До 2040-го світ має втричі наростити потужності атомки. Україна з її запасами урану – в ідеальній точці. Як цим скористатися? Розповідає Юрій Бакаржієв з BGV Group

30 вересня 2025 р. 14:30

30 вересня 2025 р. 14:30

Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.

Світ – на порозі глобальної енергетичної трансформації. Щоб гарантувати зростання економіки, до 2040 року потужність атомної генерації має зрости втричі – 966 ГВт, йшлося на 50 Симпозіумі Всесвітньої Ядерної асоціації (WNA) в Лондоні на початку вересня.

Кількість атомних електростанцій у світі у найближчі роки зросте щонайменше на третину – з 430-450 АЕС наразі. Забезпечити такий «флот» паливом – це 150 000 т урану на рік, прогнозує WNA. Але найбільші виробничі уранові копальні вичерпаються вже у 2030-х. За 15 років дефіцит природного урану прогнозується на рівні 50-60% – до 70 000 т.

Timeline розвитку уранового проєкту – 10-20 років. Бізнес шукає варіанти для інвестицій. Як Україні з урановими ресурсами, що входять до топ-10 у світі, за даними МАГАТЕ, не втратити свій шанс?

Виробники урану

Європейська та американська ядерні енергетики, що складають понад 50% потужності від світової, стоять перед непростим викликом: як забезпечити себе ураном, коли ключові його родовища вичерпаються.

Ключові країни-виробники урану у світі зараз: Казахстан (21 000-22 000 т урану на рік, з яких більш ніж половина виробляється для Китаю та Росії), Канада (до 8000 т), Намібія (5000-6000 т – практично все для Китаю).

Додатковим фактором для невідкладності розвитку нових уранових проєктів є зростання «напруження» на цьому ринку між Заходом та Сходом.

Китай виготовляє 1700 т урану на рік. Країна не має власних ресурсів цього металу, тому розвиває уранові проєкти за кордоном. Крім Намібії та Казахстану, Китай використовує уран з Нігеру, Узбекистану й активно шукає нові проєкти. До 2035 року потреби країни в урані складуть понад 20 000 т на рік.

Західні країни йдуть цим самим шляхом. У 2024-му уряд США спрямував $2,7 млрд на закупівлю урану у власних виробників, що стимулювало розвиток його видобутку в країні. Франція шукає нові проєкти для інвестування в розробку уранових родовищ. Активізувались також Аргентина, ОАЕ, Індія та інші, які мають свою ядерну енергетику.

Завдяки високому попиту та у зв’язку з недостатньою кількістю ресурсу, ціни на уран шалено зростають. $240 до кінця 2025 року — таку вартість за кілограм урану прогнозують експерти ринку. На кінець 2026 року – до $300/кг, що гарантує прибутковість новим проєктам.

Контейнери, заповнені збагаченим ураном, на заводі Urenco USA поблизу Юніс, штат Нью-Мексико, США. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну змушує США та Європу шукати альтернативні джерела збагаченого урану для живлення своїх АЕС.

Ідеальний час для України

Українська ядерна генерація потребує 2400 т урану на рік. Але до 2035 року атомні станції України повністю залежать від канадського урану через контракт із Cameco .

При цьому Україна входить до десятки країн з найбільшими урановими ресурсами у світі. На нашій території – понад 50 уранових родовищ та рудопроявів, за даними МАГАТЕ. З них близько 20 мають повний розвідувальний цикл, тобто готові для подальшого розвитку. Найвідоміші та або ж найбільші з них – Новокостянтинівське, Центральне. Чинна ресурсна база та інфраструктурний потенціал дозволяє Україні виробляти понад 3000 т урану на рік.

Компанія «АЕСУ» упродовж 2018-2020 років зробила дорозвідку уранових родовищ та захистила запаси в ДКЗ України , а по Сафонівському родовищу вперше в Україні зробила ресурсний звіт за міжнародним стандартом JORC .

Карта розташування родовищ уранових руд в Україні. Фото IAEA

Крім ресурсів, в України є потужна інтелектуальна база. Україна є однією з перших країн у світі, де почали видобувати та переробляти уран. Видобуток урану в Україні почався ще в 1949 році на території сучасної Дніпропетровської області. Ми першими у світі запровадили метод видобутку урану за допомогою підземного вилуговування, яким нині користується весь світ. Ми можемо і маємо бути бенчмарком.

Але Україні для нарощення уранової галузі бракує великих приватних інвестицій та фокусу держави на її розвиток. Для розуміння, розробка одного уранового проєкта до стадії виробництва потребує $600-700 млн.

Спілкуючись на симпозіумі WNA з потенційними стратегічними партнерами, як от ORANO (Франція) або Cameco (Канада), а також із невеликими інвестиційними компаніями, я чув, що Україна цікавить світ з погляду урану. Компанії відкриті до нових проєктів. Але інвестиції йдуть не в потенціал із загальними ресурсами в надрах, а в конкретні проєкти, де є чітке розуміння ресурсної бази, державної політики, соціального та екологічного складника, цінової ситуації на ринку, економічних показників проєктів.

Єдиний складник, на який не може вплинути жоден надрокористувач, – це держава та її політика: видобуток урану приватними компаніями заблокований через те, що уранова руда належить до корисних копалин стратегічного значення в Україні.

[email protected]

Економіка