Ілюзія великої угоди: чому меморандум щодо "Сили Сибіру-2" не означає його будівництво

23 вересня 2025 р. 18:15

23 вересня 2025 р. 18:15

• Росія та Китай підписали меморандум щодо будівництва газопроводу "Сила Сибіру-2" , але експерти сумніваються в його реалізації.
• У меморандумі відсутні зобов'язання з обох боків, а також не вказана вартість поставок газу.
• Китай має інші джерела газопостачання та не поспішає обіцяти будівництво нового трубопроводу, оскільки розвиває власний газовий видобуток і не хоче залежати від одного постачальника.

Ледь не два десятки років Росія вмовляє Китай побудувати спільно новий газопровід "Сила Сибіру-2". Нещодавно стало відомо, що російський "Газпром" разом із Китайською національною нафтогазовою корпорацією (CNPC) навіть підписали меморандум щодо будівництва цього маршруту.

Втім експерти скептично ставляться до цього документа, адже підписання обох сторін ще нічого не дає. Та й відомо, що Китай ніколи не був проти будівництва "Сили Сибіру-2", але при цьому не давав Росії гарантій, зокрема тих, що стосуються коштів на спорудження проєкту.

Крім того, досі існує суперечка між Китаєм та Росією щодо ціни на газ, адже КНР вимагає поставок за внутрішньоросійськими цінами. Що цікаво, для Росії новий маршрут є важливим, адже таким чином влада країни хоче компенсувати втрату європейського ринку.

24 Канал дізнався, чи справді підписання документа щодо будівництва трубопроводу "Сила Сибіру-2" вважається угодою між Китаєм та Росією, хто насправді виграє від цього проєкту та чому новий маршрут може так і залишитися на папері.

Чи справді підписання між Росією та Китаєм щодо будівництва "Сили Сибіру-2" є угодою?

Роман Ніцович , директор з досліджень DiXi Group, у коментарі 24 Каналу розповів, що на разі щодо ситуації з будівництвом "Сили Сибіру-2" є лише заява голови "Газпрому" про те, що вони уклали меморандум, який юридично зобов'язує.

Водночас жодного повідомлення на сайті Китайської національної нафтогазової корпорації про це немає. За словами Ніцовича, якби це був документ серйозного рівня, то очевидно, що китайська сторона про нього офіційно би повідомила.

Крім того, меморандум не є юридично зобов'язуючим документом, тому на сьогодні не зрозуміло, що мається на увазі під зобов'язаннями, про які було повідомлено.

Директор з досліджень DiXi Group

Тобто домовлятися, працювати далі тощо – в таких формулюваннях це не зовсім ті зобов'язання, як-от обсяги поставок, ціна поставок чи термін реалізації самого проєкту й умов фінансування. Наразі найважливіших речей ми так і не почули. А якби вони були, то, можливо, хоча б частина з них була озвучена.

Про поспішні успіхи Росії говорить 24 Каналу й експерт з міжнародних енергетичних відносин Михайло Гончар . Він додає, що зараз історія щодо підписання повторюється із угодою щодо "Сили Сибіру-1", де роками не підписувалася угода.

Крім того, чимало чинників свідчать про те, що будівництво "Сили Сибіру-2" може залишитися на папері.

Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ"

"Сила Сибіру-2" має принципову відмінність від "Сила Сибіру-1", оскільки маршрут повинен зв'язати трубопроводом ті родовища в арктичній зоні Росії півострова Ямал, з яких газ йшов у Європу. Натомість газ, який постачається з "Сили Сибіру-1", надходить зі східних родовищ. Для Росії є принциповим сполучити родовища, які працювали на Європу, із азійським ринком.

Крім того, будівництво такого маршруту матиме зовсім інші відстані та інвестиції. Йдеться про цифру у понад 20 мільярдів доларів, хоч це ще далеко не факт, що у таку суму обійдеться. А, як відомо, на сьогодні грошей у "Газпрому" немає.

• Найважливішим пунктом, де в обох сторін не збігаються інтереси, – це ціна.

Як розповідає Роман Ніцович, Китай хоче зафіксувати її на рівні внутрішньоросійської вартості, яка складає близько 120 – 130 доларів за 1 000 кубометрів газу.

Натомість Росія прагне зафіксувати ціну на основі умов, що існують зараз для "Сили Сибіру-1". Йдеться про ціну, яка вдвічі дорожча від тієї, яку хоче Китай.

• Також не зрозуміло, яким чином буде профінансовано проєкт.

Якщо обрати той маршрут, який обговорюється через Монголію, то у ньому є російська частина, монгольська частина та китайська частина. І от питання: хто і на яких умовах буде фінансувати будівництво?

Зараз складно повірити в те, що цей проєкт може бути реалізований і запущений до 2030 року, хоч в цьому чомусь намагаються переконати всіх російських громадян. Однак розуміємо, що Китай та Росія мали хоча б щось підписати, аби показати економічне зближення,
– каже Ніцович.

Попри це, втрата Росією європейського ринку навряд чи в такий спосіб зможе компенсувати кошти. На сьогодні вже втрачено понад 100 мільярдів кубометрів на рік, а проєкт "Сила Сибіру-2" розрахований лише на 50 мільярдів кубометрів.

Нагадуємо! Точно відомо, що сторони домовилися про розширення поставок маршрутом "Сила Сибіру-1" з 38 мільярдів до 44 мільярдів кубометрів газу на рік. Це пов'язано з тим, що торік китайська сторона завершила будівництво газової інфраструктури на своїй території, яка дозволяє використовувати повну систему маршруту з потенційним його розширенням.

Що відомо про потужності газопроводу "Сила Сибіру-2"?

Якщо будівництво "Силу Сибіру-2" таки відбудеться, то передбачається, що газопровід постачатиме російський газ протягом 30 років. Крім того, таке будівництво передбачає ще й транзитну гілку "Союз Схід".

• Сам газопровід проходитиме через територію Монголії до Китаю, а його довжина становитиме близько 6 700 кілометрів.
• Проєкт спрямований на постачання природного газу до Китаю з родовищ у Західному Сибіру.
• Найбільші запаси Росії розташовані у Західному Сибіру на півострові Ямал, які забезпечували колись Європейський Союз.

Цікаво! Ще у далекому 2020 році, у матеріалі ICIS йшлося про те, що новий маршрут російського газопроводу "Сила Сибіру-2" до Китаю може дати експортеру "Газпрому" сильну конкурентну перевагу в довгостроковій перспективі.

Зауважте! За словами Путіна на Східному економічному форумі 2025 року, ціна на газ в рамках проєкту визначатимуться ринковими механізмами, на основі формули, прив’язаної до цін на нафту, подібно до попереднього контракту між Росією та Європою.

Як Китай маневрує у питанні щодо будівництва нового маршруту з Росією?

Роман Ніцович зауважує, що Китай, як бачимо, не поспішає зараз обіцяти будівництво нових трубопроводів, оскільки у нього достатньо постачальників газу.

Є Катар, є Малайзія, є Австралія, навіть деякі поставки з США. Китай, як великий покупець, може обирати з багатьох варіантів. Крім того, відомо ж про ще один проєкт, де фігурує Китай, – йдеться про 4 гілку трубопроводу "Туркменістан – Китай". І в останні роки цей проєкт ніяк не просувається,
– каже директор DiXi Group Ніцович.

Михайло Гончар підтверджує те, що Китай ніколи не створює собі залежність від одного джерела, а тому має диверсифіковану систему постачання як нафти, так і газу. І ті обсяги, які надходять сьогодні з Росії, влаштовують Китай.

Крім того, ще однією причиною, чому Китай доволі обережний щодо підписання угоди щодо "Сили Сибіру-2", це розвиток його внутрішнього газового видобутку. Країна в останні роки потужно розвиває його цей напрямок.

Це робиться насамперед для того, щоб мінімізувати імпорт енергетичних ресурсів. Звичайно, що більше це стосується саме нафти, однак певною мірою ще й газу, особливо того, що доставляється морем. Річ у тім, що основні джерела постачання скрапленого газу до Китаю доставляється нібито недружніми до країни країнами. Наприклад, США, Австралія та Канада,
– каже експерт Гончар.

Він припускає, що підписання меморандуму є таким знаком для цих країн, що, мовляв, "як будете тиснути, то ми відмовимося від вашого скрапленого газу".

Чи може Росія замінити споживачам газ на вугілля через будівництво "Сили Сибіру-2"?

Водночас на фоні заяв про нібито можливе будівництво "Сили Сибіру-2" й постачання газу до Китаю, у Росії у той же період заявляють про дефіцит газу, а Путін пропонує споживачам перехід на вугілля, запасів якого вистачить аж на тисячі років.

Втім Роман Ніцович каже, що такі заяви були зроблені радше для аудиторії та з певними цілями, адже в Росії вистачить газу для покриття потреб власного ринку.

Вони, по-перше, намагаються компенсувати втрати європейському напрямку, в тому числі шляхом газифікації та збільшення обсягу споживання в власній економіці. Але ми розуміємо, що це не ті обсяги та не ті ціни. А по-друге, чому саме зараз заговорили про вугілля? Через те що вона переживає катастрофічне падіння у зв'язку з накладеними санкціями,
– пояснює директор DiXi Group.

Які збитки у вугільній промисловості Росії:

• Відомо, що за перші 5 місяців 2025 року збитки вугільної галузі Росії сягнули 1,2 мільярда доларів, повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.

• Натомість загальні борги вугільного сектору перевищили на сьогодні 13 мільярдів доларів, а до кінця цього року можуть зрости взагалі до 15,5 мільярда доларів.

• Наприклад, у російському Кузбасі – одному із найбільших вугільних басейнів у світі – зупинено роботу шахти "Спірилоновська", де 900 робітників залишилося без зарплати.

Відомо, що за перші 5 місяців 2025 року збитки вугільної галузі Росії сягнули 1,2 мільярда доларів, повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.

Натомість загальні борги вугільного сектору перевищили на сьогодні 13 мільярдів доларів, а до кінця цього року можуть зрости взагалі до 15,5 мільярда доларів.

Наприклад, у російському Кузбасі – одному із найбільших вугільних басейнів у світі – зупинено роботу шахти "Спірилоновська", де 900 робітників залишилося без зарплати.

Економіка