Зарплати освітян: чому навіть збільшення на 50% не рятує ситуації

09 жовтня 2025 р. 13:14

09 жовтня 2025 р. 13:14

Минув черговий День вчителя з традиційними осінніми букетами, купою щирих і не дуже привітань, жмутком традиційних обіцянок покращення життя працівникам освіти. Як відомо, за урядовими очікуваннями, середня зарплата освітян наступного року має зрости аж на 50%. Звучить непогано. Але погляньмо на суми, до яких ці відсотки додаватимуться, щоб реально подивитися в очі викликам, які постають перед українськими освітянами.

В умовах триваючої війни та економічної кризи освіта в Україні стикається з численними викликами і проблемами, серед яких оплата праці освітян займає одне з центральних місць.

Низькі зарплати , найменші серед усіх бюджетників, призводять до значного відпливу передусім молодих кадрів, зниження престижу професії та критичного погіршення якості освіти.

2025 року медіанна зарплата шкільних вчителів становить лише 12 500 грн . У викладачів вищих навчальних закладів (ВНЗ) ситуація подібна: базові оклади коливаються від 9 894 грн для асистента до 12 909 грн для професора. Так, із надбавками, втім, вони не компенсують ані інфляції, ані значного навантаження. Розглянемо ключові проблеми для шкільних вчителів і викладачів ВНЗ, спираючись на актуальні дані та думки експертів.

Проблеми оплати праці шкільних вчителів

Шкільні вчителі в Україні стикаються з хронічною недооцінкою своєї праці, що виявляється в низьких зарплатах, невідповідності оплати навантаженню та відсутності мотивації для молоді вступати в професію. За результатами міжнародного дослідження , проведеного Центром соціальних змін і поведінкової економіки у співпраці з Deloitte та OECD, 61% українських респондентів вважають низьку оплату праці однією з ключових проблем вчителів порівняно з 46% у світі (дослідження охопило 14 країн, включаючи Україну). Лише 20% українців вважають, що педагоги отримують справедливу оплату, тоді як у світі цей показник сягає 44% серед вчителів.

У вересні 2025 року медіанна зарплата вчителів зросла до 12 500 грн, що на 8,7% більше, ніж 2024-го (11 500 грн), але однаково залишається однією з найнижчих у країні. Для вчителя першої категорії з надбавками зарплата становить близько 13 906 грн, а вищої категорії — 14 759 грн.

Це вдвічі менше за середню зарплату по Україні (26 499 грн у липні 2025-го) і значно нижче, ніж у сусідніх країнах. Наприклад, у Польщі вчителі заробляють в еквіваленті 57 000–83 000 грн.

Якщо порівнювати з іншими педагогічними посадами, то ситуація подібна: вихователі дитсадків отримують 14 500 грн (+11,5% до 2024-го), репетитори — 400 грн за годину (+33%). Але навіть таке зростання не компенсує інфляції та збільшення цін на життя.

Зарплата не відповідає обсягу обов’язків: вчителі займаються не тільки уроками, а й гуртками, заходами, паперовою роботою, комунікацією з батьками та адаптацією до воєнних умов (робота в укриттях, підтримка дітей із травмами). Більш як 30% респондентів зазначають емоційне вигорання, а 37% — нестачу поваги до професії. Молодь уникає професії вчителя через «неконтрольованих дітей, байдужість батьків і знецінення», як зазначають у соцмережах. А шалене навантаження і бюрократія виснажують тих, хто таки ризикнув піти у професію.

За два роки війни 40 тисяч вчителів залишили професію, а до 2030-го ще 40% планують піти. Причини все ті ж самі — низькі зарплати та емоційне навантаження. На жаль, в Україні дедалі менше людей хочуть бути вчителями. Лише 21% українців вважають професію престижною проти 53–64% у світі. Лише 13% опитаних громадян вважають, що держава підтримує вчителів, порівняно з 45% у світі.

2025-го вчителям запровадили доплату за несприятливі умови: 1 300 грн із січня, 2 600 грн із вересня. Не надто щедро, та хоча б щось, але вчителі скаржаться на затримки навіть цих крихт: «З січня 2025-го уряд обіцяв доплату в 1000 грн усім вчителям. Уже десятий місяць, а доплат нема». Це загострює критику влади в професійному середовищі: «Кабмін заявив, що не може підвищити зарплату вчителям, бо гроші є лише на армію... Верх цинізму! На збільшення з/п поліції, держслужбовцям (середня в ЦОВ 63 тис.) гроші знайшлися!».

Урядові обіцянки на 2026-й — підвищення в два етапи на 50%: з 1 січня 2026 року на 20%, з 1 вересня на 30% (до 20 тис. грн середньої). Це викликає серед освітян справедливий скепсис : «Зараз зарплата 12500 тис., буде 18750 тис. А середня по країні у вересні 2025-го була 25500 грн?!». Ніде правди діти, вони праві, як були серед замикаючих за зарплатами, так і залишаться.

Проблеми оплати праці викладачів ВНЗ

Викладачі університетів також страждають від низьких зарплат, відкладених реформ і дефіциту кадрів, особливо в технічних напрямках. Система оплати досі базується на Єдиній тарифній сітці. Реформу системи, передбачену постановою №822 , відкладено через війну, і раніше, як через рік після її припинення, не почнеться. Тож і у ВНЗ стан справ не найкращий.

Структура та рівень зарплат ВНЗ.

Базові оклади (2025):

• асистент: 9 894 грн;
• викладач: 10 639 грн;
• старший викладач: 11 384 грн;
• доцент: 12 129 грн;
• професор: 12 909 грн;
• завідувач кафедри (професор): 13 654 грн;
• ректор: 15 462 грн.

З надбавками: за кандидата наук — 15%, доктора — 25, звання доцента — 25, професора — 33, вислугу — 10–30%. Чистими доцент (з надбавками) отримує близько 14 943 грн, професор — 18 191 грн. Погодинна оплата: 91–344 грн/год. залежно від посади та рівня.

Гідне життя, престиж? Про що ми?! Ці оклади нижчі за законодавчі норми : згідно із статтею 61 Закону «Про освіту» посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікації (вчителя-початківця, асистента) має бути не меншим за три мінімальні зарплати, тобто як мінімум 24 тис. грн, а він зараз менший удвічі .

У ВНЗ гострий дефіцит у інженерних спеціальностях через скорочення кількості студентів. «Університети без наукової роботи не зможуть утримувати кадри, що загрожує масовими звільненнями викладачів», — зазначає ректор одного з провідних київських ВНЗ. Критично низькі зарплати посилюють відплив подібно до шкільної освіти.

Нові умови оплати не запрацюють 2025 року, оклади залишаться на рівні 2024-го. Плани на 2026 рік фактично жодних змін не передбачають. При цьому профспілки критикують обмеження погодинної роботи. Влада пояснює гальмування змін війною...

***

Проблеми оплати праці освітян в Україні — це не тільки знущально малі зарплати, але й системна недооцінка і зневага професії, що призводить до значного відпливу кваліфікованих кадрів і критичного зниження якості освіти. Для шкільних вчителів ключові виклики — емоційне вигорання та війна, для викладачів ВНЗ — відкладені реформи та дефіцит кадрів у технічних галузях. Обіцяне підвищення на 50% у 2026-му, звісно, буде кроком уперед, але дуже маленьким, ледь помітним. Без комплексної реформи й докорінної зміни ставлення держави до освіти ситуація не зміниться. Галузь освіти занепадатиме, охочих отримувати її в Україні ставатиме дедалі менше, конкурентну боротьбу за молодь буде остаточно програно. Країна, що пережила найчисленнішу міграційну хвилю, може й не оговтатися. Тож хоч би які складні часи ми переживали, фінансувати освітян за залишковим принципом не можна, адже за такого підходу країна ризикує втратити майбутнє.

Економіка