Міжнародні донори та відновлення житлового фонду: хто фінансує відбудову України?

20 березня 2026 р. 10:07

20 березня 2026 р. 10:07

Понад пів трильйона доларів – саме стільки, за найскромнішими підрахунками, знадобиться Україні на відновлення після війни. Цифра настільки велика, що навіть фахівці, які щодня працюють із цими даними, визнають: усвідомити її масштаб у повній мірі складно.

Команда Delo.ua розбиралася, хто і скільки вже вкладає у відбудову українського житла, як розподіляються ролі між міжнародними донорами, і чи вистачить цих коштів на те, щоб мільйони українців отримали дах над головою.

• Які масштаби руйнувань і що потрібно відновити?
• Хто платить і скільки?
• Соціальне житло як головний виклик відбудови
• Будуватимуть не «мурашники», а за новими стандартами
• Чи вистачить коштів?

Які масштаби руйнувань і що потрібно відновити?

Щоб зрозуміти, про які обсяги фінансування йдеться, варто спочатку оцінити масштаб самої проблеми. За даними четвертої оновленої «Швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення» (RDNA4), яку спільно підготували уряд України, Група Світового банку , Європейська комісія та ООН, загальна вартість реконструкції та відновлення країни протягом наступного десятиліття становить 524 мільярди доларів США. Це приблизно у 2,8 раза більше, ніж весь номінальний ВВП України за 2024 рік.

Прямі збитки від початку повномасштабного вторгнення і до кінця 2024 року сягнули 176 мільярдів доларів — на 24 мільярди більше, ніж показувала попередня оцінка. Найбільше постраждали Донецька, Харківська, Луганська, Запорізька, Херсонська та Київська області, і на них припадає близько 72% від загального обсягу збитків.

У житловому секторі картина особливо тяжка. За оцінками Світового банку , пошкоджено або повністю зруйновано 13% усього житлового фонду України, тобто понад 2,5 мільйона домогосподарств залишилися без нормального житла.

Знищено або пошкоджено понад 143 тисячі приватних будинків і більш як 24 тисячі багатоповерхівок. Потреби на відбудову лише житлового сектору оцінюються майже у 84 мільярди доларів, що є найбільшою статтею серед усіх галузей.

Хто платить і скільки?

Україна розраховує на кілька ключових джерел фінансування відбудови. Власний ресурс держави обмежений, адже значна частина бюджету йде на оборону, а внутрішній ринок запозичень, хоч і зріс, не може покрити потреби такого масштабу. Тому головна ставка буде на міжнародних партнерів.

Найбільшим надавачем підтримки залишається Європейський Союз. У 2024–2027 роках у рамках інструменту Ukraine Facility Україна отримає до 50 мільярдів євро у вигляді грантів та позик. Ці кошти спрямовуються на підтримку макрофінансової стабільності, відновлення інфраструктури та проведення реформ на шляху до членства в ЄС.

Група Світового банку діє через спеціально створений Цільовий фонд допомоги, відновлення, реконструкції та реформ в Україні (URTF). Серед ключових проєктів є кілька програм, безпосередньо пов'язаних із житлом і базовою інфраструктурою.

Або «Ремонт житла для розширення прав і можливостей людей». Це підтримка постраждалих домогосподарств у відновленні пошкодженого житла.

Загальна потреба у фінансуванні станосить 800 мільйонів доларів, із яких вже забезпечено 162,5 мільйона від URTF та ще 70 мільйонів у вигляді кредиту МБРР.

Спрямований на відновлення основних енергетичних послуг, потреба у фінансуванні 500 мільйонів доларів, грант URTF сягає на 200 мільйонів.

Відновлення транспортної та логістичної інфраструктури, потреба 585 мільйонів доларів, грант URTF провонує 50 мільйонів.

Це підрозділ Групи Світового банку, що працює з приватним сектором. Проєкт реалізує програму економічної стійкості обсягом 2 мільярди доларів для підтримки українського бізнесу в умовах війни та у період відбудови.

Веде переговори про виділення 400 мільйонів євро (частково як грант, частково як кредит), саме на будівництво соціального житла.

Окрім цього, ЄІБ вже профінансував проєкт реабілітації гідроелектростанцій на 133 мільйони євро та рамкову програму відновлення водопостачання на 200 мільйонів євро.

ЄБРР має 559 активних проектів в Україні з сукупним обсягом інвестицій понад 19 мільярдів євро і 53% із них спрямовано на розвиток сталої інфраструктури.

Також США через агентство USAID з лютого 2022 року надали Україні понад 23 мільярди доларів гуманітарної та економічної допомоги. А у рамках механізму ERA Loans (забезпеченого доходами від заморожених активів Росії) країни G7 виділили ще 50 мільярдів доларів для фінансування бюджетних потреб України.

Соціальне житло як головний виклик відбудови

Окремою і найскладнішою темою залишається соціальне житло . Станом на початок повномасштабного вторгнення весь фонд соціального житла в Україні налічував лише близько 3 тисяч квартир. При тому що кількість внутрішньо переміщених осіб на піку сягала понад 5 мільйонів.

Для порівняння: у Бельгії частка соціального житла становить 6,5% від усього житлового фонду, в Амстердамі – понад 50%. За такою ж пропорцією, як у Бельгії, в Україні соціальних помешкань мало б бути більше мільйона.

За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ) , понад половина (54 %) внутрішньо переміщених осіб в Україні проживають у орендованому житлі, а багато хто з власним житлом не може до нього повернутися через війну.

Держава поступово рухається у напрямку вирішення проблемт. Ухвалено зміни до законодавства щодо забезпечення житлом ВПО, розробляється новий закон про засади житлової політики, який має замінити Житловий кодекс УРСР 1983 року. Паралельно готується Національна житлова стратегія – документ, що передбачає зміни до близько 70 законів та розробку понад 20 урядових постанов.

Будуватимуть не «мурашники», а за новими стандартами

Ключова позиція і українських чиновників, і міжнародних донорів – будувати не те, що було, а краще. Так, нові будівельні норми України вже повністю відповідають європейським вимогам до енергоефективності та інклюзивності.

Соціальне житло за програмою ЄІБ зводитиметься виключно з дотриманням найкращих європейських практик: від розташування об'єктів і доступності інженерних мереж до технічних параметрів та дизайну.

Окремо наголошується на безбар'єрності: нові проєкти мають враховувати потреби людей з інвалідністю, літніх людей, сімей з дітьми.

Для того, щоб це міжнародне фінансування відбулося, потрібне обов’язкове залучення іноземних експертів для перевірки кошторисів і технічної якості проєктів. Це одночасно і запобіжник від корупції, і гарантія того, що збудоване відповідатиме сучасним стандартам.

Чи вистачить коштів?

При всьому масштабі міжнародної підтримки розрив між потребами та наявним фінансуванням залишається величезним. У 2025 році на відновлення та відбудову виділено 7,37 мільярда доларів з урядових і донорських джерел. Загальний дефіцит фінансування лише на цей рік становить ще 9,96 мільярда доларів.

Приватний сектор може покрити, за оцінками IFC, близько третини потреб у ресурсах на відновлення. Але соціальне житло – не та сфера, де можна заробити. А отже, без грантового та кредитного фінансування від міжнародних донорів тут не обійтися.

Тож загальна логіка така, що гроші є, але їх не вистачає. Механізми розподілу вибудовуються, але потребують часу. А мільйони людей, які залишилися без даху над головою, чекати не можуть. Це і є головний виклик, перед яким стоїть відбудова українського житлового фонду. Тобто проблема не лише у фінансах, але й в організації і людському факторі.

Економіка