Китай знизив прогноз зростання ВВП до найгіршого показника за 35 років — Bloomberg

09 березня 2026 р. 00:39

09 березня 2026 р. 00:39

Китай офіційно встановив ціль зростання ВВП на 2026 рік на рівні 4,5–5 %. Це найнижчий орієнтир з 1991 року. І визнання того, що « Китайське економічне диво » поступово вичерпує себе під тиском кризи нерухомості, слабкого споживання та загрози дефляції, пише Bloomberg .

Щороку засідання Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП), вищого законодавчого органу країни, стають головною подією для інвесторів та бізнесу. Незважаючи на жорстку режисуру та передбачуваність заходу, оголошені там цифри розкривають пріоритети та побоювання команди Сі Цзіньпіна. Цьогоріч найбільшу увагу привернув цільовий показник ВВП: уряд встановив орієнтир у 4,5–5 %. Кілька попередніх років ціль становила близько 5% і досягалася.

Нові орієнтири далекі від показників, які Китай демонстрував після вступу до Світової організації торгівлі у 2001 році, коли економіка зростала двозначними темпами. Зниження планки — це офіційне визнання: часи «економічного дива» минули, і Пекін дозволяє собі недовиконання навіть цього скромнішого завдання.

Чотири ключові проблеми

Аналітики виділяють кілька ключових проблем, що стримують зростання:

• Криза ринку нерухомості. Будівельний сектор, який ще недавно давав понад чверть ВВП, досі не оговтався від обвалу після краху девелопера Evergrande . Споживачі, які зберігали заощадження у нерухомості, відчувають себе біднішими та витрачають менше.
• Слабке внутрішнє споживання. Китайці продовжують економити, а не витрачати, що душить внутрішній попит.
• Дефляція. Індекс споживчих цін балансує близько нуля, а індекс цін виробників у грудні зафіксував 39-й поспіль місяць зниження. Дефляція — це пастка: коли ціни падають, покупці відкладають витрати в очікуванні ще нижчих цін, що додатково гальмує економіку. Японія витратила «загублене десятиліття» 1990-х, борючись із цим самим явищем.

• Геополітична нестабільність. Єдиний сектор, що реально процвітає — це експорт. Але він залежить від стану глобальної економіки, яка сама опинилася під тиском через загострення на Близькому Сході після ударів США та Ізраїлю по Ірану та відповіді Тегерану.

Рефлекс з минулого

Прем'єр Лі Цян виступив із жорсткішими словами, ніж торік: уряд спрямує індекс споживчих цін «назад у позитивну зону». Це помітний зсув порівняно з минулорічним розпливчастим закликом до «прийнятного діапазону» інфляції, і перше публічне визнання того, що дефляція стала реальною загрозою.

Фіскальна політика відіграватиме провідну роль: бюджетний дефіцит сягне близько 4% ВВП — рекордного рівня. Але в Пекіні давно існує стійке небажання «відкривати шлюзи» стимулювання. Це рефлекс, успадкований від глобальної фінансової кризи 2007 – 2009 років: тоді Китай запустив масштабний пакет стимулів, який врятував економіку, але залишив величезний борговий тягар, з яким країна бореться досі.

Народний банк Китаю (НБК) діє значно обережніше, ніж центробанки Заходу в боротьбі з дефляцією. Приватні прогнози щодо зниження ставок раз по раз не справджуються: у минулому році НБК зробив лише одне скромне послаблення на 10 базисних пунктів. На відміну від ФРС США, Банку Японії чи Європейського центрального банку, НБК не має формального цільового показника інфляції та юридично закріпленої незалежності для досягнення конкретних числових орієнтирів. Без рішучих дій монетарної влади подолати дефляцію буде вкрай складно.

Кризова допомога

Парадоксально, але загострення на Близькому Сході може, мимоволі, допомогти Китаю. Стрибок цін на енергоносії через регіональний конфлікт здатний підштовхнути інфляцію вгору. Саме цього Пекін якраз і домагається, нехай і зовсім іншими методами. Водночас той самий стрибок цін загальмує глобальну економіку, від якої залежить китайська експортна машина — єдиний двигун зростання, що зараз реально працює.

Поза Китаєм багато економістів скептично ставляться до офіційних даних ВВП. Показовим є відомий епізод: попередник Лі Цяна на посаді прем'єра свого часу назвав дані про ВВП «рукотворними» в розмові, яка стала надбанням громадськості завдяки дипломатичній депеші WikiLeaks. Це робить будь-які офіційні заяви про досягнення цільових показників ще менш переконливими для зовнішніх спостерігачів.

Раніше також стало відомо, що Китай став « новим типом наддержави » — енергетичною. КНР встановила майже 900 гігават сонячних потужностей, що перевищує відповідні потужності Європи та США разом узятих. Минулого року Китай виробив 1826 терават-годин електроенергії з сонця та вітру — у п’ять разів більше, ніж енергетичний еквівалент усіх його ядерних боєголовок.

Економіка