Чому не вистачає водіїв громадського транспорту та які рішення знаходять міста?

13 лютого 2026 р. 12:28

13 лютого 2026 р. 12:28

У 2026 році нестача водіїв громадського транспорту в Україні стала масштабним викликом, що вплинув на роботу комунальних підприємств, приватних перевізників і якість життя мільйонів пасажирів.

Особливо відчутною ситуація є у великих містах, де пасажиропотік високий. Читайте на Delo.ua , чому виникла нестача водіїв, які масштаби проблеми та що роблять міста для її вирішення.

• Масштаб проблеми: скільки водіїв не вистачає
• Що відбувається в інших українських містах
• Головні причини дефіциту водіїв
• Як міста намагаються вирішити проблему
• Які наслідки для пасажирів
• Що може чекати на ринок далі

Масштаб проблеми: скільки водіїв не вистачає

Якщо спиратися на дані УНН , на початок 2026 року, потреба у водіях у Києві становить:

• близько 32% для автобусів,
• 25% для тролейбусів,
• понад 21% для трамваїв.

Це означає, що кожен третій автобус міг би їздити частіше, якби був водій. І це лише столиця, а в інших містах ситуація може бути як кращою, так і гіршою.

Загалом в українській транспортно-логістичній сфері дефіцит водіїв сягає 25–30% від потреби. Це означає, що приблизно 6 000 із необхідних 14 000 фахівців у галузі пасажирських перевезень відсутні. І це реальні маршрути, які не працюють повноцінно, та пасажири, які чекають транспорт довше.

Що відбувається в інших українських містах

Проблема нестачі водіїв не обмежується Києвом. Інші великі міста України стикаються з подібними викликами, але кожне знаходить свої способи адаптації.

У Львові ситуація з кадрами також відчутна. Як пише портал Твоє Місто , комунальні підприємства шукають більше 60 водіїв громадського транспорту, включно з водіями автобусів, а також механіків і техперсоналом. Частина дефіциту знову ж таки пов'язана з мобілізацією.

Щоб частково вирішити проблему, у Львові запускають пілотні проєкти з працевлаштування жінок-водіїв. І вже кілька осіб працюють на маршрутах. Це новий тренд, який може стати масовішим, якщо виявиться успішним.

Львів'яни вже звикають бачити жінок за кермом тролейбусів та автобусів. І поки що відгуки позитивні – і від самих водіїв, і від пасажирів.

Через складну ситуацію з електропостачанням трамваїв і тролейбусів в Одесі частина водіїв електротранспорту була перенавчена на автобусних водіїв, за рішенням комунального підприємства "Одесміськелектротранс". Це дозволило утримувати маршрути за допомогою автобусів, що приїхали з інших міст, замість непрацюючого електротранспорту.

Це показує, що навіть у великих містах із альтернативними формами громадського транспорту недостатня кількість спеціалістів стає критичним фактором. І потрібна гнучкість у підходах до кадрового потенціалу – вміння швидко перенавчати людей під нові умови.

Такий досвід може бути корисним і для інших міст, які стикаються з енергетичними проблемами або потребують швидко перерозподілити кадри між різними видами транспорту.

За даними РБК Україна , тимчасово окупованому Луганську ситуація з водіями громадського транспорту стала критичною: лише третина від необхідної кількості водіїв доступна. Інтервали між рейсами значно збільшилися через катастрофічний брак персоналу.

Це значна частина транспортної інфраструктури, де обслуговування майже не працює саме через відсутність водіїв і персоналу. Люди, які залишилися в окупації, відчувають наслідки не лише воєнних дій, а й повного руйнування звичної інфраструктури.

Головні причини дефіциту водіїв

Проблема не виникла на порожньому місці. Є кілька ключових факторів, які створили дефіцит кадрів у громадському транспорті.

Однією з основних причин дефіциту є мобілізація чоловіків до лав Збройних Сил. Через це підприємства, зокрема комунальні, втратили значну частину персоналу.

У столиці, наприклад, понад пів тисячі водіїв КП «Київпастранс» були мобілізовані. Це не просто цифра – це сотні маршрутів, які залишилися без водіїв, графіки, які довелося переглядати, та пасажири, які відчули зміни на собі. Саме на цій проблемі наголосив також речник КП "Київпастранс" Олег Грищак в коментарі для УНН:

«Можна сказати, що десь пів тисячі, навіть більше водіїв у нас були мобілізовані, тому, власне, російська агресія – це є перша головна причина дефіциту водіїв у нашому підприємстві. Зараз ми вирішуємо це питання тим, що ми надаємо бронь водіям.»

Професія водія громадського транспорту традиційно була чоловічою. І саме ця категорія найбільше постраждала від мобілізації. Фактичні резерви підприємств не дозволяють повністю закрити ці вакансії швидко.

Проблема із водіями не обмежується лише громадським транспортом. Загалом по всій транспортно-логістичній сфері не вистачає кадрів, і пасажирські перевезення конкурують за водіїв з вантажними, таксі, каршерингами .

Такий масштаб проблеми впливає на роботу не лише комунальних підприємств, але й приватних перевізників маршруток і автобусів. Деякі компанії вже не можуть повністю обслуговувати свої маршрути, бо немає кому їздити.

Професія водія громадського транспорту ніколи не була найпривабливішою з точки зору заробітку. Невисокі зарплати, жорсткі графіки, відповідальність за пасажирів, стреси в дорозі – все це робить професію менш привабливою для молодих людей.

Коли з'являється вибір між роботою водієм маршрутки, таксистом або кур'єром – багато хто обирає варіант з більшою гнучкістю та заробітком. Комунальний транспорт програє у цій конкуренції.

Як міста намагаються вирішити проблему

Ситуація складна, але не безвихідна. Міста та транспортні підприємства шукають різні шляхи, щоб компенсувати нестачу кадрів.

Один із шляхів – надання броні (резерву) для окремих категорій водіїв. Це дозволяє зберегти фахівців на роботі, а не відправляти їх на службу. Таку практику вже застосовують у Києві, хоча механізм залишається складним і потребує подальших змін у законодавстві.

«Зараз ми вирішуємо це питання тим, що ми надаємо бронь водіям. Був період певний час, коли з цим були певні складнощі не з нашої провини. Зараз ми виходимо з ситуації ось таким чином, але бронювання за законом не може стосуватися всіх 100% працівників.» — зазначив Олег Грищак.

Без такого резерву багато підприємств стикаються з тим, що водії або вже мобілізовані, або не можуть бути заброньовані через бюрократичні вимоги чи вимоги щодо оплати. Це створює ризики для безперервного обслуговування маршрутів.

Частина міст та підприємств працює над тим, щоб навчати водіїв із числа тих, хто не підлягає мобілізації – зокрема жінок, ветеранів та молодих спеціалістів .

Такі ініціативи покликані частково компенсувати втрати кадрів і створити новий пул працівників для громадського транспорту . Це довгостроковий процес, який передбачає не лише навчання водінню, а й отримання необхідних категорійних прав і досвіду безпеки на маршрутах.

Жінки-водії громадського транспорту вже не рідкість у деяких містах – і цей тренд може посилитися. Ветерани, які повертаються після служби, також можуть стати резервом для транспортної галузі.

Деякі міські та обласні перевізники працюють над тим, щоб покращити умови праці – більші заробітні плати, соціальні гарантії, гнучкі графіки для залучення нових кандидатів.

Хоча ці механізми не завжди можуть швидко вирішити проблему, вони дозволяють поступово збільшувати зацікавленість у професії водія. Адже якщо робота буде конкурентною за оплатою та умовами – люди підуть працювати.

Проблема в тому, що комунальні підприємства обмежені бюджетами, і різко підняти зарплати не завжди можливо без підвищення тарифів на проїзд.

Які наслідки для пасажирів

Нестача водіїв – це не абстрактна проблема. Вона безпосередньо впливає на щоденне життя мільйонів людей, які користуються громадським транспортом.

Через недобір водіїв маршрути працюють нестабільно: кількість рейсів зменшується, час очікування збільшується, а графіки стають менш прогнозованими.

Особливо це помітно поза піковими годинами – вранці та ввечері транспорт ще якось працює, а вдень чи пізно ввечері можна чекати значно довше.

Приватні перевізники, особливо маршрутки, відчувають дефіцит кадрів не менше за комунальні підприємства. Це може призвести до скорочення маршрутних ліній або підвищення тарифів для компенсації нестачі водіїв.

Деякі маршрути можуть взагалі зникнути, якщо не вдасться знайти водіїв. Це особливо критично для віддалених районів, де альтернатив небагато.

Коли рейсів стає менше, а пасажирів – не менше, транспорт стає переповненим. Це дискомфорт, втрата часу на очікування наступного, менш заповненого автобуса, та загальне зниження якості транспортного обслуговування.

Що може чекати на ринок далі

Найближчим часом ситуація навряд чи кардинально зміниться. Мобілізація продовжується, швидко навчити нових водіїв неможливо, а конкуренція за кадри з іншими секторами залишається високою.

Міста продовжуватимуть працювати над бронюванням, навчанням та покращенням умов – але це поступові процеси, які дадуть результат не одразу.

У довгостроковій перспективі можливі кілька сценаріїв:

• автоматизація : впровадження автономних транспортних засобів, які не потребують водіїв (але це питання десятиліть, не років);
• зміна структури транспорту: більше електротранспорту , оптимізація маршрутів, інтеграція з іншими видами мобільності;
• підвищення престижу професії , через кращі зарплати, умови та соціальні гарантії.

Але все це потребує часу, інвестицій та системних змін.

Так, дефіцит водіїв у громадському транспорті України – це комплексна проблема, що має кілька витоків. Головним є мобілізація та загальний кадровий дефіцит у транспортно-логістичній сфері.

Відновлення кількості водіїв і стабільної роботи транспорту вимагає узгоджених дій від влади та підприємств: від механізмів бронювання і поліпшення умов праці до програм підготовки нових фахівців. Поки ці заходи поступово впроваджуються, багато маршрутів працюють із певними обмеженнями.

Можливо, через кілька років ми побачимо більше жінок за кермом тролейбусів, ветеранів на автобусних маршрутах та покращені умови праці, які зроблять професію водія знову привабливою для молоді. Але це – питання часу та системної роботи.

Економіка