“Ми можемо виготовляти значно більше”, – Владислав Бельбас, гендиректор компанії “Українська Бронетехніка”

04 грудня 2025 р. 17:17

04 грудня 2025 р. 17:17

Індустрія оборони в Україні зростає швидше за обсяг доступного фінансування: підприємства розробляють унікальні технології та здатні виробляти більше озброєння, однак ринку критично не вистачає коштів. Найбільший приватний виробник зброї “Українська бронетехніка” масштабується попри виклики: продовжує постачати понад тисячу мінометів на рік, представляє нові модифікації відомих всім “Варти” та “Новатора”, освоює нові сегменти. Ми поспілкувалися із генеральним директором компанії Владиславом Бельбасом про стан ОПК, лібералізацію галузі та майбутні плани підприємства.

Що ви вважаєте найбільшим досягненням українського defense tech у 2025 році? Якими результатами поточного року пишається ваша компанія?

– Цього року індустрія в країні перейшла в режим, коли можливості виробництва значно перевищують можливості фінансування. На початку великої війни був легкий хаос: реорганізація, обстріли, проблеми з електроенергією тощо. У 2025 році всі виробники масштабувалися та шукають кошти, оскільки внутрішнього бюджету не вистачає для закупівлі всього, що потрібно фронту, і всього, що ми здатні виробляти. Це один із основних загальнодержавних моментів, про який говорять усі – і Міноборони, і виробники. Компанії кажуть: дайте фінансування, ми готові робити більше.

Із технологічних проривів за цей рік варто відзначити розробку ракет, анонси деяких глобальних рішень. Було представлено декілька “Нептунів”, активно впроваджуються так звані Deep Strike – пуски є щодня.

Що стосується нашої компанії, розробка нової продукції та вдосконалення наявної відбувається планово та постійно. До повномасштабного вторгнення цей процес був повільнішим через особливості дослідно-конструкторських робіт. Наприклад, до 2022 року ми мали 12 таких робіт у процесі виконання, і лише одна з них оплачувалася державою.

Роботи були достатньо складними, бо передбачали спільні рішення, безліч узгоджень тощо. Лібералізація цього процесу на початку війни та пізніше ухвалення постанови щодо безпілотників, якою збільшили прибуток до 25%, показали, що коли індустрії дають можливість заробляти, вона зростає. Зараз ключові розробки на фронті є здобутком переважно приватних підприємств. Для нас цей рік найбільш плідний у плані нових продуктів, постановки на озброєння та допуску до експлуатації нових виробів. Маємо широкий продуктовий портфель

Цього року ми зайшли в сегмент дронів, чого для себе не очікували. Це рішення було логічним, оскільки сьогодні на фронті збільшується відстань між позиціями ворога і нашими, формується так звана kill-zone. Ми вирішили застосовувати 60-мм міни у комплексі з FPV-дронами та використовувати стандартний боєприпас – сертифікований, кодифікований та безпечний. Адже дуже велика кількість травмувань через використання саморобних боєприпасів, а не стандартних. Бо коли кажуть, що на фронт постачається 4 млн FPV-дронів, мають на увазі саме дрони, а не 4 млн боєприпасів.

Тому ми вийшли із дроном, вже оснащеним боєприпасом: стандартизованим, із певною кількістю уламків, які формуються під час вибуху тощо.

Окрім дронів, виробництво яких нових зразків розпочала нещодавно ваша компанія? Які моделі техніки та озброєння, зокрема з тих, що демонструвалися на виставках у 2025 році, розпочнете виробляти найближчим часом?

– Ми також вийшли з наземним комплексом “Протектор”. Минулого року презентували “Варту-2”, а у 2025-му доробили зразок і кодифікували. Ще запустили кодифікацію багі, зробили кілька модифікацій “Новатора”: для розмінування, для МНС, медичні, командно-штабні, а також машини для систем управління полем бою.

До речі, до “Варти” та “Новатора” дуже високий інтерес з боку закордонних замовників. Взагалі до нашої техніки підвищена увага, оскільки маємо дуже конкурентні ціни порівняно зі світовими і “капіталістичними” підходами, бо там, де превалює попит, одразу зростає і пропозиція.

Все це нові напрямки для компанії. На ринку бронеавтомобілів, мінометних та артилерійських пострілів ми вже традиційний гравець, на ринку мінометів – єдиний, а у безпілотній сфері плануємо розвиватися та розгортати продуктові лінійки.

Наскільки вам вдалося збільшити обсяги виробництва військової техніки і озброєння у 2024 році, зокрема, бронеавтомобілів та мінометів? Яка динаміка у 2025-му?

– Що стосується бронеавтомобілів, то у 2025 році ми випустили подвоєну кількість порівняно з попереднім роком. Щодо мінометів – десь на тому ж рівні: понад тисячу мінометів на рік ми постачаємо Збройним силам. Немає зростання, оскільки там і обмежена потреба, і верхня межа виробничої спроможності. Хоча це питання філософське: усі виробничі спроможності можуть бути збільшені за належного, завчасного фінансування. Ми могли б виготовити значно більше, але маємо брак фінансування.

Які саме зразки ОВТ є наразі основою бізнесу “Української бронетехніки”?

– Ми для себе не виділяємо пріоритетні напрямки. Наприклад, автомобілі – це один сегмент, і він самостійно важливий. Міномети – інший, боєприпаси – ще один. Найбільший із них у грошах – це, звичайно, боєприпаси, найменший – міномети. Але для компанії та наших замовників важливо, щоб ми поставляли і міномети, і машини. Наші внутрішні пріоритети не розподіляються, немає такого, як у цивільному бізнесі: є топовий продукт і “все інше”. Наша сегментація радше йде за замовником.

Наразі Міноборони і Генштаб роблять ставку на дрони. Це суперечливе питання. Тому що коли у вас в підрозділі немає ні артилерійських, ні мінометних пострілів, а є 100 дронів, то у звітах буде 100% уражень від дронів. Такі звіти йдуть угору, систематизуються та формують хибну картину, наче всі ураження від дронів.

Але це не “від дронів”, це від відсутності грошей, від відсутності різних типів пострілів на складах. Я не применшую важливості дронів, це окрема технологія та окремий напрямок засобів ураження. Але, наприклад, піхоту подавляють лише класичною артилерією. Коли у вас немає масованого артилерійського прикриття, дуже складно зупинити штурми, які відбуваються на різні міста.

Останнім часом багато компаній розпочали виробництво наземних дронів. Яка ситуація на цьому ринку з конкуренцією?

– На цьому ринку сьогодні дійсно багато пропозицій. Можливість постачання від багатьох виробників – наша сильна сторона, але водночас і слабка. На мій погляд, треба звужувати цю конкуренцію. Оскільки маючи 30 постачальників, замовник не здатен навчити експлуатантів правильно користуватися зразком. Він може показати одну варіацію, але щойно вона зміниться, потрібно проводити нові навчання.

Коли підрозділ отримує новий БПЛА з іншою катапультою чи іншим принципом запуску, кілька апаратів розбиваються, поки військові просто вчаться правильно ними користуватися. Це проблема. Підготовка людини має бути на першому місці.

Але на жаль, бюрократична машина іноді працює так, що закупівельник каже: “Я відповідаю за закупівлі, а за навчання відповідає хтось інший”. Тому ми зараз намагаємося супроводжувати кожну передачу, кожен новий виріб: окремо навчати, пояснювати, включати це у вартість. Тобто разом із продукцією надавати ще й навчання.

Наприклад, із мінометами виникає дуже багато проблем під час перших десяти пострілів. Часто це відбувається через неправильне встановлення. На початку війни ми робили відеоінструкції, розробляли спрощені матеріали, навчали. Навіть передавали кілька мінометів у навчальні центри, до інститутів Сухопутних військ, у “Повернись живим” тощо. Така робота дуже важлива для нас.

Зброярі кажуть, що вкрай важко залучати інвестиції в український ОПК. Які фінансові джерела розвитку стали основними для “Української бронетехніки”?

– Лише поточні контракти із замовниками та прибуток. Реінвестиції ми не залучали, обходимся виключно власними коштами. Це і добре, і погано. Погано, бо кредити – двигун прогресу, але не кредити в Україні. Оскільки треба мати рентабельність вищу, ніж ставка в банку.

Хоча є програма фінансування, здається, до 500 млн. Але ми до неї не зверталися, тому що наші проєкти значно більші. Ліміти цієї програми для нас нічого не змінили б. Але такі механізми є, держава про це подбала. Думаю, що це працює. І це один із правильних “капіталістичних” методів розвитку.

Західні компанії дивляться на нас із подивом: як можна масштабувати виробництво з обмеженим фінансуванням. Приватні компанії нашої галузі не отримували державного фінансування. Крім того, є проблема із масштабуванням – дані про компанію є у відкритому доступі, і росіяни можуть завдати ракетного удару, навіть без залучення якоїсь розвідки. А застрахувати те, що ви будуєте, ви теж не можете, бо страхові компанії відмовляються страхувати бізнес, що працює у військовій сфері.

Які проблеми, на вашу думку, найбільше стримують розвиток загалом українського ОПК?

– Український ОПК стримують банальні фактори: нестача фінансування та деякі бюрократичні перепони. Сфера була вкрай зарегульована у 2017-2018 роках. За попередньої влади у 2019 році розпочалася певна лібералізація – з'явилися повноваження на експорт. Із 2022 року галузь також лібералізується, відповідно зростає. Якщо її знову почнуть обмежувати, вона припинить розвиток.

Втім, є військова специфіка – наприклад, постановка на озброєння. Це доволі складний процес, на нього всі скаржаться, але саме він убезпечує від потрапляння до війська неякісного озброєння і військової техніки. Спрощення таких процедур потрібне, але потрібен і фільтр від постачання неякісної продукції.

Ми працювали ще до повномасштабного вторгнення та вважаємо себе системним підприємством. Ми розробляємо продукцію, яка має попит, є конкурентоспроможною – тобто ми завжди беремо найнижчу цінову межу – продукцію, яка водночас якісно відповідає всім вимогам військових.

Як ви оцінюєте найближчі перспективи в Україні спільного виробництва ОВТ з іноземними компаніями?

– Це дуже важлива тема. Поясню чому. Зараз бізнес масштабується, індустрія ОВТ зростає. Є публічні заяви, що у 2022 році виробничі можливості складали один мільярд, у 2023 – 5 млрд, 2024 – 20 млрд, а зараз вже 35 млрд. Західний світ не має таких результатів: у них є гроші, але немає технічної можливості виробляти. У нас навпаки: є можливість виробляти, але немає коштів. Тож нам потрібне партнерство.

Наразі держава не може сформулювати правильну позицію щодо експорту. Триває гаряча дискусія: дозволяти експорт чи ні. Але багато компаній уже мають дублікати своїх підприємств за кордоном. І якщо бізнес інвестує та зростає, а держава обмежуватиме експорт, то бізнес знайде вихід, виїде і почне розвивати виробництво за кордоном, маючи імпульс, знання і можливості з України.

У той час світ зацікавлений у наших знаннях стосовно можливостей масштабування виробництва, освоєння нових технологій. На мою думку, наступні рік-два – переломний момент у використанні цього інтересу. Ми маємо розпочати спільний процес: наприклад, ми разом виробляємо, а ви віддаєте частину нам. Такі процеси реалістичні та правильні.

Держава хоче контролювати ці моменти, створює Defence City. Але я вважаю, що обмежувати не треба. У нас постійно говорять про ризики витоку технологій, але ми ж самі розбираємо “шахеди”, ракети, знаходимо тайванські, американські, європейські компоненти. Навіть Європа не запобігає витоку таких технологій. Тож це не те, чого варто боятися.

Наведу приклад. У Болгарії з країн Варшавського договору залишилось найбільше військових заводів. На початку повномасштабного вторгнення ми звідти мали великі поставки. Якби не Болгарія, ми б не вистояли, оскільки Європа не має таких виробничих потужностей. А вони вижили завдяки максимально лібералізованому експорту озброєння. Там будь-яке підприємство, яке пройшло коротке навчання, може працювати. У них немає складної системи експортного контролю, як у нас, немає інституту повноважень. А нас, наприклад, раніше регулював “Оборонпром”, визначав, кому з ким вести переговори. Тож Болгарія – зразок того, як може ефективно розвиватися бізнес, якщо немає штучних обмежень.

Коли українські виробники говорять, що потрібне збільшення, це не просто бажання коштів. Це відповідь на те, що Росія постачає на фронт більше. Марк Рютте каже, що у 2023 році Росія виробила озброєння вдвічі більше, ніж НАТО, у 2024 році повідомляє, що лише за перший квартал Росія зробила більше, ніж вони. Десь у середині 2024-го – що виробляє втричі більше та у чотири рази дешевше боєприпасів, ніж роблять вони. Тобто ці масштаби і розрив між західним та російським постачанням не співставні. Всі розуміють, що розмови про можливий напад на ЄС чи інші країни НАТО не безпідставні. У Росії активно масштабуються, “клепають” озброєння.

Ми теж маємо забезпечувати Збройним силам постачання в обсягах, співмірних із їхніми. Тоді лінія фронту буде стабільною, будемо боротися в технологіях і в мобілізації людей. Для цього потрібне масштабування, воно ключове в цій війні на виживання. Якщо на початку було важливо розгорнути Збройні сили, провести мобілізацію тощо, то у перспективі потрібні економічна стійкість і безперервне, ритмічне постачання у значних обсягах.

Які наміри має компанія щодо заробітку на зовнішніх ринках, якщо дозволять експорт?

– Зараз ми взагалі не займаємося зовнішніми ринками. Втім, намагаємося не втрачати зовнішнього замовника, не втрачати комунікацію з ним, підтримувати зв’язок. Нас постійно запрошують на презентації, проводити випробування тощо, але ми не пріоритизуємо це для себе.

Як виробник ми пріоритизуємо звернення і роботу із зовнішніми платниками щодо фінансування потреб для України. Тобто експорт без вивезення з країни. Що нам не подобається в данській ініціативі – тим, що вона відбувається між Міноборони України і Данії. Ми пропонуємо розглядати варіанти прямих закупівль: тобто будь-який уряд контрактує всередині країни продукцію будь-якої компанії для України, якщо наше оборонне відомство підтверджує, що вона нам потрібна.

Це дає розвиток та масштабування. Дає можливість нівелювати всі ці історії у кінці минулого року – на початку цього року: скандали з Агенцією оборонних закупівель, зміни директорів, постійні зміни у Міноборони тощо. Міжнародні компанії та іноземні уряди можуть спокійно контрактувати з українськими компаніями.

Я не бачу проблеми з точки зору потреб – нам потрібно все, особливо боєприпаси. Важлива також антикорупційна складова. Коли у вас є зовнішній контрагент, ви не зможете продавати Міноборони за однією ціною, а “туди” – дешевше. Ринок стане прозорішим. Держава почуватиметься краще, і гравці також. Тому я виступаю за прямі механізми. Ми цим займаємося інституційно: щоб зовнішні уряди, країни, які підтримують Україну, контрактували внутрішніх виробників напряму.

Як “Українській бронетехніці” вдається вирішувати кадрові проблеми в умовах дефіциту фахівців, зокрема, інженерів та кваліфікованих робітників?

– Ситуація з кадрами зараз важка, але не така складна, як у 2022 році. Ми відрізняємося від багатьох підприємств тим, що приблизно 30% нашого колективу становили військові у вищих офіцерських званнях. Ці люди в перші дні повномасштабного вторгнення долучилися до війська. У нас є конструкторський відділ, який розробляє, і відділ супроводження, який доводить виріб до постановки. Співробітники, що пішли воювати, були кістяком цих відділів, відповідно у нас просіли можливості розробки та супроводження. Тож на початку великої війни нам було важко.

Загалом, ключові кадри ми отримуємо через зростання внутрішніх резервів. Із зовнішнім залученням також великих проблем не було. Але зараз я спостерігаю дивну ситуацію. Я не очікував, що навіть з нашої компанії молодь буде виїжджати. Хоча у нас повне 100% бронювання, не найважча робота, яка добре оплачуються – вище середнього для Києва та області. Не бачу підстав для виїзду. Трохи розчаровує, що молодь не вірить в Україну. Над цим треба працювати.

Якщо казати про технічні спеціальності – фахівці на ринку є, але є і питання вартості цих людей. Чим дорожчі спеціалісти на ринку, тим, мабуть, краще людям буде житися. Чому я говорю про лібералізацію: максимальне відкриття експорту дасть можливість не лише розвиватися бізнесу, а й залучати в країну міжнародних інвесторів. Залучення коштів означає зростання доходів, появу західних компаній, які працюватимуть тут. Це зростання добробуту населення. Тому потрібна відкрита конкуренція і боротьба всередині країни за технології, за людей.

Що з планів подальшого розвитку компанії на 2025-2026 роки можете оприлюднити через наше видання для ділової спільноти країни?

– Наші плани – це нові сегменти. Можливо, ракети, можливо, безпілотники. Щось летальне та цікаве. Це такий собі анонс. Можливо, якісь комплекси, адже ми постійно перебуваємо в процесі розробки. Зараз запускаємо кілька проєктів з іноземними урядами, ймовірно, до кінця року про них стане відомо. Далі – масштабування, масштабування, масштабування.

Економіка