Золото Кремля. Як РФ розмиває силу західних фінансових санкцій

21 грудня 2025 р. 17:07

21 грудня 2025 р. 17:07

Золото Кремля перестало бути мертвим вантажем у сейфах Центробанку і перетворилося на один із ключових інструментів виживання російської воєнної економіки під санкціями. За понад три роки повномасштабної війни Москва радикально змінила структуру резервів, агресивно наростила частку золота, вийшла на нові схеми експорту через сірих посередників і паралельно почала проїдати стратегічні запаси, щоб закривати діри в бюджеті. На тлі того, що у російському бюджеті на 2026 рік на війну припадає близько 40% усіх видатків, золото фактично стало ще одним із ключових джерел життєздатності економіки РФ.

Золото стало головною страховкою російських резервів після заморожування валютних активів

До повномасштабного вторгнення золото було важливою, але не домінуючою частиною резервів РФ. За даними російського Центробанку, 2021 року золото становило близько 21% міжнародних резервів Росії — приблизно 2 295 тонн вартістю майже 133 млрд дол. за тодішніми цінами. Загальний обсяг резервів на той момент оцінювався у майже 560 млрд дол., причому основна частина зберігалася в іноземній валюті та ліквідних боргових інструментах у «недружніх» юрисдикціях.

Після вторгнення 2022 року західні країни заморозили приблизно половину міжнародних резервів РФ, насамперед валютні активи, які зберігались у банках і фінансових центрах Євросоюзу, США та інших іноземних держав. Золото виявилося єдиною великою категорією резервів, до якої санкції фізично не дісталися: воно зберігається в сховищах Центробанку на території Росії, і його просто неможливо арештувати дистанційним рішенням іноземного суду чи регулятора.

Це зробило золото природним якорем стабільності для російської фінансової системи. Москва заднім числом підтвердила успішність своєї стратегії дедоларизації, яку Центробанк розпочав ще після анексії Криму: за 2014–2020 роки Росія додала до резервів близько 40 млн унцій золота, послідовно скорочуючи частку долара й американських держоблігацій. Фактичним результатом стало різке підвищення ваги золота вже у воєнний період.

На квітень 2025 року частка золота в резервах РФ, за даними самого Центробанку, зросла до рекордних 35,4%, а фізичний обсяг — до приблизно 2 336 тонн. Завдяки стрибку світових цін вартість цього обсягу золота за три роки збільшилася на 72% — з приблизно 133 млрд до майже 229 млрд дол., і продовжила зростати разом із подальшими перегонами на ринку дорогоцінних металів.

У жовтні 2025 року Банк Росії звітував, що загальний обсяг міжнародних резервів становив близько 726 млрд дол., з яких майже 300 млрд припадало на монетарне золото. Тобто формально на золото припадає до половини загальної вартості резервів, якщо рахувати включно із замороженою частиною. Для Кремля це подвійна вигода: з одного боку, золото створює ілюзію надлишкової міцності резервів, з іншого — завдяки глобальному подорожчанню металу Москва фактично компенсує частину втрат від заморожування валютних активів.

Важливий нюанс полягає в тому, що внутрішній ринок золота в Росії за ці роки став значно ліквіднішим. За даними World Gold Council, РФ стабільно входить до трійки найбільших у світі виробників золота (понад 320 тонн на рік 2023-го), а левова частка цього обсягу викуповується державою. Після запровадження санкцій на імпорт російського золота до США, Великої Британії та ЄС 2022 року Кремль переорієнтувався на внутрішній ринок і на «дружні» юрисдикції, передусім на Об’єднані Арабські Емірати, Туреччину та Китай, через які пішли значні потоки російського золота, попри формальну заборону G7.

Кремль перетворює золотий запас на джерело фінансування рекордного воєнного бюджету

Як тільки золото стало ключовою опорою резервів, воно майже неминуче перетворилося й на інструмент латання дір у воєнному бюджеті. Проєкт федерального бюджету РФ на 2026 рік передбачає безпрецедентну мілітаризацію: витрати на війну оцінюються у приблизно 8% ВВП і близько 40% усіх бюджетних видатків. За цих умов навіть рекордні нафтові доходи не покривають потреб, і влада змушена агресивно монетизувати резерви.

Першим об’єктом стала подушка Фонду національного добробуту (ФНД). До вторгнення там зберігалося 405,7 тонни золота, але за два з половиною роки широкомасштабної війни Мінфін продав близько 57% цього обсягу — понад 230 тонн — через «дзеркальні» операції з Центробанком, а потім і через реальні продажі, використовуючи виручку для фінансування дефіциту. Станом на 1 листопада 2025 року в ФНД залишилося лише 173,1 тонни золота, а загальна вартість його ліквідних активів (юань плюс золото) скоротилася з 113,5 млрд до 51,6 млрд дол., тобто удвічі.

У листопаді 2025 року відбувся принциповий злам: Центробанк Росії вперше за сучасну історію офіційно почав продавати фізичне золото зі своїх резервів на внутрішньому ринку — не лише проводити паперові взаємозаліки з Мінфіном, а й реально виводити метал на ринок, відкриваючи доступ до нього держбанкам, корпораціям і наближеним інвесторам. За оцінками української розвідки, 2025 року обсяги таких продажів можуть сягнути 30 млрд дол. (близько 230 тонн), а 2026-го — щонайменше 15 млрд дол. (приблизно 115 тонн).

Паралельно Центробанк визнає, що не може купувати золото на зовнішніх ринках через санкції та змушений обмежуватися внутрішнім ринком, де ліквідність останніми роками суттєво зросла. Цікаво, що на тлі державних операцій збільшується й роль приватних домогосподарств. За оцінками ринку, російські громадяни за 2022–2024 роки різко наростили купівлю зливків і інвестиційних монет, — обсяги покупок фізичного золота населенням подвоїлися порівняно з довоєнними рівнями.

Фіскальна логіка зрозуміла: золото перетворюється із запасу на чорний день на джерело постійного дофінансування видатків. Але економічна ціна цього кроку висока. Продаж золота дає короткостроковий ефект — дає можливість підтримати рубль, профінансувати частину воєнних видатків, компенсувати падіння нафтових доходів, але водночас зменшує обсяг активів, які можна використати в разі поглиблення кризи або появи зовнішніх шоків.

Таким чином, уперше з часів Другої світової війни Росія починає системно розбирати власний золотий запас, фактично переводячи частину майбутнього добробуту в сьогоднішні снаряди, ракети й зарплати силовикам. У поєднанні з тим, що майже 40% бюджету 2026 року прямо чи опосередковано йде на війну, золото Кремля перестає бути пасивною страховкою та стає активним елементом воєнної економіки.

Боротьба за африканське золото та нові схеми експорту показують довгу стратегію конфронтації, а не швидкого миру

Ще один вимір «золотої» стратегії Кремля — зовнішній. Після того як G7 і ЄС заборонили імпорт російського золота, Москва почала агресивно шукати нові канали збуту та джерела сировини поза західним периметром. У центр цієї стратегії потрапила Африка, де РФ роками вибудовувала схеми «безпека в обмін на ресурси» через структури, пов’язані з ПВК «Вагнер» і її наступниками.

Розслідування документують, як російські приватні військові компанії й афілійовані бізнеси отримували золотоносні концесії в Центральноафриканській Республіці, Судані та Малі в обмін на охорону режимів, постачання зброї й інформаційну підтримку. Через ці схеми Росія вибудовує паралельний канал доступу до золота, який формально не пов’язаний із державними структурами й не так легко накривається санкціями.

Паралельно Москва допомагає дружнім режимам будувати власну інфраструктуру переробки золота. У Малі за участі російської компанії Yadran Group запускається завод на 200 тонн на рік, — фактично це створює контрольований РФ вузол переробки африканського золота, через який можна обходити традиційні західні трейдингові центри. Для Росії це не лише додаткове джерело металу, а й спосіб закріпити політичний вплив у регіоні, де конкурують інтереси Заходу, Китаю та місцевих еліт.

З іншого боку, санкційний тиск змусив РФ шукати альтернативні ринки збуту вже видобутого в Росії золота. Спостерігається різке зростання поставок російського золота до Об’єднаних Арабських Еміратів після 2022 року.

Важливо, що Росія не є ізольованим гравцем у глобальній золотій гонитві. З 2022 року низка країн, які тяжіють до Китаю й РФ, різко наростили частку золота в своїх резервах, використовуючи його як інструмент дедоларизації та страховку від вторинних санкцій. Аналітики Європейського центрального банку зазначають, що саме після замороження російських валютних резервів центральні банки країн, що розвиваються, стали активніше переводити активи в золото, формуючи додатковий попит і підштовхуючи ціни вгору.

Росія в цій конструкції відіграє подвійну роль. Офіційно її Центробанк декларує цільову структуру резервів ФНД як 60% у китайському юані та 40% у золоті, а загальний обсяг резервів залишається одним із найбільших у світі — понад 2 300 тонн металу. Неформально ж РФ виступає сірою ланкою, яка, з одного боку, підживлює глобальний попит (через власні закупівлі, у тому числі в Африці), а з іншого — змушена викидати на ринок частину золота, щоб фінансувати війну.

Для України і Заходу це має кілька прямих наслідків.

По-перше, обсяги й структура золотих резервів РФ прямо впливають на здатність Кремля фінансувати війну при збереженні високого рівня санкцій. Що довше Москва може конвертувати золото в ліквідність, то більше часу вона здатна підтримувати нинішній масштаб бойових дій і воєнних видатків.

По-друге, боротьба за африканське золото стає частиною ширшого геополітичного конфлікту: кожен успішний російський проєкт у Малі, ЦАР чи Судані не лише дає додаткові тонни металу, а й створює плацдарм для політичного впливу та військової присутності РФ у стратегічних регіонах.

Сама тенденція до «озолочення» резервів авторитарних режимів розмиває традиційну силу фінансових санкцій. Якщо до 2022 року заморожування валютних активів було майже абсолютним інструментом тиску, то нині країни з великими запасами золота й доступом до сірих схем експорту отримують додаткову свободу маневру. Це не скасовує ефективності санкцій, але потребує від Заходу нових рішень — від контролю за ланцюгами постачання металу й посилення комплаєнсу в хабових юрисдикціях до таргетованих заходів проти афілійованих структур у Африці та на Близькому Сході.

Економіка