Перебудова логістики: як Kormotech подолав блокади поляків, розширив експорт та інвестував €60 млн у завод в Литві

21 лютого 2026 р. 09:02

21 лютого 2026 р. 09:02

Повномасштабна війна стала серйозним випробуванням для українського бізнесу. За чотири роки підприємства втрачали, адаптувалися, змінювали стратегії та шукали нові можливості для розвитку. Delo.ua попросило керівників українських компаній оцінити цей досвід через чотири уроки – "Вистояти", "Перетворитись", "Думати про майбутнє" та "Загартувати витримку". Публікуємо відповіді у серії бліцінтерв’ю .

Цього разу – розмова з СЕО та співзасновником Kormotech Ростиславом Вовком , яка є найбільшим виробником кормів для домашніх тварин.

Що саме поза фронтом дозволило країні працювати й утримувати стійкість упродовж цих чотирьох років?

— Люди. Їхня неймовірна здатність тримати тил. Звичайні люди, які ставали і стають волонтерами, підприємцями, кризовими менеджерами. Команди, які попри сирени запускали нові продукти. Україна – це країна героїв на фронті та тилу людей, які продовжують будувати, вчити, лікувати, виготовляти щодня у надзвичайних умовах. Це і є справжня економічна стійкість. А ще – це про довіру. Між партнерами, між бізнесом і командою, між людьми, які до цього могли бути чужими, а тепер стали плечем один для одного. Це та тканина, яка склеїла країну, коли багато що рвалося.

Що вашому бізнесу довелося змінити або вибудувати з нуля, щоб залишитися дієздатним у війні?

— Ми з нуля збудували всю логістику. У 2022 році миттєво зникли старі маршрути: частина територій – окуповані, чорноморські порти – заблоковані. А ми на той час експортували у понад 40 країн світу (зараз у понад 50). Тому прийняли рішення: повністю перерозподілити логістичні ланцюги: нові склади, нові маршрути, нові перевізники. Це коштувало нам багато зусиль, але дало незалежність.

Пам'ятаю, як у 2023 році, у зв’язку з блокуваннями польських фермерів польсько-українських кордонів, ми розробили так званий Дунайський шлях. Здійснюючи на той час щомісяця 180-200 експортно-імпортних операцій, Kormotech перебував у складній ситуації. У моменти максимального навантаження під час блокади, автотранспорт простоював в електронній черзі до 30 днів. Це призводило до фінансових проблем. У пік навантаження фінансові втрати Kormotech сягали до 200 тисяч євро у місяць. Тож ми оптимізували логістику. І приєдналися до ініціативи Міністерства аграрної політики та продовольства України. Ми обрали для себе Дунайський шлях – баржею по річці через Румунію. Річкова логістика дорожча за сухопутну. На той час це було 220 євро за тонну транспортування баржею проти 110 євро за тонну продукції сухопутним шляхом через Польщу.

Але! Простої продукції, а також додаткові складські запаси товару в рази дорожчі, ніж річковий логістичний шлях. Kormotech була єдиною в Україні компанією, яка підтримала таку революційну ідею міністерства щодо експортування товарів у Європу. Нам допомагала державна компанія "Українське Дунайське пароплавство". Вона могла надати баржу та займатися усіма логістичними питаннями цього річкового експорту.

Усі логістично-технічні моменти українська сторона пропрацювала. Румунська сторона перебувала на етапі фінального погодження. Ми були за крок до річкового шляху, аж раптом кордони перестали блокувати. Що я хочу розповісти цим кейсом? Гнучкість, нестандартні рішення та рішучість діяти абсолютно по-новому допомагають нашому бізнесу не лише залишатися дієздатним, а й продовжувати розвиватися.

У що ви свідомо інвестували в умовах війни і які з цих рішень виявилися найціннішими з погляду сьогоднішнього дня?

— Ми інвестували в людей. І це було найправильніше рішення. Під час війни саме люди – наші найбільші партнери. Ми не скорочували штат – навпаки, підтримували, навчали, допомагали релокуватися. Нині у кількох країнах світу працює близько 1 500 кормотехівців. Офіси компанії, окрім України, є, зокрема у Литві та Польщі.

Окремо хочу згадати про один із наших найдорожчих інвестиційних проєктів – будівництво нового заводу у Литві .

П’ять років тому ми започаткували один із найбільш значущих для нас міжнародних проєктів – будівництво заводу у Литві. Його потужність – 20 тисяч тонн вологих продуктів на рік. Це стало першим кроком у формуванні європейської виробничої бази Kormotech. Нині ми будуємо другий завод – удвічі більший, на 40 тисяч тонн. Рішення масштабувати виробництво саме в Литві не випадкове: країна пропонує зрозуміле регуляторне поле, передбачувану економічну політику й реальні стимули для інвесторів. Це та модель співпраці між державою й бізнесом, яка дозволяє компаніям зростати в довгостроковій перспективі.

Загальна вартість нашого проєкту в Литві – 60 мільйонів євро . Саме ця інвестиція дозволила нам увійти до переліку 14 найбільших інвесторів країни й отримати статус великого інвестора від Міністерства економіки Литви. Для української компанії це важливий сигнал довіри. Український бізнес сприймається як надійний партнер, здатний створювати довгострокову цінність для економіки ЄС. Це також підтверджує, що українські виробники можуть не лише інтегруватися у європейський ринок, а й відігравати в ньому помітну роль.

Які втрати стали для вас найболючішими за ці роки і який управлінський або людський досвід вони дали?

— Нині 57 кормотехівців служать у Збройних Силах України. Це ті, з ким ми разом запускали лінії, розробляли нові продукти, розвивали експорт, пили каву на ранкових мітингах. Вони пішли захищати країну і стали частиною іншої команди, що тримає країну.

Четверо наших співробітників загинули. І цю втрату не заповнити. Жодним досвідом, жодними компенсаціями чи словами. Кожен із них – частина історії Kormotech. І разом із болем ці втрати приносять велику відповідальність.

Це досвід, який змінює мене як керівника і як людину. Починаєш інакше дивитися на пріоритети. Більше слухаєш. Менше відкладаєш на потім. Глибше відчуваєш, що бізнес – це про людей, яким ти зобов’язаний – щодня.

За ці роки я зрозумів, що гнучкість – нова стабільність. І що найкраща стратегія – це команда, яка довіряє одне одному і знає, заради чого вона працює.

Економіка