Молокозаводи на генераторах: 140 тонн палива за місяць і сир у збиток

17 лютого 2026 р. 12:17

17 лютого 2026 р. 12:17

Після масованих атак молочні підприємства перейшли на автономне живлення: лише у січні компанія "Молочний Альянс" спалила 140 тонн дизелю на 8 млн грн. При цьому ціни на продукцію не підвищують. Голова наглядової ради ГК "Молочний Альянс" Сергій Вовченко розповів Delo.ua, чому навіть збиткове сирне виробництво продовжує функціонувати та коли почнуть відновлювати зруйнований рашистами завод у Баштанці.

Через тривалі відключення світла зараз багато підприємств працюють в екстремальних умовах. Як ваші заводи адаптувалися до цієї ситуації?

— Для нас це також серйозний виклик. Ми намагалися перейти на імпортну електроенергію. Вона дорожча, коштує 15 грн за кВт·год,  проти вітчизняної по 12 грн. Але коли рашисти перебивають лінії, кабелі,  б'ють по підстанціях, навіть наявність оплаченого контракту на імпорт не рятує — фізично немає звідки отримати струм.

Після масованих обстрілів в січні та лютому наші підприємства здебільшого працювали на автономних джерелах живлення. У Київській області ситуація була найскладніша: наш завод певний час не міг отримати електроенергію взагалі. У Пирятині та Золотоноші було трохи легше, але й там основне навантаження лягло на генератори.  Лише за січень ми використали близько 140 тонн палива — це приблизно 8 млн грн. Сума, звісно, велика, але іншого виходу немає.

Наскільки це потягло зростання собівартості молочної продукції?

— Насправді вплив поки що не критичний. електроенергія в структурі наших витрат займає невелику частку,— приблизно 3%. Основна складова собівартості — це сировина, яка становить близько 67%.

Тобто на сьогодні ви не додали жодної гривні до собівартості продукції?

— Ми точно не плануємо підвищувати вартість продукції, особливо сирів. Сири зараз продаються дуже важко Це дорогий продукт, а конкуренція з імпортом, насамперед із Польщі, дуже сильна — польські сири дешевші, і споживач часто обирає саме їх.

Цей напрям вже є проблемою для бізнесу?

— На жаль, зараз сирне виробництво справді збиткове. Так, можна було б просто зосередитися на більш прибутковій продукції. Але що робити із сирзаводом, де працює понад 500 людей? Це вже не лише про бізнес. Втрати від виробництва сирів перекриваємо невеликим прибутком від цільномолочної продукції.

Нещодавно Спілка молочних підприємств подала пропозицію до Кабміну України й ініціювала запровадити кешбек на вагові сири, які раніше взагалі не входили до переліку продукції з державною підтримкою. Ідею вже попередньо підтримали на урядовому рівні. Зараз ми очікуємо фінальний документ і сподіваємося, що це рішення хоча б частково допоможе збільшити продажі українських сирів.

Чи зменшилися обсяги замовлень з боку торговельних мереж і ритейлу через відключення електроенергії та скорочений графік роботи магазинів?

— Ні, обсяги не впали — ні в січні, ні в лютому. Ба більше, коли ми проводимо акції, продажі навіть зростають. Так, багато торговельних мереж скоротили графік роботи: зранку магазини часто не відкриваються через відсутність покупців, а запускають генератори уже на другу половину дня. Але ввечері люди повертаються з роботи додому і роблять покупки.

Наскільки зараз завантажені ваші заводи? Адже перебої з електропостачанням впливають не лише на переробку, а й на роботу ферм.

— Попри всі складнощі, ситуація з переробкою сировини залишається стабільною. У січні ми щодня переробляли близько 750 тонн молока. Це приблизно на 15 тонн більше, ніж місяцем раніше. Причина проста: на ринку стало більше сировини.

Варто розуміти, що приблизно чверть виробленої продукції в Україні йшло на експорт, решта залишалася для внутрішнього споживання. Але через падіння цін у Європі цей показник значно знизився. Наша продукція стала неконкурентною, і продавати її за кордон стало практично неможливо.

Крім того, внутрішній ринок фізично не може поглинути весь потенційний обсяг виробництва: якщо раніше ми орієнтувалися на 45 мільйонів споживачів, сьогодні їх близько 30 мільйонів.

Підкажіть, яку частку у вашому виробництві займає експорт від усіх продажів?

— До 2014 року, у нас структура була зовсім іншою: близько 60% продукції йшло на експорт, а лише 40% залишалося для внутрішнього ринку. За результатами минулого року експорт склав лише близько 20% від усіх продажів.

А які прогнози щодо експорту на цей рік ?

— Поки що не дуже оптимістичні. У Європі обвал цін через перевиробництво молока, відповідно європейські виробники шукають, куди збувати свою продукцію і поступово витісняють нас з ринків Північної Африки, Близького Сходу та колишніх республік СРСР.

У Казахстані нас потіснили рашистські постачальники. Їм логістично значно ближче: товар доходить швидко і дешево, тоді як нам доводиться везти через п’ять країн і два моря. На кожному кілограмі це додає майже долар до собівартості, тоді як у них витрати — копійки.

Чи може компанія взагалі обійтися без експорту?

— Не може. Вихід один — шукати нові ринки збуту. Зараз ми активно працюємо над цим: виставляли зразки продукції на Всесвітній продовольчій виставці в Дубаї, так званому Gulfood. Цікавість до нашої продукції є — і за якістю, і за асортиментом. Проблема лише в ціні: щоб продукція була конкурентною, сировина повинна коштувати близько 12 грн за літр, а сьогодні вона коштує 14,5 грн.

Тому ми свідомо будемо продавати частину продуктів на експорт — у кращому випадку "в нуль", а іноді навіть з невеликим мінусом. Але це важливо, щоб залишатися на ринку і щоб нас не забули. Коли ринкова кон’юнктура зміниться, тоді можна буде нарощувати продажі і почати заробляти.

Які країни розглядаєте для експорту?

— Ми зараз розглядаємо країни Північної Африки — Єгипет, Марокко та арабські країни на Близькому Сході.

— Баштанський сирзавод зараз не працює — він був зруйнований. Ви раніше говорили, що розглядаєте можливість відновлення роботи. З урахуванням нинішніх енергетичних і безпекових ризиків, чи варто це робити зараз?

— Тут важливо розуміти, що рішення про відновлення — це не лише питання електроенергії, а набагато ширше. Тут є три ключові фактори. Перший — безпека. Миколаїв і область постійно обстрілюють, а Баштанка розташована всього за 40 кілометрів від міста. Відновлювати виробництво в умовах, коли в будь-який момент може бути новий приліт, — це дуже великий ризик.

Другий фактор — сировина. Коли завод працював, близько 60% молока ми отримували з Херсонської області. Зараз частина області окупована, на іншій — через бойові дії було знищено поголів’я. У Миколаївській області ситуація схожа — сировини просто немає.

І третій фактор — людські ресурси. Через бойові дії Баштанку рашисти проходили двічі, спочатку вони йшли в один бік, потім Збройні сили гнали їх в інший…Відповідно, багато людей виїхали, і сьогодні є серйозні проблеми з персоналом.

Тому, поки не завершиться хоча б гаряча фаза війни, питання відновлення роботи заводу ми не розглядаємо.

Ви раніше говорили, що плануєте інвестувати 2,3 мільйони доларів у нові лінії фасування та упаковки. Чи вдалося щось із цього реалізувати?

— Так, частину планів уже вдалося втілити. На заводі дитячого харчування ми реалізували два інвестиційні проєкти — встановили нове сучасне обладнання для фасування, і ці лінії вже працюють.

Зараз ми на етапі ухвалення рішень і завершення переговорів щодо наступного кроку. Якщо все складеться, будемо оновлювати лінії фасування і на заводі в Яготині.

Економіка