Удари по «Дружбі» підкреслюють нездатність Угорщини позбутися залежності від російської нафти - експерт

27 серпня 2025 р. 20:05

27 серпня 2025 р. 20:05

Про це в ексклюзивному коментарі Укрінформу повідомив Андраш Рац, угорський експерт DGAP, Німецької ради зовнішньої політики.

«Ці удари служать щонайменше трьом основним цілям. По-перше, прагнуть зменшити доходи Росії від експорту нафти. По-друге, вони також націлені на створення в Росії дефіциту палива, що ще більше посилить економічні проблеми Кремля. По-третє, вони служать інформаційній меті: зробити війну «ближчою» до російського населення. Немає жодного пропагандистського інструменту, який міг би приховати палаючий протягом останніх днів нафтопереробний завод, який видно за десятки кілометрів», - заявив Рац.

Він нагадав, що за останні кілька тижнів українські безпілотники і ракети вразили пів дюжини російських нафтопереробних заводів та сховищ, а також потужності нафтогону «Дружба». Зокрема, по нафтогону було завдано ударів тричі: насосна станція в Нікольському отримала один удар, а вузол в Унечі – двічі. Друга атака зупинила роботу «Дружби» на кілька днів.

«Унеча, розташована на схід від кордону між Росією та Білоруссю, є ключовим нафтозбірним вузлом нафтогону «Дружба». Звідси труба йде до порту Усть-Луга у Фінській затоці, звідки російські танкери «тіньового флоту» досі експортують російську сиру нафту. Інший нафтогін веде до Білорусі та забезпечує два великі сучасні нафтопереробні заводи в Мозирі та Новополоцьку. Білорусь вже давно відіграє важливу роль у постачанні Росії нафтопродуктами. Отже, українські удари по насосній станції «Унеча» служать подвійній меті: перешкодити експорту російської нафти, а також зменшити кількість нафтопродуктів, які Москва отримує з Білорусі», - пояснив угорський експерт.

«Те, що через атаки на «Дружбу» також припинився експорт російської нафти до Угорщини та Словаччини, є лише побічним ефектом, а не головною метою кампанії. Якби Україна мала намір зупинити постачання російської нафти саме до цих двох країн, вона могла б зробити це набагато легше. Все, що Україні потрібно було б зробити, це пошкодити трубу десь на заході України, розмістити поруч уламки російського безпілотника або крилатої ракети та звинуватити Москву. Однак такого ніколи не траплялося», - додав Рац.

Він вважає, що донедавна Україна була зацікавлена ​​у підтримці стабільних поставок нафти через трубопровід «Дружба»: «Київ отримував приблизно 200 мільйонів доларів США щорічно лише від транзитного збору. Крім того, Угорщина була важливим постачальником електроенергії, природного газу, а також деяких нафтопродуктів для України. Отже, панував певний рівень взаємозалежності».

Експерт нагадав, що було щонайменше два випадки, коли на трубопровід опосередковано вплинули військові дії, що тимчасово зупиняло потік нафти, і в обох випадках українська, російська та білоруська сторони «швидко вирішили проблеми скоординованими технічними діями, і постачання нафти відновлювалося, враховуючи інтереси всіх сторін».

Однак, на думку експерта, нещодавня серія українських ударів по трубопроводу знаменує момент, коли військова логіка бере гору над бізнес-міркуваннями: «Руйнування російського нафтового сектору з мотивів, викладених вище, є важливішою для українського уряду, ніж підтримка доходів від транзитного збору».

Він спостерігає, що ця зміна стала неприємним сюрпризом для угорського уряду з двох основних причин.

«По-перше, Будапешт давно переоцінив важливість логіки взаємозалежності, вважаючи, що Україна не ризикуватиме втратити доходи від транзитного збору. Угорський уряд, ймовірно, також переоцінив свій вплив на Україну через продаж Києву електроенергії. Оскільки, як повідомляється, Україна платить ринкову ціну за електроенергію, газ та нафтопродукти, імпортовані з Угорщини, це означає, що скорочення цих потоків також зашкодить і кишені Будапешта», - пояснив Рац.

По-друге, Угорщина «так і не змогла зменшити свою залежність від поставок російської сирої нафти».

Експерт розповів, що причини здебільшого пов'язані з тим, що імпорт та переробка російської сирої нафти вже давно є надзвичайно прибутковими як для угорської нафтогазової компанії MOL, так і для державного бюджету Угорщини.

«Крім того, подібно до старої схеми РосУкрЕнерго, у російсько-угорській нафтовій торгівлі також є посередники, і власники цих посередницьких компаній нажилися на сотні мільярдів угорських форинтів (щонайменше 800 мільйонів євро) ще до повномасштабного вторгнення», - заявив Рац.

Таким чином, існували як державні, так і приватні інтереси, які діяли проти диверсифікації. «Ситуацію з MOL ще більше ускладнив той факт, що угорський уряд запровадив додатковий податок на доходи MOL, позбавивши компанію більшості ресурсів, необхідних для диверсифікації», - заявив експерт.

На його думку, подальший розвиток подій значною мірою залежить від майбутніх ударів України по російській нафтовій інфраструктурі.

Якщо кампанія продовжиться, він вважає з боку України буде цілком логічно продовжувати атаки і на нафтогін «Дружба», зокрема на ключовий вузол Унеча, і в цьому випадку проблеми з постачанням нафти в Угорщині, як і в Словаччині, продовжуватимуться, оскільки єдиний нафтопереробний завод країни належить MOL.

«Оскільки MOL очолюють серйозні, досвідчені професіонали, компанія, найімовірніше, швидко прискорить свої зусилля з диверсифікації, з підтримкою уряду чи без неї. Перший аспект – це транзитні маршрути. Найбільш життєздатною альтернативою є використання трубопроводу, що простягається з Адріатичного моря через Хорватію. Донедавна MOL неохоче покладалася на цей трубопровід, стурбована тим, що JANAF може вимагати набагато вищі транзитні збори, ніж «Дружба». Однак зараз, коли постачання через «Дружбу» стають непередбачуваними, відносна цінність хорватського маршруту зростає», - заявив експерт.

По-друге, MOL, на думку Раца, активізує інвестиції, необхідні для того, щоб мати змогу переробляти нафту неросійського походження, що означає придбання нових резервуарів для змішування та адаптацію інфраструктури для різних видів сирої нафти.

«Хоча всі ці заходи потребують часу та ресурсів, вони не є неможливими. Як Чехії, так і Австрії вдалося позбутися російської нафти, тому немає підстав вважати, що Угорщина не зможе цього зробити», - розмірковує експерт.

«Загалом, удари по трубопроводу «Дружба» справді стали сигналом тривоги для багатьох у Будапешті. Хоча дипломатична напруженість з Україною продовжуватиметься, оскільки з обох сторін є гравці, які можуть скористатися нею, зі стратегічної точки зору найважливіше спостерігати за тим, чи почне Угорщина нарешті диверсифікувати свою залежність від поставок російської нафти – і як саме», - резюмував Рац.

Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський заявив у неділю, що тепер дружба з Угорщиною залежить від позиції офіційного Будапешта, апелюючи, очевидно, також до нафтогону «Дружба», по якому ця країна отримувала енергоносії з Росії, однак робота нафтогону зупинилася через обстріли.

За словами очільника МЗС Угорщини Петера Сійярто, останніми днями Україна здійснила «серйозні атаки» на енергопостачання Угорщини. На його думку це є атакою на суверенітет. Він закликав Президента України припинити «погрожувати Угорщині».

Тим часом міністр закордонних справ України Андрій Сибіга відреагував на заяви Сіярто. Сибіга закликав його не вказувати українському Президенту, що йому робити, що й коли говорити.

Економіка