Чи є альтернатива репресіям? Що треба для реальної податкової реформи

10 листопада 2025 р. 08:31

10 листопада 2025 р. 08:31

Наприкінці 2024 року уряд схвалив Національну стратегію доходів (НСД).

Документ вразив цілою низкою репресивних заходів: звуженням спрощеної системи оподаткування (ССО), наданням податківцям можливості позасудового арешту активів, позасудового ж доступу до банківської інформації тощо. Та чи отримали ми бажаний ефект для держави, коли пішли на такі жертви? Що ж, час це проаналізувати.

На відміну від більшості урядових стратегій, які лягають мертвим вантажем у міністерські шухляди, за податковою частиною НСД стоять цілком конкретні інтереси лобістів великого бізнесу та корумпованої частини податківців , а опікується її втіленням не хто інший, як МВФ, адже ухвалення НСД було структурним маяком тодішнього Меморандуму.

«У майбутньому ми розглянемо реформи, спрямовані на те, щоб зробити податкову систему більш справедливою (наприклад, шляхом запровадження більш прогресивного ПДФО). Також ми плануємо провести комплексну реформу системи спрощеного оподаткування (ССО) з метою обмеження сфери застосування та можливостей для зловживань. Реформа системи спрощеного оподаткування буде спрямована на мінімізацію можливостей для середнього та великого бізнесу легально уникати сплати податків або приховувати від оподаткування обсяги реалізації товарів та послуг, у тому числі товарів нелегально ввезених чи вироблених, а також на те, щоб зробити економічно недоцільним використання системи спрощеного оподаткування для переведення правової бази трудових відносин у цивільно-правову площину. Зокрема, щонайпізніше на початку 2027 року ми почнемо впроваджувати заходи, які обмежать можливість повернення суб'єктів господарювання до застосування ССО після переходу на загальну систему оподаткування, переглянемо підходи до визначення та індексації порогових значень для застосування ССО, а також звузимо право на застосування ССО за рахунок виключення певних видів діяльності. Однак, як зазначено у НСД, такі реформи ПДФО та ССО потребують адміністративних реформ, у тому числі щодо захисту конфіденційності податкових даних у системах ДПС, а також перегляду Мінфіном у співпраці з НБУ та за технічної допомоги МВФ та інших міжнародних партнерів, з урахуванням кращих міжнародних практик та вимог Директив ЄС, зокрема конкретно питання можливого розширення підстав для позасудового доступу податкових органів до інформації про обсяги коштів, що надходять на банківські рахунки платників податків».

Показово зникла і обіцянка, закріплена у самій НСД, що будь-які репресивні заходи будуть втілюватися тільки за результатами «відновлення довіри до податкових органів». Адже її виконання жодним чином не у планах виконавців стратегії.

Неможливо відновити те, чого ніколи не існувало. Нинішня ДПС є прямим спадкоємцем «азаровської» ДПА — суто репресивного органу, головною метою якого був не контроль над дотриманням податкового законодавства, а персональний контроль влади над бізнесом.

Ці традиції подовжуються: податківців, як, до речі, і силовиків, в українських вишах, де викладають пострадянські професори, вчили і вчать того, що підприємці — це небезпечна стихія, чиї інтереси суперечать суспільним. Держава «допускає» бізнес із тим, аби здирати з нього податки, десь так, як вирощували небезпечних хижаків у цирку, доки це не заборонили через жорстокість методів дресури. А податківці та силовики, мовляв, втілюють «суспільний інтерес», охороняючи вольєр із такими хижаками. Де вже тут «відновлювати довіру»…

Приховуючи цю неприглядну правду, автори НСД сперлися на дані опитування Світового банку, згідно з якими « від 64 до 75% опитаних довіряють професіоналізму, доброчесності ДПС …».

Та якби це було так, то не було б і потреби щось «відновлювати»!

Насправді ж ці цифри, по-перше, стосувалися податкових консультацій та інших «сервісів», для яких вони взагалі-то не є надто оптимістичними. По-друге, опитування проводилося восени 2022 року, коли рівень довіри громадян до держави сам по собі зашкалював, а головне — ще не були впроваджені драконівські критерії ризикованості, що призвели до масового блокування податкових накладних в адмініструванні ПДВ.

Уже минулорічне аналогічне опитування показало зовсім інші результати . Зокрема, 24,9% опитаних категорично не згодні з твердженням, що податківці справедливі, ще 24,6%, швидше, не згодні і тільки 7,8% повністю згодні. А в репрезентативному опитуванні , проведеному InfoSapience на замовлення «CASE Україна», де ставилися багато в чому аналогічні, але менш політкоректні питання, 28% прямо зазначили, що, на їхню думку, податківці сприяють тіньовим схемам , — це на 5% більше, ніж тих, хто вірить, що податкова у той чи інший спосіб з ними бореться.

На підтвердження цього маємо дві свіжі історії з викриття найбільш злісних схем ухилення від податків — «конвертаційних центрів». Одного на чолі з колишнім високопосадовцем податкової, іншого — під «дахом» вищого щабля податківців . Характерно, що викрили їх непрофільні органи — СБУ та НАБУ. Питання, де при цьому були ДПС і нинішнє БЕБ, залишимо риторичним.

Передбачені НСД заходи з протидії корупції та зміни корпоративної культури податкової на кшталт перепідпорядкування внутрішньої антикорупційної служби (хтось чув про її досягнення?) або проведення семінарів і тренінгів точно не можуть похитнути закладених Азаровим і укріплених десятиліттями основ.

Попри втрату сподівань на «відновлення довіри», автори стратегії зберегли наміри щодо посилення репресій. Хоча їх, слідуючи букві НСД, слід було б відкласти на невизначений термін…

Тож НСД точно не буде виконано саме в частині обіцянок-цяцянок щодо відтермінування розширення дискреційних і репресивних повноважень податківців (включно із згортанням ССО) до «відновлення довіри». Якщо негайно не переглянути НСД у податковій частині і не відсторонити її авторів і натхненників, то всі ці повноваження незабаром отримають саме нинішні податківці, хіба що трохи навчені на тренінгах.

Це відображає найбільшу стратегічну помилку, закладену у НСД. Ключем до збільшення надходжень (якщо вже ставити це за мету) є насамперед адміністрування, оскільки найбільші схеми ухилення від сплати податків, такі як «конверт-центри», тримаються на залученні тих, хто мав би з ними боротися . Натомість НСД пропонує першочергово знищувати ССО та підвищувати і без того занадто великий для реалій України податок на доходи — найменш ефективний з усіх головних податків через великі масштаби ухилення.

Щоб зруйнувати індустрію ухилення від сплати податків, покаравши всіх причетних, і перезавантажити податкову, потрібно додати радикальне зменшення дискреційних можливостей і потреб у перевірках як передумову того, що конкурси до оновленої податкової не приваблюватимуть охочих «заробити живу копійку» .

На практиці це означає передусім реформу адміністрування ПДВ, перехід від дискреційного податку на прибуток до принципово менш корупційного і простішого в адмініструванні податку на виведений капітал (ПнВК) і підвищення ролі недискреційних податків , що не потребують перевірок, таких як податок на землю/нерухомість.

Замість планів із збирання податків ДПС повинна отримати КРІ у вигляді tax compliance gaps — розривів між сумою податку, яка мала би бути сплачена відповідно до закону, і фактичними надходженнями . Усе це міститься у «Дорожній карті» податково-бюджетної реформи, яку спільно напрацювали провідні аналітичні центри країни. Ці положення також підтримує Українська рада бізнесу — найбільша коаліція бізнес-асоціацій, до складу якої входять 125 бізнес-об’єднань різних галузей економіки.

Усе перелічене має стати головним змістом справжньої стратегії. Можливо, успіх її був би не настільки приголомшливим, як свого часу в Грузії (там збір податків як відсоток ВВП зріс у кілька разів), бо Україна має все ж таки набагато сприятливіші початкові умови. Але ті 2% до ВВП, заради яких НСД хоче вбити мікробізнес або загнати його назад у «тінь» , позбавлять Україну найбільш перспективних постіндустріальних галузей та надалі погіршать і без того несприятливий підприємницький клімат. Ці 2% цілком можна отримати завдяки радикальним реформам митниці , які вже розпочалися (у цій частині НСД пішла правильним шляхом), добросовісному адмініструванню податків в описаний вище спосіб і перезавантаженню БЕБ , яке триває просто зараз.

Звичайно, від урядової стратегії та навіть Меморандуму з МВФ до законів — чималий шлях. Зокрема, втілені у НСД ідеї щодо посилення репресивності податкової не нові: 2010 року той самий Азаров намагався їх проштовхнути у першій редакції свого Податкового кодексу. Але тоді піднялася така потужна хвиля спротиву із боку як великого бізнесу, так і ФОПів, що навіть Януковичу з Азаровим довелося відступити. На жаль, зараз ситуація інша: воєнний стан і відповідальна позиція бізнесу унеможливлюють масові протести, натомість МВФ набрав ще більшої ваги, бо Україна критично залежить від допомоги партнерів, а вони своєю чергою орієнтуються на МВФ.

Тому критично важливою є відповідальна позиція уряду. Він повинен дослухатися до голосу підприємців, який через петицію , що набрала 25 тисяч підписантів, свого часу закликав кардинально переглянути Національну стратегію доходів у частині податків. І робити це мають інші люди, а не ті, хто писав нинішній варіант.

Економіка