально. Все поділено, тому ділянки часто невеликі й розкидані по місцевості. Але ми намагаємося, щоб вони були хоча б поруч – в межах 25–30 кілометрів.

Хто сьогодні є вашими основними покупцями?

– Наші клієнти – це чайні компанії, фармацевтичні підприємства й експортери, які закуповують сировину великими обсягами та вивозять її за кордон. А також інтернет-магазини, які займаються роздрібною торгівлею.

Тобто, ви не продаєте напряму за кордон?

– Ми співпрацюємо з українськими компаніями, які вже мають вихід на зовнішні ринки. Для прямого експорту потрібні більші обсяги. Якість у нас є, але наразі ще не той масштаб, який дозволяє самостійно виходити на міжнародний ринок. Можливо, через рік спробуємо. Це є у наших планах.

Розкажіть, будь ласка, про грантову підтримку. Яку суму ви отримали і на що вона була спрямована?

– Ми отримали 245 тисяч гривень і використали ці кошти на фасувальне обладнання. Тепер можемо фасувати продукцію – наприклад, ягоди чи інші культури – і продавати не насипом у мішках, а в зручній розфасовці для магазинів. Це важливо, бо дає змогу вийти в роздрібну торгівлю з якісним і акуратним виглядом товару.

Взагалі, я виграв уже 8 грантів. Були різні суми: і на 50 тисяч, і на 100 тисяч. Тож можу сказати: якщо є ідея і бажання – підтримка реально існує. Головне – не боятись подаватися на гранти.

Як ви оцінюєте ринок, на якому працюєте? Експерти кажуть, що він має потенціал до зростання принаймні вдвічі. Це правда?

– Так воно і є. Ринок точно не насичений, є куди розвиватись. Раніше лаванду вирощували на великих площах у Криму, але після анексії Україна втратила ці господарства. Нині в країні залишився лише невеликий відсоток виробників, які займають ці ніші, але глобально – галузь фактично з нуля починає відбудовуватися.

А потреба є. Люди все частіше обирають натуральну продукцію. Той час, коли все лікували лише хімією, минув. Зараз і трави, і натуральні збори – це не просто "бабусині методи", а реальна альтернатива.

Економіка