Війна за репараційний кредит

05 грудня 2025 р. 13:11

05 грудня 2025 р. 13:11

Події навколо майбутнього активів російського центрального банку в розмірі 300 млрд дол. , які було знерухомлено в країнах «Групи семи» та ЄС у перші дні повномасштабного вторгнення, останнім часом розвиваються особливо стрімко.

Поки всю увагу у першій версії так званого мирного плану Віткоффа—Дмітрієва було прикуто до скандальних капітуляційних вимог, як здача Україною без бою всієї Донеччини, менш публічно обговорюваним виявився пункт щодо знерухомлених активів. Але саме там фактично був схований рахунок за індульгенцію для Росії від агресії та злочинів. Планом, зокрема, передбачалося, що третину із 300 млрд дол. активів Банку Росії (центробанку РФ) буде передано на відбудову України , яка здійснюватиметься під керівництвом США, з чого вони отримуватимуть 50% прибутку , а європейці додадуть туди ще 100 млрд дол. коштом своїх платників податків . Решту 200 млрд дол. із знерухомлених активів буде інвестовано в спільний американо-російський інвестиційний інструмент, навіть попри те, що, за оцінками Світового банку, станом на лютий 2025 року російська агресія вже завдала Україні збитків на близько 590 млрд дол.

Паралельно з вересня цього року в Європейському Союзі обговорюється можливість видати нашій країні так званий репараційний кредит під заставу безумовного права України на репарації від Росії із додатковим забезпеченням за рахунок активів, знерухомлених у фінансових інституціях Союзу . Здавалося б, невже попередня готовність США та Росії поділити ці знерухомлені активи між собою, виставивши рахунок за відбудову європейцям, не мотивуватиме наших партнерів діяти швидше і рішучіше?

Втім, виглядає так, що перемовини про репараційний кредит зайшли в глухий кут . І бельгійський депозитарій «Євроклір», де знерухомлено найбільшу частку активів, і уряд Бельгії включилися в активну протидію цьому рішенню. Тож зараз, за два тижні до саміту Ради ЄС 18–19 грудня, який вирішуватиме долю фінансування для України, ймовірність погодження цього кредиту тане, тоді як альтернативи мають невеликі шанси на прийняття.

Камінь кредитного спотикання

Більшість із активів, знерухомлених у ЄС, 2022 року мали форму облігацій, термін погашення яких станом на сьогодні вже вийшов. Саме управління депозитарієм цінних паперів «Євроклір» готівкою на сотні мільярдів євро і непокриті макрофінансові потреби України на наступний рік надихнули високопосадовців Єврокомісії розглянути варіант амбітного залучення цих ресурсів на потреби України через механізм репараційного кредиту, який створив би для нас подушку безпеки на кілька років і забезпечив би ресурсами, вільними від політичної турбулентності у країнах-партнерах.

Потреби України величезні : за даними Міністерства фінансів України, непокритий дефіцит державного бюджету нашої країни на 2026–2027 роки сягає 60 млрд дол. Відсутність підтвердження джерел фінансування дефіциту ставить під ризик нову програму МВФ. Станом на червень потенціал України у сфері оборонного виробництва перевищив 35 млрд дол., тоді як близько 40% цього потенціалу не має належного фінансування . Ба більше, витрати європейських партнерів на підтримку України також суттєво зросли, тому що тепер вони закуповують американську зброю для нас. Генсек НАТО Марк Рютте заявив, що очікує 2026 року таких закупівель на 12 млрд дол .

Попередньо планувалося, що частина із репараційного кредиту покриватиме наші бюджетні потреби, але левова частка піде на зброю, передусім українську, але й європейську та американську. Саме перспектива закупівлі власної зброї для України за ці кошти зрештою і зламала багаторічну опозицію у Берліні та Парижі. Обговорювалося, що справедливо було б також зарезервувати певну суму і під компенсаційний механізм для того, щоб почати відшкодовувати збитки жертвам російської агресії.

Втім, уряд Бельгії пообіцяв заветувати це рішення, якщо його вимоги не буде задоволено. Зокрема, він вимагає:

• юридично зафіксованих і безумовних фінансових гарантій від країн — членів ЄС;
• рівного розподілу юридичних ризиків у разі успішного оскарження Росією репараційного кредиту;
• залучення до кредиту активів, знерухомлених не лише в «Євроклірі», але і в інших юрисдикціях — Франції, Великій Британії, Японії, США, Канаді та інших.

Пропозиція Європейської комісії

3 грудня Європейська комісія опублікувала дві пропозиції фінансування потреб України: через спільне запозичення на рівні ЄС і репараційний кредит як пріоритетний варіант . Вона дає відповіді на більшість застережень Бельгії.

Відповідно до запропонованої моделі репараційного кредиту, Єврокомісія має позичити без відсотків готівкові залишки у фінансових інституцій, в яких знерухомлено активи Банку Росії, та видати Україні позику, яку ми будемо зобов’язані повернути лише у разі виплати РФ компенсації за завдану шкоду. Загальна сума становитиме до 210 млрд євро (включно із кредитом ERA Loan на майже 43 млрд євро, який Україна вже отримує 2025 року). Сума більша, ніж попередньо оголошені 140 млрд євро, адже Єврокомісія пропонує залучати кошти не лише з «Єврокліру», відповідаючи на третє застереження Бельгії.

Щодо першої вимоги забезпечення «Єврокліру» ліквідністю у разі зняття санкцій або виграшу Росії в судах Єврокомісія пропонує тришаровий захист : через гарантії країн-членів, далі механізм ліквідності ЄС, що дасть змогу запозиченням Союзу підтримувати виплати за необхідності, і третій рівень — виконання зобов'язань за допомогою облігацій Союзу. Досі не зрозуміла готовність країн-членів гарантувати ліквідність , утім, це знак, що і мобілізуватися на підтримку України через інші інструменти поза репараційним кредитом їм буде дуже складно. Проєкт рішення передбачає можливість третім країнам також долучитися до гарантування репараційного кредиту.

Ризики щодо політичного зняття санкцій залишаються. Наразі рішення про подовження знерухомлення активів приймається Радою ЄС щопівроку одноголосно. Це дає можливість прем’єр-міністру Угорщини Орбану тримати ЄС у заручниках, постійно виторговуючи щось для себе в обмін на кожне голосування за.

Ми раніше детально досліджували регулювання ЄС щодо термінів санкцій і тягаря доказовості та з’ясували, що, з одного боку, Договір про Європейський Союз не зобов'язує Раду ЄС встановлювати чіткий термін дії санкцій, визначаючи ключовим критерієм для перегляду рішення не конкретну дату, а суттєву зміну обставин. З іншого боку, інструкції Ради ЄС дозволяють два підходи до прийняття рішень — подовження санкцій після закінчення строку їхньої дії, якщо цілей не було досягнуто, або скасування санкцій, якщо цілей досягнуто, причому другий варіант прямо прописаний як пріоритетний . У другому випадку тягар доказовості лягав би на Орбана та інших адвокатів інтересів Росії.

Інший варіант , який зараз обговорюється як пріоритетний, — це ширше трактування статті 122 Договору ЄС, яка дозволяє урядам країн-членів приймати рішення «у дусі солідарності, відповідно до економічної ситуації» . Єврокомісія хоче інтерпретувати це як перехід до подовження санкцій голосуванням кваліфікованою більшістю, де для їхнього подовження доти, доки «Росія не припинить війни та не виплатить репарацій», потрібна буде підтримка щонайменше 15 країн, де проживають мінімум 65% населення ЄС.

Таким чином, Рада ЄС має цілий спектр інструментів захистити знерухомлені активи і нейтралізувати виправдання Бельгії, втім, досі немає політичного рішення. Ба більше, якщо Рада ЄС зараз ні до чого не домовиться, то вже не тільки репараційний кредит, а й загалом знерухомлення активів опиняться під ризиком, адже наступний термін подовження санкцій — до кінця січня. Провал подовження санкцій означатиме великий подарунок російській воєнній машині.

Ризики оскарження рішень Росією

Ми окремо оцінювали ризики можливого успішного оскарження заходів ЄС щодо активів із боку Росії чи її центробанку в міжнародних і національних судах і трибуналах. Аналіз положень міжнародних договорів, регламентів судів дає чіткі підстави стверджувати, що в МС ООН, Суді ЄС та ЄСПЛ ані РФ, ані Банк Росії не мають шансів навіть на визнання правосуб’єктності , не кажучи вже про перемогу по суті.

Єдиний більш-менш реалістичний шлях для російського центробанку у цьому сенсі, щоб бути визнаним хоча б стороною спору, — позов про порушення прав інвестора за Договором про взаємний захист інвестицій між Бельгією та РФ . Проте, враховуючи визначну роль центробанку у розв’язанні та фінансуванні російської агресії та його прямий зв’язок із порушенням РФ ключових норм і принципів міжнародного права, шансів виграти спір по суті у Банку Росії фактично немає навіть у цьому разі. Втім, у своєму проєкті рішення Єврокомісія зазначає, що такі договори, укладені окремими державами — членами ЄС із РФ, суперечать інвестиційній політиці Союзу, тож ці країни мають вийти з них або припинити їхню дію та виробити спільний підхід за координації Єврокомісії .

Понад те, з 2022 року Рада ЄС дозволила «Єврокліру» утримувати резерв загальним розміром 5,58 млрд євро на випадок судів, кібератак і такого іншого. За ці кошти можна найняти найкращих юристів з усієї планети для захисту у справах, які і без того мають невеликі шанси на успіх для РФ та її центробанку.

Розуміючи, що Бельгія є слабкою ланкою, на яку треба тиснути, Москва активізувала гібридну агресію. 8 жовтня виробник зброї Thales повідомив , що над їхніми секретними заводами літає дедалі більше дронів. 7 листопада дрони змусили закрити аеропорт Брюсселя. На тлі цього особливо цинічно виглядають заяви уряду Бельгії про те, що репараційний кредит «поставить під загрозу мирну угоду», бо Росія тільки ескалує — і не лише в Україні, а й у всій Європі та навіть у їхній країні, а також про те , що «програш Росії є небажаним, адже тоді буде нестабільність у країні з ядерною зброєю».

Окрім страху, урядом Бельгії можуть керувати й інші мотиви. Дедалі більше голосів також справедливо звертають увагу на те, що в уряду Бельгії є власний інтерес «не відпускати курки, що несе золоті яйця», адже бюджет країни заробляє на цих коштах . Справді, з 2022 року «Євроклір» сплатив до бюджету Бельгії податків на надзвичайні прибутки у розмірі 3,39 млрд євро . Для порівняння: обсяг двосторонньої допомоги від Бельгії Україні за цей період становив лише 2,2 млрд євро.

Варіантів простих рішень перед ЄС немає

Не апелюватимемо до моральних аргументів, адже мова цифр є значно переконливішою. Відповідно до свіжого дослідження норвезьких аналітичних центрів NUPI та Corisk, «фінансування оборони України впродовж наступних чотирьох років коштуватиме Європі 606–972 млрд дол. Але витрати на укріплення свого східного флангу зростуть майже вдвічі, до 1,4–1,8 трлн дол., якщо Москві дозволять перемогти в Україні».

Саме тому, навіть без коаліції «Групи семи», Європа повинна для себе визначити, що для неї є більшим ризиком: знайти обхід вето Орбана та інших кремлівських агентів, дати обґрунтовані гарантії Бельгії та змусити її відступити від відмовок, знайти складне рішення, що допоможе Україні вижити і захищатися, чи дозволити своєю бездіяльністю Росії перемогти в Україні та рухатися далі на захід?

Європа все ще має шанс відвернути власну велику війну з Росією — коштом Росії. Але поки Європа думає, її карту ціною в 200 млрд євро на двох пробують розіграти Росія та США.

Економіка