Найбільша інвестиція в український ВПК — засновник Swarmer про те, як вдалося створити технологію, в яку міжнародні фонди вклали понад $18 млн

10 жовтня 2025 р. 17:16

10 жовтня 2025 р. 17:16

В український стартап Swarmer ще у 2023-му році повірив міжнародний інвестиційний фонд D3, серед партнерів якого колишній гендиректор Google Ерік Шмідт. В цьому році — значно масштабніший успіх. У середині вересня цього року стартап залучив $15 млн від провідних американських інвестфондів. Це найбільші інвестиції в український оборонно-технологічний сектор із початку повномасштабного вторгнення. Хоча компанія офіційно не розкриває оцінку, за даними Forbes, вона може становити від $35 млн до $70 млн.

Swarmer заснували у травні 2023 року Сергій Купрієнко та Алекс Фінк. Вона розробляє рішення на основі штучного інтелекту, яке дозволяє одному оператору контролювати відразу десятки дронів. Флагманський продукт компанії Swarmer Platform. Завдяки системі Styx AI синхронізується управління безпілотниками, що допомагає подолати ключову проблему на фронті — нестачу кваліфікованих пілотів.

Про те, як вдалося створити продукт, його можливості та подальші плани, в інтерв’ю Delo.ua розповів співзасновник Swarmer Сергій Купрієнко .

Скільки часу і грошей пішло на створення вашого продукту?

— Вперше ми протестували технологію ще у 2020 році. У 2023-му вже почали розробку повноцінного продукту. Спочатку вкладали власні гроші — близько 70 тисяч доларів. Потім залучили перші інвестиції від D3 та ще двох інвесторів. У 2023 році закрили seed-раунд на 2,9 млн доларів, а у 2025 році — наступний на $15 млн.

Наразі маємо комерційні контракти, і всі ці кошти спрямовуємо на розвиток технології. Почали працювати з великими дронами, і зараз наша система вже адаптована для них.

Як вдалося залучити такі інвестиції?

— Це був довгий і складний процес. Щоб підняти раунд, довелося провести понад сотню зустрічей з інвесторами. Але для нас це не лише гроші, а й сигнал для ринку: настав час інвестувати у великі чеки в Україні.

На які цілі плануєте направити ці кошти?

— Ми спрямовуємо їх на розробку, масштабування, роботу з більшою кількістю виробників, розширення команди та тестування у бойових умовах. Наше завдання — максимально швидко інтегрувати продукт на полі бою.

Чи приносить ваша бізнес-модель достатньо доходу, щоб покривати витрати?

— Ми стартап, тож наразі ні. Це нормальна ситуація — стартап існує для швидкої перевірки гіпотез і масштабування. У стартапів завжди є кілька сценаріїв розвитку. Тебе можуть купити будь-якої миті, і це нормально. Ми маємо чітку стратегію: у перспективі компанія або буде придбана великим гравцем ринку, або вийде на IPO.

Для мене важливо, щоб у будь-якому випадку ми зберегли роботу з українським ринком і пріоритет для наших військових. А загалом — ринок настільки динамічний, що передбачити, де ми будемо за пів року чи рік, складно. Поки що ми йдемо шляхом класичного стартапу.

Ви щойно закрили раунд інвестицій. Можете назвати оцінку компанії?

— Це був раунд Series A, у ньому вже зафіксована оцінка. Ми знаємо, скільки компанія коштує, але публічно ці цифри не розголошуємо.

Скільки людей працювало над створенням технології та де саме?

— Наша команда зараз налічує 45 осіб.

Які головні обмеження у вашій технології?

— Не в софті чи алгоритмах — там ми все відпрацьовуємо. Проблема в каналах зв’язку та у фізичній підготовці дронів до запуску. Кожен дрон потребує команди, яка його винесе, підготує, перевірить. Це й обмежує масштаби. Ми працюємо над тим, щоб ці процеси зробити простішими та безпечнішими.

Наші системи вже протестовані на понад 82 тисячах місій. Йдеться саме про реальні бойові завдання, а не симуляції чи полігонні тести.

Які завдання залишаються за оператором, а що система виконує самостійно?

— Ми працюємо над тим, щоб зберігати ключову роль за людиною. По-перше, за два роки ця концепція не змінилася: оператор відповідає за прийняття рішення щодо ураження цілі. Тобто система може автоматично скасувати завдання, якщо бачить, що воно недоступне, або змінити об’єкт, але остаточне рішення про ураження залишається за людиною.

Коли це можна буде передати штучному інтелекту?

— Поки про конкретний час, коли ШІ повністю буде виконувати всю роботу, сказати важко. Однак швидкість прийняття рішення автоматизованою системою вже зараз значно випереджає людські можливості. Наразі все працює як у класичній армії: командування дає дозвіл про ліквідацію конкретної цілі.

Чи ваше програмне забезпечення можна інтегрувати не лише в дрони, а й у наземні чи інші системи?

— Так, ми інтегровані з різними роботизованими платформами. Але 90% нашої роботи зараз — це літальні дрони, оскільки саме вони мають найбільше застосувань. Жодна складна система не запрацює, поки ви не зберете команду й не перевірите все разом на полі бою.

Відгуки "воно не працює" нічого не варті без практичного тестування. На щастя, в Україні з цим добре, і наші західні союзники нам відверто заздрять.

Наскільки легко навчити оператора працювати з вашою системою?

— Усе індивідуально. Хтось, щойно закінчивши школу, може освоїти систему за пів години. Досвідчений пілот витратить кілька годин, адже в нього з’являється безліч "а що якщо?" — і це найцінніші питання.

Один оператор потенційно може керувати до 20 і більше дронів. Але на практиці цифри поки нижчі: ми тільки починаємо інтегрувати системи з партнерами на повноцінному масштабі. Важливим обмеженням є не стільки софт, скільки фізична підготовка дронів — зарядка, перевірка, запуск. Це займає час, і ми активно працюємо над тим, щоб скоротити цей процес.

Війна колись закінчиться. Чи бачите ви цивільні застосування вашої технології?

— Так, у нас є кілька проєктів, але зараз вони не в пріоритеті. Ми повернемося до них після перемоги. Наприклад, інспекція електромереж або контроль кордонів — це завдання, які чудово вирішуються автоматизацією. Ми також працюємо над проєктом із виявлення пожеж у Європі, а ще є напрям public security, де кілька роботизованих систем можуть координуватися й реагувати на зміну ситуації.

Наскільки дрон із вашою технологією дорожчий за звичайний?

— Це не принципова різниця. До того ж ринки різняться: ціни на такі товари в Україні суттєво нижчі,  ніж закордоном.

Хто ваші конкуренти в Україні та світі?

—  У світі є чимало компаній, які працюють у цьому напрямку. В Україні є кілька команд, але я не вважаю їх конкурентами — ми всі ще надто далекі від справжньої конкуренції. Ми радше ділимося досвідом і підтримуємо одне одного. У світі ситуація інша: є великі корпорації, які розробляють подібні технології " всередині " й інтегрують їх у свої масштабні системи, та є невеликі стартапи, які тестують рішення в Україні. Це добре: ринок має бути насиченим різними підходами.

Як ви бачите розвиток українського та світового ринку дронів у найближчі роки?

— Я не хочу робити прогнозів, але можу сказати, що зараз Україна залишається одним зі світових лідерів. Це правда. І ми, на відміну від Росії, активно співпрацюємо із західними партнерами та відкриті до розвитку.

Чи є загроза, що ворог створить аналогічні системи?

— Загроза вже є, і ворог активно працює над цим. У них набагато більше ресурсів. Так, вони не завжди вміють добре імплементувати, але швидко створювати рішення — вміють. Тому ми перебуваємо не просто в гонитві, а в серйозному забігу.

Саме тому я радий, що нам вдалося підняти інвестиції у великий раунд. Нам потрібно багато ресурсів, щоб максимально пришвидшити розвиток. Ми стартап, і в Україні, ще й у сфері оборони, мусимо бути в сто разів швидшими за інших.

Можна сказати, що росіяни копіюють вас, чи у них інший підхід?

— Справжня складність — у здатності реалізувати ці підходи. Якщо говорити про технології у сфері дронів, то Україна, на жаль, не була флагманом. Ми ставали лідерами лише в окремих напрямках та технологіях. Ворог має суттєву перевагу в ресурсах і може дозволити собі системне планування розвитку технологій.

Вони працюють за дорожньою картою: умовно, у листопаді запускають одне рішення, у грудні — інше. Вони володіють стратегічною ініціативою й можуть регулювати інтенсивність бойових дій, а ми змушені реагувати. Ми завжди відповідаємо на їхні нові технології — дрони-камікадзе, системи зв’язку чи камери. Це стратегічна проблема, яка створює для нас серйозні виклики.

Які найбільші ризики бачите для компанії найближчим часом?

— Для будь-якого стартапу ключовий ризик — не виправдати очікувань і не реалізувати те, що ти пообіцяв. Особливо в оборонній сфері, де важливим є доступ до контрактів. Решта — це звичайні бізнес-ризики, з якими треба працювати.

Які поради дали б іншим українським оборонним стартапам?

— Не намагайтеся робити ще один дрон — таких стартапів уже десятки тисяч. Шукайте свою нішу, концентруйтеся на тому, що справді вмієте робити найкраще. Решту можна взяти на ринку або закрити партнерствами. Головне — здатність реалізувати, а не сама ідея. І пам’ятайте: стартапи — це не лише про технології, це ще й про взаємодію, комунікацію та співпрацю.

Економіка