Нові самоскиди не продаються: чому Україна досі їздить на радянських ЗіЛах і КамАЗах?

25 грудня 2025 р. 15:19

25 грудня 2025 р. 15:19

Вантажні самоскиди рідко потрапляють у центр уваги, хоча саме вони забезпечують логістику будівництва, кар'єрів та комунальних служб. Але аналіз ринку виявляє глибоку проблему: він перетворився на "пастку старого мотлоху".

В Україні вантажним самоскидам в середньому по 30 років. На сучасних будівельних майданчиках та в кар'єрах досі працюють радянські КамАЗи й ЗіЛи, які давно не відповідають ані виробничим, ані екологічним нормам. Читайте більше на Delo.ua про актуальний стан ринку самоскидів в Україні.

• Поточна структура ринку самоскидів
• Чому бізнес не купує нове?
• Законодавчі пастки для імпорту

Поточна структура ринку самоскидів

Щомісяця в Україні продається близько 370 самоскидів, і картина ринку виглядає невтішно. Понад 85% угод припадає на вживану техніку, причому левова частка  становить перепродаж уже існуючого, вкрай застарілого автопарку між власниками. Попит на нові машини залишається мізерним і не перевищує 15% від загального обсягу.

Серед найпопулярніших моделей домінують машини, які випускалися ще за часів СРСР (які найчастіше купували та реєстрували в Україні з січня по серпень 2025 року:

• ЗіЛ – ЗіЛ 130 та всі модифікації серій 555, 4502/4505;
• КамАЗ – КамАЗ 5511/55102, 5320/5410/4310;
• ГАЗ – ГАЗ 53 та модифікації 3507/08/09;
• МАЗ — МАЗ 5549/5551.

Новий сегмент ринку самоскидів займає лише 15%, але тут є важлива особливість. Значна частина цих машин – це насправді, спеціалізована комунальна техніка. Снігоприбиральники, розкидувачі піску, інше переобладнане шасі – все це офіційно зареєстроване як "самоскид", хоча виконує зовсім інші функції.

Модельний ряд нових самоскидів складніший для розуміння, ніж вторинний ринок із його КамАЗами та ЗіЛами. Багато назв невідомі пересічному українцю. Загалом це техніка, переобладнана вітчизняними підприємствами під конкретні завдання: комунальні служби, будівництво, дорожні роботи:

Чому бізнес не купує нове?

Чому сучасні та ефективні самоскиди нового покоління не знаходять свого покупця? Це при тому, що їх ціна у Європі стартує від $60 000 (за китайські варіанти) і сягає $120 000–$200 000 за перевірені європейські марки, не знаходять свого покупця? Проблема комплексна і має кілька факторів.

Більшість дрібних та середніх перевізників та будівельних компаній просто не можуть дозволити собі кредитні ставки, які є відчутно вищими, ніж у ЄС, чи високу вартість страхування.

Головна проблема – низькі тарифи на перевезення сипучих вантажів. Ці тарифи встановлюють ті підприємці, які експлуатують старі радянські машини. Конкурувати новою технікою з її високою амортизацією та витратами на обслуговування просто нерентабельно.

Нові самоскиди купують переважно великі будівельні компанії для власних потреб або державні та комунальні підприємства, які орієнтуються на продукцію вітчизняних заводів. Бізнес, що надає послуги стороннім замовникам, не може окупити високу вартість сучасної машини.

Законодавчі пастки для імпорту

Спроба "захистити ринок від старого мотлоху" через податкове законодавство призвела до парадоксального результату: український ринок заполонив ще більший мотлох.

Тепер імпорт вживаних, але якісних європейських самоскидів стримує прогресивна шкала акцизних ставок. Якщо акциз на вантажівку віком до 5 років із двигуном 10 літрів становить приблизно 260 євро, то після 8 років ця сума злітає до 12 600 євро.

Додайте сюди 10% мита, 20% ПДВ та обов'язкову вимогу відповідності екологічному стандарту Євро-5, і причини неможливості завести сучасний самоскид (хоч і не новий), стають очевидними. Законодавча логіка мала б стимулювати оновлення парку, але на практиці вона заблокувала ввезення 5–10-річної техніки, яка могла б стати чудовою заміною для ЗіЛів 80-х років.

Український автопарк самоскідів опинився в пастці. Перевізники латають те, що вже давно мало б піти на металобрухт. Усе тому, що законні альтернативи або непідйомно дорогі, або заблоковані акцизами.

Очікується, що без перегляду ставок ситуація буде гіршою. Ми ризикуємо перетворитися на Індію чи Африку, де транспорт їздить до фізичного розвалу. Це небезпечно, як для екології, так і для безпеки на дорогах. Україні потрібні не лише нові дороги, але й нова техніка, щоб їх будувати.

Економіка