Defence City. Влада хоче стимулювати оборонку пільгами та дерегуляцією. Чи допоможе це зброярам розвиватися? Аналіз Ігоря Федірко з Ради зброярів

23 липня 2025 р. 12:27

23 липня 2025 р. 12:27

Купуйте річну передплату на 6 журналів Forbes Ukraine зі змістовними матеріалами, рейтингами та аналітикою від 1 350 грн .

За останні два роки приватні оборонні підприємства України показали, що здатні одночасно підтримувати фронт і тягнути за собою економіку. Саме оборонка забезпечила третину зростання ВВП у 2024 році, створила десятки тисяч робочих місць і залучила перші серйозні раунди іноземного приватного капіталу в defence-tech.

На цьому тлі в парламенті з’явився пакет законопроєктів про Defence City — спеціальний правовий режим, покликаний стимулювати галузь пільгами та спрощеною регуляцією.

Ідея амбітна. Але чи здатна вона перетворити розвиток галузі на системний прорив?

Обіцянки Defence City – коротко

Ідея парламентського пакета проста й зрозуміла. Компанія, яка потрапляє до спеціального Переліку резидентів, отримує:

• нульову ставку податку на прибуток за умови реінвестування;
• звільняється від земельного, екологічного та податку на рухоме майно;
• спрощені митні й експортні процедури;
• приховані чутливі дані з публічних реєстрів.
• Додатковий бонус — можливість релокувати потужності на «безпечні території», залишаючи половину ПДФО у громаді-реципієнті, яку буде спрямовано на покращення інфраструктури самого підприємства.

Запроваджується також податкова «вилка»: компанія може обрати або пільговий режим із повним реінвестуванням прибутку, або сплачувати стандартну ставку й виплачувати дивіденди власникам.

Право вибору — це базовий сигнал довіри для інвестора.

Перелік резидентів затверджуватиме Міноборони.

Потрапити до списку зможуть ті, хто:

• отримує щонайменше 90% (обговорюють 80%) доходу від постачання озброєння й військової техніки;
• не має податкових боргів і працює поза іншими спецрежимами;
• погодиться перенести юридичну адресу на рекомендовані території.

Що з цього справді працює

Ідея стимулювати інвестиції через нульову ставку податку на прибуток за реінвестування — безумовний плюс. Це дозволяє акумулювати капітал усередині країни, не виїдати кешфлоу на штрафи й пені, а спрямовувати його на R&D , модернізацію та зарплати інженерам.

Другий сильний блок — захист чутливої інформації . Приховані адреси й фінансова звітність різко знижують ризик диверсій та промислового шпіонажу, що зараз, м’яко кажучи, не зайве.

Нарешті, механізм 50% ПДФО, який залишається в бюджеті громади-реципієнта , робить релокацію взаємовигідною: ці кошти спрямовуються безпосередньо на розвиток і модернізацію інфраструктури підприємства: дороги, електромережі, під’їзні колії, інженерні мережі.

Додатково така громада звільняється від сплати реверсних дотацій до державного бюджету, що створює ще один фіскальний стимул.

Якщо релокація залишиться правом, а не примусовою умовою, виграють усі: підприємство отримує безпечну виробничу базу і кращу логістику, а регіон — нові робочі місця та стабільний податковий ресурс.

Для галузі, яка працює під постійними ракетними обстрілами й валютними обмеженнями, такі інструменти справді можуть стати ковтком кисню. Рада зброярів підтримує кожен із цих пунктів.

Де система дає збій

Усередині пакета залишаються обмеження, які можуть суттєво звузити потенціал реформи.

До Переліку резидентів планують включити близько сотні підприємств — це переважно великі серійні заводи з часткою «чистого» оборонного доходу понад 80%. Така конфігурація може не охопити гнучкі R&D-команди, виробників dual-use-рішень, молоді конструкторські бюро та стартапи кластера Brave1 .

У результаті існує ризик, що інноваційні технології, які уже змінюють характер війни, залишаться поза межами спеціального режиму, а конкуренція на ринку отримає менше простору для розвитку.

По-друге, у пакеті лишається примусова релокація. Будь-яка компанія, що претендує на режим, теоретично зобов’язана перенести юрадресу та виробничі лінії на визначені «спокійні регіони». Перенесення виробничих ліній — не коробка з дроном. Це роки дозволів, логістики й сертифікацій.

На практиці це означає багатомісячні зупинки, нові дозволи, втрату персоналу й партнерських контрактів. Замість стимулу — бар’єр, який може відсікти потенційних учасників.

По-третє — поточна редакція передбачає дуже широке звільнення резидентів від відповідальності за економічні та службові правопорушення, зокрема вчинені до набуття статусу. У такому вигляді це виглядає надто всеосяжно й може сприйматися як «гіперамністія», що породжує репутаційні ризики та насторожує міжнародних партнерів.

Замість майже повної недоторканності доцільно чітко визначити вичерпний перелік правопорушень, на які поширюються пільги. Це дозволить убезпечити виробників від безпідставного тиску, не легалізуючи водночас потенційні зловживання.

І останнє. У разі виходу з режиму або порушення умов держава пропонує донарахувати всі «несплачені» податки й штрафи за весь період участі. Такий шоковий механізм робить ризики не вимірюваними й нівелює саму суть стимулу.

Як перетворити ідею на трамплін для розвитку ОПК

Перед ухваленням у другому читанні закликаємо депутатів внести кілька принципових правок.

Розширити Перелік резидентів. Знизити вимоги щодо частки доходу від власного виробництва з 90% до 80%. Необхідно розширити категорії діяльності: до озброєння та військової техніки слід додати товари й технології подвійного використання (dual-use).

Перетворити релокацію на право, а не обов’язок. Фіскальний стимул у вигляді 50% ПДФО й так працює. Примус лише підриває ланцюжки постачання та демотивує бізнес.

Відмовитися від ретроактивних санкцій. Податки мають починати нараховуватися лише з дати виключення підприємства з Переліку — з моменту втрати пільгового статусу. Усі періоди, коли компанія легально користувалася звільненням, не підлягають донарахуванню жодних податків, штрафів чи пені.

Зміни до Кримінального кодексу. Рада зброярів виступає за мінімізацію корупційних ризиків і пропонує наступний механізм: поки триває воєнний стан і ще два роки після нього жоден слідчий не може вилучати чи арештовувати обладнання й матеріали, що потрібні оборонному контракту.

Зробити це можна лише за наявності вагомих доказів і лише через спецпроцедуру: у засіданні обов’язково бере участь представник Міноборони, а суд ухвалює рішення максимум за п’ять днів.

Такі структурні зміни не робляться за тиждень-два. Потрібно діяти зважено: замість поспішного «латання» кодексів розробити окремий рамковий закон про Defence City. Саме такий підхід — як у випадку з «Дія.Сіті» — забезпечує прозорі правила, гнучкість для швидких правок і довіру інвесторів.

Чому від самої ідеї не варто відмовлятись

У 2025 році українські підприємства вже підписали з іноземними партнерами угод на понад €2 млрд, а ще більші перспективи — на горизонті. Нам потрібен режим, який не відлякує капітал надмірними умовами, а масштабує його.

Defence City у чинній редакції — хороший початок. Але саме редакція визначить, чи буде це поліго­ном лише для обраних, чи майданчиком, де кожна інженерна ідея проходить шлях від креслення до серії без штучних бар’єрів.

Україна вже стала світовим R&D-хабом асиметричних технологій. Настав час підкріпити це лідерство продуманою податковою та правовою інфраструктурою. Defence City може стати її фундаментом — якщо ми удосконалимо цей інструмент та зробимо ширшим та гнучкішим для всієї галузі.

[email protected]

Економіка