Зростання податків без зростання економіки: як бізнес адаптується до нових правил гри

14 листопада 2025 р. 10:31

14 листопада 2025 р. 10:31

Попри зниження виробництва та експортні обмеження, надходження до бюджету зростають – переважно через зміну ставок і підвищення податків. Фінансова директорка Групи Метінвест Юлія Данкова розповіла Delo.ua, як великі компанії тримають фінансову стійкість у кризових умовах, чому прогнозованість тарифів важливіша за пільги, і як відновити баланс між державою та бізнесом.

За 9 місяців 2025 року в Україні податкові надходження зросли майже на чверть. Як зараз корелюється динаміка надходжень до бюджету з динамікою фінпоказників великого бізнесу. Чи зросло податкове навантаження на компанію у цьому році?

– Динаміка фінансових показників нашої групи точно не позитивна. Головним чином внаслідок зупинки роботи виробничих потужностей в Покровську, що якраз співпало з початком цього року. Зростання податкових надходжень не пов'язане з тим, що великому бізнесу стало легше або з тим, що відбувається економічне зростання.

Не можу говорити про всіх, але в нашому випадку податкові надходження зростають через ухвалені наприкінці минулого року зміни законодавства: збільшення ставки військового збору з 1,5% до 5%, а також щорічна індексація ресурсних податків, плати за землю тощо.

На вашу думку, які кроки має зробити держава, щоб покращити умови для великого бізнесу, щоб навіть попри війну зупинити падіння та забезпечити зростання?

– Ключове – це виживання і безпекова ситуація. Тут важливі стратегічні рішення, які дозволять відновити виробництво або ж вести бізнес-процеси не гірше: зберігати робочі місця, не втрачати персонал.

Тому найголовніше – це точно безпека. Не лише фізична, але й інвестиційна. Ми бачимо певне занепокоєння інвесторів та їх небажання через війну інвестувати в українські проєкти. Тож Україні потрібні гарантії безпеки інвестицій, щоб відновити довіру інвесторів та залучати капітал. Для держави великий бізнес має бути пріоритетним напрямком безпекової політики, оскільки саме великий бізнес будує основу для розвитку малих та середніх підприємств та сильної економіки.

Нам потрібна цілісна екосистема, яка буде сприймати гірничо-металургійну галузь не лише як джерело сировини, а як базу для виробництва і подальшого інвестування, і для подальших переділів, і для створення конкурентних продуктів.

Повинна бути прогнозована тарифна політика державних монополій, а також прогнозована інвестиційно-приваблива податкова політика. Бізнес також чекає від держави відстоювання інтересів на зовнішніх ринках та захист внутрішніх виробників. Цей захист не треба сприймати як політику пільг, це має бути правильне використання можливостей міжнародного законодавства у зв'язку з війною.

Крім того, бізнес потребує і ресурсів всередині країни. Особливо суттєва проблема для нас – це брак кадрів. Це стосується не лише кваліфікованого персоналу, але й звичайних працівників, бо наразі на підприємствах дефіцит сягає до 20%. Це об'єктивно зрозуміло – мобілізація, міграція населення, погіршення ситуації саме з кваліфікованими кадрами. Але тут точно потрібна допомога держави. Зі свого боку ми максимально сприяємо інтеграції мобілізованих робітників та вважаємо, що маємо розраховувати також на підтримку.

У 2024 році група "Метінвест" сплатила до бюджетів усіх рівнів в Україні 19,8 млрд грн податків та зборів, що на 36% більше, ніж у 2023 році. Які ваші прогнози на 2025 рік?

– Ми вимушено зупинили роботу вагомого для Групи бізнесу на початку цього року. Тому ми не очікуємо збільшення, втім вже за 8 місяців поточного року сплатили понад 12 мільярдів гривень попри зупинку підприємств Покровського майданчика. Поки маю прогноз, що ми залишимось на рівні 2024 року. Але попереду ще цілий квартал, і останнім часом ситуація не дуже сприятлива.

Зараз експорт є ключовим джерелом формування доходів великого бізнесу. Ви, як металургічна компанія, є найбільшим експортером за результатами 2024-го. За останніми даними профільної асоціації "Укрметалургпром", в галузі фіксується скорочення експорту металопрокату та напівфабрикатів, а також зниження експорту залізної руди. Чи є зараз у влади фінансові інструменти для того, щоб зупинити просідання експорту або навіть стимулювати зростання?

– Для нас максимально важливим є доступ до ринків, особливо ЄС, як найближчого до нас. Це питання виживання галузі. Але попри дуже велику кількість санкційних пакетів, на ринку ЄС ми досі змагаємося з російськими виробниками. В санкціях є певні винятки, які їм дозволяють і далі постачати сталь до Європи. І отримані ними доходи фінансують війну в Україні. Це значить, що заради власної безпеки Україна має заохочувати партнерів у посиленні санкційного режиму.

А як щодо фінансових інструментів?

– "Метінвест" має доступ до міжнародних ринків фінансування. Але внутрішні покупці нашої сталі - сегмент середнього бізнесу - потребують підтримки та можливостей фінансування. Без цього їм буде важко збувати свою продукцію.

Як на діяльність вашої компанії впливають тарифи державних монополій? Як ви вважаєте, який може бути розумний компроміс між природними монополіями та їх клієнтами в бізнес-сегменті?

– Високі тарифи – це системна проблема. Приватні компанії не мають компенсувати неефективність державних підприємств, це неправильно. "Укрзалізниця" зазнає збитків від пасажирських перевезень. Але пасажирські перевезення - це соціальна функція, і не треба перекладати ці збитки на вантажні перевезення.

У розвинених країнах такі послуги фінансуються через публічні сервісні зобов'язання, якщо держава замовляє, вона платить. Також у пріоритеті державних монополій має бути фокус на ефективність процесів і витрат. Приватний бізнес, коли є збиток, аналізує витрати, оптимізує персонал або підвищує ефективність бізнес-процесів. Державні компанії в цьому питанні досить інертні та цим не займаються.

Для нас підвищення тарифів має дуже негативні наслідки. Наприклад, Інгулецький ГЗК не працює через високі тарифи на електроенергію. Кожне наступне зростання цін та тарифів — це ризик зупинки інших підприємств ГЗК або втрата ринку збуту. В результаті — скорочення виробництва і зменшення податкових надходжень. Це дуже негативно для економіки держави в цілому.

В енергетиці є низка об'єктивних обставин, чому їм важко і чому вони вимагають підвищення  тарифу…

– Я розумію чому їм важко, бо кожну добу їх обстрілюють. Але в будь-якому випадку до цього потрібно підходити досить збалансовано. Якщо є ринкова обґрунтованість тарифів, то це ринкова обґрунтованість. Якщо ж треба відбудовувати активи після обстрілів або компенсувати збиток соціальних функцій, то приватний бізнес не повинен за це відповідати. Це має фінансуватись коштом перерозподілу бюджету.

У грудні 2023 року уряд схвалив Національну стратегію доходів України на 2024-2030 роки. Ваші колеги галузі кажуть, що в рамках цієї стратегії українські податкові органи фактично призупинили відшкодовувати ПДВ, що призвело до скорочення бізнесу, зниження надходжень до бюджету. Як у вас з цим? Чи бачите ви механізми, які тут можуть дозволити врівноважити інтереси держави та бізнесу?

– Мені здається, що ці проблеми з відшкодуванням ПДВ не дуже пов'язані з ухваленням національної стратегії доходів. Автоматизовані механізми відшкодування ПДВ існують досить давно та добре налаштовані. Це все також добре прописано на рівні держави. Втім ПДВ - це об'єкт підвищеної уваги, інколи там використовується, на нашу думку, незрозуміле ручне керування. Ми впевнені, що держава має приділити цьому увагу та дотримуватися відповідних законодавчих норм.

А в чому там, власне, проблеми?

– Коли є велике підприємство, що експортує, і воно кінцевий отримувач відшкодування ПДВ, держава може не віддавати якусь суму, щоб збалансувати сальдо. Хоча в держави є потужний інструментарій, що показує, які підприємства в зоні ризику та хто може ухилятися від сплати податків через "сірі схеми", таких дрібних підприємств дуже багато. А у держави, мабуть, нема ресурсу цим займатися і простіше звести баланс на 10 великих експортерах.

Нещодавно Метінвест заявив про відновлення великих інвестицій в Україну, зокрема вже у 25-му році в планах інвестувати 330 млн доларів. Які фінансові інструменти ви при цьому залучаєте? Чи є плани щодо обсягів інвестицій на 26-й рік?

– За 6 місяців 2025 року ми вже інвестували близько 90 млн доларів в усі підприємства Групи.  У нас інвестиції спрямовуються як на підприємства в Україні, так і за її межами.

У цьому році важливим для нас проєктом стало будівництво установки згущення відходів збагачення. На Північному ГЗК ми залучили кредитну лінію з підтримки фінської експертно-кредитної агенції Finnvera на купівлю обладнання у виробника Metso Finland і за сприяння  Deutsche Bank на суму близько 23,6 млн євро.

Але ми інвестуємо не тільки в українську частину бізнесу. Наш пріоритетний проєкт, який вже стартував, це будівництво заводу з виробництва зеленої сталі в Італії з очікуваною потужністю 2,7 млн тонн металопродукції на рік. У майбутньому очікується, що він буде працювати на українській сировині, в тому числі, залізорудній, та стане сталевим мостом між Україною та Європейським Союзом. Проєкт буде фінансуватися залученням проєктного фінансування, італійських державних фінансових установ, а також міжнародних фінансово-кредитних інституцій.

Наскільки складно комунікувати з закордонними фінансовими інституціями при фінансуванні проєктів в Україні? Крім того, що в них є доволі жорсткі ступені перевірки, а в нас війна, що є додатковим ризиком для кредиторів. Як ви з ними комунікуєте?

– Експортно-кредитні агенції — це державні установи країн, які якраз для фінансових інституцій гарантують ризики. Загалом багато експортно-кредитних агенцій європейських країн гарантують ризики в Україні. Так, я вже згадувала про фінську ЕКА Finnvera. Т акож знаю, що деякі проєкти в цьому році започаткували з залученням українського бізнеса та данської експортної агенції.

Ви згадали про регуляцію НБУ, тож я не можу не спитати. У вас є єврооблігації з терміном погашення, в тому числі в наступному році. Чи не чекаєте ви щодо цього проблем в наступному році саме через регуляції?

– У нас є сподівання на подальшу лібералізацію валютних обмежень. Так, дійсно, НБУ це робить, але дуже обережними кроками. Нам би хотілося, щоб вони це робили швидше, тому що є ті виплати, про які ви згадали. Раніше, наприклад, наша материнська компанія з Нідерландів кредитувала наші підприємства в Україні під інвестиції. Наразі дозволу повертати такі кредити досі немає, хоча це достатньо прозоро.

Із 1 січня 2026 року одним із ключових викликів для галузі є запровадження механізму CBAM на важливому для української металургії ринку ЄС. Як зміниться фінансове навантаження на експорт вашої продукції? Чи є фінансові можливості знизити ризик падіння конкурентоспроможності вашої продукції внаслідок роботи цього механізму?

– Цей механізм точно спричинить введення додаткових зборів на українську сталь, бо Україна не є членом ЄС. Цифри нам поки не відомі, але це будуть додаткові витрати, бо покупці нашої сталі в ЄС навряд чи захочуть покласти це здорожчання на себе.

Зараз український уряд разом із бізнес-спільнотою працює над відтермінуванням CBAM для України. Є об'єктивні законодавчі статті, які можуть дати Україні відтермінування у зв'язку з війною. Нам треба час на відновлення після війни та модернізацію виробництва.

ЄС йшов до тої точки, де він зараз знаходяться, достатньо довго, і всі європейські підприємства отримували гранти та фінансову підтримку в модернізації галузі, щоб відповідати вимогам. Це питання критично важливе для металургії, ми сподіваємось на позитивне рішення.

Водночас після введення CBAM в Європі, для багатьох виробників з інших країн собівартість продукції на ринок ЄС зросте. Вони можуть переорієнтувати її на український ринок. І тому вже зараз потрібно готуватися до цього, захищати внутрішній ринок і підтримувати національного виробника.

А ми зможемо це зробити швидко, не порушуючи правил СОТ?

– Держава може ухвалювати певні рішення, які не дозволять масового імпорту. Я думаю, що профільні міністерства вже повинні розглядати цю можливість.

Останнє питання. В Україні вже майже рік працює ініціатива "Клубу білого бізнесу", і ставлення до цієї ініціативи доволі неоднозначне. Як ви її оцінюєте?

– Декілька наших підприємств є в цьому клубі. Але не лише ми, але й бізнес-спільнота вважає, що принципової різниці включення чи не включення бізнесу в цей клуб наразі не існує. Або ж ми її не бачимо.

Економіка