Ціна повернення: скільки має заробляти українець, щоб не їхати за кордон

10 грудня 2025 р. 08:37

10 грудня 2025 р. 08:37

Після закінчення гострої фази війни і покращення безпекової ситуації одним із першочергових завдань для влади і суспільства буде створення адекватних умов для повернення українських біженців . Основоположними умовами для масового і незворотного повернення українців на Батьківщину є наявність гідної оплати праці та достатньої кількості робочих місць, забезпечення їхнього доступу до системи охорони здоров′я та адміністративних послуг, отримання людьми, які втратили домівки, нового житла. Вкрай важливе значення при цьому матиме вибір правильних важелів фінансово-економічної та міграційної політики держави.

Неокласична економічна теорія стверджує, що різниця заробітних плат між країнами є тим головним драйвером, що змушує людей мігрувати до країн із вищим рівнем оплати праці. Дослідження Світового банку виявило такі основні фактори притягання для мігрантів: перспективи вищої зарплати та підвищення рівня життя в приймаючій країні, безпека та захист, політичні свободи, професійний розвиток, звільнення від дискримінації.

На жаль, в Україні і до повномасштабної війни рівень заробітних плат був дуже низьким ( див. рис. 1 ). Так, середньомісячна заробітна плата штатних працівників в Україні при конвертації в євро становила 434 євро 2021 року і 549 євро у вересні 2025-го .

За рівнем заробітних плат ринок праці України не витримує конкуренції з ринками праці країн Євросоюзу. На рис. 2 наведено середню і мінімальну заробітну плату в євро у країнах ЄС і в Україні станом на останню дату. Для отримання релевантних висновків ми звузили вибірку досліджуваних країн до членів ЄС, які прийняли найбільше українських біженців під час війни, та країн-сусідів, які не є агресорами відносно України.

В Україні середня заробітна плата (549 євро) в рази відстає від середньої та мінімальної в країнах вибірки. Наприклад, у Польщі середня зарплата брутто дорівнювала 1771 євро на місяць, а мінімальна — 1100 євро, у Чехії — 2000 євро і 841 євро, відповідно. У Німеччині середня зарплата була найвищою серед досліджуваних країн — 4483 євро, тоді як мінімальна зарплата — 2161 євро.

Найближчі сусіди України — Румунія, Словаччина та Угорщина — мають середню зарплату на рівні 1540–1760 євро, а мінімальну зарплату в межах 727–816 євро. Лише Молдова, яка не є членом ЄС (але прихистила велику кількість українських біженців), практикує мінімальну оплату праці, співставну з українською, — 285 євро на місяць. При цьому середня зарплата в Молдові перевищує українську майже в півтора разу.

Таким чином, показники середньої та мінімальної зарплати в нових членах ЄС вказують на те, що середній рівень оплати праці в Україні має досягати позначки щонайменше 1 тис. євро на місяць для того, аби ринки праці країн-сусідів не поглинали залишків трудових ресурсів з України, а українські біженці мали стимули повертатися на Батьківщину .

Проблема драматичного відставання зарплат в Україні від країн-сусідів є більш відчутною для працівників певних секторів економіки з огляду на значну галузеву диференціацію оплати праці в Україні. Так, середня зарплата в Україні є бажаною, але недосяжною для багатьох працівників соціально-гуманітарної сфери. Зокрема, в галузі освіти середньомісячна зарплата штатних працівників становить лише 349 євро, охорони здоров'я — 381 євро, мистецтва, спорту і розваг — 399 євро ( див. табл .).

Україна: середня зарплата штатних працівників за видами економічної діяльності у вересні 2025 року, в гривнях і євро

Джерело: розрахунки автора за даними Держстату і НБУ

Гострота проблем, пов'язаних із низькою оплатою праці, дещо пом'якшується тим фактом, що більшість працюючих в Україні мають власне житло, тоді як за кордоном переважна частина наших громадян мешкають в орендованому житлі. Для розрахунку скоригованої середньої зарплати у різних країнах (з урахуванням вартості оренди житла) ми скористалися даними ресурсу www.numbeo.com . Дані щодо ціни оренди однокімнатної квартири поза межами центру міста — столиці відповідної країни — віднімалися від показника середньої зарплати у відповідній країні.

Отримані дані вказують на те, що в країнах Східної Європи — членах ЄС — вартість оренди вказаної квартири варіювалася від 376 євро в Бухаресті та 546 євро в Будапешті до 792 євро у Варшаві і 856 євро у Празі. Найвищим рівнем орендної плати відзначалися Мадрид (955 євро) і Амстердам (1730 євро). Отримані дані щодо середньої зарплати, скоригованої на вартість оренди житла, в досліджуваних країнах ЄС і Молдові наведено на рис. 3 .

Як бачимо, у Польщі, Угорщині, Словаччині і Чехії скоригована середня зарплата на місцевому ринку праці після вирахування вартості оренди скромного житла зменшується до суми близько 1 тис. євро. У Румунії скоригована зарплата є дещо вищою — 1,4 тис. євро — за рахунок доступнішої оренди житла. У Німеччині скоригована середня зарплата є найвищою — 3,6 тис. євро. В Іспанії, Італії та Нідерландах скоригована середня зарплата є доволі високою, але помітно поступається німецькій — приблизно 1,9 тис. євро.

Очевидно, що підтягування середньої зарплати в Україні до визначеного цільового показника в 1 тис. євро є надскладним завданням . Його вирішення потребуватиме реалізації системних заходів з підвищення продуктивності національної економіки та застосування перерозподільних механізмів , таких як директивне підвищення мінімальної зарплати і встановлення адекватних ставок оплати праці в соціально-гуманітарних галузях.

Економічна теорія постулює, що для забезпечення сталого та інклюзивного економічного розвитку зростання реальної заробітної плати має узгоджуватися з підвищенням продуктивності праці в економіці.

На жаль, на сьогодні структурні проблеми національної економіки виливаються в низьку продуктивність праці у багатьох секторах економіки . Експерти Віденського інституту міжнародних економічних досліджень показали , що в сільському господарстві України продуктивність праці близька до 50% від рівня Польщі й Румунії та до 10% від рівня Німеччини. В секторі інформаційних технологій і комунікацій продуктивність праці в Україні досягає 50% польської, 40% румунської та 20% німецької продуктивності.

Однак продуктивність праці в сфері професійних, технічних послуг і наукових розробок в Україні коливається від 12 до 25% від рівня продуктивності у зазначених країнах ЄС. А в обробній промисловості України продуктивність ледь досягає 20% від рівня Румунії та Польщі і лише 10% від рівня Німеччини.

Для підвищення продуктивності праці наша держава повинна передусім створити сприятливі умови для залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у реальний сектор економіки та інвестувати значні ресурси в сучасну освіту . Продуктивність праці має зростати і на основі просування цифровізації та автоматизації в різних секторах економіки , а також модернізації транспортної, енергетичної й комунікаційної інфраструктури .

Покращення умов для ПІІ передбачає становлення добре функціонуючої правової системи, промислових парків, експортних переробних зон, належної інфраструктури та навчання, а також стимулюючої політики на ринку праці. Все це сприятиме процесам якісного оновлення продуктивних сил економіки, інтеграції підприємств у європейські виробничі ланцюги та покращенню перспектив працевлаштування кваліфікованої робочої сили.

Підвищення продуктивності праці в економіці та зростання на цій основі рівня оплати праці в Україні стали б фундаментальним фактором притягання для українських біженців працездатного віку, які зараз мають низькооплачувану роботу в приймаючій країні або не працюють узагалі.

У практичній площині створення належних умов для масового повернення українських біженців передбачає також:

• надання їм консультацій щодо можливостей придбати чи отримати пільгове житло і доступності місць тимчасового перебування ;
• сприяння зайнятості у місцевій економіці та здійснення урядом активної політики на ринку праці ;
• підвищення доступності послуг із працевлаштування в Україні з-за меж країни, вдосконалення цифрових платформ з пошуку роботи та розробка онлайн-сервісів для репатріантів ;
• надання освітніх послуг і послуг з професійної підготовки особам, що повертаються , організація навчальних програм з управління власним бізнесом;
• забезпечення доступу до мікрокредитів для заснування власної справи і надання юридичної підтримки;
• проведення громадських робіт з відновлення інфраструктури з можливістю тимчасового працевлаштування репатріантів і гідною оплатою їхньої праці.

Успіх програм із повернення українських біженців на Батьківщину та їхня успішна реінтеграція в місцеву економіку не лише вирішуватимуть критичну проблему дефіциту трудових ресурсів України для повоєнного відновлення і відбудови, а й з високою ймовірністю генеруватимуть позитивні якісні зміни.

Міжнародний досвід свідчить про те, що біженці, які повертаються після закінчення війни, зазвичай роблять вагомий внесок у розвиток національної економіки. Основними механізмами впливу стають інновації і технологічні знання, здобуті за кордоном, виробничі навички та нові компетенції, мережі сформованих соціальних зв’язків і контакти з діаспорою, накопичені заощадження та інвестування у місцеву економіку.

Експерти ОЕСР у зв′язку з цим відзначали, що професіонали з новими технологічними, науковими, управлінськими, маркетинговими знаннями і вміннями після повернення на Батьківщину створюють нові компанії, передають набуті навички і загалом покращують людський капітал нації.

Реалізації окреслених ініціатив у сфері оплати праці й міграційної політики, безумовно, мають передувати завершення гострої стадії війни, відновлення довіри українців до дій центральної та місцевої влади, а також повернення впевненості в ефективності дій влади та її спроможності подолати виклики екзистенційного характеру.

Економіка