Традиція випікання обрядових різдвяних пряників стала частиною нематеріальної культурної спадщини України

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Традиція випікання обрядових різдвяних пряників стала частиною нематеріальної культурної спадщини України

21 липня 2025 р. 11:49

21 липня 2025 р. 11:49

Міністерство культури та стратегічних комунікацій України додало до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України весільний обряд заплітання долі, та традиції храмового свята на Трійцю в селі Шульгинка Луганської області, пише SEEDS .

Про це йдеться у наказі Міністерства.

Про весільний обряд заплітання долі

Обряд побутує у населених пунктах Стрийського району Львівської області. Однак на місцеві варіації традиції також можна натрапити й в інших регіонах України, зокрема Карпатах.

Під час обряду заплітають коси або символічно сплітаються стрічки, нитки й трави. Цей процес має уособлювати “виплітання” життєвого шляху. На Стрийщині це останнє заплітання дівочої коси перед одруженням, після чого заплітається вже “жіноча доля”.

Нині обряд відроджується в деяких громадах як частина етнофестивалів, весіль та дівич-вечорів. Його адаптують під сучасні потреби, зберігаючи символічну суть: передання благословення та формування вектора життя.

Про випікання різдвяних пряників

Носії цієї традиції живуть у Сумській, Полтавській та Харківській областях, а перші згадки про цю обрядову випічку трапляються у XVIII столітті.

Пряники роблять на різдвяні та новорічні свята для дітей, хрещеників, колядників та щедрівників. Зазвичай вони мають вигляд панянок, які дарують дівчатам, і коників, що отримують хлопці. Також бувають смаколики у формі пташок — їх отримують діти обох статей.

Ласощі печуть з пісного тіста, а перед випіканням фарбують у рожевий колір буряковим соком, прикрашають білою глазур’ю та розмальовують традиційними візерунками, що нагадують завитки.

Про традиції храмового свята на Трійцю

Перші згадки про традицію села Шульгинка на Луганщині датуються 1781 роком, що збігається з датою будівництва храму Святої Трійці.

Ще до сходу сонця на Трійцю чоловіки йшли до місцевих річок косити трави: чебрець, деревій, м’яту, верболіз, холодок, вагу, аїр, осокір, рогіз та інші. Ними потім прикрашали хати. Після того відбувалися богослужіння, де освячували зілля та святкові страви, та спільна трапеза вірян, у якій головною стравою були пиріжки з сушеними фруктами.

Протягом усього дня святкування тривало біля храму. Після їди молодь грала в ігри та співала пісень.

SEEDS