Від окупації Криму та Херсона до нового життя у Вінниці: історія відродження бізнесу "Perfetto"

30 липня 2025 р. 11:49

30 липня 2025 р. 11:49

Кажуть, снаряд не влучає двічі в одну вирву. Але ця родина втратила бізнес — двічі. І обидва рази — через війну. Спершу — у Криму. Потім — на Херсонщині. А разом із бізнесом — дім, команду, плани, звичне життя. Та попри все вони знову піднялись. І тепер розпочинають третій розділ своєї бізнес-історії у Вінниці. Це історія не просто про морозиво, а про мрію, що зародилася ще в Італії, про кіоск на херсонському пляжі, з якого все почалося, про незламність і силу починати знову з нуля, де кожен торт, кожна кулька gelato тепер стали символом стійкості та боротьби. Вони змогли піднятися знову, знайти нову команду і клієнтів — і тепер готуються вийти на європейський ринок, а грант від держави став важливим кроком на цьому великому шляху. Як це було — читайте в інтерв’ю з Анною Воскобойник, виробницею крафтового морозива Perfetto на Delo.ua.

Публікацію підготувала команда Delo.ua за підтримки Visa в Україні в рамках проєкту "Власна справа".

Розкажіть, як усе починалося? З чого стартував ваш бізнес?

— Усе почалося 19 років тому, у 2006-му. Тоді ми з чоловіком Костянтином  жили в Італії, працювали на заводі з виробництва пластику, але мріяли про власну справу в Україні. Спочатку думали, що бізнес буде пов’язаний з пластиком, оскільки добре знали цю галузь, але згодом зрозуміли, що хочемо займатися тим, що приносить радість. Так ми прийшли до виробництва крафтового морозива.

Після навчання з приготування морозива за італійською технологією GELATO, у нас загорілися очі, і ми вклали у це всі свої заощадження з Італії — приблизно 30 тисяч євро. Ще трохи позичили у батька чоловіка. Купили обладнання: пастеризатор, фризер, спеціальні машини.

Перший заклад ми відкрили у Залізному Порту на Херсонщині. Це був невеличкий кіоск 10 кв. м плюс 15 кв. м — виробництво. Ми все робили на місці: готували морозиво й одразу продавали його.

На другий рік роботи вже було три точки, на третій — п’ять. Оскільки морозиво — це про свято, тепло і море, ми відкривалися на узбережжі у Скадовську, Лазурному, Генічеську. І за кілька років наші фірмові кіоски були майже на всіх курортах Херсонщини — понад 15 точок.

Паралельно розвивалися у містах. У Херсоні відкрили два ресторани та дві кондитерські, а також кондитерську в Одесі, в Аркадії. На третій рік нашої діяльності ми створили окремий виробничий цех у Херсоні і почали працювати ще й у форматі B2B — постачали морозиво в інші заклади. Згодом долали й інші напрямки — виробництво кондитерських виробів і молодих сирів.

Як у вашому сімейному бізнесі розподілені обов’язки?

— Я — CEO, займаюся налагодженням та відкриттям нових торгових точок. Відповідаю за підбір персоналу, дизайн, асортимент, ціноутворення, стежу за трендами ринку. Також керую роботою з клієнтами у форматі B2C. Чоловік працює з партнерами в B2B, відповідає за виробничі процеси, виготовлення продукції, транспортну логістику і бухгалтерію.

Розкажіть, чи були у вас втрати під час війни?

— Насправді наші втрати розпочалися ще задовго до повномасштабного вторгнення. Ми працювали у Криму — і досить успішно. У Севастополі мали власну кондитерську-джелатерію "Perfetto". Крім того, активно розвивали B2B-напрям: постачали морозиво на курорти Ялти, Алушти, інших прибережних міст. 50% наших партнерів були з Криму. Але після окупації півострова ми повністю втратили напрацьований там бізнес. Тоді ще думали: "Нічого, усе скоро налагодиться, і ми повернемося". Досі віримо, що так і буде.

А повномасштабне вторгнення? Воно ж зачепило всіх, особливо бізнес у Херсоні. Як це було у вас?

— Коли о 5-й ранку почалися обстріли, вже о 7-й ми сіли в машину й вирушили до друзів у Чернівці. Ми покинули все: дім, речі, виробництво. Херсон був окупований з перших днів, і нам просто дивом вдалося проскочити: одразу за нами почали з’являтися російські блокпости, тож ми не встигли нічого вивезти.

А як ви відновлювали виробництво?

— У нас залишилася одна-єдина точка в Одесі. Керівництво "Аркадії" мотивувало нас поновити роботу, бо багато людей почали запитувати про морозиво, а квітень на півдні   —  початок сезону. Партнери теж почали телефонувати і просити продукт. Але наше виробництво вже було в окупації. Тож ми звернулися до партнерів, які тимчасово не працювали, з проханням взяти в оренду цех з обладнанням у Києві. Так почалося відновлення нашого бізнесу. Чоловік сам готував морозиво і розвозив продукцію. Ми змогли налагодити роботу в Одесі і почати продавати клієнтам, які залишилися на неокупованих територіях за межами Херсона.

А як ви опинилися у Вінниці?

— Випадково. Ми їхали в Одесу, щоб налагоджувати роботу, але саме того дня у місті почалися масовані обстріли, були загиблі. Тож ми вирішили заїхати у Вінницю — це був Великдень, сонячний і теплий день, усе ніби сяяло. Здається, всесвіт мені підсвітив, що треба залишитися. Того дня ми зустріли давніх знайомих, вони також порадили нам відкриватися у Вінниці.

З чого розпочалося відновлення бізнесу?

— Чоловік повернувся працювати до Києва, а ми з дітьми ходили вулицями Вінниці у пошуках приміщення для кондитерської "Perfetto". Знайшли невелике, приблизно 80 кв. м, і я розпочала переговори з власником. Але згодом зʼявилися сумніви: чи зможу? Чи буде продукт цікавий людям під час війни у місті, де нас ніхто не знає.

Власник приміщення так щиро підтримував нас і мотивував, що я повірила в себе. Він допомагав порадами, підказував, де знайти потрібних спеціалістів — це була неймовірна підтримка. А люди, які працювали з нами, робили навіть більше, ніж очікувалося. Це стало справжнім порятунком. Ми облаштували невелику кухню, де випікали кондитерку, а чоловік постачав морозиво з Києва.

Чи допомагала влада?

— Ми завжди були самостійними, не зверталися за допомогою. Але коли відкрилися, влада справді підтримувала, допомагала порадами, запрошувала на різні заходи. Голова адміністрації та міський голова приходили на виробництво, і це дуже мотивувало наш колектив.

Телевізійники самі приїжджали і знімали репортажі, завдяки цьому багато людей дізналися про нашу справу. Це була неймовірна підтримка, яка не коштувала нам жодної копійки, але дала великий результат.

Коли ви переїхали до Вінниці, ваша команда залишилася у Херсоні?

— Так, більша частина команди залишилася в Херсоні. Нам довелося шукати нових людей через оголошення в інтернеті і навчати їх з нуля. Восени 2022-го ми відкрили виробництво морозива у Вінниці й відмовилися локально від Києва. Ми взяли в оренду велике обладнане виробництво у Вінниці. Деякі працівники з Херсону також приєдналися до нас. Згодом перезапустили виробництво сирів.

Скільки людей зараз працюють на вашому виробництві?

— До війни було понад 150 осіб, адже працювало багато точок на узбережжі. Зараз маємо чотири стаціонарні заклади — три у Вінниці та один в Одесі, плюс виробництво. Загалом у нас приблизно 60 працівників.

Чи відчуваєте дефіцит робочої сили? Як справляєтеся з цією проблемою?

— Проблема з кадрами була й раніше, адже багато кухарів, кондитерів, продавців і барменів виїжджали на курорти. Зараз дефіцит є, але поки що не критичний. Ми створюємо комфортні умови, де люди відчувають повагу і зацікавленість, адже це не тільки про зарплату.

Чи впроваджуєте роботизацію або штучний інтелект на виробництві, щоб полегшити роботу?

— Для нашої сфери це поки що складно. Але штучний інтелект ми використовуємо щодня — для створення рецептів, технічних інструкцій та організації процесів. Це значно допомагає нам.

Як вам вдавалося знаходити клієнтів, особливо гуртових з інших міст?

— До війни у нас навіть не було відділу маркетингу — клієнти самі знаходили нас. Тоді було понад 30 постійних великих замовників. Тепер усе змінилося: старих партнерів майже не залишилося, тож активно шукаємо нових — через виставки, особисті знайомства, рекомендації. Ми розпочали співпрацю з компаніями "Fozzy Group" та "Епіцентр". Постачаємо морозиво "Perfetto" та наш фірмовий торт "Херсон" у магазини "Сільпо" та "Фудмаркет". Крім провідних мереж, працюємо й з локальними — з вінницькою "Україночкою" та з невеликими магазинами.

Який напрямок сьогодні найприбутковіший у вашому бізнесі?

— Ми підлаштовуємося під сезонність, тож наш бізнес диверсифікований. Тому сказати, що щось одне приносить найбільше прибутку, — складно: влітку наш головний продукт морозиво, а восени лідерство переходить до кондитерки. Тож одне доповнює інше.

Ви говорите, що використовуєте натуральну сировину. Хто ваші постачальники?

— Ми співпрацюємо з фермерами з Вінницької області та екофермою "Щедрі лани", у яких купуємо ягоди та фрукти.

Чи є у вашій продукції імпортна сировина?

— Так, є. Наприклад, ми використовуємо бельгійський шоколад, бо в Україні його не виготовляють. А ще спеціальне борошно для неаполітанської піци чи французьких круасанів. В Україні борошна потрібного сорту майже не виробляють, тому ми закуповуємо його у постачальників, які імпортують його з Італії. Звісно, валютні коливання відчутні для нашого бізнесу, адже приблизно 20-30% собівартості продуктів припадає на імпортну сировину, і це впливає на ціну кінцевого продукту.

Згідно з даними Опендатабот, війна і повʼязана з нею релокація досить негативно вплинули на ваші фінансові показники.

— На жаль, доходи справді впали в рази. Наша діяльність розрахована на курортну історію, тож намагаємося переформатуватися. Можна сказати, що ми зараз перебуваємо ще на етапі становлення. Тому  триває інвестиційний етап, ніж прибутковий.

А який рівень доходу для вас був би орієнтиром?

— Я скажу так: що більше — то краще (сміється). Я не обмежую себе якимись цифрами. Мені важливо, щоб бізнес розвивався стабільно, щоб ми могли інвестувати, створювати робочі місця, розширюватися.

Ви учасниця Vinnytsia Business People Club. Що він вам дає?

— Це ком’юніті, навчання, знайомства. Я долучаюся до різних громадських організацій, де є можливість заявити про себе. Це допомагає будувати зв’язки, ділитися досвідом і знаходити нові можливості для розвитку бізнесу.

Ви отримали грант від Державної служби зайнятості за програмою "Власна справа". Як він вплинув на розвиток вашого бізнесу?

— Так, ми отримали грант — 250 тисяч гривень. І хоча це, звісно, не та сума, щоб відкрити нову виробничу лінію чи повністю масштабуватися, але для нас це була дуже потрібна підтримка.

Частину коштів ми витратили на морозильні вітрини для наших закладів, частину — на пакування, решту — на оплату оренди.

Зараз у бізнеса складний етап: потрібно все й одразу — і обладнання, і пакування, і розвиток мережі. Але навіть цей шматочок допомоги для нас підтримка, за яку ми вдячні.

Що б ви порадили молодим підприємцям? Як їм пройти шлях, щоб отримати грант?

— По-перше, не бійтеся мріяти масштабно. Навіть якщо ідея здається нереальною. Не обмежуйте себе у мріях.

По-друге, не чекайте ідеального моменту. Починайте з того, що є. Пишіть простий план. І по-третє, подавайтеся на гранти, конкурси. Не один раз, а постійно. Бо кожна спроба — це досвід і крок уперед.

Які у вас плани на поточний рік і на середньострокову перспективу?

— Зараз ми будуємо новий кондитерський цех у Вінниці, який незабаром проходитиме сертифікацію, щоб мати змогу експортувати продукцію. Якщо нам вдасться прокласти шлях до європейського ринку, розглядатимемо можливість залучити масштабні гранти уже на розвиток виробництва як підприємства.

Економіка