Чому пенсіонери в Польщі отримують 700 євро на місяць, а в Україні —130 євро

09 грудня 2025 р. 09:12

09 грудня 2025 р. 09:12

Середня пенсія в Польщі складає близько 700 євро. Цифра сильно різниться залежно від багатьох параметрів. Але в будь-якому разі ці суми значно вищі за середню пенсію в Україні, яка складає 6345 гривень, або близько 130 євро. І справа не лише в тому, що економіка Польщі потужніша за українську і в цій країні немає війни. Значною мірою це пояснюється тим, як влаштована пенсійна система країни.

Як же влаштована ця система? Які її переваги та недоліки, чим вона відрізняється від систем пенсійного забезпечення інших країн Європи та України, що чекає польських пенсіонерів у перспективі та на що можуть сподіватися українські біженці похилого віку в цій країні? І головне — які уроки Україна має засвоїти з польського досвіду для успішної розбудови власної ефективної пенсійної системи, — про все це читайте в огляді Delo.ua

Особливості пенсійної системи Польщі

Пенсійна система Польщі, як і більшості країн Європи, має три рівні. Перший рівень — загальнообов'язкове державне пенсійне страхування солідарного типу. Наймані працівники, роботодавці та підприємці сплачують обов’язкові внески в державний пенсійний фонд, з якого сплачуються пенсії нинішнім пенсіонерам. Питаннями обов’язкового державного соціального страхування опікується Управління соціального страхування (Zakład Ubezpieczeń Społecznych, ZUS).

Розмір пенсійних внесків визначається відсотком від розміру заробітної платні до відрахувань. 2024 року пенсійний внесок становив 19,52 % від бази нарахування внесків, з яких 9,76 % сплачує працівник, і 9,76 % — роботодавець.

Також у Польщі успішно працює другий рівень пенсійної системи — обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування . Воно складається з двох елементів: відкриті пенсійні фонди (OFE) та допоміжний рахунок у ZUS . Відкритими пенсійними фондами управляють приватні пенсійні товариства (PTE).

Таку систему другого рівня запровадили наприкінці 1990-х і вона відрізняла Польщу від багатьох інших європейських країн того часу. Хоча згодом її реформували (частину накопичень передали назад до ZUS, а участь зробили добровільною), принцип поєднання солідарної та накопичувальної пенсії зберігся.

Обов’язкове накопичувальне страхування передбачає пенсійні відрахування в розмірі 7,3 % від заробітної платні. Ці кошти потрапляють до OFE або на допоміжний рахунок в ZUS. На відміну від грошей із першого рівня, зібрана сума підлягає виплаті, наприклад, дітям застрахованої особи у випадку її смерті.

Третій рівень — добровільні приватні заощадження (індивідуальні пенсійні рахунки, працівницькі пенсійні плани тощо). Третій рівень охоплює п’ять різних програм.

Також у Польщі існують спеціальні пенсійні системи : фермерський фонд (KRUS) для селян, з пільговими умовами, та пенсійні системи силових структур (військові, поліція, судді тощо), які фінансуються з бюджету. Це робить польську систему складною, але гнучкою — кожна категорія має свої правила, зазначає Іван Хомич, керуючий адвокат Адвокатського бюро Івана Хомича.

У чому відмінності від інших країн Європи

Багато європейських країн реформували пенсійні системи у напрямку підвищення пенсійного віку та розвитку накопичувальних елементів. Польща вирізняється тим, що однією з перших у Східній Європі запровадила обов’язковий накопичувальний рівень ще у 1999 році. Водночас, на відміну від західноєвропейських сусідів, Польща кілька років тому знизила пенсійний вік. Зараз він становить 65 років для чоловіків і 60 для жінок. Раніше планувалося підвищення до 67 років для обох статей, але під тиском суспільства від ініціативи відмовились.

Особливістю польської пенсійної системи є окремий фермерський фонд. Близько 10% польських пенсіонерів — селяни, які сплачують менші внески і отримують менші пенсії, а різницю дотує держава. Більшість країн ЄС не мають настільки автономної аграрної системи.

Порівнюючи з Україною

На цьому тлі українська пенсійна система досі фактично однорівнева. Існує лише солідарний рівень, коли пенсії виплачуються з поточних внесків працюючих до Пенсійного фонду. Накопичувальний рівень в Україні лише планується — законодавча база ухвалена, але повноцінно не запущена. Добровільні пенсійні фонди є, але їхня роль мізерна. Учасниками недержавних пенсійних фондів в Україні є 887 тис. осіб (це менше 8% від працездатного населення), але активними вкладниками таких фондів є лише 89 тис. осіб, наводить красномовну статистику директор з управління локальними активами групи ICU Григорій Овчаренко.

Отже, ключова різниця між нашими пенсійними системами: у Польщі пенсійний дохід формується з кількох джерел (солідарна пенсія, обов’язкові чи добровільні накопичення, державні доплати), тоді як в Україні — переважно з єдиного джерела (державний Пенсійний фонд).

Ще одна принципова відмінність — умови виходу на пенсію. В Польщі страховий стаж жінок для виходу на пенсію у 60 років має складати 20 років, для чоловіків — 25 років для виходу на пенсію у 65-річному віці.

В Україні пенсійний вік складає фактично 60 років для обох статей, але мінімальний стаж щороку підвищується (у 2023 році — 30 років, далі — до 35), і за недостатнього стажу пенсія призначається пізніше — у 63 або 65 років.

Переваги й недоліки пенсійної системи Польщі

Переваги

Багаторівневість і стійкість . Поєднання солідарної системи та накопичень підвищує надійність: якщо економіка зростає повільно, частково виручають інвестиційні доходи, і навпаки. Це зменшує ризики для пенсіонерів.

Українська ж система монолітна, тому повністю залежить від поточних надходжень ЄСВ і стану держбюджету .

Пряма залежність розміру пенсії від внесків . У Польщі діє формула розрахунку пенсії на основі індивідуального пенсійного капіталу: суму сплачених внесків (проіндексованих) ділять на очікувану тривалість життя після виходу на пенсію. Це мотивує громадян працювати довше і більше заробляти офіційно, адже кожен додатковий рік роботи збільшує виплату.

В Україні розмір пенсії теж залежить від стажу та заробітку, але формула менш прозора і довгий час була прив’язана до середньої зарплати по країні, а не до персонального рахунку.

Мінімальна пенсія та доплати . Держава гарантує мінімальну пенсію. Станом на початок 2025 року вона складала 1884,61 злотих брутто (1715 злотих на руки). Якщо розрахована за внесками пенсія менша, держава робить доплату до цього мінімуму. Крім того, останніми роками всі пенсіонери щорічно отримують 13-ту пенсію (фіксована додаткова виплата), а пенсіонери з низькими доходами — ще й 14-ту пенсію (додаткова допомога, розмір якої спадає для тих, чиї основні виплати перевищують поріг 2900 зл). Ці заходи істотно підтримують рівень життя літніх людей.

В Україні мінімальна пенсія значно нижча (близько 2361 грн на 2025 рік) і теж гарантується державою, але реальний прожитковий мінімум вона не покриває. Додаткових “13-х” виплат в Україні немає, хіба що разові індексації.

Недоліки

Фінансове навантаження на бюджет . Наявність окремих пільгових пенсійних систем (фермерської, силових структур) означає, що значна частина пенсійних виплат дотується з державного бюджету. Фонд KRUS (пенсії для селян) покриває близько 10% пенсіонерів, але на нього припадає лише 7% видатків — пенсії там низькі, тому різницю доплачує держава.

В Україні ситуація подібна — Пенсійний фонд хронічно дотаційний (дефіцит покривається з бюджету), але причина дещо інша: дисбаланс між кількістю платників внесків та пенсіонерів.

Низький пенсійний вік жінок . Хоч для громадян це виглядає перевагою, з точки зору системи — це недолік. Жінки в Польщі в середньому живуть 22 роки після виходу на пенсію за очікуваної тривалості життя близько 82 років. Це створює гендерний розрив: середня пенсія жінок 2793 зл, (тоді як у чоловіків 4103 зл) — це майже на 30% менше через коротший внесковий період.

В Україні пенсійний вік для жінок поступово підняли до рівня чоловіків, що зменшує цю диспропорцію.

Пенсії “силовиків” та ранній вихід окремих категорій . У Польщі цивільні громадяни не можуть достроково піти на пенсію, окрім випадків інвалідності. Натомість військові, поліцейські та інші силовики мають право на пенсію за вислугою років — часто після 25 років служби, незалежно від віку. Це породжує ситуацію, коли частина чоловіків стає пенсіонерами у 40–50 років.

В Україні подібні пільги історично були ще ширшими (масовий вихід на пенсію в 45–50 років у військових, поліції, шахтарів, пільговиків за списками тощо), що призвело до того, що середній фактичний вік виходу на пенсію становив близько 55 років. Обидві країни поступово намагаються обмежити такі привілеї, але в Україні це питання стоїть більш гостро.

Нестабільність правил . Польська пенсійна система зазнавала частих змін: запровадження накопичувального рівня, потім його часткова націоналізація, зміни пенсійного віку тощо. Це підірвало довіру частини населення до приватних фондів, багато поляків перестали робити внески до OFE після реформ 2014 року.

В Україні теж вистачало непослідовності — ставка ЄСВ змінювалася (була 37%, потім знижена до 22% ), умови індексації пенсій переглядались, що ускладнює громадянам планування майбутньої пенсії. Стабільність і прогнозованість правил — важливий чинник успіху пенсійної реформи, якого поки бракує в обох країнах.

Співвідношення працюючих та пенсіонерів

Стійкість пенсійної системи значною мірою визначається співвідношенням між кількістю тих, хто сплачує внески, і тих, хто отримує пенсії. У Польщі нині ситуація відносно краща, ніж в Україні, але теж погіршується під впливом старіння населення, зазначає Іван Хомич.

Поточна ситуація в Польщі . За даними на 2022 рік на одного пенсіонера в Польщі припадало близько 1,7 працюючих. Для порівняння, у 2000 році цей показник дорівнював близько 2 працюючих на 1 пенсіонера. Однак після 2017 року, коли пенсійний вік знизили, число пенсіонерів різко зросло — до системи додалося багато жінок 60–61 років і чоловіків 65–66 років, які за попереднім законом ще би працювали. Це зменшило частку працюючих.

Динаміка і прогноз для Польщі . У наступні 10–15 років очікується подальше старіння населення. Кількість людей старше 65 років зростатиме (з 7,3 млн у 2020 до понад 10 млн у 2040-му) на тлі скорочення населення працездатного віку.

За прогнозами, співвідношення кількості працюючих до пенсіонерів знизиться до 1,5:1 у 2030 році і 1,3:1 до середини століття. Це означає, що навантаження на кожного працюючого зросте — йому доведеться відраховувати більше коштів на утримання пенсіонерів, або ж необхідні додаткові джерела фінансування, констатує Іван Хомич.

Польща вже зараз планує кроки для пом’якшення ситуації: стимулює народжуваність (програми підтримки сімей), залучає іммігрантів до роботи (станом на 2024 рік понад 1,16 млн іноземців сплачували внески в ZUS, значну частину з них становлять українці), а також заохочує пізніший вихід на пенсію. Проте без підняття пенсійного віку чи інших радикальних реформ утримати баланс буде складно.

Ситуація в Україні . В Україні демографічна картина критична: приблизно 0,9 працюючих припадає на 1 пенсіонера. За даними Пенсійного фонду, на початок 2024 року в країні налічувалося 10,517 млн пенсіонерів, тоді як платників ЄСВ (за оцінками Мінсоцполітики) — близько 9,5 млн.

Історично в СРСР та в перші роки незалежності України співвідношення було 2:1, але через низьку народжуваність, масову еміграцію молоді та щедру систему ранніх пенсій (в 90-ті багато людей достроково вийшли на пенсію) цей баланс різко погіршився.

Російська агресія з 2014 року й особливо повномасштабна війна 2022 року ще більш ускладнили демографічну ситуацію — мільйони працездатних виїхали за кордон, частина загинула чи отримала інвалідність, тоді як кількість пенсіонерів зменшилась не так відчутно (на 171 тис. за 2023 рік).

В результаті навантаження на бюджет Пенсійного фонду колосальне: власні доходи фонду покривають лише близько 50% потреб, решту докладає державний бюджет.

Щоправда, зазначає співрозмовник видання, останніми роками Пенсійний фонд функціонує без дефіциту, навіть з деяким профіцитом. Це пов'язано з відносно високим грошовим забезпеченням мобілізованих до лав Збройних сил громадян, яких налічується більше 1 млн. Саме відрахування внесків в Пенсійний фонд з грошового забезпечення військових вирівняло платіжний баланс в системі солідарного пенсійного страхування в Україні після 2022 року. Але після демобілізації може виникнути різкий дефіцит Пенсійного фонду.

Перспективи для України . Без реформ до 2030-х років співвідношення може ще погіршитись — покоління "бебі-буму" 1960-х вийде на пенсію, тоді як молодь 1990-х, якої народилося мало, не забезпечить приросту кількості працюючих. Прогнози ООН свідчать, що частка людей 65+ в Україні зросте з нинішніх 17% населення до 22% у 2030, і далі — більше.

Щоб уникнути колапсу, Україна має вживати заходів: виводити з тіні зайнятість, стимулювати створення нових робочих місць, можливо, поступово підвищувати пенсійний вік, особливо якщо зростатиме тривалість життя.

Вже зараз закон передбачає підвищення мінімального стажу для виходу на пенсію — фактично це приховане підвищення пенсійного віку. Також розглядається запровадження обов’язкового накопичувального рівня, що в майбутньому дозволить частково зменшити залежність солідарного рівня від демографії.

Середній розмір пенсії

Польща

Середня пенсія за віком у Польщі на початок 2023 року становила близько 3 312 зл брутто, або близько 2 700 зл “на руки” після оподаткування, що нині еквівалентно 31 тис. грн. До кінця 2024 року, після індексації, ця цифра зросла до 3 790 зл брутто.

Пенсії в Польщі індексуються щорічно на відсоток інфляції плюс частково на реальний ріст зарплат. Тож купівельна спроможність пенсіонерів загалом підтримується. Розмір конкретної пенсії залежить від: розміру сплачених внесків за всі роки (що вища офіційна зарплата і довший стаж, то більший “пенсійний капітал”), віку виходу (чим пізніше вийшов, тим менше місяців очікуваної виплати, а, отже, вищий щомісячний розмір) та індексації капіталу.

За формулою, накопичені внески ділять на так званий “коефіцієнт тривалості життя” — кількість місяців, які в середньому людина проживе на пенсії. Наприклад, якщо 65-річному чоловікові статистично залишилося жити 220 місяців, то його капітал ділиться на 220. Такий підхід називають системою умовних індивідуальних рахунків (NDC) — він забезпечує фінансову збалансованість і заохочує продовжувати працювати, зазначає Іван Хомич.

Окрім основної виплати, багато польських пенсіонерів отримують надбавки: за стаж понад 50 років шлюбу (так звані “пенсії вдовця/вдови”), надбавку доглядаючим за літніми людьми, а також згадані 13-ту та 14-ту пенсії раз на рік.

Україна

Середній розмір пенсії в Україні набагато нижчий. Станом на 1 березня 2025 року він складав 6 345 грн (близько 130 євро). Це майже вп’ятеро менше, ніж у Польщі.

Формула розрахунку пенсії в Україні інша: береться середня зарплата по країні за останні три роки (на 2025 рік це близько 15 тис. грн), множиться на індивідуальний коефіцієнт зарплати людини (співвідношення її заробітку до середнього по країні) та на коефіцієнт стажу (1% за кожен рік стажу).

Наприклад, якщо людина відпрацювала 35 років із зарплатою на рівні середньої, її пенсія буде близько 35% від середньої зарплати по країні. Цей показник називають коефіцієнтом заміщення; в Україні він досить низький — близько 30-40%.

На величину пенсії також впливають надбавки (за понаднормовий стаж +1% за кожен рік понад необхідний; за особливі заслуги; іншим категоріям) та індексація — щороку у березні уряд переглядає виплати з урахуванням інфляції. 2025 року пенсії проіндексовано на 11,5 %. Проте через високу інфляцію останніх років реальна купівельна спроможність українських пенсій тільки повертається на рівень довоєнного 2022 року.

Значний розрив між середньою пенсією в Україні та Польщі пояснюється не лише економічною різницею країн, а й тим, що українці формально сплачують менший внесок на пенсію (22% від зарплати проти 20% + 7,77% у Польщі ) і мають набагато більше пенсіонерів на одного працюючого.

Яка купівельна спроможність пенсій

Польща — країна ЄС, де ціни на продукти, товари і послуги близькі до загальноєвропейських. Проте навіть з поправкою на це польські пенсіонери в середньому живуть більш заможно, ніж українські. Середня пенсія 3300 зл — це приблизно 50% від середньої зарплати по країні. За даними Головного управління статистики Польщі, середня пенсія приблизно дорівнює соціальному мінімуму для пенсіонера (вартість “кошика” основних товарів для нормального життя) і удвічі перевищує мінімум виживання (абсолютний прожитковий мінімум). Це означає, що типовому пенсіонеру вистачає на їжу, оплату комунальних послуг, ліків та скромні побутові потреби.

Для поляка-пенсіонера взяти кредит на пральну машину чи телевізор — цілком реально . Багато пенсіонерів дозволяють собі раз на рік поїхати на відпочинок в санаторій (нерідко частково оплачений із фондів соціального страхування) або з’їздити погостювати до родичів. В Польщі медицина для пенсіонерів безкоштовна, страхова система покриває більшість послуг.

Пенсіонери досить активні - вони подорожують по країні, для них діє мережа пансіонатів, є пільгові тури для літніх. Польські пенсіонери відвідують "університети третього віку", беруть участь у волонтерстві.

Звісно, зазначає Іван Хомич, рівень життя різних категорій пенсіонерів відрізняється: ті, хто отримує мінімальну пенсію (близько 1588 зл), особливо самотні люди, мусять економити. Для них великим порятунком стали додаткові 13-та і 14-та пенсії — сумарно це складає близько 3000 зл. Також вони користуються субсидіями на опалення, дотаціями на ліки (з 75 років ліки безплатні) тощо.

За даними соцопитувань, більшість польських пенсіонерів оцінюють свій матеріальний стан як “середній”: грошей вистачає на необхідне, але не на розкоші. Наприклад, новий автомобіль чи туристичні поїздки за кордон можуть дозволити собі лише пенсіонери, що мають додаткові доходи або отримують високу професійну пенсію. В цілому ж рівень бідності серед людей похилого віку в Польщі один з найнижчих у Східній Європі завдяки державним гарантіям і підтримці сімей: польські родини традиційно допомагають старшим родичам, якщо ті потребують.

Середня пенсія в Україні (близько 6,3 тис. гривень) складає 35-40% від середньої зарплати в країні та приблизно дорівнює фактичному прожитковому мінімуму для непрацездатних (який експерти оцінюють близько 5–6 тис. гривень). Понад чверть пенсіонерів (2,68 млн осіб) отримують менше 3 тис. гривень на місяць, що менше за 100 доларів. За критеріями Світового банку ці пенсіонери знаходяться за межею бідності. Такі люди змушені економити буквально на всьому — на продуктах харчування, ліках, одязі та побутових товарах. Оплата комунальних послуг без державної субсидії стає серйозним тягарем.

Тривалість життя на пенсії

У Польщі

Польські громадяни живуть довше за українських. Середня очікувана тривалість життя при народженні в Польщі становить 78 років (чоловіки — 74,7; жінки — 82). Але важливіший показник — тривалість життя після виходу на пенсію. Для чоловіків, які дожили до 65 років, вона складає в середньому 15 років, тобто типовий польський чоловік-пенсіонер проживе до 80 років. Для жінок, які виходять на пенсію в 60, — близько 22–23 років (очікуваний вік дожиття — 82 роки). Таким чином, польські жінки в середньому отримують пенсію довше двох десятиліть, а чоловіки — півтора десятиліття.

Через нижчий пенсійний вік жінок саме вони складають більшість пенсіонерів у Польщі — близько 60%. Кількість дуже літніх пенсіонерів (80+ років) швидко зростає завдяки прогресу медицини. Для пенсійної системи це виклик — виплати здійснюються довше, ніж раніше. З іншого боку, довше життя свідчить про кращі умови та медичне обслуговування.

В Україні

Середня тривалість життя в Україні — 71 рік (чоловіки — 66–67, жінки — 76–77). Українські чоловіки мають один із найнижчих показників тривалості життя в Європі. Але якщо дивитися на тих, хто дожив до пенсійного віку, картина трохи краща. Для чоловіків, які дожили до 60, середня тривалість життя на пенсії становить приблизно 14 років (тобто до 74 років). Для жінок, що вийшли на пенсію в 60 (раніше 55), — близько 18–20 років (до 80).

Експерти зазначали, що українські жінки мали один із найвищих у світі показників тривалості життя на пенсії — близько 23 років, коли пенсійний вік був 55. Після підвищення пенсійного віку для жінок цей показник трохи зменшиться, але все одно лишається високим.

"Натомість половина українських чоловіків не доживає до 60 років через важкі умови праці, спосіб життя, стан медицини — це трагічна статистика. Війна 2022 року призвела до значної понаднормової смертності чоловіків середнього та старшого віку — за деякими оцінками середня тривалість життя чоловіків у 2022–2023 роках впала до 58 років", — стверджує Іван Хомич.

Що очікує на пенсійну систему за 10 років

До середини 2030-х Польща постане перед серйозними демографічними викликами. Частка літніх людей зростатиме, а покоління “бебі-буму” 1950-60-х років до 2035 року вже майже повністю буде на пенсії. Урядові прогнози показують зростання пенсійних видатків з нинішніх 10% ВВП до 12-13% ВВП у 2035-2040-х. Коефіцієнт заміщення (співвідношення пенсії до заробітку) може поступово знижуватися для нових пенсіонерів — за оцінками Єврокомісії, з 50% нині до 40% у 2030-х. Це результат формули NDC: чим довше живе покоління, тим меншу частку свого заробітку вони отримають як пенсію, якщо не працюватимуть довше.

Є ризик, що без реформ пенсії майбутніх поколінь поляків будуть відносно нижчими. Тому активно обговорюються реформи: від підвищення пенсійного віку до стимулювання приватних накопичень.

Польща запустила програму добровільних корпоративних пенсій (PPK) — роботодавці та працівники спільно роблять внески на приватні рахунки, а держава додає бонус. Ця програма до 2030-х має накопичити відчутний капітал для молодших поколінь.

У найближчі 10 років Польща зосередиться на забезпеченні стійкості пенсійної системи: ймовірно, будуть спроби підвищити розмір внесків або вік, оптимізувати спеціальні режими (можливо, скоротити привілеї силовиків), активніше залучати мігрантів до офіційної роботи.

“Якщо економіка Польщі зростатиме стабільно на 3-4% за рік, це полегшить фінансування пенсій — зарплати ростимуть, внески теж, менше людей виїжджатиме. Але якщо виникне застій чи криза, пенсійна система відчує напруження. Благо, у Польщі є резервний демографічний фонд (FRD), куди в часи надлишків відкладали кошти — ними можна буде частково покрити пікові виплати 2030-х", — зазначає керуючий адвокат Адвокатського бюро Івана Хомича.

Українська пенсійна система наразі перебуває в стані перманентного порятунку. Короткостроково (1–3 роки) основна мета — забезпечити виплату пенсій в умовах воєнної економіки, залежності від міжнародної допомоги і скорочення кількості платників внесків. Держава виконує зобов’язання, незважаючи ні на що — навіть на окуповані території пенсії нараховуються (їх можна отримати після переїзду на підконтрольну територію). Але для довгострокової стійкості потрібні глибші зміни.

До 2035 року Україні доведеться запровадити обов’язковий накопичувальний рівень — про це говорять урядовці, і навіть визначено можливий старт з 2025–2026 років. Якщо його реалізують, то нинішня молодь (кому зараз 35 і менше) на момент виходу на пенсію матиме додатковий капітал, що дасть +15-20% до пенсії. Проте результати цього українці відчують вже після 2040-го.

Що стосується солідарної системи, то тут, найімовірніше, поступово посилюватимуть вимоги до стажу. Пенсійний вік офіційно підвищувати поки не планують — це політично непопулярно. Але фактично вже зараз багато українців отримують пенсію не в 60, а пізніше — через брак стажу мусять допрацьовувати чи чекати 63/65 років. Така практика триватиме. Можливо, після завершення війни і стабілізації демографії Україні доведеться прямо переглянути пенсійний вік, як це роблять європейські країни. До 2035-го пенсійний вік у більшості країн ЄС сягне 67 років, і Україні доведеться рухатися в цьому напрямку.

Інший важливий аспект — цифровізація і детінізація. Пенсійний фонд України останні роки активно впроваджує електронні послуги (Е-пенсія, електронне пенсійне посвідчення), що спрощує оформлення пенсій і зменшує простір для зловживань. Це продовжиться. А от виведення зарплат з "тіні" — завдання не лише для ПФУ, а й податкових органів: якщо в 2020-х вдасться зменшити частку “сірих” зарплат, то до 2030-х база нарахування пенсій розшириться.

Додатковим фактором є міграція. Частина українців, які виїхали в ЄС (в тому числі до Польщі) під час війни, можуть залишитися там на постійне проживання. Це означає, що вони випадуть з української пенсійної системи — не будуть тут платити внески і, можливо, не будуть претендувати на пенсію з України, якщо набудуть права в ЄС. З одного боку, це зменшить майбутнє навантаження на Пенсійний фонд, але з іншого — вже зараз зменшує надходження. Якщо економічна ситуація в Україні покращиться і люди повернуться, це полегшить проблеми ПФУ.

Перспективи пенсійної системи України дуже залежать від післявоєнного відновлення економіки: за оптимістичного сценарію зростання ВВП на 5-7% за рік, підвищення зарплат і зайнятості, — Україна зможе поступово підвищити пенсії і навіть зменшити дефіцит Пенсійного фонду. За песимістичного сценарію — доведеться збільшувати податки або скорочувати реальні виплати (через інфляцію).

В підсумку, до 2035 року Польща і Україна опиняться перед схожою проблемою — як фінансувати пенсії в старіючому суспільстві. Але стартові позиції — різні. Польща вже накопичила певний резерв та має працюючі інститути — приватні фонди, міцний закон про ZUS. Україні ж належить ці інститути зміцнити чи навіть створити з нуля.

На які пенсії можуть розраховувати українські біженці

Які пенсійні права мають українці, що переїхали до Польщі? Розглянемо різні ситуації залежно від віку, стажу та статусу особи.

1. Українці працездатного віку, що працюють у Польщі. Такі особи сплачують соціальні внески до ZUS на тих же умовах, що й поляки (якщо легально працевлаштовані або зареєстровані як ФОП). Кожен місяць роботи зараховується їм у польський страховий стаж. Якщо українець планує залишитися в Польщі надовго, він матиме право на польську пенсію при досягненні пенсійного віку (60 жінки, 65 чоловіки) за умови, що набере мінімально необхідний стаж — 20 років (жінки) або 25 (чоловіки).

Розмір пенсії залежатиме від заробітків і внесків в Польщі — розрахунок такий же, як для громадян Польщі. Якщо ж частину кар’єри людина відпрацювала в Україні, ці періоди теж не пропадуть * . Отже, молоді чи середнього віку українці, працюючи легально, фактично “заробляють” собі пенсію в Польщі. В майбутньому вони можуть отримувати дві пенсії — з України (за український стаж) і з Польщі (за польський стаж), або об’єднану прораховану (в залежності від обставин). Важливо: громадянство не має значення — навіть без польського громадянства іноземець може отримувати пенсію з ZUS, якщо виконав умови щодо віку та стажу.

2. Українські пенсіонери (люди похилого віку), які виїхали до Польщі. Ця категорія найскладніша, адже часто такі люди вже не взмозі працювати і залежні від пенсії, яку заробили в Україні. Польща для них забезпечує гуманітарну підтримку (медицина, тимчасова допомога), але польську пенсію вони не отримують, якщо не працювали в Польщі. Натомість вони можуть і далі отримувати свою українську пенсію, перебуваючи в Польщі. Український Пенсійний фонд разом із польською стороною налагодив механізм виплат: пенсію можна отримувати на українську банківську картку і знімати в Польщі (хоч це й пов’язано з банківськими комісіями).

Деякі українські пенсіонери оформили статус переселенця в Україні і отримують виплати як ВПО. На що вони можуть розраховувати в Польщі? — На пільги для біженців (наприклад, тимчасову фіндопомогу від соцслужб), на безкоштовне медобслуговування в рамках польської системи охорони здоров’я для біженців, на підтримку благодійних організацій. Але окремої польської пенсії без стажу в Польщі немає. Виняток — якщо особа має хоча б мінімальний польський стаж (наприклад, колись працювала кілька років у Польщі). Тоді при досягненні пенсійного віку вона може отримати пропорційну пенсію від ZUS за ці роки (навіть якщо це 1-2 роки, ZUS нарахує невелику суму). Якщо ж такого стажу немає і людина не має засобів до існування, їй можуть призначити соціальну допомогу по старості від польських органів соціального захисту, але це вже не пенсія, а допомога, яка надається після оцінки матеріального становища.

3. Українці передпенсійного віку, які частину життя працювали в Україні, а тепер у Польщі. Це, мабуть, найбільш актуально для багатьох біженців 50+ років.

Припустимо, пояснює на прикладі Іван Хомич, жінці 55 років, вона має 30 років стажу в Україні, переїхала і працює в Польщі кілька років. Коли їй виповниться 60, чи отримає вона пенсію? Завдяки двосторонній угоді 2012 року * між нашими країнами — так. Польща при визначенні права на пенсію врахує сумарний стаж в Україні та Польщі. Тобто її 30 українських років + 5 польських років = 35 років — умову 20 років (для жінок) виконано.

Польський ZUS призначить їй пенсію, але виплачуватиме тільки за польські 5 років стажу. Умовно кажучи, якщо польський заробіток був середній по країні, то за 5 років накопичиться, наприклад, 50 тис. зл пенсійного капіталу, що дасть виплату 300 зл/міс. Український Пенсійний фонд, у свою чергу, призначить пенсію за 30 років українського стажу (можливо, 6 тис. грн в еквіваленті).

Таким чином, людина отримуватиме дві пенсії: невелику польську і українську. Якщо сукупно ці дві пенсії будуть менші за мінімальну польську (наприклад, 300 зл + 6 тис. грн ≈ 300 зл + 600 зл = 900 зл, а мінімум 1588 зл), чи доплатить Польща до мінімуму? — Так, але за певних умов: потрібно мати повний страховий стаж (20/25 років) і постійно проживати в Польщі.

У нашому прикладі умови виконано — сумарний стаж 35 років, проживає в Польщі, значить ZUS доплатить ще 688 зл, щоб загальний дохід дорівнював 1588 зл. Проте, якщо українська пенсія висока і в сумі з польською перевищує польський мінімум, доплата не надається. На практиці наразі понад тисячу іноземців отримують такі доплати до мінімальної пенсії в Польщі — серед них і українці.

* Довідково

Польща є однією з небагатьох європейських країн, з якою Україна підписала відповідну угоду про соціальне забезпечення , що дає можливість врахувати в Польщі страховий (пенсійний) стаж, зароблений в Україні, для цілей нарахування пенсії, зазначає Оксана Каращук, менеджерка групи з управління персоналом та оподаткування фізичних осіб KPMG в Україні.

Варто пам’ятати, що в певних випадках страховий стаж може не враховуватись — наприклад, коли стаж менший за 12 місяців, або коли стаж в Україні та Польщі співпадає.

Застосування угоди між Україною і Польщею ще не є досить розповсюдженим (зокрема у питанні врахування стажу для пенсійних цілей), тому варто бути готовим до того, що в процесі оформлення пенсії можуть виникати додаткові нюанси і практичні труднощі.

4. Фактор професії та освіти. В Польщі для іноземців це має значення лише опосередковано. Вища освіта, наприклад, може бути врахована як частина стажу (в Польщі період навчання у вузі не зараховується автоматично до страхового стажу, але в Україні за старими правилами навчання на стаціонарі до 2004 року зараховувалося; у рамках угоди ці періоди можуть бути визнані). Професія може мати значення, якщо вона належала до категорій з правом на ранній вихід на пенсію в Україні — тоді людина могла в Україні стати пенсіонером раніше 60 років. Проте Польща не надасть їй пенсію раніше свого пенсійного віку. Вона буде отримувати українську пільгову пенсію, перебуваючи в Польщі, але не матиме права вимагати виплат від ZUS до досягнення 60/65. Деякі професії в Польщі теж мають пільги (наприклад, шахтарі виходять раніше, вчителі можуть йти на пенсію з 55 років), але це не поширюється на біженців, якщо вони не працювали в цих галузях саме в Польщі. Отже, освіта і колишня професія впливають лише через набутий стаж та право на українську пенсію, а на польські правила для іноземців вони прямо не вплинуть.

5. Процедура отримання пенсії. Українці, які набули право на пенсію, можуть звернутися до польського ZUS із заявою — далі польська сторона сама запитує необхідні дані з України. Взаємодія налагоджена: діє принцип пропорційності. Варто робити запит заздалегідь (місяців за 3 до досягнення віку), щоб держоргани двох країн встигли обмінятися інформацією. Якщо людина претендує тільки на українську пенсію, перебуваючи в Польщі, вона може подати документи через українське консульство або онлайн на порталі ПФУ, отримавши статус ВПО. Війна спонукала до спрощення багатьох процедур, тому зараз оформити пенсію дистанційно цілком реально.

Чому Україна може навчитись у Польщі

Пенсійна система — це сфера, де країни можуть вчитися одна в одної успішних рішень. Ось кілька елементів польського досвіду, що могли би бути корисними для України.

Багаторівнева модель із накопичувальним елементом. Польща продемонструвала, що запровадити обов’язкові пенсійні накопичення в країні з перехідною економікою — можливо (реформа 1999 року). Хоча не все пройшло гладко, зараз польські пенсійні фонди оперують значними активами, які інвестуються в економіку. Україні варто якнайшвидше впровадити свій накопичувальний рівень, уникаючи польських помилок (наприклад, не конфісковувати накопичення, як це частково сталося в Польщі у 2014-му). Накопичувальна система дасть змогу молодому поколінню отримувати вищі пенсії в майбутньому та зменшить залежність від демографії.

Прозора формула і персоніфікований облік. У Польщі кожен застрахований має індивідуальний рахунок в ZUS, де видно всі його нараховані внески (умовні бали). Він може онлайн відслідковувати прогноз своєї пенсії. В Україні також запроваджено персональні електронні кабінети в ПФУ, але формула розрахунку досі складна й малозрозуміла. Запровадження NDC-моделі (коли пенсія прямо прив’язана до внесків) могло би підвищити довіру українців, коли людина бачить: що більше платиш, то більше отримуватимеш. Це стимулює вихід зарплат із "тіні". Польський досвід показує, що навіть за відсутності реальних накопичень умовні рахунки працюють дисциплінуюче.

Гарантована мінімальна пенсія на рівні прожиткового мінімуму . Польща встановлює мінімальну пенсію і підтримує її реальну вартість. Український мінімум, на жаль, часто відстає від інфляції. Варто законодавчо прив’язати мінімальну пенсію до фактичного прожиткового мінімуму для людей похилого віку і індексувати її автоматично. Це убезпечить найвразливіших пенсіонерів від бідності. Звичайно, для цього потрібні кошти — їх можна залучити, наприклад, від детінізації економіки або від соціальних внесків з тих же трудових мігрантів.

Додаткові бонуси для літніх пенсіонерів. Ідея 13-ї пенсії, як у Польщі, могла би значно підтримати українських пенсіонерів перед опалювальним сезоном або святами. Зрозуміло, в нинішній бюджетній ситуації це складно, але в перспективі — чому б ні? Разова річна виплата (можливо, диференційована) — це адресна допомога, яка піде на погашення комунальних боргів, купівлю необхідних речей. Польський уряд через такі виплати успішно зменшив рівень бідності серед старших людей. Україні варто врахувати цей інструмент у майбутньому, коли з’явиться фінансова можливість.

Заохочення працювати довше. У Польщі створені стимули не поспішати на пенсію: за кожний додатковий рік роботи пенсія відчутно зростає. В Україні можна впровадити гнучкий пенсійний вік із системою бонусів: наприклад, +0,5% до пенсії за кожен місяць відстрочки виходу на пенсію (такі коефіцієнти існують у багатьох країнах). Це допоможе поступово підвищити реальний середній вік виходу на пенсію, не ображаючи людей примусовим підняттям віку. Також варто скасувати обмеження для працюючих пенсіонерів (в Україні вже знято з 2021 року 15% урізання пенсій для працюючих). Польща таких обмежень не має — пенсіонер може отримувати повну пенсію і зарплату. Це правильно, бо людина не повинна каратися гривнею за свою активність.

Міжнародна координація пенсій . Польща уклала угоди про соціальне забезпечення з багатьма країнами світу (не лише з Україною, а й з США, Канадою, Ізраїлем та ін.), щоб люди могли “експортувати” пенсії і зараховувати стаж. Україні теж варто розширювати мережу таких угод, особливо з країнами, де багато наших заробітчан. Це гарантуватиме, що наші громадяни не втратять пенсійні права за кордоном, і навпаки — іноземці, які попрацювали в Україні, теж зможуть отримати пенсійні виплати з України, що стимулюватиме працювати легально.

Комунікація та освітні програми. У Польщі пенсійні установи активно інформують населення про зміни, проводять роз’яснення. ZUS має консультаційні центри, сайти кількома мовами (навіть українською для наших працівників). В Україні теж слід посилити комунікацію: пояснювати молоді важливість пенсійних накопичень, навчати фінансовій грамотності (як відкладати кошти). Це не пряма пенсійна реформа, але без цього реформи можуть не мати успіху, бо люди їм не довіряють або не розуміють. Польський досвід показав, що дефіцит довіри може зруйнувати хороші починання (історія з OFE). Тому потрібен діалог держави з громадянами, прозорість і підзвітність пенсійних фондів.

На завершення, польська і українська пенсійні системи розвивалися в різних умовах, але мета у них спільна — забезпечити гідну старість громадян. Україна, переживаючи важкі часи, має шанс використати найкращі практики сусідів, щоби провести ефективну пенсійну реформу. Запозичення вдалих ідей — нормальний шлях еволюції соціальної політики. Спираючись на польський досвід і уникаючи їхніх помилок, можна побудувати більш справедливу, стійку і дієву пенсійну систему для нинішніх і майбутніх поколінь українців.

Економіка