Українські дрони, які хочуть "терміново знищити" росіяни. Засновник Overland Defense — про виробництво НРК, потреби фронту та майбутнє вітчизняної оборонки

14 листопада 2025 р. 20:17

14 листопада 2025 р. 20:17

Компанію Overland Defense у 2023 році заснував київський підприємець Олексій Руднєв. Її ключовий продукт — наземний роботизований комплекс "Танчик", гусенична платформа, розроблена для виконання логістичних завдань у бойових умовах. "Танчик" може працювати автономно завдяки вбудованій системі штучного інтелекту або під керуванням оператора на відстані.

Комплекс призначений для транспортування вантажів на короткі дистанції у зонах підвищеного ризику, зокрема під обстрілами. Він вирізняється високою прохідністю, працює на електротязі, обладнаний телеметрією, системами відеоспостереження та підтримує цифровий зв’язок і Starlink.

Компанія не розкриває своїх фінансових показників. Виходячи із цифр, які вона надала  виробництво щомісяця до 40 одиниць НРК вартістю від 50 до 450 тисяч гривень, то річний дохід може складати від 24 до 216 млн грн на рік.

Про переваги "Танчика", потреби українських військових та перспективи виробництва НРК в Україні в інтерв’ю Delo.ua розповів CEO Overland Defense Олексій Руднєв .

На цей рік планується виготовити близько 25 тис. Наземних НРК. Яка реальна в них потреба на фронті?

— На початку року на ставці Генштабу озвучували план у 25 тисяч НРК, але цього року реально виготовили близько 5–6 тисяч — і це зовсім не погано. Якби випустили таку кількість, склади б просто захлинулися. Багато машин потребують доопрацювання, інтеграції зі Starlink і навчання персоналу. Фактична потреба фронту — саме близько 25 тис. НРК, але армія й виробники поки не здатні "переварити" такі обсяги без розвитку інфраструктури та підготовки кадрів.

Кого ви вважаєте конкурентами на цьому ринку?

— На цьому ринку приблизно 12 великих гравців: десь 7–8 на колесах і 4–5 гусеничних. Усі, хто створює НРК, скоріше партнери: ми обмінюємося досвідом і технологіями, разом розв'язуємо спільні проблеми. Потреба в рази більша за можливості виробництва, тому зараз не до конкуренції.В уражених ділянках логістика має виконуватися НРК — це очевидно. Вони дозволяють доставляти боєприпаси, їжу, евакуювати постраждалих там, де пікап не доїде. Є багато прикладів: 91-ша бригада використовувала наші НРК для підвезення, евакуації, це значно підвищувало живучість позицій навіть на кілька тижнів.

Як виникла ідея створення компанії та на які труднощі натрапляти?

— У 2023 році разом з шеф-інженером ми почали цей проєкт. Найскладніше було створити робочий продукт. Для цього потрібно багато досвіду інженера-конструктора, електроніка — і в результаті розробка тривала півтора року з документацією для кодифікації. Ми отримали код НАТО і потім проходили випробування на полігонах. Це теж було непросто: багато документів і бюрократії для одного виробу. Перший наш НРК — гусеничний на електричних моторах. Наразі наш фокус — логістика. Але вже наступного року плануємо робити модифікації з турелями, щоб НРК могли виконувати й бойові завдання.

Як ви починали бізнес, які були інвестиції?

— У мене вже був працюючий бізнес з приміщеннями, складами, персоналом. НРК був більше хобі-проєкт, який вийшов органічно і виявився потрібним хлопцям на нулі. Ми спілкувалися з військовими і зрозуміли, що логістичні НРК дуже корисні — вони курсують як маршрутка, доставляють вантажі, евакуюють людей. Я фінансував проєкт власними коштами. Щодо інвестицій, то важко точно сказати, але від ідеї до готового кодифікованого продукту, підготовленого до серійного виробництва, — десь від $50 до $100 тис.

Скільки ви роботів зараз виробляєте?

— Близько 40 одиниць на місяць. Наступного року ми плануємо власними силами вийти на виробництво до 1000 одиниць на рік. Overland Defense — єдина компанія на ринку, яка не працює на інвесторські гроші. Наразі в Overland Defense працює 60 людей. У нас три цехи: цех збірки електроніки, металобробний і цех великого складання та пакування.

У чому ваша конкурентна перевага?

— Ми майже цілодобово допрацьовували електроніку перед полігонами. Я постійно їжджу на фронт і бачу, як це працює. Ми навчаємо ремонтні бригади армійських корпусів обслуговувати техніку на місцях. Аналізуємо випадки виходів з ладу, евакуюємо техніку, розбираємося, вносимо зміни в серію. Вони дають дуже конкретний фідбек, що влаштовує, а що ні.

Також, якщо у військових є свій Starlink,  ми безоплатно встановлюємо та налаштовуємо його. Хоча деякі постачальники беруть за встановлення Starlink близько 180 тис. грн, причому ці витрати лягають на бригади, а не покриваються держбюджетом.

А яка орієнтовна ціна вашого НРК, скільки замовляють?

— Ціна варіюється від 50 до 450 тисяч гривень залежно від комплектації. Якщо додавати Starlink і цифрові камери, ціна становить приблизно 370–470 тис. грн. На місяць виробляємо близько 35–40 штук.

Яка вантажопідйомність вашого НРК?

— У тактико-технічних характеристиках ми заявили 200 кг, але фактично часто навантажують 250–300 кг. Наш НРК комплектується причепом, який можна навантажити 300–400 кг, і на сам "Танчик" приблизно 100 кг, в сумі виходить до пів тонни.

Наскільки живучі наземні роботизовані комплекси?

— Мінімальний термін — одна місія на 20 км. Але є екземпляри, що вже проїхали 200–300 км, виконуючи логістичні завдання.

Чи використовуєте штучний інтелект?

— Ведемо переговори з американською компанією, яка створила модулі керування наземним транспортом із використанням машинного навчання. Я б не назвав це повноцінним штучним інтелектом, це радше навчена система, яка розуміє трохи більше за звичайну.

Тобто вона зможе рухатися без оператора?

— Так, у логістичних місіях. Бойові завдання поки не ставимо, це перспектива наступного року. Масове застосування таких систем можливе в кращому випадку наприкінці наступного року.

Чому так багато проблем зі впровадженням та масштабуванням?

— По-перше, не вистачає фахівців у Збройних силах для навчання та обслуговування цієї техніки. Масштабування від сотень до тисяч вимагає часу — мінімум півтора року. По-друге, багато НРК потрібно доопрацьовувати під бойові умови, і на кожну одиницю потрібен сертифікат на навчання.

Ми часто модифікуємо техніку під конкретні бойові задачі і навчаємо підрозділи. Просимо надсилати відео, потім інженери переглядають їх й адаптують конструкцію. Наприклад, їдуть кукурудзяні поля — ми дивимося, де застрягає, що можна додати, щоб краще проходив.

Ви згадували про нестачу спеціалістів на фронті. Які ще є проблеми та як навчити більше фахівців?

— Я за органічний розвиток, як це було з дронами: зростання закупівель супроводжувалось появою спеціалістів і створенням підрозділів. Так само і з НРК: люди бачать ефективність, сарафанне радіо працює — підрозділи замовляють те саме і розвивають свої можливості. Але не можна всіх одночасно навчити — потрібен час. Навчання операторів простіше, ніж підготовка техніків. Оператори швидко навчаються керувати НРК, хоча обслуговування, експлуатація та налаштування складніші.

НРК складніше чи простіше за дрон у керуванні?

— Дрон має багато ступенів свободи в усіх площинах, його важче пілотувати. НРК — джойстик вперед/назад, круїз-контроль: їх простіше водити. Проблема в іншому — технічне обслуговування. Потрібні техніки, які розуміють електроніку, механіку, підключення Starlink, Raspberry, MikroTik, VPN-тунелі тощо. Оператор може виконувати місію, але якщо щось згоріло або переповнено вантажем, потрібен технік, який швидко виправить проблему.

Скільки наземних дронів можуть виготовити наступного року і скільки їх створили торік?

— Я вважаю, що виробники зможуть мінімум подвоїти потужності — песимістичний сценарій — вдвічі, оптимістичний — втричі. Отже, якщо зараз близько 6 тис. НРК, то наступного року їх може стати від 12 до 18 тис. Минулого року виготовили приблизно до тисячі одиниць — багато з них з’явилися завдяки фондам, волонтерам і прямим ініціативам виробників, які просто робили машини й передавали їх у бригади.

Яка ситуація з НРК у Росії?

— У нас перевага. У росіян є НРК, але менше, і за якістю вони слабші. У них навіть є каталоги з написами "терміново знищити" адресований нашим дронам. Проте я впевнений, що наступного року вони почнуть масово закуповувати й розвивати бойові НРК. Так само, як було з дронами: спершу ми мали перевагу, потім вони наздогнали. Думаю, що за 2–3 роки ситуація може зрівнятися.

Чи є в Overland Defense інтерес з-за кордону?

— Так. Найближчі ринки — Чехія, Латвія, Естонія, Фінляндія. Ми вже їздили на виставки й спілкувалися з партнерами. Коли відкриють експорт, будемо працювати предметно. Але там не йдеться про велике постачання. У них часто діє модель купівлі озброєння: "три для армії, один собі на склад".

А як там розвивається технологія?

— В Європі лише доходять до FPV-дронів. Вони роблять якісні й красиві корпуси, але дуже дорогі. Наприклад, FPV за $2000 — це занадто дорого. Вони також намагаються інтегрувати машинне навчання, але я поки не бачу практичних результатів. В Україні ж усе тестується в реальних бойових умовах.

Ви казали, що ведете діалог із Міноборони. А загалом держава надає якусь підтримку — матеріальну чи логістичну?

— Наприклад, зараз є контрактування — це дуже важливо. Також можна отримати гранти, і це не складно для тих, хто вже працює. Держава надає й промислові об’єкти в оренду, причому в захищених зонах ППО.

А на які суми зазвичай можна отримати гранти?

— Від 2 до 8 млн гривень. Якщо йдеться про снаряди чи інтеграцію машинного навчання, то може бути до 150 млн. Є також кредитні програми — під 5% від Міністерства промислової політики. Є можливості для розвитку та залучення ресурсів. Ми залучили один грант, цього було достатньо. Кредитів поки не брали. У мене є досвід фінансового управління, тому лише раз ми мали касовий розрив, а загалом справляємося власними коштами.

Яка була сума гранту і на що його витратили?

— Суму назвати не можу, але цих коштів вистачило на виготовлення п’ять машин і закупівлю Starlink. Це дуже допомогло налаштувати серійне виробництво.

Як працює ця державна система підтримки?

— Заходиш на платформу Brave1, береш участь у виставках, презентуєш продукт. Потім тебе запрошують на полігони. Далі можна отримати грант — або на розробку, або на виготовлення. Якщо ти новачок, краще брати на розробку. Якщо вже є напрацювання, можна отримати фінансування для виробництва невеликої партії, наприклад, п’яти НРК, щоб дати їх підрозділам і отримати відгуки. Якщо відгуки позитивні, тоді переходиш до серійного контрактування.

Чи вистачає комплектуючих і запчастин та звідки вони постачаються?

— Більшість постачається з Китаю, але не все. Метал — повністю вітчизняний, ми маємо великий цикл власного виробництва. Електроніка становить близько 20% ваги НРК, і з цього приблизно 70% — імпортне. Це не лише Китай, а й Корея, Німеччина. Є обмеження на купівлю китайської електроніки. Вони не продають нам напряму деякі елементи, наприклад антени. Політні контролери доводиться закуповувати через треті країни.

А хто сьогодні є світовим лідером у сфері НРК і яке місце займає Україна?

— У світі поки не до кінця розуміють потребу в цьому. Китай — перший за постачанням запчастин, але за виробництвом, думаю, Україна зараз на першому місці. На міжнародних виставках ми бачили лише кілька зразків, тоді як в Україні — близько 50 розробників, з яких 15 уже створюють якісні серійні продукти.

Які у вас плани на найближчі роки?

— У першу чергу працюємо над новими продуктами. Розробляємо гібридний наземний дрон на колесах із системою самоскиду: він зможе під’їхати, скинути боєкомплект чи провізію й вирушити на нову місію. Закінчуємо збірку прототипу електричного мотоцикла — він може мати й цивільне застосування.

Також розробляємо турель для 82-го міномета з автоматичним заряджанням. Це дозволить використовувати склади боєприпасів, які зараз неефективні через малу дальність, і замінюватиме розрахунок із трьох людей.

Економіка